- •Ю.С. Рудь
- •Передмова
- •1.1. Види виробів
- •1.4. Зниження вартості створення машин
- •1.7. Стандартні ряди чисел у машинобудуванні
- •Контрольні запитання
- •2. Критерії роботоздатності і розрахунку деталей машин
- •2.1. Загальні положення
- •2.3. Властивості матеріалів при змінній напрузі
- •2.4. Методи розрахунків деталей машин на міцність
- •2.5. Жорсткість
- •2.6. Стійкість проти спрацювання
- •2.7. Теплостійкість
- •2.8. Вібростійкість
- •2.9. Надійність, як комплексний показник роботоздатності машин
- •2.10. Особливості розрахунків деталей машин
- •Контрольні запитання
- •3. Зварні зєднання
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Конструкція і розрахунки міцності
- •3.3. Міцність зварного з’єднання і допустима напруга
- •Норми допустимої напруги для зварних швів із низько-, та середньо вуглецевих сталей при статичному навантаженні
- •Числові значення ефективного коефіцієнта концентрації напруги Кеф при електродуговому зварюванні
- •Контрольні запитання
- •4. Заклепкові, паяні та клейові з’єднання
- •4.1. Заклепкові з’єднання
- •Допустима напруга для заклепок і деталей
- •4.2. Паяні з’єднання
- •4.3. Клейові з’єднання
- •Контрольні запитання
- •5.1. Загальна характеристика
- •5.2. Геометричні параметри різьб
- •5.3. Характеристика основних типів різьб
- •Метричні різьби з крупним і дрібним кроком р (витяг із гост 8724-81)
- •Метричні конічні різьби (витяг із гост 2529-82)
- •Трубні циліндричні різьби (витяг із гост 6357-81)
- •(Витяг із гост 10177-82)
- •5.4. Основні типи кріпильних деталей
- •5.5.Способи стопоріння різьбових з’єднань
- •5.6. Теорія гвинтової пари
- •5.8. Розрахунок групових болтових з’єднань
- •5.9. Матеріал різьбових виробів і допустима напруга
- •Допустима напруга на розтяг [σp] для болтів
- •Значення коефіцієнту запасу міцності [Sт] при статичному навантаженні і неконтрольованій затяжці
- •Контрольні запитання
- •6. З’єднання для закріплення деталей на валах і осях
- •6.1. Шпонкові з’єднання
- •Розміри перерізів призматичних шпонок (за гост 23360-78)
- •6.2. Зубчасті (шліцьові) з'єднання
- •Допустима напруга зминання [σзм] зубчатих (шліцьових ) з’єднань
- •Допустимий умовний тиск зубчастих (шліцьових) з’єднань
- •Допустимий умовний тиск зубчатих (шліцьових) з’єднань
- •6.3. Пресові з’єднання
- •Контрольні запитання
1.1. Види виробів
Виробом називають технічний об’єкт або їх сукупність, які виготовляються на підприємстві. Це машини, апарати, прилади і т.п. Стандарт ГОСТ 2.101-68 встановлює такі види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси, комплекти.
Деталь - виріб, виготовлений без використання складальних операцій або з використанням місцевих з’єднувальних операцій (таких, наприклад, як зварювання, паяння, склеювання), чи виконанням декоративного або захисного покриття (вал, гайка).
Складальна одиниця - виріб, складові частини якого підлягають з’єднанню між собою на підприємстві за допомогою складальних операцій (таких, наприклад, як згвинчування, паяння, пресування).
Комплекс - виріб, який складається з окремих виробів, не з’єднаних складальними операціями на підприємстві, яке його виготовляє, але призначених для виконання взаємопов’язаних експлуатаційних функцій (таких, наприклад, як цех-автомат для виготовлення певних виробів).
Комплект - кілька виробів загального функціонального призначення допоміжного характеру, не з’єднаних на підприємстві складальними операціями (наприклад, комплект запасних частин).
1.2. 3міст понять та задач проектування і конструювання
Проектування - це процес створення машини на базі наукової та технічної інформації. Результатом проектування є проект, тобто технічна документація для виготовлення машини.
Конструювання - це створення конструкції машини згідно з проектом. Конструкція - це будова машини, взаємне розміщення її частин і елементів згідно з їх призначенням. Конструкція машини передбачає характер взаємодії частин і елементів машини, спосіб з'єднання цих елементів, матеріал деталей машин.
Завданням проектування та конструювання є створення таких машин, які відповідають потребам народного господарства, дають максимальний економічний ефект при їх використанні і мають високі техніко-економічні та експлуатаційні властивості.
Головними показниками машин є: висока продуктивність, економічність, міцність, надійність, малі маса і металомісткість, габарити, низькі енергоємність, обсяг і вартість ремонтних робіт, витрати на заробітну платню операторів, високий технічний ресурс і ступінь автоматизації, простота і безпека обслуговування, зручність керування, складання, розбирання. Значення показників залежить від функціонального призначення машин: наприклад, у машинах-генераторах і перетворювачах енергії головним параметром є коефіцієнт корисної дії (к.к.д.); у машинах-знаряддях - продуктивність, економічність, надійність; у металорізальних верстатах - продуктивність, точність обробки; у приладобудуванні - чутливість, точність; у транспортній техніці - маса, к.к.д.
1.3. Економічні основи проектування та конструювання машин
Економічний фактор є головним у проектуванні і конструюванні машин. Цей фактор необхідно враховувати для всього комплексу показників машин, звертати увагу на їх відносні значення.
Вартість виготовлення машини не є головною частиною загальних витрат. Головним є економічний ефект, який визначається корисною віддачею машини і сумою експлуатаційних витрат за весь період існування машини.
Корисна віддача виражається вартістю продукції або корисної роботи, яку виконує машина за одиницю часу. Корисна віддача залежить від продуктивності машин, тобто від кількості операцій, які вона виконує за одиницю часу, і від вартості операцій.
Підвищення корисної віддачі є комплексним завданням, рішення якого залежить від правильності експлуатації машини. В основному це завдання вирішують конструктивними методами. Головними способами підвищення продуктивності машин є: 1) збільшення кількості операцій, які виконуються над виробом одночасно; 2) збільшення кількості виробів, які обробляються машиною одночасно; 3) скорочення тривалості технологічного циклу; 4) автоматизація технологічного процесу.
1-й спосіб реалізується на металорізальних верстатах, в багаторізцевих токарних автоматах, де деталь одночасно обробляють по декількох поверхнях; 2-й спосіб реалізується в роторних машинах, на яких одночасно обробляється велика кількість деталей.