Поняття податку та збору визначено Статтею 6 Податкового кодексу України

6.1. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

6.2. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

6.3. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Кодексом порядку, становить податкову систему України.

В основі вивчення податкової системи і механізмів оподатку­вання повинно лежати повне і точне розуміння податкової термі­нології і понять, які розкривають суть оподаткування. Для пізнан­ня природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які визначають внутрішній зміст цього категорійного поняття.

Загальні принципи побудови податкових систем визначаються в елементах податку, які враховують суб’єкт, об’єкт, джерело, одиницю оподаткування, ставку, пільги та податковий період.

Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів

7.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються його елементи, яких налічується 8: платники податку, обєкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

- 7.1.1. Платники податку; Стаття 15 пк «Платники податків»

15.1. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПК або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

15.2. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

- 7.1.2. об'єкт оподаткування; - явище, предмет чи процес, внаслі­док наявності яких сплачується податок. Є два підходи до оцінки об'єкта: кількісний і натуральний; грошовий.

Об'єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів.

- 7.1.3. база оподаткування;

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об'єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об'єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристики об'єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об'єкта оподаткування. Вона за своїм змістом є об'єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування завдаткової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

7.1.4. ставка податку — це законодавчо встановлений, виходячи із об'єкта або одиниці оподаткування, розмір податку або збору. В залежності від способу визначення суми податку розрізняють специфічні (тверді), адвалорні (процентні) та комбіновані ставки.

Специфічні ставки застосовуються в тому випадку, коли для оцінки податко­вої бази використовується фізична характеристика предмета оподаткування, і встановлюються в грошовій сумі на одиницю оподаткування (євро на літр ліке­ро-горілчаних виробів, на тону пально-мастильних матеріалів, на тисячу штук тютюнових виробів). Адвалорні ставки застосовуються, коли для оцінки податко­вої бази використовується вартісна характеристика предмета оподаткування, і встановлюються у вигляді відсоткової ставки від величини податкової бази. Комбіновані ставки поєднують адвалорні та специфічні. При цьому адвалорна ставка встановлюється як основна, однак обмежується специфічною ставкою. Наприклад, мінімальний акцизний збір на сигарети в країнах-членах ЄС вста­новлений у розмірі 57% від максимальної роздрібної ціни, однак не менше за 64 євро на кожну 1000 штук сигарет найбільш популярної цінової категорії.

Критерій залежності зміни величини податкової ставки від зміни величини податкової бази покладено в основу поділу ставок на пропорційні, прогресивні та регресивні.

Величина пропорційної податкової ставки не залежить від величини податко­вої бази, а сума податку, обрахована за цією ставкою, змінюється пропорційно величині такої бази. Прогресивні ставки зростають зі збільшенням податкової ба­зи. Значення регресивних податкових ставок із зростанням податкової бази змен­шується.

Існує два види прогресії — проста і складна. За простої прогресії ставки, що зростають зі збільшенням податкової бази, застосовуються до усієї бази в цілому. Прикладом простої прогресії можуть бути ставки податку з власників транспорт­них засобів в Україні

Таблиця 1.2

За складної прогресії податкова база ділиться на певні діапазони, кожен з яких оподатковується за своєю ставкою. При цьому податкова ставка, встановлена для певного діапазону, застосовується не до всієї податкової бази, а лише до тієї її частини, яка лежить у межах даного діапазону. Прикладом складної прогресії можуть бути ставки прибуткового податку з громадян,що діяли в Україні до 2004 р. (табл. 1.2).

Місячний оподатковуваний дохід	Ставки і розміри податку
До 17 гривень (дохід у розмірі одного неопо­датковуваного мінімуму)	Не оподатковується
18 — 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
86 — 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	6 грн. 80 коп. + 15 % від суми, що пере­вищує 85 грн.
171 — 1020 грн. (від 10 до 60 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян)	19 грн. 55 коп. + 20 % від суми, що пере­вищує 170 грн.
1021 — 1700 грн. (від 60 до 100 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян)	189 грн. 55 коп. + 30 % від суми, що пе­ревищує 1020 грн.
1701 грн. і вище (понад 100 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян)	393 грн. 55 коп. + 40 % від суми, що пе­ревищує 1700 грн.

В залежності від країни походження товарів при їх ввезенні через митний кордон для розрахунку ввізного мита застосовуються базові, підвищені та знижені (преференційні) ставки. За базовими ставками оподатковуються товари, що похо­дять із територій держав, у торгівлі з якими дана держава дотримується режиму найбільшого сприяння. Товари, що походять із держав, у торгівлі з якими не пе­редбачено режим найбільшого сприяння, або країна походження яких невідома, обкладаються підвищеними ставками ввізного мита. Товари, що походять із те­риторій держав, які користуються режимом торгових преференцій, оподаткову­ються за зниженими ставками.

За змістом розрізняють маржинальні, середні (ефективні) та граничні подат­кові ставки.

Маржинальними називають ставки, безпосередньо зафіксовані в податковому законодавстві. їх назва пояснюється тим, що за складної прогресії так назива­ються податкові ставки, якими обкладаються окремі частини доходу. Саме ці ставки застосовуються для розрахунку податкових зобов'язань. Однак у разі складної податкової прогресії вони не дають уявлення про дійсний рівень подат­кового тягаря на платника. З метою його аналізу використовуються середні (ефективні) податкові ставки.

Середні (ефективні) податкові ставки визначаються як відношення сплаче­ного податку до податкової бази. Наприклад, за величини місячного доходу 1700 грн сума прибуткового податку в Україні в 20__р. становила 393 грн 55 коп. Отже, середня ставка податку дорівнювала 23,2%.

Найчастіше в економічному аналізі, а також в компаративному аналізі ефек­тивності справляння окремих податків використовується середня (ефективна) ставка податку на додану вартість, яка розраховується як відношення суми спла­ченого податку до кінцевих споживчих витрат домогосподарств та організацій, що їх обслуговують, джерелом даних щодо яких є Система національних рахунків.

Розраховують середні ставки не лише по окремих податках, а й по їх групах. Зокрема, для аналізу розподілу податкового тягаря між факторами виробництва і споживанням використовуються середні (ефективні) ставки податків на працю, капітал і споживання.

Граничні ставки визначаються як відношення приросту суми сплаченого по­датку до приросту податкової бази, що зумовив приріст податкових надходжень. Поняття граничної ставки оподаткування доходів широко використовується в процесі аналізу впливу податків на економічну діяльність платників, їх зацікав­леність у зростанні своїх доходів.

Податкові ставки є одним із найважливіших елементів оподаткування, що безпосередньо визначають важкість податкового тягаря, впливаючи на пове­дінку платників. З другого боку, від їх величини залежить сума доходів державно­го бюджету. Внаслідок цього вони є найбільш дискусійним елементом оподатку­вання, при законодавчому визначенні якого необхідно враховувати інтереси як платників, так і держави.

Існують три методи встановлення податкових ставок:

а) інтуїтивний - ставки встановлюються на основі бажання та волі законотворців;

б) емпіричний - ставки встановлюються на основі аналізу за попередній період і відповідно до потреби;

в) метод математичного моделювання.

7.1.5. порядок обчислення податку; Порядок розрахунку податку — це визначена законодавством методика роз­рахунку суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками податкового періоду. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається, виходячи зі значення податкової бази і величини податкової ставки. Існує дві основні методики обрахування суми податку: некумулятивна, що передбачає обкладання окремих частин податкової бази, і кумулятивна, згідно з якою податок обраховується наростаючим підсумком з початку періоду із визначенням підсумкової суми по його закінченні.