4) „Вертикальна”, „горизонтальна”, „східчаста”, „центральна”

До задач ділового оцінювання персоналу не належать:

1)   Вибір місця в організаційній структурі і встановлення функціональної ролі робітника, що оцінюється

2)   Розробка можливих шляхів удосконалення ділових або особистісних якостей робітника

3)   Встановлення зворотного зв’язку зі співробітниками по професійних, організаційних і інших питаннях

4) Розробка політики і стратегії підприємства і способів їхньої реалізації

Показники технологічності характеризують:

1. Насиченість продукції стандартами, уніфікованими й оригі­нальними складовими, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

2. Властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.

3. Пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих та заключних операцій, пов'язаних із транспорту­ванням.

4. Особливості продукції, які зумовлюють безпеку людини або обслуговуючого персоналу під час її експлуатації чи споживання.

TQM (Total Quality Management) - "загальне управління якістю" – це:

1) Підхід до управління організацією, який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, ціллю якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності.

2) Підхід до управління організацією, заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми.

3. Підхід до управління організацією, який передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми - від президента до рядового робітника.

4. Підхід до управління організацією, який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції.

Основні стратегії TQM – це:

1. Провідна роль вищого керівництва в управлінні якістю.

2. Навчання якості, залучення до управління, мотивація і вивчення інтересів співробітників.

3. Орієнтація на інтереси покупців та розробка програм в цілях постійного поліпшення якості і оцінка результатів.

4. Усі вищеназвані стратегії.

Процедура статистичного контролю якості поділяється на:

1. Приймальний контроль.

2. Контроль процесу.

3. Заключний контроль.

4. Правильні відповіді 1 і 2.

Прийнятний рівень якості – це коли:

1. Кількість забракованих виробів у партії не перевищує конкретної межі.

2. Кількість забракованих виробів у партії відповідає конкретній межі.

3. Кількість забракованих виробів у партії менша від конкретної межі.

4. Процентний показник браку нижчий від вказаного числа.

Комплекcна система управління якістю (КС УЯП, 1975 р.) – це:

1. Об'єднання робіт, спрямованих на раціональну систему стимулювання якості праці.

2. Об'єднання робіт, спрямованих на поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції, в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів.

3. Об'єднання робіт, спрямованих на певні виробничі обставини стадії "життя" продукції, аспекти та об'єкти управління її якістю.

4. Об'єднання робіт, спрямованих на розробку СТП для необхідних напрямів управління якістю продукції та праці.

Продуктивність праці – це:

1. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

2. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження матеріаломісткості продукції.

3. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу низькі ціни на сировину.

4. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження ціни на готову продукцію.

Показники рівня виробітку – це:

1. Вартісні показники.

2. Натуральні показники.

3. Трудові показники.

4. Усі вищеназвані.

До зовнішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1) Політику і стратегію.

2. Ринкову інфраструктуру.

3. Персонал, організацію виробництва й праці.

4. Природні ресурси.

До внутрішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1. Характер продукції.

2. Технологію і обладнання.

3. Законодавство.

4. Систему мотивації.

Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці:

1. Матеріально-технічні.

2. Організаційні та економічні.

3. Соціальні та географічне розміщення підприємств.

4. Усі вищеназвані.

До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не належать:

1. Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими; модерні­зацію обладнання.

2. Механізація та автоматизація виробництва.

3. Зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв.

4. Застосування прогресивних технологій.

До удосконалення управління організації виробництва та праці не відносять:

1. Удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління.

2. Запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників.

3. Диверсифікацію виробництва та введення в дію нових цехів.

4. Поліпшення економічних характеристик праці.

Продуктивність підприємства (організації) – це:

1) Баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.

2) Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує зниження ціни на готову продукцію.

3. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує підвищення кваліфікації робітників.

4. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує збільшення обсягу продукції, що виробляється.

Цикл продуктивності – це:

1. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству низькі ціни на сировину.

2. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству можливість успіху через зростання продуктивності.

3. Логічна послідовність дій, яка забезпечує впровадження нових технологій.

4. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих деталей, засобів або просто комплектуючих.

Дієвість операційної системи – це:

1. Ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи.

2. Ступінь використання системою необхідних ресурсів.

3. Ступінь відповідності системи вимогам, сертифікатам та очікуванням.

4. Ступінь удосконалення організації праці та виробництва.

Регулювання продуктивності операційної системи складається з таких елементів:

1. Забезпечення основи для регулювання.

2. Розроблення стратегічних планів обґрунтування програми продуктивності.

3. Розроблення підходів до стратегій і методів вимірювання та оцінки продуктивності.

4. Усі вищеназвані елементи.

За якої умови не відбувається підвищення продуктивності:

1. Обсяг продукції зростає, витрати зменшуються.

2. Обсяг продукції зростає, витрати теж зростають, але повільніше.

3. Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але повільніше.

4. Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але швидшими темпами.

Управління операційною системою за критерієм продуктивності – це:

1. Процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.

2. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських рішень відповідно до конкретної ситуації.

3. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських впливів.

4. Процес, який передбачає стратегічне планування та контроль операційної системи.

Удосконалення операційної діяльності можливе через:

1. Збільшення фінансування на дослідження й розробки.

2. Переоцінку і переобладнання виробничих потужностей.

3. Досягнення гнучкості робочої сили організації шляхом підготовки працівників для виконання кількох різних робіт.

4. Усі вищеназвані відповіді правильні.

Результативність функціонування виробничих систем характеризують:

1. Ефективність.

2. Дієвість.

3. Чутливість до змін.

4. Оперативність.

З яких елементів складається регулювання продуктивності виробничої системи?

1. Розроблення програми підвищення продуктивності.

2. Розроблення методів вимірювання і оцінювання продуктивності.

3. Розроблення методів контролю підвищення продуктивності.

4. Усі вищеназвані елементи.

Особистість – це:

1. певний стереотип, шаблон поведінки, який очікується від людини у конкретній ситуації

2) потреба людини у спілкуванні, прагнення підтримувати добрі відносини зі своїми колегами

3) конкретна людина, носій свідомості і самосвідомості, певного соціального статусу і ролей

4) сукупність стилів поведінки

Під здібностями особистості розуміють:

1) способи автоматичного чи напівавтоматичного виконання компонентів процесу трудової діяльності

2) анатомо-фізіологічні та психічні якості людей, що дають їм змогу засвоювати певного роду знання і набувати навички для виконання корисної діяльності

3) сукупність стійких психологічних рис, що визначають лінію поведінки людини, її ставлення до справи, до інших людей і до самої себе

4) вміння організувати свою діяльність

Навики особистості – це:

1) способи автоматичного чи напівавтоматичного виконання компонентів процесу трудової діяльності

2) сила, спрямованість та характер емоцій особистості

3) сукупність стійких психологічних рис, що визначають лінію поведінки людини, її ставлення до справи, до інших людей і до самої себе

4) те, що вміє особа з народження

Характер людини – це:

1) сила, спрямованість та характер емоцій особистості

2) анатомо-фізіологічні та психічні якості людей, що дають їм змогу засвоювати певного роду знання і набувати навички для виконання корисної діяльності

3) сукупність стійких психологічних рис, що визначають лінію поведінки людини, її ставлення до справи, до інших людей і до самої себе

4) вміння уживатися з іншими людьми

Яка із вказаних відповідей є правильною?

1) зміст поняття “кадри” є ширшим за зміст поняття “персонал”

2) зміст поняття “кадри” є вужчим за зміст поняття “персонал”

3) зміст поняття “кадри” є тотожним змісту поняття “персонал”

4) правильної відповіді немає

Хто із нижче наведених означень характеризується як працівник?

1) особа, яка активно працює на користь організації та реалізацію її цілей, сплачуючи при цьому членські внески

2) особа, яка прийнята на роботу на підставі трудової угоди або замовлення

3) особа, яка працює на користь організації і не отримує за свою роботу винагороди

4) особа, яка не працює на користь організації, але є прихильником діяльності фірми

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли:

1) реальна зарплата висока

2) працівнику необхідний час для пошуку нової роботи

3) безробітні є некваліфіковані

4) виникає скорочення зайнятих, спричинене конверсією оборонної галузі промисловості

Людина, яка втратила роботу через спад економіки, знаходиться в категорії:

1) фрикційних безробітних

2) структурних безробітних

3) циклічних безробітних

4) інституційних безробітних

Циклічне безробіття – це:

1) безробіття, пов’язане з добровільною зміною найманими працівниками місця праці чи з періодами їх тимчасового звільнення

2) безробіття, викликане циклічним стиском виробництва

3) безробіття, викликане невідповідністю професійної підготовки робочої сили структурі виробництва

4) безробіття, викликане збільшенням розміру виплат безробітним

За формами організації робочого часу розрізняють:

1) первинну і вторинну зайнятість

2) постійну і тимчасову зайнятість

3) повну і неповну зайнятість

4) основну і неосновну зайнятість

Структурне безробіття виникає тоді, коли:

1) робітник не бажає звільнятися з роботи, але адміністрація скорочує кількість робочих місць

2) робітник звільняється за власним бажанням у зв’язку з невисоким рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом у колективі, або з інших причин

3) відбуваються важливі зміни в техніці і технології виробництв, які змінюють структуру попиту на робочу силу

4) зростає міграція населення

Кількість персоналу визначається:

1) професійною придатністю

2) компетентністю

3) трудомісткістю виробничих процесів

4) структурою

У теорії управління персоналом виділяють наступний персонал за участю в процесі виробництва:

1) управлінський та виробничий

2) технічний та керівний

3) кваліфікований та некваліфікований

4) правильної відповіді немає

Професійна придатність – це:

1) рівень кваліфікації працівника, який дозволяє успішно виконувати поставлені завдання

2) здатність працівника якісно виконувати свої функції як у звичайних, так і екстремальних ситуаціях, успішно оволодівати новими знаннями і вміннями, швидко адаптуватись до змінних умов

3) сукупність знань, навиків, особистих здібностей, які необхідні для успішного виконання професійних обов’язків

4) правильної відповіді немає