Тема 6. Система оформлення прав власності на цінні папери

6. 1. Реєстратори цінних паперів, їхня роль і функції

6. 2. Правила й техніка ведення депозитарної діяльності з цінними папера­ми. Операції зберігачів і депозитаріїв.

6.3. Розрахунково-клірингові інститути ринку цінних паперів

6.1. Реєстратори цінних паперів, їхня роль і функції

Становлення й розвиток ринку цінних паперів в Україні вима­гає розроб­лення правил організації взаємовідносин між учасни­ками угод із цінними папе­рами та наявності спеціалізованих ор­ганізацій, які забезпечують усі процедури угод і формують інфраструктуру ринку цінних паперів. Централізований ринок передбачає обов'язкову наявність трьох інститутів: фондових бірж, централь­ного депозитарію цінних паперів і розрахунково-клірингових установ.

Важливість цього питання засвідчує проведення у 1989 р. сим­позіуму «Групи 30» (неурядової групи експертів з питань міжна­родної фінансової системи), на якому обговорювали процедури клірингу і розрахунків на провідних світових ринках і плани окремих країн зробити ці процедури більш сумісними між со­бою. Незважаючи на те, що «Група 30» ухвалила рішення щодо завчас­ності ство­рення єдиної глобальної клірингової системи, застосу­вання національними рин­ками єдиних стандартів і процедур клі­рингу і розрахунків має позитивно впли­нути на розвиток інфра­структури фондового ринку, підвищити його ефектив­ність і змен­шити ризик операцій.

Рекомендації «Групи 30» не втратили актуальності й за сучас­них умов, адже не всі провідні країни змогли дотримати терміну виконання їх (1992 р.), до того ж до цих рекомендацій приєдну­ються нові національні ринки, зокрема й украї­нський ринок цін­них паперів.

Забезпечення інтересів усіх учасників ринку цінних паперів вимагає орга­нізації суворого обліку дії кожного з них. Цю функ­цію держава покладає на професійних учасників ринку цінних паперів (реєстраторів, зберігачів, депо­зитаріїв). Для емітента ці установи здійснюють облік власників цінних папе­рів на підставі договору з ним. Для інвесторів вони забезпечують збері­гання та облік цінних паперів власника, облік операцій із цін­ними паперами.

Зараз, згідно із Законом України «Про Національну депозитар­ну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., депозитарна система складається з двох рівнів:

• нижній рівень — зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних па­перів;

• верхній рівень — Національний депозитарій України і депо­зитарії, що ве­дуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Таким чином, реєстратори є прямими учасниками депозитарної системи і здійснюють ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Ведення реєст­рів є винятковою діяльністю суб'єктів під­приємницької діяльності й не може поєднуватися з іншими вида­ми діяльності, крім депозитарної.

У світовій практиці відомі дві основні моделі ведення реєстрів: «англо-амери­канська», за якої ведення реєстрів, незалежно від форми випуску цінних папе­рів, здійснюють реєстратори (цю мо­дель використовують у Росії); та «німе­цька», за якої реєстратори відсутні, а всі питання інфраструктури фондового ринку розв'я­зують банки-зберігачі. В Україні поширена специфічна модель, за якої реєстратори мають змогу вести реєстри власників доку­ментарних випусків цінних паперів.

Провідним нормативним актом, що регулює діяльність реєст­раторів в Україні, є «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затверджене рішенням ДКЦПФР 26 травня 1998 р. № 60.

Цим положенням визначено такі основні поняття:

діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних папе­рів (реєстра­торська діяльність) — це професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає отримання дозволу Комі­сії й включає збирання, фіксацію, обро­бку, зберігання та надан­ня даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та вла­сників, а також виконання інших функцій, визначених цим Положенням;

реєстр власників іменних цінних паперів — перелік за станом на певну дату власників і номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які обліковуються на їхніх особових рахунках, що є складовою сис­теми реєстру й уможливлює ідентифікацію цих власників, кількість, номіна­льну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. На дату обліку має складатися паперова копія реєстру, що містить інформацію про всіх власників іменних цінних паперів, зокрема й тих, які обліко­вуються в номінальних утри­мувачів;

реєстратор — юридична особа, що має дозвіл на ведення ре­єстрів власни­ків іменних цінних паперів;

реєстроутримувач — емітент, що має дозвіл на ведення ре­єстру власників випущених ним іменних цінних паперів, або ре­єстратор, зберігач активів інсти­туту спільного інвестування або компанія з управління активами корпоратив­ного інвестиційного фонду відкритого типу;

система реєстру власників іменних цінних паперів — сукуп­ність даних, за­фіксованих у паперовій та/або безпаперовій формі (у вигляді записів в електро­нних базах даних), що забезпечує іден­тифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів, заставодержателів та емітента, а також іменних цін­них паперів, зареєстрованих на їхнє ім'я, облік усіх змін інфор­мації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання й надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Необхідність у послугах реєстратора виникає від моменту реєст­рації емісії цін­них паперів у ДКЦПФР (або її регіональних структу­рах). Договір на ведення ре­єстру власників іменних цінних паперів емітент може укласти лише з одним ре­єстратором. Вибір реєстроут-римувача ухвалюють загальні збори емітента. Емі­тент іменних цін­них паперів, у разі, якщо кількість власників випущених ним імен­них цінних паперів не перевищує п'ятисот осіб, має право самос­тійно вести систему реєстру цих власників за наявності у нього до­зволу на ведення реєстру власників його іменних цінних паперів.

Реєстроутримувач на фондовому ринку виконує такі основні функції:

• формування системи реєстру за результатами розповсюдження випуску іменних цінних паперів або прийняття її від по­переднього реєстроутримувача;

• ведення системи реєстру, що включає:

- відкриття, ведення та закриття емісійного рахунка, особових рахунків емі­тента та зареєстрованих осіб;

- ведення облікових журналів, які належать до системи реєстру;

- облік документів, які є підставою для формування та вне­сення змін до сис­теми реєстру;

- облік осіб, зареєстрованих у системі реєстру;

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

• внесення до системи реєстру змін у зв'язку з переходом права власності на іменні цінні папери, обтяженням цінних паперів зобов'язаннями, переведенням цінних паперів на(з) рахунки(-ів) номінальних утримувачів, на(з) особовий раху­нок емітента;

• внесення змін до системи реєстру на підставі здійснення емітентом корпоративних операцій;

• видання, погашення сертифікатів іменних цінних паперівmта облік втраче­них (згідно із заявами власників);

• видання зареєстрованим особам виписок з реєстру щодоmналежних їм цін­них паперів;

• надання інформації, що міститься в системі реєстру;

• інформаційне й організаційне забезпечення проведення за­гальних зборів;

• облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цін­mними паперами;

• складання на підставі письмового запиту емітента переліківmосіб, які мають право на участь у загальних зборах акціонерів, переліків осіб, які мають право на отримання доходів за цінними паперами, та інші функції.

Для обліку загальної кількості випущених в обіг іменних цін­них паперів та розподілу їх між зареєстрованими особами й емі­тентом реєстроутримувач відкри­ває у системі реєстру емісійний рахунок та особові рахунки емітента й зареєстро­ваних осіб. На цих рахунках має бути забезпечено відокремлений облік цінних паперів різних випусків і категорій іменних цінних паперів, а на особових рахун­ках — також відокремлений облік обтяжених зо­бов'язаннями або блокованих цінних паперів за кожним фактом їх блокування або обтяження зобов'язаннями.

Кожна зареєстрована особа може мати в системі реєстру лише один особовий рахунок одного типу (власника, номінального утримувача або заставодержателя). Для однієї особи допускається наявність у системі реєстру особових рахунків різ­них типів.

Реєстр власників іменних цінних паперів веде й складає ре­єстроутримувач на підставі записів на особових рахунках зареєс­трованих осіб.

Особовий рахунок зареєстрованої особи, на якому не обліко­вується жодного іменного цінного папера у зв'язку з переведен­ням цінних паперів на особові раху­нки інших осіб або емітента, обов'язково закривається, крім випадків, коли в ан­кеті зареєстро­ваної особи прямо наголошено незакриття такого рахунка.

Емітентові в системі реєстру відкривають два рахунки:

* емісійний рахунок, на якому окремо за кожним випуском та категорією об­ліковують усі розміщені іменні цінні папери емітен­та та/або цінні папери, ви­пуск яких зареєстровано;

* особовий рахунок емітента, на якому обліковують іменні цінні папери:

які зареєстровані у випуску, але не розміщені;

на які покупці підписалися в процесі первинного розміще­ння (підписки), але не сплатили їхньої вартості;

які викуплені емітентом іменних цінних паперів з метою

анулювання чи подальшого продажу.

Рахунки емітента відкривають під час формування системи реєстру цього емітента. Особові рахунки власників відкривають у разі реєстрації їх у системі реєстру.

Особовий рахунок номінального утримувача відкривають для обліку імен­них цінних паперів власників, які були передані ними номінальному утримувачу для здійснення операцій у Національній депозитарній системі, та іменних цінних паперів, що належать номінальному утримувачу на праві власності.

Цінні папери обліковуються у реєстроутримувача на особо­вому рахунку номінального утримувача після знерухомлення їх відповідною депозитар­ною установою власником цього ра­хунка.

Кожен зберігач або депозитарій, зареєстрований у системі ре­єстру певного емітента як номінальний утримувач, може мати в системі лише один особовий рахунок номінального утримувача, на якому обліковують іменні цінні папери окремо за видами, ви­пусками і категоріями.

Цінні папери, записані на особовому рахунку номінального утримувача, не обліковують у системі реєстру на особовому ра­хунку власника, в інтересах якого діє номінальний утримувач.

Також у системі реєстру для обліку іменних цінних паперів власників, які були передані заставодержателю під заставу, від­кривають особовий рахунок заставодержателя. Кожна особа, за­реєстрована в системі реєстру як заставоде­ржатель, може мати один особовий рахунок заставодержателя.

Цінні папери, записані на особовому рахунку заставодержателя, й далі облі­ковують на особовому рахунку власника. При цьому має бути забезпечений ві­докремлений облік таких цінних паперів на особовому рахунку власника.

Обслуговування реєстру в процесі обігу цінних паперів на вторинному ринку демонструє рис. 6.1.

Рис. 6.1. Обслуговування реєстру в процесі обігу цінних паперів на вторин­ному ринку

Схематично можна розглянути два варіанта обігу цінних па­перів: безпосеред­ньо між власниками цінних паперів та через уповноваженого торговця цінними паперами.

Перший варіант. Безпосередньо між власниками цінних паперів:

1. укладання договору купівлі-продажу між Власником А та його контраген­том — Власником Б;

2. подання реєстроутримувачу передавального розпоря­дження, складеного від імені зареєстрованої особи; оригіналу або нотаріально засвідченої копії цивільно-правової угоди, яка підтверджує перехід права власності на цінні па­пери; сертифі­ката цінних паперів власника. У разі передачі цінних паперів, що є предметом застави, передавальне розпорядження, крім зареєстрованої особи, має бути підписане зареєстрованим за- ставодержателем або його упов­новаженою особою. Якщо цінні папери перебувають у спільній неподільній власності кількох осіб, передавальне розпорядження має бути підписане кожним співвласником;

3) якщо контрагент операції (Власник Б) на момент отримання реєстроутримувачем передавального розпорядження немає особового рахунка відповідного типу в системі реєстру емітента, він подає анкету заре­єстрованої особи (та необхідні документи);

4. реєстрація переходу прав власності;

5. видання Власникові Б виписки з реєстру;

6) видання Власникові А виписки з реєстру (у разі, якщо про­дано не всі цінні папери).

Другий варіант. Через уповноваженого торговця цінними паперами.

7. надання Власником В реєстраторові розпорядження про блокування цінних паперів, які він бажає продати;

8. надання Власником В замовлення на продаж цінних паперів з позначкою реєстратора про блокування відповідної кількості цінних папе­рів торговцеві цінними паперами;

9. надання Власником Г торговцеві цінними паперами замов­лення на купі­влю цінних паперів і заповнення анкети зареєстро­ваної особи (та необхідних документів) для внесення відомостей до реєстру;

10. виконання торговцем цінних паперів замовлень на купівлю та продаж цінних паперів;

11. для підтвердження повноважень на переоформлення прав власності на цінні папери від імені їхнього власника торговець цінними паперами (уповноважена особа) може використати договір-доручення або договір на комісійну діяльність із цінними паперами. Торговець цінними паперами також надає реєстроут-римувачу оригінал або нотаріально засвідчену копію дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. У разі, якщо в договорі між торговцем цінними паперами та власником рахунка не вказано конкретний випуск і кількість цінних паперів, стосовно яких торговцеві надаються повноваження проводити операції із цінними паперами власника, для здійснення переоформ­лення прав власності торговець має надати реєстроутримувачу копію доручення (розпорядження) торговцю від власника на продаж або при­дбання цінних паперів конкретного випуску та їхню кількість;

12. подання органами Антимонопольного комітету згоди на придбання цінних паперів відповідного виду (ці види цінних па­перів передба­чені антимонопольним законодавством);

13. розблокування цінних паперів та реєстрація переходу прав власності на іменні цінні папери у системі реєстру;

14) письмова відповідь реєстроутримувача про здійснення операції— видання виписок з реєстру торговцеві цінними папе­рами (або без­посередньо власникам);

15. передання виписки з реєстру Власникові Г;

16. передання виписки з реєстру Власникові В (у разі продажу не всіх належ­них йому цінних паперів).

Для обох варіантів:

17. надання емітентові інформації про придбання будь-яким власником пакета акцій, що перевищує частку статутного фонду, згідно зі статутом емітента;

18. подання до органів Антимонопольного комітету інформа­ції щодо при­дбання будь-яким власником пакета акцій, що пере­вищує 10% статутного фо­нду емітента. (Також інформацію про осіб, які володіють понад 10 % акцій емітента, надають у Держа­вну комісію з цінних паперів та фондового ринку.)

Динаміку кількості реєстраторів, які здійснювали професійну діяльність в Україні у 1996—2002 рр., відображено на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Динаміка кількості реєстраторів, які здійснювали професійну діяль­ність в Україні у 1996—2002 рр. [16]