1. За формами власності на інвестиційні ресурси:

• державні фінансові інвестиції-- вкладення, здійснювані органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних де­путатів за рахунок коштів бю­джетів, позабюджетних фондів і позикових кош­тів, а також дер­жавними підприємствами й установами за рахунок власних і по­зикових коштів;

• приватні фінансові інвестиції— вкладення, здійснювані гро­мадянами, не­державними підприємствами, господарськими асо­ціаціями, спілками і това­риствами, а також громадськими та ре­лігійними організаціями, іншими юри­дичними особами, що ді­ють на засадах колективної власності;

• іноземні фінансові інвестиції -- вкладення, здійснювані іно­земними грома­дянами, юридичними особами та іншими державами;

• спільні фінансові інвестиції— вкладення, здійснювані гро­мадянами та юри­дичними особами України й інших держав.

2. За характером участі в інвестуванні:

* прямі інвестиції— господарські операції, які передбачають внесення кош­тів або майна до статутного фонду юридичної осо­би в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

* портфельні інвестиції -- господарські операції, які перед­бачають при­дбання цінних паперів, деривативів та інших фінан­сових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком опера­цій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, які перевищу­ють 50 % за­гальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які на­лежать до прямих інвестицій).

Портфельні інвестиції не можна вважати противагою прямим, вони є їх до­повнюючим елементом. Однак між ними є принципо­ва різниця.

Прямі інвестиції мають безпосередній вплив на обсяги капіталь­них вкладень в економіку. Мета прямих інвестицій – встанов­лення контролю за діяльністю підприємства і одержання прибут­ку від його господарської діяльності.

Прямі фінансові інвестиції дають змогу підприємству реалі­зувати стратегі­чні цілі свого розвитку швидким і дешевим шля­хом. Так, при галузевій або ре­гіональній диверсифікації опера­ційної діяльності, нарощенні обсягів вироб­ництва і реалізації продукції шляхом «захоплення» підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку та інших аналогічних випадках підпри­ємство шля­хом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контроль­ний пакет акцій (контрольну частку у статутному фонді) суб'єктів господа­рювання, сума покупки яких становить більше половини ринкової вартості їх бізнесу (50 % плюс одна акція).

Портфельні інвестиції передбачають одержання стабільного поточного до­ходу у вигляді відсотків або дивідендів і додатково­го доходу у вигляді різниці між ціною придбання і реалізації ак­тиву (курсової різниці).

Прямі інвестиції впливають на рівень зайнятості і стан внутрішнього ринку країни, чого не скажеш про портфельні інвестиції. Портфельні інвестиції є більш ліквідними, ніж прямі. Через цю особливість вони дають можливість за­роби­ти «гарячі гроші» (звичайно за умов розвиненого ринку цін­них паперів).

У розвинених країнах критерієм віднесення інвестицій до прямих є 10 %-ва частка у статутному фонді об'єкта інвестуван­ня. Інвестиція може вважатися прямою і з меншою часткою учас­ті, однак вона повинна забезпечувати реаль­ний вплив на госпо­дарську діяльність об'єкта інвестування. Якщо ж частка участі становить понад 10 %, але реальний контроль за об'єктом відсут­ній, то інвестиція прямою не вважається.