Стратегічне упр-ня являє собою процес, що протікає в 3 етапи:

1) визначаються довгострокові перспективи розвитку під-ва, його головних підрозділів (формулювання місії, постановка цілей, оцінка факторів зовн середовища, сильних і слабких сторін орг-ї, оцінка стратегії розвитку фірми);

2) на етапі реалізації планів розробляються заходи по здійсненню фірмової стратегії (розробка планів альтернативного розвитку фірми, вибір стратегії росту фірми та упр-ня її впровадженням);

3) за доп контролю виявляються основні проблеми в області стратегії компанії. Дані етапи частково співпадають у часі і взаємовпливають. Хар-ер стратегічного упр-ня визначає стратегічне планування.

13. Делегування і відповідальність при делегуванні.

Делегування – процес передавання керівником частини своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе вілповідальність за їх виконання. За доп делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв’язки прац-ів в орг-ї. Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника (1 людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по упр-ню всією орг-єю).

Делегування повноважень охоплює:

- передавання повноважень (надання підлеглому обмеженого права приймати рішення, використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання поставлених завдань);

- прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов’язань виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення);

- підзвітність (вимога до підлеглого усвідомлювати наслідки своїх дій і повідомляти про них своєму безпосередньому начальнику).

При делегуванні завдань та повноважень відповідальність не делегується. Делегування – це спосіб домогтися виконання роботи іншими людьми. Повноваження – обмежене право використовувати ресурси під-ва і спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі. Лінійні повноваження – передаються безпосередньо до підлеглих робітників. Вони дають узаконену владу. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів упр-ня в орг-ї. Повноваження лін керівника знах у прямому ланцюгу команд від вищого керівника до виконавця, але керівник в межах лін повноважень може розв’язувати проблеми без погодження з вищим керівником. Штабні повноваження – повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі ф-ії щодо лінійних керівників. Їх повноваження пов’язані з експертизою, підготовкою рекомендацій, підтримкою лін керівників. Функціональні повноваження – повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лін керівників (дають право контролю за окремими видами діяльності ін підрозділів, охоплюють лише окремі специфічні види діяльності – робота з кадрами, орг-я обліку).

14. Організаційні повноваження. Повноваження і влада. Характеристика лінійних повноважень. Штабні (апаратні) повноваження, їх характеристика.

Влада - це реальна здатність діяти або можливість впливати на ситуацію (тобто, можна мати владу, не маючи повноважень).

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси під-ва і спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань.

Іншими словами, повноваження визначають, що особа, яка займає певну посаду, має право робити. Влада визначає, що вона дійсно може робити. Межі повноважень розширюються у напряму більш високих рівнів управління організацією.

Разом з тим слід зауважити, що підлеглий ніколи не буде нести повної відповідальності за результати дорученої справи, оскільки за неї в цілому відповідає той, хто передає свої повноваження. Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні.

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються від начальника безпосередньо йому підлеглому і далі іншим підлеглим. Повноваження лінійного керівника знаходяться у прямому ланцюгу команд від вищого керівника до виконавця. Саме лінійні повноваження надають керівникові законну владу для спрямування своїх безпосередніх підлеглих на досягнення поставленої мети. Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має також право приймати певні рішення і діяти у певних питаннях без узгодження з іншими керівниками у встановлених організацією, законом або зви­чаєм межах.

Штабні повноваження (апаратні, адміністративні) – це повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників. Повноваження штабного керівника пов’язані з експертизою, підготовкою рекомендацій, підтримкою лінійних керівників. Сутність штабних посадових зв’язків полягає у їх дорадчому характері.

Функціональні повноваження – повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лін керівників (дають право контролю за окремими видами діяльності ін підрозділів, охоплюють лише окремі специфічні види діяльності – робота з кадрами, орг-я обліку).

15. Поняття організаційної структури управління організацією. Класифікація організаційних структур.

ОСУ – впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління організацією.

а) Лінійна – складається з взаємопідлеглих органів у вигляді ієрархічного щабля. Кожне управління підкорюється одному керівнику і всі звязки з вищим керівництвом йдуть через нього «+» простота, єдиноначальність , оперативність, «-» відсутність функціональної спеціалізації, слабка інформованість робітника окремих ланок , пріоритетні поточні справи, а не перспективні.

б) Лінійно-штабна – доповнена підрозділами, які допомагають виконувати функції стратегічного планування і аналізу, але самі не приймають рішень. «+» глибока підготовка рішень, розвантаження лінійних менеджерів, використання спеціалістів , «-» неповна відповідальність, висока централізація.

в) Функціональна – будується на ієрархічних органах, які виконують окремі функції управління. «+» компетентність спеціалістів, «-» низька відповідальність слабкий зв*язок між підрозділами, дублювання команд.

г) Матрична – побудована на принципі подвійної підлеглості виконавців – керівнику функціональної служби та керівнику проекту.

д) Програмно-цільова – відповідна структура по реалізації певної програми.

е) Дивізіонна – підрозділи з високим рівнем самостійності.

є) Сітьова – включає велику кількість підрозділів.

ж) Структура, направлена на споживача – важлива роль відділу маркетингу.