Загальна площа земель 2593,7 га

З них :

Сільськогосподарських 2359,2 га

Рілля 2264,2 га

Пасовища 95,0 га

Площа лісів та ін. лісовиритих площ 19,0 га

Ставки і водоймища 112,0 га

Безпосередньо за дослідним господарством для проведення наукової роботи закріпленно 160 га

Спеціалізація господарства переважно вирощування культури рису. Територія землекористування господарства розташоване у зоні південного сухого степу, ґрунтовий покрив якої представлений, в основному, темно-каштановими .

На основі даних можна зробити висновок, що середня облікова чисельність працівників в дослідного господарства на 2009 рік становила 50 осіб. Відповідно адміністративно-керівний персонал становить 8 осіб. Молодші наукові співробітники 10 осіб. Головний бухгалтер 1 особа. Лаборанти 27 осіб. Механізатор 1 осіба. Водії 2 осіби. Бібліотекар 1 особа. Прибиральниця 1 особа.

Розділ 2 грунтово- кліматичні умови зони з урахуванням особливостей господарства

Південь України, де розміщена зона рисосіяння, в грунтово-гідрогеологічному і природно-економічному відношеннях є в основному відособленим регіоном і відноситься до меліоративно- несприятливого району. Рисосіючі райони Херсонської області розташовані в приморській частині на одній із древніх надзаплавних терас дельти Дніпра Краснознам’янського масиву, магістральний канал якого бере початок на 61-му кілометрі Північно-Кримського каналу, проходить із півночі на південь у напрямку до м. Скадовськ, а потім повертає на захід і тягнеться уздовж узбережжя Чорного моря. Поверхня тераси представлена слабопохилою до півдня рівниною з перевищенням поверхні землі від 0 до 20 м над рівнем моря та великою кількістю безсточних та слабосточних понижень – подів. Понад 100 тис. га площі цих понижень складають малопродуктивні землі, що займають ділянки від декількох гектарів до декількох сотень гектарів і більше, глибина яких у переважній більшості не переважає 6-8 м, але є зниження з абсолютними відмітками, близькими до рівня моря або нижче його.

Клімат Херсонської області помірно-континентальний, посушливий з великою кількістю тепла та сонячного світла, характеризується незначною середньорічною кількістю опадів (330мм) і їх несприятливим розподілом по сезонах року.

Упродовж вегетаційного періоду, як правило, переважає висока температура і низька відносна вологість повітря. Тривалість безморозного періоду коливається в межах 184 – 205 діб. Кількість днів з температурою вище 10°С – 187, вище 15°С – 137 днів. Сума середньодобових температур повітря вище 10°С складає 3411°С, вище 15° С - 2748°С.

В липні та на початку серпня середня температура повітря тримається на рівні 23 - 24°С, максимальна – 38 – 39°С, а на поверхні грунту – 60 – 61°С.

Середньорічна кількість опадів складає 330 мм, хоча в окремі роки кількість опадів коливається від 161 до 517 мм за період з температурою вище 100 С випадає в середньому 200 мм опадів. Максимальна місячна сума опадів протягом вегетаційного періоду знаходиться в межах від 70 до 150 мм. Періоди злив чергуються з тривалими періодами бездощів’я, що нерідко перевищують 50 – 60 днів. Випаровуваність для зони рисосіяння Херсонської області складає 900 – 1000 мм на рік. Умовний показник зволоження (ГТК) району дорівнює 0,42 – 0,60, средньорічна відносна вологість повітря – 70-75%, влітку вона знижується до 60-65%.

Взагалі в 2009 році склалися оптимальні погодні умови для росту і розвитку рослин рису на початку вегетації. В цей період спостерігалася середньодобова температура повітря 11,4-18,2°С, мінімальна температура повітря знижувалася до 2,0 – 9,0°С, максимальна температура повітря досягала 21 – 28,3°С. Сходи рису відмітили 21-23 травня, кущіння – в першій декаді червня.

В 2009 році міжфазний період трубкування-викидання волоті рису відмітили в першій декаді липня – третя декада серпня, в залежності від групи стиглості зразків. Температура повітря в цей період становила 23-27,4ºС, мінімальна 13-18,5ºС, а максимальна підвищувалась до 32,0-40,0ºС.

Молочна та воскова стиглість в 2009 році настала в другій декаді липня – друга декада вересня в залежності від групи стиглості зразків. Температура повітря в цей період була 26 – 16,8 мінімальна температура знижувалася до 14ºС, максимальна була дуже високою і становила 40,0ºС. Повна стиглість відмічена в першій декаді серпня – третій декаді вересня.

Тривалість вегетаційного періоду складає 96-149 діб в. Сума активних температур повітря за вегетаційний період становить 3463ºС. Погодні умови 2009 року сприятливі для росту і розвитку рослин рису.

Значним чином на клімат даної зони впливає Чорне море. Вузька 15 – кілометрова прибрежна смуга систематично підпадає під дію берегових вітрів (бризів), направлених вдень з моря на сушу, уночі з суші на море, що в значній мірі послаблює шкідливу дію суховіїв на культурні рослини. Пануючими вітрами є вітри східного і північно-східного напрямку. Середньорічна швидкість вітру складає 4 м/сек. В середньому за вегетаційний період тут буває більше 15-25 днів із суховіями.

Зима коротка, м’яка із частими відлигами і значними підвищеннями температури до 11 – 15°С. Найбільш холодним місяцем є січень, середня температура якого коливається від –4 до –20°С. Найнижчі зимові температури досягають -30°С. Нижче наведені у вигляді таблиці і графіків метеорологічні дані по опадам і температурі.

Таблиця 2.1

Середні температура повітря (град.) і кількість опадів

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	рік
Температура
-3,0	-2,4	4,3	11,4	17,9	20,5	22,7	21,8	17,2	16,6	5,6	-0,5	11,0
Опади
15	14	11	0,0	18,1	24,0	0,0	28,5	72,7	29	27	27	266,3

Ґрунтовий покрив зони рисосіяння представлений темно-каштановими та каштановими солонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями, а самій прибрежній частині Чорного моря та його заливів переходять в солончаки.у

У зоні каштанових солонцюватих ґрунтів зустрічаються мілкі, середні, глибокі солончакуваті та осолоділі солонці, які рясно розкидані невеликими плямами серед основного ґрунтового фону. Плями солонців складають від 10 до 35%, а в прибрежній зоні – до 50% загальної площі.

За механічним складом ґрунти середньосуглинкові і характеризуються сильно ущільненою будовою, слабкою пористістю, низькою вологоємкістю, внаслідок чого схильні до запливання, а при висиханні – до утворення кірки. Реакція ґрунтового розчину звичайно коливаєтьтся від слабколужної (рН 7,0-7,5) і лужної (рН 7,7-8,5) у верхніх шарах ґрунту до лужної і сильнолужної (рН 7,6-9,0) у ґрунтовій породі. Хімічний склад ґрунтових вод відповідає сульфатно-гідрокарбонатному і гідрокарбонатно-сульфатному типам із мінералізацією 1-3 г/л, глибина їх залягання в прибрежній зоні коливається від 1 до 5 м від поверхні землі.

Вказані вище ґрунти характеризуються 40-60см шаром гумусового горизонту і мають невисоку родючість. Зокрема вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3,4%, кількість рухомих форм азоту біля 3,0-3,7 мг на 100 г ґрунту.