
- •2. Російське питання на Паризькій конференції.
- •3. Трехсторонние советско-франко-британские переговоры в Москве.
- •4. Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- •5. Боротьба Радянської Росії за нейтралізацію прибалтійських держав після 1 світової війни. Отношения Советской России с Финляндией
- •Признание Россией Эстонии
- •Советско-латвийская нормализация
- •6 Версальсько-Вашингтонська система, її особливості та недоліки.
- •8. Віденський арбітраж 1940р.
- •10. Встановлення дипломатичних відносин між Радянською Росією і країнами Сходу.
- •11. Вступ радянських військ на територію Польші. Зміст радянсько-німецького договору про дружбу і кордони.
- •12. Вступ сша у війну і прискорення процесу створення антигітлерівської коаліції.
- •13. Локарнські угоди, двоїстий стандарт безпеки в Європі.
- •14. Дипломатична боротьба за нейтральні країни напередодні та в роки першої світової війни.
- •17. Загострення суперечностей на Далекому Сході наприкінці 20-хх рр., політика буферизму.
- •19. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •20. Зміст Версальського мирного договору.
- •23. Італо-ефіопська війна і позиції Ліги Націй і сша.
- •25. Конференція в Думбартон-Оксі.
- •26. Конференція в Монтре, конвенція про режим чорноморських проток.
- •27. Конфренція в Сан-Франціско і створення оон.
- •28. Криза репараційної системи й «план Дауеса».
- •29. Курс Великобританії на компроміс з Німеччиною. Англо-німецька морська угода.
- •30. Лозаннська конференція та її договори.
- •31. Лондонська морська конференція 1930р., посилення суперечностей між її учасниками.
- •32. Мета створення Ліги Націй, її задачі та роль у новій післявоєнній системі міжнародних відносин, суперечності держав Антанти з приводу її Статуту.
- •33. Мирні переговори Радянської Росії з Німеччиною та її союзниками в Бресті.
- •34. Міжнародна конференція з питань роззброєння у Женеві в 1932-33рр.
- •35. Міжнародні відносини під час громадянської війни в Іспанії, політика невтручання в іспанські справи.
- •36. Міжсоюзницькі конференції сша і Англії в 1942-43 рр.
- •39. Московська конференція міністрів іноземних справ сша, срср і Англії.
- •40. Мюнхенська угода як наслідок політики умиротворення Німеччини. Позиция срср.
- •41. Напад фашистської Німеччини на срср, процес створення антигітлерівської коаліції в 1941 р.
- •43. Пакт Бріана—Келлога. Проблеми боротьби за мир і роззброєння наприкінці 20-х рр.
- •45. Передумови Радянсько-Німецького зближення. Рапалльський договір.
- •46. Смуга дипломатичного визнання срср.
- •49. Підходи країн переможниць до вироблення умов мирних договорів з країнами Четвертного блоку. Створення Версальської системи договорів.
- •51. План Юнга та його наслідки.
- •54. Політика сша і Англії на Далекому Сході в 1943 – 1944 роках. Каїрська декларація від 1 грудня 1943 р.
- •57. Потрійний пакт агресорів і візит Молотова до Берліну.
- •59. Початок агресії Японії проти Китаю, розгляд Китайського питання у Лізі Націй. Позиції срср і сша.
- •60. Початок другої світової війни. "Дивна війна" на Заході.
- •63. Вступ у війну Сполучених Штатів Америки, її завершення і наслідки.
- •65. Причини створення Далекосхідної Республіки, її зовнішня політика у 1921-22 рр.
- •67. Відкриття другого фронту і міжсоюзницькі відносини в 1944 р.
- •68. Проект Східного пакту та вступ срср до Ліги Націй.
- •71. Радянсько-монгольський протокол 1936 року, його значення.
- •72. Радянсько-німецький пакт про ненапад, його зміст і наслідки.
- •73. Радянсько-польська війна та завершення процесу конфігурації західного кордону Росії.
- •75. Радянсько-фінляндські переговори в 1939 р.
- •Радянсько-фінляндська війна і позиція Ліги Націй, сша і Німеччини.
- •77. Розгром і капітуляція Німеччини. Потсдамська конференція.
- •78. Розгром і капітуляція Японії. Закінчення другої світової війни.
- •79. Післявоєнна розстановка сил на Далекому Сході, причини скликання Вашингтонської конференції.
- •81. Співвідношення сил напередодні та під час Паризької мирної конференції.
- •82. Спроба включення Радянської Росії до Версальської системи на умовах Заходу. Русский вопрос в ходе версальских обсуждений
- •83. Створення англо-американського блоку після капітуляції Франції.
- •84. Тегеранська конференція, її рішення.
- •85. Територіальне та колоніальне питання на Паризькій конференції.
- •86. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •87. Створення і діяльність панамериканського союзу
- •1. Особливості
- •89. Ялтинська конфренція.
- •90. Японо-американські переговори 1940р. Місія Курусу
4. Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
Этнически и культурно близкая Германии, независимая Австрия казалась фюреру, родившемуся и проведшему там юность, неотъемлемой частью Великой Германии. Нацистское движение в Австрии процветало, и это гарантировало простоту перенесения германских порядков на австрийскую почву. Попытки австрийского правительства и либеральных кругов бороться с нацизмом терпели поражение: германская инфильтрация Австрии плюс притягательность идеи великой германской расы делали позиции нацистов все сильнее и сильнее. Уже в секретном приложении к германо-австрийскому соглашению от 11 июля 1936 г. австрийский канцлер Курт фон Шушниг согласился на уступки нацистскому движению в Австрии, хотя формально Германия и обязалась не вмешиваться в дела Австрии.
12 февраля 1938 г. Шушниг приехал в альпийскую резиденцию Гитлера Берхтесгаден. Предварительно он был заверен германским послом Францем фон Папеном, что фюрер намерен обсудить лишь некоторые "взаимные недоразумения", не выходя за рамки соглашения 1936 г. Шушнига ждала катастрофа.
Гитлер обрушил на него лавину угроз. Он заявил, что Австрия всегда саботировала германскую национальную идею и что его, Гитлера, историческая миссия, возложенная на него Провидением, была "решить так называемый австрийский вопрос". Гитлер справедливо напомнил Шушнигу, что ни Италия, ни Германия, ни Франция не пошевелит и пальцем ради Австрии. Гитлер потребовал, чтобы Шушниг немедленно подписал новое соглашение с Германией. На двух страницах документа, предложенного Шушнигу, Австрии предписывалось снять запрет на деятельность австрийской нацистской партии, амнистировать заключенных в тюрьмы нацистов (которые в значительной части были арестованы за террористическую деятельность), назначить одного из лидеров австрийских нацистов Зейс-Инкварта министром внутренних дел, а другого нациста, Глейс-Хорстенау, военным министром. Германская и австрийская армии должны были установить тесные отношения, включая обмен офицерами. Австрия должна была быть включена в германскую "экономическую систему". Для этого еще один нацист Фишбок должен был быть назначен министром финансов.
Это было не соглашение, а ультиматум, и он, по сути, означал нацификацию Австрии и ее неминуемое и скорое поглощение рейхом.
Под нажимом Гитлера, Риббентропа и посла Германии в Вене Франца фон Папена Шушниг сдался. Он сделал только одну оговорку: по австрийской конституции лишь президент республики мог одобрить подобное соглашение. Гитлер, сделав вид, что его терпение иссякло, распахнул двери и крикнул: "Генерал Кейтель!" (Вильгельм Кейтель был начальником генерального штаба германских войск). Подмигнув Кейтелю и покинув Шушнига, подозревающего, что его ждет расстрел, на тридцать минут, Гитлер снова призвал австрийского канцлера и сказал, что он готов на единственную уступку - отсрочить исполнение "соглашения" на три дня. Смертный приговор Австрии был подписан.
За этим последовали "четыре недели агонии", продлившиеся до 11 марта, в течение которых нацисты готовились к аншлюсу при слабых усилиях австрийских социал-демократов противостоять ему. В отчаянной попытке предпринять хоть что-то, не получая решительно никакой поддержки от европейских держав, в том числе от Италии, на которую Шушниг возлагал большие надежды, австрийский канцлер назначил плебисцит о существовании независимой Австрии на 13 марта 1938 г. Никакого плебисцита Гитлер не потерпел. 11 марта под угрозой военного вторжения Германии Шушниг подал в отставку. Берлин (операцией руководил Герман Геринг) предъявил австрийскому президенту Микласу ультиматум: назначить Зейс-Инкварта канцлером или германские войска войдут в Австрию. Зейс-Инкварт, "глава временного правительства" Австрии, под диктовку из Берлина послал в Берлин же отчаянную телеграмму с просьбой послать германские войска в Австрию для предотвращения кровопролития. Уже 12 марта Гитлер был в австрийском Линце (где он провел школьные годы), а 13 марта 1938 г. подписал документ о полном аншлюсе Австрии. Австрия становилась "провинцией германского рейха".