Список використаних джерел та лiтератури

1. Апресян, В.Ю., Апресян, Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций / В.Ю. Апресян, Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания. – 1993. – № 3. – С. 27–35.

2. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка, событие, факт / Н.Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1988. – 338 с.

3. Бабенко Л. Г. Обозначение эмоций в языке и речи / Л. Г. Бабенко. – Свердловск, 1986. – 136 с.

4. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной лингвистике / З.Д. Попов, И.А. Стернин. – Воронеж, 2001. – 190 с.

5. Филимонова О.Е. Эмоциология текста. Анализ репрезентации эмоций в английском тексте : [учебное пособие] / О.Е. Филимонова. – СПб.: «Книжный Дом», 2007. – 448 с.

6. Шаховский В.И. О лингвистике эмоций / В.И. Шаховский // Язык и эмоции. – Волгоград : Перемена, 1995. – 250 с.

7. The Complete Poems of D.H. Lawrence. Middlesex : Penguin Books Ltd, Harmondsworth, 1977. – 819 p.

Ю. В. Устич

Житомрський державний університет імені Івана Франка

Керівник: канд. філол. наук, доцент І. І. Савчук

Інтеграційні тактики українських мігрантів у Великобританії

Коли міграційні процеси стають однією з ознак сучасного світу, а іммігрантські спільноти з’являються чи не в кожній країні, на порядок денний багатьох держав стають питання адаптації іммігрантів.

Метою статті є дослідження особливостей інтеграційних тактик українських мігрантів у Великобританії.

Інтерес до проблеми міжкультурної адаптації з’явився в психологічній науці ще на початку ХХ століття. З початку 90-х років найбільш бажаною і адекватною моделлю вивчення міжкультурної адаптації є модель акультурації.

До проблеми змісту поняття "акультурація" зверталося чимало науковців. Зокрема Р. Лінтон, Р. Редфілд, М. Херсковіц визначають поняття "акультурація", яке трактують як результат тривалого безпосереднього контакту груп з різними культурами. Сучасні дослідники С. Еніколопов, Н. Лебедєва, Л. Орбан – Лембрик, М. Пірен, Ю. Платонов, Т. Крисько, О. Шлягіна здебільшого розглядають цей процес як входження індивіда в нову для нього культуру, що супроводжується зміною його ціннісних орієнтацій, рольової поведінки, соціальних установок.

Адаптацією мігрантів прийнято вважати "комплекс особливостей вчинків, діянь та поведінки міґрантів, що має морфологічне або соціокультурне походження, завдяки якому особа, група чи утворення забезпечує собі успіх в конкуренції з представниками інших етносів, які спільно проживають на тій або іншій території певної держави" [3: 88].

В новому, здебільшого, іноетнічному середовищі адаптація охоплює соціальну, психологічну та культурну сфери взаємодії і, відповідно, можна виділити її три головні типи: соціальну, підставою якої є відмінності в соціальній структурі країн еміграції та імміграції; психологічну, причиною якої є диференціація осіб, соціальних спільностей за інтересами, соціально-психологічними, ціннісними установками; культурну, пов’язану з етнокультурними відмінностями тощо [5: 7].

Аналіз сучасної наукової та художній літератури з проблем діаспори та їхньої культурної адаптації засвідчує, що найпоширенішою стратегією є стратегія інтеграція.

Інтеґрацію іммігрантів визначають як процес розмивання і зрештою зникнення помітних відмінностей між іммігрантами та місцевим населенням, коли етнічність втрачає своє значення, коли йдеться про повноправну участь усіх членів суспільства у його соціальному, економічному, політичному, культурному житті, про право мати однаковий правовий статус та рівноправно користуватися захистом держави [4: 167; 7: 293]. Як наслідок, кожен учасник такого інтеґраційного процесу зазнає певних змін під впливом взаємодії з іншими, проте не втрачає повністю своєї культурної ідентичності, але до певної міри змінює культурну амальгаму (картину, що утворюється внаслідок "злиття", "сплаву"), яка виникає внаслідок інтеграції [6: 68].

Дослідження особливостей процесу інтеграції представників української діаспори у Великобританії ми проводили на основі творів Марії Левицької "Коротка історія тракторів українською".

Процес інтеграції проявляється на всіх рівнях мовної особистості, однак найбільше ідентифікують себе мігранти на когнітивному рівні, який розкривається через поняття, ідеї та концепти, які утворюючи семантичні поля, приводять до виникнення картини світу, що відображає ієрархію цінностей особистості. Когнітивний рівень побудови мовної особистості та її аналіз передбачає розширення значення і перехід до знань. Таким чином, когнітивний рівень охоплює інтелектуальну сферу особистості, яку дослідник може вивчати за посередництвом мови, розглядаючи процеси говоріння та розуміння [1: 123].

Для британських мігрантів характерні наступні когнітивні прояви [ Див. 2]:

• повага до британських норм та традицій: "What I appreciated about growing up in England was the tolerance, liberalism, everyday kindness...".

• засудження намірів та поведінки сучасних мігрантів, порівнюючи їх з мігрантами 1946-го року: "But that was different. We were different." "We worked hard and kept our heads down. We learned the language and integrated. We never claimed benefits. We never broke the law."

• вдячне та поважне ставлення до населення інокультурного середовища: "When we first came here, Vera, people could have said the same things about us-that we were ripping off the country, gorging ourselves on free orange juice, growing fat on NHS cod-liver oil. But they didn’t. Everyone was kind to us".

• сприйняття Англії як своєї власної країни, переживання за її долю: "I used to be liberal about immigration  I suppose I just thought it was all right for people to live where they wanted. But now I imagine hordes of Valentinas barging their way through customs, at Ramsgate, at Felixstowe, at Dover, at Newhaven-pouring off the boats, purposeful, single-minded, mad".

• відсутність глибоких переживань за долю України та ностальгії по ній: "All this Ukrainian nationalism bothers me  it seems outdated and irrelevant. Peasants in the fields, folk-songs at harvest, the motherland: what has all this got to do with me?"

• інколи може проявлятись тенденція до збереження свого власного світогляду: " These English people will spend one hundred pound to save the life of a cat or dog that can be pick up in street for nothing. Such foolish kind hearts!"

• усвідомлення та прийняття свого українського походження: "Of course Free Ukraine existed. Do you think you are some kind of handmaid of history. Nothing wrong with peasants. Mother was a peasant," Vera retorts.

З усіх вище згаданих тактик ми можемо зробити висновок про те, що при взаємодії з інокультурним середовищем українські мігранти обирають зазвичай інтеграційний тип поведінки, який являє собою взаємодію груп і їх представники зберігають свою культуру, але одночасно встановлюють тісні контакти між собою. Українські емігранти з однієї сторони під впливом зовнішніх обставин засвоїли норми поведінки своєї культури, а з іншої  все ж зберігають певні ознаки приналежності до українського суспільства. Збільшення міжособистісного спілкування людей з різних культур може призвести як до зменшення упереджень, так і до їх посилення. Детальне дослідження процесу акультурації дасть змогу розробити дієві програми по психологічній соціальній підтримці українських мігрантів за кордоном.