Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

менеджмент-шпори

.docx
Скачиваний:
48
Добавлен:
29.02.2016
Размер:
86.96 Кб
Скачать
  1. Зміст, мета і завдання екоменеджменту

Екологічний менеджмент – система управління навколишнім середовищем (система екологічного менеджменту) – частина загальної системи управління, що включає організаційну структуру, діяльність із планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для розробки, здійснення й аналізу екологічної політики.

Завдання екологічного менеджменту полягає у пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем при виробництві продукції.

Мета: розробити систему менеджменту навколишнього середовища для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, максимально раціональному використанні природних ресурсів і збереженні навколишнього середовища для теперішніх та майбутніх поколінь.

Зміст: розробити екологічну політику, провести ідентифікацію екологічних аспектів, провести оцінку суттєвості екологічних аспектів, провести ідентифікацію законодавчих та нормативних документів, розробити цілі, задачі і програму

  1. Історія виникнення і розвитку

Вперше поняття »екологічний менеджмент» з’явилося в »Порядку денному па XXI століття», прийнятому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., у якому підкреслювалось, що »екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку її одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва». Разом з тим на сьогодні не існує єдиних загальноприйнятих визначень екологічного менеджменту.

Для України поняття екологічного менеджменту є досить новим і дотепер не закріпленим законодавчо. Тим часом у міжнародній практиці вже є спроби його реалізації в практичних механізмах діяльності зі своєю правовою, нормативно-методичною й економі ко-регулюючою базою. При цьому система екоменеджменту і екоаудиту (СЕМА) розглядається як важіль регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють рівноправну роль в охороні середовища. Разом з тим, це ринково-орієнтований механізм, а не інструмент адміністративно-командної системи. Початковим етапом розвитку екологічного менеджменту можна вважати розробку в 1992 р. Стандарту в галузі систем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems), що був підготовлений і випущений Британським Інститутом Стандартизації відповідно до запиту Британської Конфедерації Промисловості.

Пізніше стандарт став підґрунтям для підготовки наступних міжнародних документів:

У березні 1992 року Європейським Співтовариством були випущені »Вимоги до скоаудитування», підготовлені відповідно до п’ятої програми екологічних заходів ЄС, яка заснована на висновках і рекомендаціях доповіді Гру Брундт-ланд »Наше загальне майбутнє», та надає перевагу превентивним заходам і принципам розподілу відповідальності в охороні навколишнього середовища.

Цьому сприяла і поява в загальноєвропейській системі захисту навколишнього середовища іконтролю над її забрудненням нового інструмента, відомого як система EMAS (Environmental Management and Audit System) - система екологічного менеджменту й екоаудиту.

У 1993 році були остаточно погоджені й опубліковані вимоги до створення Системи екологічного менеджменту й аудитування (Eco-management and audit scheme or EMAS); підприємства ж одержали можливість бути сертифікованими відповідно до вимог EMAS тільки з 1995 року.

Вважається, що моделлю для розробки європейського рекомендаційного документа EMAS (Environmental Management and Audit System) послужив британський стандарт BS 7750. Однак, багато експертів вважають, що майбутнє належить всесвітній системі стандартів, підготовлений міжнародним інститутом ISO. В Україні міжнародні стандарти ISO серії 14000 були прийняті як національні в 1997 році. Однак їхнє впровадження здійснюється досить повільними темпами. Станом на 1 січня 2006 року в національній системі сертифікації УкрСЕПРО зареєстровані лише 23 підприємства, що впровадили й сертифікували системи управління навколишнім середовищем.

  1. Поняття СЕМ

СЕМ-це частина сис-ми менеджменту підпр, яка викор для розробки і впровадження екопол та упр екол аспектами.

СЕМ – сучасний підхід до врахування пріоритетів охорони навколишнього середовища при плануванні та здійсненні діяльності підприємства. Впровадження СЕМ підвищує інвестиційну привабливість підприємств, дає змогу знизити страхові витрати та вартість кредитів, послідовно зменшувати негативний вплив продукції на НС і здоров'я людини впродовж всього життєвого циклу, підвищити якість не тільки продукції та послуг, а й підприємства в цілому, тим самим розширюючи його конкурентні можливості.

  1. Основні принципи й елементи СЕМ

СЕМ – сучасний підхід до врахування пріоритетів охорони навколишнього середовища при плануванні та здійсненні діяльності підприємства. Впровадження СЕМ підвищує інвестиційну привабливість підприємств, дає змогу знизити страхові витрати та вартість кредитів, послідовно зменшувати негативний вплив продукції на НС і здоров'я людини впродовж всього життєвого циклу, підвищити якість не тільки продукції та послуг, а й підприємства в цілому, тим самим розширюючи його конкурентні можливості.

Принцип 1: Зобов’язання і політика (ЕП) - Організація повинна визначити свою екологічну політику і забезпечити виконання зобов’язань по відношенню до функціонування EMS.

Принцип 2: Планування - Організація повинна розробити план (програму) досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип 3: Реалізація - Для ефективної реалізації екологічної програми організація повинна визначити і вишукати можливості і механізми, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип 4: Оцінка і вимір - Організація повинна забезпечити необхідну оцінку, моніторинг і вимір екологічних показників своєї діяльності. У цьому сенсі систему екологічного менеджменту варто розглядати як організуючу структуру, що повинна знаходитися під постійним спостереженням.

Принцип 5: Перевірка і поліпшення - Організація повинна перевіряти і постійно поліпшувати свою систему екологічного менеджменту.

  1. Історія стандартів екологічного менеджменту : Британський стандарт у сфері екологічного менеджменту BS 7750, система екологічного менеджменту і аудиту EMS

Сертифікація означає, що сировина, ґрунти, територія, виробничі процеси повинні відповідати складовим вимогам стандартів, а це, своєю чергою, залежить від природних умов. Ще з 1992 року у Великобританії, яка лідирувала в галузі формування економічного інструментарію в природокористуванні, з’явився новий вид стандарту. Вперше стандартизувалася не наявність шкідливих речовин у матеріалах чи компонентах середовища, не технічні параметри машин, а порядок управлінської процедури. Стандарт був розроблений Британським інститутом стандартизації, названий ′′Специфікацією на системи екологічного менеджменту′′ (Environmental Management System – EMS) і включений до Британської системи стандартів під номером BS 7750. У 1993 р. Комітет з питань екологічного менеджменту Міжнародного інституту стандартизації (ISO) у Женеві розробив спеціальну серію міжнародних стандартів ISO 14000, що регламентує схеми екологічного менеджменту й аудиту. Серія розроблялася на основі двох документів: згаданого британського стандарту систем екологічного менеджменту (EMS) BS 7750 і чинної в Європейському Союзі Міжнародної системи стандартів управління якістю продукції, так званої Системи всеохопного менеджменту якості (Total Quality Management – TQM) ISO 9000. Кращі ознаки двох названих систем і увібрала в себе міжнародна серія ISO 14000

  1. Міжнародні стандарти системи екологічного менеджменту серії ISO 14000

Документи, що входять до серії ISO 14000, можна умовно поділити на три групи:

• принципи створення й використання систем екологічного менеджменту;

• інструменти екологічного контролю і оцінки;

• стандарти, зорієнтовані на продукцію.

Принципи створення й використання систем екологічного менеджменту:

ISO 14001 (Система екологічного менеджменту (EMS) — Специфікації та посібник з використання); ISO 14004 (EMS — Загальний посібник з принципів, систем і методів); ISO 14014 (Посібник з визначення "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства);

Інструменти екологічного контролю і оцінки:

ISO 14010 (Посібник з екологічного аудиту — Загальні принципи); ISO 14011/1 (Посібник з екологічного аудиту — Процедури аудиту. Аудит систем екологічного менеджменту); ISO 14012 (Посібник з екологічного аудиту — Критерії кваліфікації екологічних аудиторів); ISO 14031(Посібник з оцінки екологічних показників діяльності організації).

Стандарти, зорієнтовані на продукцію:

ISO 14020 (Принципи екологічного етикетування продукції); ISO 14040 (серія) (Методологія "оцінки життєвого циклу" — оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу); ISO 14050 (Екологічний менеджмент. Глосарій (словник); ISO 14060 (Посібник з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію).

Для впровадження та аудиту систем екологічного менеджменту (СЕМ) використовуються такі стандарти: ISO 14001, ISO 14004, ISO 14010, ISO 14011,ISO 14012.

  1. Особливості інтегрованих систем менеджменту

Інтегро́вана систе́ма ме́неджменту (ІСМ) — це сукупність кількох міжнародних стандартів у рамках однієї системи. За іншим визначенням, під інтегрованою системою менеджменту розуміється частина загальної системи менеджменту організації, що відповідає вимогам двох чи більше стандартів на системи менеджменту, яка функціонує як єдине ціле і спрямована на задоволення зацікавлених сторін. Основними з них є визнані у світі стандарти серій ISO 9000 (менеджменту якості), ISO 14000 (екологічного менеджменту) і OHSAS 18000 (менеджменту безпеки та охорони праці) та SA 8000 (соціальний захист). Саме така комбінація стандартів дозволяє керівникам невдовзі після впровадження ІСМ вибудувати роботу персоналу в найефективнішому напрямку, а компанії — вийти на новий рівень якості.

Організаційною основою для створення інтегрованої системи менеджменту на підприємстві є стандарти серії ISO 9000. Це пояснюється тим, що принципи й вимоги міжнародного стандарту управління якістю багато в чому схожі із принципами загального менеджменту підприємства. Створення ІСМ організації дозволяє одержати ряд переваг:

  • орієнтація організації на загальні цілі діяльності з урахуванням зацікавлених сторін;

  • більш ефективне використання усіх видів ресурсів, спрямованих на досягнення намічених цілей;

  • поєднання і взаємозв'язок процесів менеджменту;

  • зменшення можливих протиріч між різними аспектами діяльності організації;

  • зниження витрат на розроблення, функціонування і сертифікацію системи менеджменту організації;

  • створення єдиної системи навчання і підвищення компетентності персоналу, спрямованої на досягнення намічених цілей;

  • залучення більшої кількості співробітників до поліпшення діяльності організації;

  • створення єдиної системи управління документацією і ведення записів;

  • підвищення популярності та іміджу організації тощо.

  1. Аналізування передумов впровадження СЕМ

Керівництво підприємства повинно взяти на себе обов*язки щодо ОНПС. Частиною цих обов*язків є визначення спеціального представника від керівництва, який має певні обов*язки і повноваження для впровадження системи. Назначаючи відповідального за розробку системи, керівництво повинно не лише визначити його обов*язки, але і довести до відома про них всім особам, які працюють на підприємстві. Керівництво організації повинно визначити на скільки працівники підприємства розуміють і мають навички для виконання задач поставлених СЕМ. Стандарт вимагає, щоб особи робота яких суттєво впливає на екологічні показники підпр були компетентні при виконанні покладених на них завдань; керівництво організації повинно забезпечити навчання працівників; всі працівники повинні бути ознайомлені з екологічною політикою, а також екол аспектами діяльн прод і послуг організації, на які може вплинути їх робота; кожен рік проводити курси. Для впровадження ефективної системи необхідні внутрішні зв*язки підпр. Методами внутрішніх зв*язків є: регулярні зустрічі роб групи, інформаційні бюлетені, внутрішні сайти. За вимогами стандарту підпр потрібно впровадити процедуру отримання реагування і документування повідомлень зацікавлених сторін.

  1. Основи законодавства про ОНПС

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища є Закони України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. "Про охорону атмосферного повітря від 16 жовтня 1992 р., "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р., "Про карантин рослин" від ЗО червня 1993 р. і деякі інші. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. та "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р. Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений постановою Верховної Ради України Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1992р.

Звідси стає зрозумілим, що основу правової охорони навколишнього природного середовища складають норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра і т. ін.

  1. Ідентифікація законодавчих і нормативно-правових вимог функціонування підприємства

Особливості ідентифікація екологічних аспектів: екологічні аспекти та їх вплив потрібно визначити в ході попереднього екологічного аналізу; організація повинна встановити ті екологічні аспекти, якими вона може керувати; екологічні аспекти повинні бути виявлені відносно всієї діяльності організації, її продукції і послуги. Ідентифікація екологічних аспектів підприємства: 1-вибрати вид діяльності, продукції або послуги; 2-ідентифікувати екологічні аспекти діяльності, продукції або послуги; 3-ідентифікувати вплив на НС; 4-ідентифікувати законодавчі та нормативні вимоги. До законодавчих та нормативно-правових вимог належать будь-які вимоги або дозволи, які мають відношення до ідентифікованих екологічних аспектів, якщо вони видані органами влади та/або державного управління (включаючи міжнародні ратифіковані, національні та регіональні) і мають законну силу. Законодавчі та нормативні вимоги можуть бути представлені у вигляді:законодавство, включаючи законодавчі акти на норми; декрети, директиви, обов’язкові стандарти; дозволи, ліцензії та інші форми санкціонування діяльності (організації та її постачальників і підрядчиків); накази та розпорядження, видані регулюючими установами; судові рішення; місцеві вимоги та норми; годи з органами державної влади; угоди, конвенції та протоколи.

3. Документи, що входять до серії ISO 14000, можна умовно поділити на три групи:

• принципи створення й використання систем екологічного менеджменту;

• інструменти екологічного контролю і оцінки;

• стандарти, зорієнтовані на продукцію.

Для впровадження та аудиту систем екологічного менеджменту (СЕМ) використовуються такі стандарти:

• ISO 14001 — специфікація та поради з використання СЕМ;

• ISO 14004 — основні характеристики принципів, систем і додаткових методик із СЕМ;

• ISO 14010 — загальні вказівки з екологічного аудиту — загальні принципи;

• ISO 14011 — загальні вказівки з екологічного аудиту — процедури аудиту, аудит систем екологічного управління;

• ISO 14012 — загальні вказівки з екологічного аудиту — кваліфікаційні критерії для екологічних аудиторів.

15. Екологічна політика -

це декларація організації про свої наміри та принципи організації, які повинні стати основою для діяльності організації. При встановленні екологічної політики потрібно враховувати основні 4 принципи, це принцип рівноправності трьох складових розвитку держави (економічна, соціальна,екологічна), принцип екологічної відповідальності, принципи попередження або запобігання забруднення та між секторне партнерство. Безпосередній аналіз впливу організації на довкілля відбувається у ході виявлення екологічних аспектів (прямих чи непрямих), що потрібне для складання екологічної політики. Виходячи з цього, можна сказати, що екологічна політика аналізує вплив людини на навколишнє середовище та ставить вимоги до зниження шкідливого впливу суспільства на природу шляхом зобов’язання щодо дотримання законодавчих вимог. Законодавчі акти та вимоги взагалі спрямованні на запобігання та усунення правопорушень у тій чи іншій сфері людиною. Тому, значення і зміст екологічної політики пов’язані з аналізом впливу суспільства на природу.

19. Ресурси, ролі, відповідальності та повноваження  Успішне впровадження системи менеджменту навколишнього середовища закликає до зобов'язань всіх осіб, працюють для організації або за її дорученням організації. Тому не можна вважати, що ролі і відповідальності у справі охорони навколишнього середовища покладаються тільки на екологічну службу. Вони можуть покладатися і на інші ділянки організації, наприклад, на керівництво операціями або основні служби, крім екологічної.  Зобов'язання з охорони навколишнього середовища повинні починатися з вищого рівня керівництва.  Відповідно, вище керівництво повинне визначити екологічну політику організації та забезпечити впровадження системи менеджменту навколишнього середовища. Частиною цього зобов'язання є призначення вищим керівництвом спеціального (их) представника (ів) з певною відповідальністю та повноваженнями з впровадження системи менеджменту навколишнього середовища. У великих організаціях чи організаціях зі складною  структурою може бути декілька представників. На малих або середніх підприємствах ці обов'язки може виконувати одна особа. Вище керівництво має також гарантувати забезпечення відповідними ресурсами, такими, як інфраструктура організації, з метою встановлення, впровадження та функціонування системи менеджменту навколишнього середовища. Приклади організаційної інфраструктури включають будівлі, лінії  зв'язку, підземні резервуари, каналізацію, і т.д.  Також важливо визначити досить повно ключові ролі та обов'язки в системі менеджменту навколишнього середовища і повідомити про них всім особам, які працюють для організації або від її імені.  27. Моніторинг та виміри.

Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедуру (и) регулярного моніторингу і вимірювання ключових характеристик операцій, які можуть зробити істотний вплив на навколишнє середовище. Процедура (и) повинна (ни) передбачати документування інформації для відстеження результативності, відповідних заходів управління операціями та відповідності екологічним цілям і завданням організації. Організація повинна забезпечити, щоб використовувалося калібрований або перевірене обладнання для моніторингу та вимірювань, щоб воно обслуговувалось, і повинна вести відповідні записи.

Оцінка відповідності законодавства.

4.5.2.1 Згідно зобов'язанням дотримуватися відповідність законодавству, організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедуру (и) періодичного оцінювання відповідності застосовним законодавчим вимогам. Організація повинна вести записи результатів періодичної оцінки.

4.5.2.2 Організація повинна оцінювати відповідність іншим вимогам, які вона прийняла. Організація може об'єднати цю оцінку з оцінкою відповідності законодавству, необхідної в 4.5.2.1, або встановити окрему процедуру (и). Організація повинна вести записи результатів періодичної оцінки.

30.Внутрішній аудит. Якісне керівництво аудитом.

Організація повинна забезпечити проведення внутрішніх аудитів системи менеджменту навколишнього середовища із запланованою періодичністю для того, щоб

а) визначити, чи дійсно система менеджменту навколишнього середовища

1) відповідає запланованим заходам з екологічного менеджменту, Включаючи вимоги цього Міжнародного Стандарту,

2) впроваджена і функціонує належним чином,

б) надати керівництву організації інформацію про результати аудитів.

Програма (и) аудитів повинна плануватися, встановлюватися, запроваджуватись і виконуватися організацією з урахуванням екологічної важливості розглядається (их) операції (й), а також результатів попередніх аудитів.

Повинна бути встановлена, впроваджена і виконуватися процедура (и) аудиту, яка відображає

- Відповідальності та вимоги щодо планування та виконання аудитів, звітність про результати і ведення відповідних записів,

- Визначення критеріїв, області, періодичності і методів аудиту.

Вибір аудиторів і виконання аудитів повинні забезпечити об'єктивність і неупередженість процесу аудиту.

23. 4.4.4 Документація Документація системи менеджменту навколишнього середовища повинна включати а) екологічну політику, цілі і завдання, б) опис області поширення системи менеджменту навколишнього середовища, в) опис основних елементів системи менеджменту навколишнього середовища та їх взаємодії, а також посилання на відповідні документи, г) документи, включаючи протоколи, які вимагає даними Міжнародним Стандартом, д) документи, включаючи записи, визначені організацією як необхідні для забезпечення результативного планування, виконання тих процесів, які пов'язані з її суттєвими екологічними аспектами, і управління ними.

31.Види аудиту

За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.

Зовнішній аудит — незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтерського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам.

Внутрішній аудит — систематичний, незалежний і документований процес отримання свідоцтв аудиту і об'єктивного їх оцінювання з метою встановлення ступеня виконання встановлених організацією (3.16) критеріїв аудиту системи менеджменту навколишнього середовища

18. Екологічні цілі підприємства. Основні ознаки екологічної мети. Вимоги до екологічних цілей. Взаємозв’язок між екологічними аспектами – політикою – цілями й програмою.

Екологічна ціль – це загальна екологічна ціль, яка узгоджується з екологічною політикою. Основні ознаки екологічної цілі: конкретність; можливість оцінювати; досяжність; ефективність; орієнтованість в часі(короткострокова, середньострокова, довгострокова); взаємовплив. Для визначення екологічних цілей та задач використовують: 1- цільовий екологічний показник-показник стану НС, що визначається екологічною політикою, виражається кількісно, якщо це можливо; 2 – плановий екологічний показник – деталізована вимога відносно ефективності діяльності підприємства. Цілі та задачі систематично аналізуються керівництвом у ході діяльності з аналізування даних про функціонування СМНС, у разі необхідності, переглядаються, але не рідше, ніж один раз на рік. Екологічні цілі та задачі на рівні структурної одиниці, яка входить до СМНС затверджується наказом керівництва цієї структурної одиниці як окремий документ або як чітко виділений розділ загального плану заходів.

  1. Визначення екологічних аспектів діяльності підприємства

Екологічний аспект - це елемент діяльності або продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Екологічний аспект - ключове поняття СМНС, яке дозволяє співвідносити діяльність підприємства і його взаємодію з навколишнім середовищем. Використання цього поняття істотно полегшує вживання підходів для запобігання забрудненню, яке полягає в контролі екологічних аспектів, тим самим забезпечує мінімізацію негативної дії за умови дотримання виробничих вимог. Необхідно пам'ятати, що поняття «екологічний аспект» нейтральне, оскільки можна виділити екологічні аспекти, що діють позитивно на навколишнє середовище та аспекти, які впливають негативно.

  1. Прямі і непрямі екологічні аспекти

Прямі екологічні аспекти - це аспекти, які входять сферу діяльності та управління підприємства, і можуть включати, але не обмежуються наступними: а) викиди в повітря; Ь) скиди у водні об'єкти; с) знешкодження, вторинна переробка, повторне використання, перевезення і утилізація твердих і інших відходів, особливо — токсичних відходів; й) використання і забруднення грунту; е) використання природних ресурсів і сировинних матеріалів (включаючи енергію); т) місцеві проблеми (шум, вібрація, запах, пил, зовнішній вигляд та ін.); §) питання транспортування (як відносно продуктів і послуг, так і відносно працівників); Ь) ризики екологічних аварій і дії, що виникають або можуть виникнути як наслідок інцидентів, аварій і потенційних нештатних ситуацій; і) дія на біорізноманіття.Непрямі екологічні аспекти - це аспекти, які в результаті діяльності, продуктів, послуг підприємства можуть перерости в суттєві екологічні аспекти, які не входять в сферу управління підприємства. Такі аспекти можуть включати, але не обмежуються наступним: а) питання, пов'язані з продуктами (проектування, створення, упаковка, транспортування, використання, утилізація відходів); b) капіталовкладення, виділення позик і страхові послуги; с) нові ринки; d) вибір і склад послуг (напр., транспорт або постачання продуктами харчування); е) адміністративні рішення і рішення відносно планування; f) склад лінії продуктів; g) екологічна результативність і практичні підходи партнерів, підрядчиків і постачальників.

  1. Особливості процедури ідентифікації та оцінювання суттєвих екологічних аспектів

Особливості ідентифікація екологічних аспектів: екологічні аспекти та їх вплив потрібно визначити в ході попереднього екологічного аналізу; організація повинна встановити ті екологічні аспекти, якими вона може керувати; екологічні аспекти повинні бути виявлені відносно всієї діяльності організації, її продукції і послуги. Ідентифікація екологічних аспектів підприємства: 1-вибрати вид діяльності, продукції або послуги; 2-ідентифікувати екологічні аспекти діяльності, продукції або послуги; 3-ідентифікувати вплив на НС; 4-ідентифікувати законодавчі та нормативні вимоги.

Оцінка суттєвості екологічних аспектів полягає у виявленні критеріїв двох напрямків: ділових і екологічних. Питання екологічного характеру повинні виявити такі категорії екологічних аспектів як:Масштаб впливу, Серйозність впливу, Ймовірність події. Ділові питання:Відповідність законодавству і нормам, Вплив зміни на інші види діяльності і процеси , Думки зацікавлених сторін,Фінансові витрати|затрати|,Можливість|спроможність| застосування|вживання| кращої доступної технології,Здатність|здібність| управляти аспектом.,Вплив на суспільний імідж організації. Оцінка суттєвості аспектів визначається за формулою:=(Р+З+С+М+Ф+Т)*У. Всі суттєві|суттєві| аспекти об'єктів, діяльності, продуктів і послуг, що мають негативний|заперечний| вплив на навколишнє середовище, або позитивний ефект, вносяться в реєстр суттєвих|суттєвих| екологічних аспектів підприємства. Екологічні аспекти, які набрали суму балів вище 20, вважаються|лічаться| суттєвими.

  1. Значення, зміст і види екологічної політики: глобальна екологічна політика, державна (національна) соціально-економічна політика, регіональна (місцева) екологічна політика, екологічна політика на рівні підприємства

Екополітика - система заходів, пов ’язаних із впливом суспільства на природу.

Екологічна політика (ЕП) буває п’яти видів:

1. Глобальна - проведення міжнародних, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів наявних у світі природних ресурсів і їхнього розподілу між країнами.

Україна підписала більш як 40 міжнародних правових документів, серед яких: Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою; Конвенція ВОЗ про захист від іонізуючої радіації; Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великій відстані; Протокол про обмеження викидів сірки; Віденська Конвенція про охорону озонового шару;

2. Державна - соціально-економічна політика, у тому числі міжнародна, побудована на розумінні ефектів і недоліків, пов’язаних з екологічним станом території й акваторії.

3. Регіональна екополітика - політика держави стосовно регіонів, а також екополітика, здійснювана самими регіонами.

Регіональним рівень передбачає:

• регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;

• визначення нормативів забруднення природного середовища

• введення економічного механізму природокористування на регіональному рівні;

• проведення моніторингу й обліку об’єктів природокористування і забруднення навколишнього середовища;

• проведення державної екологічної експертизи та ін..

4. Місцевий рівень - проведення локального й об’єктивного моніторингу; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; організація розробки місцевих екологічних програм і проектів.

5. Екологічна політика на рівні підприємства. Після отримання екологією домінуючого статусу в системі суспільних цінностей, підприємство вже не може обійтися без відображення своєї екополітики в довгострокових планах.

Екополітику господарського об’єкта необхідно розглядати як стратегічний елемент довгострокового планування.

  1. Екологічна політика відповідно до ДСТУ ISO 14001:2006

Екологічна політика - це декларація організації про свої наміри та принципи організації, які повинні стати основою для діяльності організації. При встановленні екологічної політики потрібно враховувати основні 4 принципи, це принцип рівноправності трьох складових розвитку держави (економічна, соціальна,екологічна), принцип екологічної відповідальності, принципи попередження або запобігання забруднення та між секторне партнерство. Безпосередній аналіз впливу організації на довкілля відбувається у ході виявлення екологічних аспектів (прямих чи непрямих), що потрібне для складання екологічної політики. Виходячи з цього, можна сказати, що екологічна політика аналізує вплив людини на навколишнє середовище та ставить вимоги до зниження шкідливого впливу суспільства на природу шляхом зобов’язання щодо дотримання законодавчих вимог. Законодавчі акти та вимоги взагалі спрямованні на запобігання та усунення правопорушень у тій чи іншій сфері людиною. Тому, значення і зміст екологічної політики пов’язані з аналізом впливу суспільства на природу.

Екол. політика – загальні наміри і напрям діяльності організації в області її екологічної результативності, офіційно сформульовані вищим керівництвом. Екол політика забезпечує основу для діяльності і встановлення екологічних цілей і екологічних задач. Екологічна політика повинна забезпечувати: відповідність характеру, масштабу і впливам на НС діяльності підприємства, продукції та послуги; зобов’язання відносно відповідності вимогам законодавства до діяльності організації та іншим вимогам, з якими вона погодилась; зобов’язання відносно постійного покращення та запобігання забруднення; передбачала основу для встановлення й перегляду екологічних цілей і задач; була документовано оформлена, впроваджувалася та підтримувалася в актуальному стані; була доведена до відома всіх співробітників організації та тих, хто працює під її відомом. Принципи ЕП: 1- принцип рівноправності трьох складових(економічна, соціальна, економічна). Тобто зміст екологічної політики має враховувати не тільки екологічну ланку, а й соціальну та політичну, так як на основі цих складових і відбувається нормальний розвиток країни, і якщо знехтувати одним, то цілі і задачі будуть не досягнуті. 2-принцип екологічної відповідальності (організація несе відповідальність за порушення законодавчих вимог, за кожне порушення потрібно платити, тому організації вигідно враховувати вплив на НС та відповідно зменшувати його). 3- принцип запобігання та попередження (цей принцип тісно пов'язаний з принципом екологічної відповідальності, також він враховує виникнення аварійних ситуацій, нещасних випадків тощо). 4-міжсекторне партнерство та залучення сторін(покращити умови праці і т.д)(для того щоб організація функціонувала, керівництво неодноразово заключає договори про партнерство з іншими організаціями, які в свою чергу надають їм різні послуги, можливо інвестиції що сприяє нормальному розвитку). Вище керівництво повинне визначити екологічну політику організації і забезпечити, щоб в межах області поширення системи менеджменту довкілля, вона а) відповідала характеру, масштабу і екологічним діям діяльності, продукції і послуг організації, б) включала зобов'язання постійного вдосконалення і попередження забруднення, в) включала зобов'язання з дотримання застосовних законодавчих вимог і інших вимог, прийнятих організацією, які відносяться до екологічних аспектів організації, г) забезпечувала основу для встановлення і аналізу екологічних цілей і завдань; д) була документована, впроваджена і виконувалася, е) була доведена до відома усіх осіб, працюючих для організації або за її дорученням, ж) була доступна громадськості.

  1. Екологічні цілі й завдання підприємства

Цілі та задачі систематично аналізуються керівництвом у ході діяльності з аналізування даних про функціонування СМНС, у разі необхідності, переглядаються, але не рідше, ніж один раз на рік. Ґрунтуючись на екологічній політиці та результатах оцінки екологічних аспектів підприємства та структурних одиниць, які входять до СМНС, розробляються та формуються екологічні цілі та задачі підприємства, спрямовані на вдосконалення діяльності підприємства у сфері управління НС. Екологічні цілі та задачі встановлюються для підприємства в цілому та для структурних одиниць, які входять до СМНС, з урахуванням розподілу відповідальності за їх досягнення серед відповідних підрозділів, діяльність яких пов’язана з визначеними екологічними аспектам. Екологічні цілі та задачі доводять до відома всього персоналу підприємства у прийнятний для структурної одиниці та/або підрозділу спосіб. Екологічні цілі та задачі на рівні структурної одиниці, яка входить до СМНС затверджується наказом керівництва цієї структурної одиниці як окремий документ або як чітко виділений розділ загального плану заходів. Крім того підприємство визначає, впроваджує та підтримує у робочому стані програму (програми) досягнення визначених цілей і задач, в якій (яких) визначається розподіл відповідальності серед структурних одиниць і підрозділів, засоби і терміни досягнення цілей та спосіб представлення результатів.

  1. Основні ознаки екологічної мети

Екологічна ціль – це загальна екологічна ціль, яка узгоджується з екологічною політикою. Основні ознаки екологічної цілі: конкретність; можливість оцінювати; досяжність; ефективність; орієнтованість в часі(короткострокова, середньострокова, довгострокова); взаємовплив. Для визначення екологічних цілей та задач використовують: 1- цільовий екологічний показник-показник стану НС, що визначається екологічною політикою, виражається кількісно, якщо це можливо; 2 – плановий екологічний показник – деталізована вимога відносно ефективності діяльності підприємства. Цілі та задачі систематично аналізуються керівництвом у ході діяльності з аналізування даних про функціонування СМНС, у разі необхідності, переглядаються, але не рідше, ніж один раз на рік. Екологічні цілі та задачі на рівні структурної одиниці, яка входить до СМНС затверджується наказом керівництва цієї структурної одиниці як окремий документ або як чітко виділений розділ загального плану заходів.

  1. Цільові та планові екологічні показники

Відповідно до стандарту ISO 14001 організація повинна визначити екологічну політику, ідентифікувати пріоритети і встановити відповідні цільові планові екологічні показники, розробити організаційну схему реалізації, сприяти плануванню, контролю, моніторингу, аудиту і аналізу.

Организация должна устанавливать и поддерживать в рабочем состоянии документальные целевые и плановые экологические показатели для каждого соответствующего подразделения и уровня в этой организации. При условлении и анализе своих целевых показателей организация должна учитывать требования законодательных актов и другие требования, свои важные экологические аспекты, свои финансовые, эксплуатационные потребности бизнеса, а также точку зрения заинтересованных сторон.

Целевые и плановые экологические показатели должны быть согласованы с экологической политикой, включая обязательство по предотвращению загрязнения окружающей среды.

  1. Типи цілей і завдань

Основні цілі і завдання менеджменту

Основною ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або дохідності в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачі, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку. У зв’язку з цим – завдання менеджменту це:

забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання робітників, які мають високу кваліфікацію;

стимулювання роботи працівників фірми шляхом створення для них кращих умов праці та встановлення більш високої заробітної плати;

постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація всіх підрозділів фірми;

постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносяться визначення конкретних цілей розвитку фірми, розробка стратегій розвитку фірми, господарських завдань і шляхів їх вирішення. А також до завдань відноситься розробка системи заходів для вирішення проблем, що плануються на різні часові періоди, визначення необхідних ресурсів і джерел їх покриття.

Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку.

Менеджмент як організація управління фірмою, яка здійснює будь-які види підприємницької діяльності, що направлені на одержання прибутку. Зміст менеджменту, полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході підприємницької діяльності.

  1. Стратегія визначення цілей і завдань

Стратегія — визначення основних довгострокових цілей та завдань організації, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

  1. Розроблення екологічної програми підприємства

Програма екологічного менеджменту повинна описати як будуть досягнуті цілі і задачі для цього розглядаються строки здійснення, необхідні ресурси і персонал, який відповідає за виконання програми.

  1. Критерії SMART для оцінювання екологічної політики, цілей і завдань

Specific – Визначені – добре визначені, відкриті для усього, що має відношення до основних знань.

Measurable – Вимірювані – мати декілька засобів для з*ясування досягнення цілі або того, наскільки близька вона до завершення.

Agreed Upon – Погоджені – мати погодження між користувачами та командою проекту відносно того, якими повинні бути цілі.

Realistic – Реалістичні – враховувати ресурси, знання та час, які доступні для виконання цілі.

Time-Framed – Обмежені в часі – як багато часу необхідно для досягнення цілі, мати забагато часу, який може вплинути на виконання політики, цілі чи задачі.

  1. Взаємозв’язок між екологічними аспектами, політикою, цілями і завданнями та програмою

Екополітика - система заходів, пов ’язаних із впливом суспільства на природу. Екологічний аспект - це елемент діяльності або продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Керівництво організації визначає основні принципи та цілі своєї діяльності в області охорони навколишнього середовища та розробляє на їх основі екологічну політику. Екологічна політика повинна відображати стратегію організації щодо виконання основних принципів захисту навколишнього середовища, принципу постійного вдосконалення, спрямованості на задоволення інтересів зацікавлених сторін, виконання законодавчих і нормативних вимог. Екологічна політика організації відносить управління навколишнім середовищем до пріоритетних задач організації.

На базі розробленої екологічної політики організація повинна планувати свою екологічну діяльність. Програма планування включає:

o визначення екологічних аспектів, що охоплюються плануванням, законодавчих вимог до цих аспектів;

o встановлення кількісних показників, за допомогою яких організація оцінюватиме свій вплив на навколишнє середовище;

o визначення екологічних цілей і завдань для всіх вибраних екологічних аспектів;

o розробка екологічних программ, за допомогою яких організація досягатиме встановлені цілі.

  1. Характеристика документації СЕМ

Документ – це інформація на відповідному носії. Основними функціями документації СЕМ є: передача та збереження інформації, підтвердження відповідно прийнятих екологічних зобов*язань, надання інформації для поширення та збереження досвіду організації, зниження негативного впливу від виникнення позаштатної та небезпечної ситуації в роботі. Документація повинна мати такі властивості: - системність – повинна бути структурована і розподіленою за рівнями керування, - адекватність – відповідність вимогам стандарту, - адресність – кожний документ має бути призначений для конкретної сфери застосування, - доступність, - актуальність, - ефективність. Повинна бути достатньою для опису СЕМ, в ній мають бути вказані шляхи для отримання інформації від кожного відділу підприємства. Обсяг документації СЕМ може бути різним на різних підприємствах і це залежить від: розміру і типу організації, і її діяльності; складності процесів і їх взаємодій; компетентності персоналу.

  1. Керівні, звітні, стратегічні, розпорядчі та організаційні документи

Керівні – це документи, які містять інформацію про те – хто, що, як і коли повинен робити. Керівні документи адресують від керівника до виконавця. Звітні – це документи, що містять свідоцтва здійсненої діяльності та її результатів. Звітні документи адресують від виконавця до керівника. Керівні документи ділять на дві групи: - документи тимчасової дії, до яких належать стратегічні (довгострокового планування) та розпорядчі (оперативного керування). Стратегічні документи: місія-політика-цілі-програми. У місії відображають загальну мету функціонування організації та загального бачення напрямів її розвитку. Стратегічні документи розробляють окремо або об*єднають в єдиний документ (бізнес-план або план розвитку підпр). До розпорядчих документів належать: накази, розпорядження, вказівки, плани, програми, які встановлюють конкретні завдання конкретним виконавцям на конкретний термін. Організаційні – за стандартом підпр повинно розподілити відпов і повноваження, визначити конкретну компетентність персоналу, для цього створюють організаційні документи. Схема створення організаційного документа: статут-організаційна структура-положення про підрозділ-посадові інструкції.

  1. Внутрішні нормативні документи

Всю внутрішню документацію підпр для впровадження СЕМ под. на 4 рівні: 1) екол політика, цілі, завдання і програми; 2) настанова СЕМ; 3) процедури (стандарт вимагає 13 обов*язкових процедур); 4) робоча документація (інструкції, стандарти, нормативно-правові вимоги). Настанова містить загальний опис СЕМ може містити в собі процедури різних видів діяльності; для того, щоб підпр розробило настанови і процедури потр викор стандарт ISO 10013:2001. До складу настанови у вигляді додатків вносять схему організаційної структури, схему процесів і розподіл відповідальності. Процедура – це встановлений спосіб виконання діяльності або процесу. В стандартах розрізняють документовані та неформальні процедури. Окрему групу внутр докум становлять докум, що регламентують виробничу діяльність: докум на прод (креслення, технічні хар-ки), технолог докум (технології, карти контролю), робочі інструкції.

  1. Зовнішні нормативні документи

Укази президента, настанови КМУ

  1. Звітні документи

Звітні документи – це документи, що містять свідоцтва здійсненої діяльності та її результатів. Звітні документи адресують від виконавця до керівника. Приклад У перелік входять наступні документи:  1) Договір оренди житлового приміщення;  2) Акт виконаних робіт;  3) Свідоцтво приватного підприємця (копія);  4) Довідка про сплату податку (копія);  5) Прибутково-касовий чек. 

  1. Інформаційні довідкові документи

До інформаційно-довідкових документів можна віднести різноманітні документи, якими підтверджуються певні факти, обґрунтовуються конкретні дії, відображається хід розгляду окремих питань тощо. До цієї групи документів належать різноманітні листи, телеграми, телефонограми, службові записки, акти, протоколи та інші документи. Акт – це організаційний документ, який складається групою осіб для підтвердження встановлених фактів та подій. Службовий лист – це один із основних засобів обміну інформацією між громадянами, установами, організаціями і підприємствами, а також засобом оперативного управління діяльністю організацій і установ. Вкажемо характерні ознаки окремих видів листів:

1. Інформаційні листи – це службові листи, в яких автор інформує адресата про якісь факти, події, заходи. Такі листи можуть готуватися як листи-відповіді про виконання певного доручення ОДПС вищого рівня.

2. Листи-підтвердження – це службові листи, в яких підтверджується той чи інший факт (участь у конференціях, нарадах; одержання вантажів, цінних паперів тощо).

3. Листи-нагадування – це службові листи, за допомогою яких нагадується про наближення чи закінчення раніше встановлених термінів виконання певних доручень, завдань чи взятих зобов’язань з проханням (вимогою) вжити відповідних заходів.

4. Гарантійні листи – це такі службові листи, якими підтверджуються певні зобов’язання чи умови, дається гарантія оплати за товари чи послуги, надання роботи тощо. 

5. Супровідні листи – це такі службові листи, в яких повідомляється про направлення адресатові документів, що додаються до листа.

6. Листи-відповіді – це службові листи, в яких даються відповіді на різного роду ініціативні листи (запити, прохання, звернення тощо). Якщо в тексті таких листів ставиться декілька питань, то відповідати необхідно на кожне з них. 

Службові телеграми Телеграма – це документ, що становить буквено-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв’язку (телеграфом).

Телефонограма – це документ, що є оперативним повідомленням, переданим телефоном. Текст телефонограми повинен бути лаконічним, чітким, стислим, (як правило, до 50 слів), конкретним. Складену та оформлену телефонограму повинен підписати керівник або інший відповідальний працівник установи, організації.

Довідка – це документ інформаційного характеру, в якому описуються і встановлюються певні факти, події. Довідки можуть бути службового та особистого характеру.

Доповідна записка – це документ, адресований керівникові даної або вищої організації. Він містить у собі обґрунтований виклад з конкретного питання з висновками та пропозиціями. Доповідні записки можуть бути: звітними, інформаційними, ініціативними, внутрішніми, зовнішніми.

Доповіді і звіти Доповідь – це документ, у якому викладаються певні питання, робляться висновки, оформляються пропозиції. Звіт – це документ про стан (хід) виконання доручень, завдань, планів.

12. ISO 14001 – екологічний аспект, суттєвий екологічний аспект і вплив на навколишнє середовище. Процедура розгляду вхідних даних щодо аспектів впливу.

Екологічний аспект – це елемент діяльності або продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Слід виділити прямі і непрямі екологічні аспекти діяльності підприємства. Прямі екологічні аспекти – це аспекти, які входять сферу діяльності та управління підприємства.Непрямі екологічні аспекти – це аспекти, які в результаті діяльності, продуктів, послуг підприємства можуть перерости в суттєві екологічні аспекти, які не входять в сферу управління підприємства. Суттєвий екологічний аспект – це аспект, який чинить суттєвий вплив на НС. Для визначення суттєвості екологічних аспектів потрібно:врахувати процеси виробництва, сировину, матеріали і енергію; оцінити продукцію, послугу; врахувати прямі і непрямі екологічні аспекти; визначити минулий, дійсний і запланований вплив діяльності підприємства на НС; оцінити аварійні ситуації; визначити екологічні аспекти, які позитивно впливають на НС; оцінити вплив на стан здоровя населення, яке проживає біля підприємства. Вплив на НС – зміни в НС позитивні або негативні, в залежності від аспектів діяльності, продукції або послуг підприємства.

14.Оцінка суттєвості впливу на НС

Оцінка суттєвості екологічних аспектів полягає у виявленні критеріїв двох напрямків: ділових і екологічних. Питання екологічного характеру повинні виявити такі категорії екологічних аспектів як:Масштаб впливу, Серйозність впливу,Ймовірність події. Ділові питання:Відповідність законодавству і нормам, Вплив зміни на інші види діяльності і процеси , Думки зацікавлених сторін,Фінансові витрати|затрати|,Можливість|спроможність| застосування|вживання| кращої доступної технології,Здатність|здібність| управляти аспектом.,Вплив на суспільний імідж організації. Оцінка суттєвості аспектів визначається за формулою:=(Р+З+С+М+Ф+Т)*У. Всі суттєві|суттєві| аспекти об'єктів, діяльності, продуктів і послуг, що мають негативний|заперечний| вплив на навколишнє середовище, або позитивний ефект, вносяться в реєстр суттєвих|суттєвих| екологічних аспектів підприємства. Екологічні аспекти, які набрали суму балів вище 20, вважаються|лічаться| суттєвими.

Принципи екологічної політики

1- принцип рівноправності трьох складових(економічна, соціальна, економічна). Тобто зміст екологічної політики має враховувати не тільки екологічну ланку, а й соціальну та політичну, так як на основі цих складових і відбувається нормальний розвиток країни, і якщо знехтувати одним, то цілі і задачі будуть не досягнуті.

2-принцип екологічної відповідальності (організація несе відповідальність за порушення законодавчих вимог, за кожне порушення потрібно платити, тому організації вигідно враховувати вплив на НС та відповідно зменшувати його)

3- принцип запобігання та попередження (цей принцип тісно пов'язаний з принципом екологічної відповідальності, також він враховує виникнення аварійних ситуацій, нещасних випадків тощо.)

4-міжсекторне партнерство та залучення сторін(покращити умови праці і т.д)(для того щоб організація функціонувала, керівництво неодноразово заключає договори про партнерство з іншими організаціями, які в свою чергу надають їм різні послуги, можливо інвестиції що сприяє нормальному розвитку).

Управління записами

Організація повинна встановити і вести записи, які потрібні для демонстрації відповідності вимогам її системи менеджменту довкілля і цього Міжнародного Стандарту, а також досягнутих результатів. Організація повинна встановити, впровадити і виконувати процедуру(ы) ідентифікації, зберігання, захисту, пошуку,утримування і вилучення записів. Записи мають бути і залишатися чіткими, такими, що ідентифікуються і простежуються.

Структура Настанови системи екологічного менеджменту

Одним із найважливіших документів системи менеджменту навколишнього середовища

(СМНС) є настанова системи екологічного менеджменту, яка описує загальну організацію

підприємства і визначає методи,ресурси і структуру персоналу, яка потрібна для управління

аспектами навколишнього середовища організації, і мінімізації дій, які вона заподіює

навколишньому середовищу.Положення настанови доповнюють вимоги до якості екологічної

д і я л ь н о с т і і є о с н о в о ю д л я р о з р о б к и і н ш и х д о к у м е н т і в С М Н С т а з а г а л ь н и х д о к у м е н т і в, я к і регламентують цю всю систему, Розробка

настанови СМНС заснована на методології, яка відома під назвою цикл Демінга

"Плануй-Роби-Перевіряй-Коректуй»

Плануй встановити цілі і процеси, які повинні дати результат відповідно до екологічної

політики організації,

Роби впровадити процеси

Перевіряй здійснювати моніторинг і вимірювати процеси по відношенню до політики,

Цілей, завдань, законодавчих та інших вимог і повідомляти результати.

Коректуй здійснюй дії з постійного удосконалення результативності системи

менеджменту навколишнього середовища.

  1. Місце і роль екологічного аудиту в системі менеджменту навколишнього природного середовища

Екологічний аудит як спеціальна функція системи екологічного управління спрямований на підвищення її ефективності шляхом оцінки характеристик функціонування системи, процедур екологічного моніторингу, визначення ступеня відповідності характеристик забруднення навколишнього середовища нормативним вимогам тощо. Під час аудиту системи екологічного моніторингу здійснюється аналіз накопичених статистичних даних моніторингу з визначенням потрібної точності вимірів і відповідності проведених вимірів очікуваним характеристикам. План аудиту має бути досить гнучким, щоб мати можливість здійснювати необхідні зміни, грунтуючись на інформації, отриманій під час аудиту, і забезпечувати ефективне використання ресурсів.

План повинен включати: цілі та завдання аудиту; критерії аудиту;перелік об'єктів аудиту; ідентифікацію документів, на які зроблено посилання; термін і тривалість аудиту; дату й місце проведення аудиту; розклад зустрічей із керівництвом аудитованого підприємства; зміст, формат і структуру звіту, термін його розробки й перелік адресатів для розсилання; вимоги щодо забезпечення правил зберігання і конфіденційності документів. План аудиту передається замовнику, аудиторам та аудитованому підприємству. Замовник повинен розглянути й затвердити план.

Робочі документи, що необхідні для проведення аудиту, можуть мати: отримана інфо, методики, переліки запитань та анкети, що використовуються для оцінки елементів системи екологічного управління; протоколи робочих засідань групи.

Аудит логістики проводиться виходячи з аналізу того, как працює компанія в момент проведення аудита і того, як компанія могла б працювати. Результатом аудита є рекомендації що і як потрібно змінити в компанії, щоб вона працювала краще.

Початок проведення аудиту має відбуватись у вигляді відкритої наради семінару учасників. Мета наради: представлення членів групи аудиту керівництву аудитованого підприємства; розгляд цілей, завдань і планів аудиту та узгодження графіка його проведення; визначення відповідальних за зв'язки між групою аудиторів і аудитованим підприємством;узгодження часу й дати проведення підсумкової наради;

Перед підготовкою складання звіту за матеріалами аудиту аудитори мають провести заключну нараду з керівництвом аудитованого підприємства й особами, відповідальними за аудитовані функції. Основна мета наради — ознайомити з висновками аудиторів персонал підприємства, упевнитися в чіткому розумінні керівництвом аудитованого підприємства цих висновків.

Спілкування-Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

  1. Типи аудиту, його підготування і процедури

За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться. Зовнішній аудит — незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтер­ського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам. Внутрішній аудит — перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Зовнішній аудит за об’єктами дослідження можна поділити на: -бухгалтерський аудит — аудит стану, організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності; -управлінський та(або) операційний аудит — аудит діяльності підприємства або його окремих підрозділів з метою надання рекомендацій щодо ефективності діяльності суб’єкта господарювання; -аудит фінансової звітності — це перевірка повноти та достовірності складання фінансової звітності суб’єкта господарювання; -екологічний аудит — це перевірка впливу діяльності підприємства на стан та зміну навколишнього середовища та дотримання екологічних норм. За змістом і функціями аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний і стратегічний. Спеціальний аудит — перевірка конкретних питань діяльності господарюючого суб’єкта, виконання визначених процедур, норм і правил з метою підтвердження законності, добросовісності та ефективності здійснення окремих операцій та правильність їх від­ображення в обліку. Обов’язковий аудит — аудит за законом на предмет достовірності та повноти бухгалтерської звітності: незалежний аудит або аудит за дорученням держави. Ініціативний — добровільний аудит, який проводиться за рішенням господарюючого суб’єкта. Обсяг аудиторської перевірки визначається клієнтом.

  1. Оцінювання результатів екологічного аудиту

Екологічний аудит (ЕА) - різновид аудиторської діяльності, що здійснюється в інтересах суб’єктів господарювання і держави та пов’язаний з перевіркою діяльності суб’єктів господарства з метою встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки, забезпечення раціонального використання і поновлення природних ресурсів, одержання достовірної інформації про виробничу діяльність об’єкта аудита і формування на її основі аудиторських висновків. Результати екологічного аудиту подаються у формі звіту про екологічний аудит, який має містити:

загальні відомості про об'єкт та замовника екологічного аудиту;підстави для проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт; відомості про виконавців екологічного аудиту;перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводився екологічний аудит; характеристику фактичного стану об'єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систем екологічного управління, стану природоохоронного обладнання та споруд, зокрема, час установлення, амортизація, придатність; відомості про сплату екологічних зборів і платежів, включаючи стан та можливості їх сплати та заборгованість, збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, стан статистичної та іншої звітності з охорони навколишнього природного середовища на предмет відповідності її фактичним екологічним показникам; висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів; відомості щодо підприємств, установ, організацій та осіб, яким надається звіт. Звіт про екологічний аудит може містити рекомендації щодо заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей. Звіт про екологічний аудит є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.

Висновки обов'язкового екологічного аудиту враховуються при визначенні умов приватизації об'єктів державної власності, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку, екологічного страхування об'єктів, що здійснюють таку діяльність, передачі або придбанні об'єктів у державну власність та в інших випадках, передбачених законодавством.

  1. Оцінювання ефективності екологічного менеджменту

Однак актуальними завданнями залишаються аналіз теоретико-концептуальних, науково-методичних та практичних передумов оцінювання ефективності впровадження систем екологічного менеджменту у виробництво. Для цього необхідно здійснити еколого-економічне обґрунтування доцільності впровадження таких систем, запропонувати відповідні практичні механізми впровадження та розробити необхідні рекомендації.

  1. Сертифікація систем менеджменту НПС

Сертифікація на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії 14000 - це кошти підвищення конкурентноздатності на зовнішньому ринку й зміцнення ринкових позицій. Сертифікація системи на відповідність вимогам стандарту ISO 14001 забезпечує впевненість у тім, що ця організація контролює й виконує всі аспекти впливу її виробничих процесів на навколишнє середовище, і що вона зобов'язалася дотримуватися відповідних екологічних законів і норм, і має намір безперервно поліпшувати свої  екологічні характеристики.

  1. Перспективи впровадження СЕМ на підприємстві

За допомогою впровадження СЕМ досягається скорочення енергоспоживання промисловим підприємством на 5-20 основі застосування тільки енергозберігаючих заходів. Впровадження СЕМ удосконалить облік та контроль витрат усіх видів палива та енергії, дасть змогу критично оцінити енергоефективність виробництва (технологічних процесів, обладнання), виявити резерви та шляхи ефективного використання ПЕР, розробити ефективний механізм стимулювання підвищення ефективності використання ПЕР, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції та інвестиційну привабливість підприємств, підвищити рівень енергетичної безпеки України.

  1. Основні фактори що стимулюють впровадження СЕМ:

підвищення конкурентоспроможності; посилення вимог в системі постачання; забезпечення доступу на міжнародний ринок; покращення іміджу підприємства; зниження витрат і підвищення ефективності; зниження витрат на охорону навколишнього середовища; відповідність вимогам законодавства; покращення взаємовідносин з зацікавленими сторонами; загальне покращення системи управління; підвищення мотивації персоналу; зменшення витрат на страхування

  1. Основні витрати для впровадження СЕМ: витрати на консультаційні послуги; витрати на сертифікацію; витрати на функціонування СЕМ

Никакая новая деятельность, никакое изменение не обходится без затрат. Это, естественно, относится и к внедрению СЭМ.

Стоит обратить внимание на несколько важных аспектов. Во-первых, финансовыми ресурсами необходимые затраты не ограничиваются, — помимо них важно учитывать необходимые организационные и информационные ресурсы, требуемое время. Во-вторых, достаточно заметный вклад дают трудозатраты сотрудниковкомпании. В-третьих, расходы на поддержание и развитие СЭМ необходимы и после ее внедрения. В-четвертых, существенно проще внедрять СЭМ в условиях уже действующей системы менеджмента качества; создание и внедрение интегрированной системы менеджмента также потребует меньших затрат в пересчете на каждое из направлений. И, наконец, важно учитывать то, что характер и объем расходов зависит от выбранного подхода к внедрению СЭМ (в частности — от роли консультантов) и от него же, в свою очередь, зависит результативность СЭМ и возможные преимущества.

Сфера поширення. ISO 14001

Різні організації усе більш зацікавлені в досягненні екологічної результативності за рахунок управління впливами від своєї діяльності, продуктів і послуг на довкілля згідно з екологічною політикою і цілями. Багато організацій проводять екологічний "аналіз" або "аудит", щоб оцінити свою екологічну результативність. Проте самі по собі ці "аналізи" і "аудити" недостатні для того, щоб забезпечити організації упевненість в тому, що її результативність не лише відповідає, але і надалі відповідатиме вимогам, які передбачені законом і її екологічною політикою. Щоб діяльність організації була результативною, потрібно дати можливість організації розробити і упровадити політику і цілі, що враховують законодавчі вимоги і інформацію про істотні екологічні аспекти, саме в цьому і полягає основне завдання студентів на курсову роботу.

За стандартом ISO 14001, який заснований на методології, відомій як "Плануй-Роби-Перевіряй-Коректуй" (ПРПК). Коротко схема ПРПК може бути описана таким чином:

Плануй: встановити цілі і процеси, які повинні дати результат відповідно до екологічної політики організації.

Роби: впровадити процеси.

Перевіряй: здійснювати моніторинг і вимірювати процеси по відношенню до політики, цілей, завдань, законодавчих і інших вимог, і повідомляти результати.

Коректуй: постійно вдосконалювати результативність системи менеджменту навколишнього середовища.

Терміни та визначення.

Для виконння завдань поставлених перед студентом використовуються терміни та визначення, що наведені у стандартах ISO 14001:2004, ISO 9000:2000, ISO 19011:2002:

Аудитор - особа, що володіє компетентністю для проведення аудиту.

Постійне вдосконалення - процес поліпшення системи менеджменту навколишнього середовища, що повторюється, з метою підвищення загальної екологічної результативності, що узгоджується з екологічною політикою організації.

Корегуюча дія - дія, зроблена для усунення причини виявленої невідповідності.

Документ - інформація і відповідний носій.

Навколишнє середовище - середовище, в якому функціонує організація, включаючи повітря, воду, грунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язки між ними.

Екологічний аспект - елемент діяльності або продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з довкіллям.

Вплив на навколишнє середовище - будь-яка зміна в довкіллі, шкідлива або корисна, яка повністю або частково викликана екологічними аспектами організації.

Система менеджменту навколишнього середовища - частина системи менеджменту організації, що використовується для розробки і впровадження її екологічної політики і управління її екологічними аспектами.

Екологічна мета - загальна екологічна мета, що узгоджується з екологічною політикою, яку організація сама встановлює для досягнення.

Екологічна результативність - вимірні результати управління організацією своїми екологічними аспектами.

Екологічна політика - загальні наміри і напрям діяльності організації в області її екологічної результативності, офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Екологічне завдання - витікаючи з екологічних цілей деталізована вимога до результативності, застосована до організації або її частини, яку необхідно встановити і виконати для досягнення цих цілей.

Зацікавлена сторона - обличчя або група, зацікавлена в екологічній результативності організації.

Внутрішній аудит - систематичний, незалежний і документований процес здобуття свідоцтв аудиту і об'єктивного їх оцінювання з метою встановлення міри виконання встановлених організацією критеріїв аудиту системи менеджменту довкілля.

Невідповідність - невиконання вимоги.

Організація - компанія, корпорація, фірма, підприємство, орган влади або установа, її частина або їх об'єднання, акціонерна чи ні, суспільна або приватна, така, що має власні функції і адміністрацію.

Попереджувальна дія - дія, зроблена для усунення причини потенційної невідповідності.

Попередження забруднення - використання процесів, практичних підходів, методів, матеріалів, продуктів, послуг або енергії для виключення, зменшення або управління (окремо або в поєднанні) освітою, викидами або скиданнями всіх видів забруднень або відходів з метою зниження їх шкідливих екологічних дій.

Процедура - встановлений спосіб здійснення діяльності або процесу.

Запис - документ, що містить досягнуті результати або свідоцтва здійсненої діяльності.

1. СЕМ – сучасний підхід до врахування пріоритетів охорони навколишнього середовища при плануванні та здійсненні діяльності підприємства. Впровадження СЕМ підвищує інвестиційну привабливість підприємств, дає змогу знизити страхові витрати та вартість кредитів, послідовно зменшувати негативний вплив продукції на НС і здоров'я людини впродовж всього життєвого циклу, підвищити якість не тільки продукції та послуг, а й підприємства в цілому, тим самим розширюючи його конкурентні можливості.

Принцип перший: Зобов’язання і політика (ЕП) - Організація повинна визначити свою екологічну політику і забезпечити виконання зобов’язань по відношенню до функціонування EMS.

Принцип другий: Планування - Організація повинна розробити план (програму) досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип третій: Реалізація - Для ефективної реалізації екологічної програми організація повинна визначити і вишукати можливості і механізми, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики.

Принцип четвертий: Оцінка і вимір - Організація повинна забезпечити необхідну оцінку, моніторинг і вимір екологічних показників своєї діяльності. У цьому сенсі систему екологічного менеджменту варто розглядати як організуючу структуру, що повинна знаходитися під постійним спостереженням.

Принцип п’ятий: Перевірка і поліпшення - Організація повинна перевіряти і постійно поліпшувати свою систему екологічного менеджменту.

13. Ідентифікація екологічних аспектів. Ідентифікація законодавчих та інших вимог

Особливості ідентифікація екологічних аспектів: екологічні аспекти та їх вплив потрібно визначити в ході попереднього екологічного аналізу; організація повинна встановити ті екологічні аспекти, якими вона може керувати; екологічні аспекти повинні бути виявлені відносно всієї діяльності організації, її продукції і послуги. Ідентифікація екологічних аспектів підприємства: 1-вибрати вид діяльності, продукції або послуги; 2-ідентифікувати екологічні аспекти діяльності, продукції або послуги; 3-ідентифікувати вплив на НС; 4-ідентифікувати законодавчі та нормативні вимоги. До законодавчих та нормативних вимог належать будь-які вимоги або дозволи, які мають відношення до ідентифікованих екологічних аспектів, якщо вони видані органами влади та/або державного управління (включаючи міжнародні ратифіковані, національні та регіональні) і мають законну силу. Законодавчі та нормативні вимоги можуть бути представлені у вигляді:законодавство, включаючи законодавчі акти на норми; декрети, директиви, обов’язкові стандарти; дозволи, ліцензії та інші форми санкціонування діяльності (організації та її постачальників і підрядчиків); накази та розпорядження, видані регулюючими установами; судові рішення; місцеві вимоги та норми; годи з органами державної влади; угоди, конвенції та протоколи.

17.Види екологічної політики 1.Глобальна- основною метою є забезпечення екологічної безпеки на світовому рівні, екологічна політика регулюється вищими органами та організаціями, що займаються питанням світової безпеки на різних рівнях (наприклад, ООН, НАТО, МАГАТЕ). 2.Національнаосновною метою є забезпечення конституційного права громадян на безпечне НС. Для реалізації ефективної екологічної політики необхідно сформулювати логічно побудовану екологічну стратегію, яка націлена на економічно і екологічно збалансований розвиток, чіткі цільові показники і першочергові пріоритети. 3.Регіональна – це нормативний документ на рівні регіону, який забезпечує взаємодію державних і регіональних структур для формування і впровадження регіональної екологічної політики, як складової державної. Зміст регіональної ЕП розглядається в двох аспектах: 1-це екологічна політика держави по відношенню до регіонів(реалізується центр.органами державної влади); 2-екологічна політика, яка здійснюється регіонами(реалізується місцевими органами влади і самоврядуванням). 4.ЕП місцевого рівня-це нормативний документ, який забезпечує функціонування усіх складових місцевого управління, з метою покращення умов життя для людей, збереження та відтворення біорізноманіття, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, охорона територій природно заповідного фонду та забезпечення засобами колективного захисту населення.

5.ЕП на рівні підприємства – загальні наміри і напрями діяльності організації в області її екологічної результативності, офіційно сформована вищим керівництвом.

22. 4.4.3 Зв'язок Відповідно до екологічними аспектами і вимог системи менеджменту навколишнього середовища організація повинна встановити, впровадити тавиконувати процедуру (и) за а) внутрішнього зв'язку між різними рівнями та функціями організації; б) отримання, документування відповідних повідомлень від зовнішніх зацікавленихсторін та реагування на них. Організація повинна вирішити, чи повідомляти зовнішнім сторонам про своїхсуттєвих екологічних аспектах і документувати своє рішення. Якщо вирішено повідомляти, організація повинна встановити і впровадити метод (и) для цих зовнішніх повідомлень.

24. 4.4.5 Управління документами Повинно бути забезпечено управління документами, необхідними системою менеджменту навколишнього середовища і даними Міжнародним Стандартом.Управління записами, які представляють собою особливий тип документів, повинне здійснюватись згідно з вимогами, наведеними у 4.5.4. Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедуру (и) а) затвердження документів, що підтверджує адекватність перед їх випуском, б) аналізу, оновлення в разі необхідності і повторного затвердження, в) забезпечення ідентифікації змін та поточного статусу перегляду документів, г) забезпечення того, щоб діючі видання відповідних документів були на місцях їх використання, д) забезпечення збереження чіткості документів і простоти ідентифікації, е) забезпечення ідентифікації документів зовнішнього походження, визначених організацією як необхідні для планування і функціонування системи менеджменту навколишнього середовища, і управління їх розповсюдженням, і ж) запобігання ненавмисному застосуванню застарілих документів, та застосування відповідної їх ідентифікації, якщо вони зберігаються для будь-яких цілей.

25. 4.4.6 Управління операціями Організація повинна ідентифікувати і планувати ті операції, які пов'язані з ідентифікованими суттєвими екологічними аспектами, узгоджуються з її політикою, цілями і завданнями, щоб забезпечити їх здійснення відповідно до встановлених умов за допомогою: а) встановлення, впровадження та виконання документально оформлених процедур для ситуацій, де їх відсутність могло б призвести до відхилень від екологічної політики, цілей і задач, і б) визначення у процедурах операційних критеріїв, і в) встановлення, впровадження та виконання процедур, пов'язаних з ідентифікованими суттєвими екологічними аспектами продукції та послуг, використовуваних організацією, а також повідомлення постачальникам і підрядникам відповідних процедур і вимог.

26. 4.4.7 Готовність до аварійних ситуацій і реагування на них Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедури ідентифікації можливих аварійних ситуацій і можливих аварій, які можуть впливати на навколишнє середовище, і реагування на них. Організація повинна реагувати на реальні аварійні ситуації та аварії і попереджати або пом'якшувати пов'язані з ними шкідливі впливи на навколишнє середовище. Організація повинна періодично аналізувати і при необхідності переглядати свою готовність до аварійних ситуацій і процедури реагування, зокрема після того, як мали місце аварії або аварійні ситуації. Організація повинна також періодично перевіряти такі процедури, якщо це практично можливо.

28.Неводповідності, коригувальні дії і попереджувальні дії

Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедуру (и) звернення з реальними або потенційними невідповідностями та проведення коригувальних дій і запобіжних дій. Процедура (и) повинна (и) визначити вимоги для

а) визначення та коригування невідповідностей, і виконання дій з пом'якшення їх екологічних впливів,

б) дослідження невідповідностей, визначення їх причин та проведення дій для виключення їх повторення,

в) оцінювання потреби в діях по попередженню невідповідностей та впровадження відповідних дій, розроблених для виключення їх виникнення,

г) реєстрації результатів виконаних коригувальних дій і запобіжних дій,

д) аналізу результативності проведених коригувальних дій і запобіжних дій

Вжиті дії повинні відповідати масштабу проблем і наданим екологічним впливам. Організація повинна забезпечити, щоб всі необхідні зміни були зроблені в документації системи менеджменту навколишнього середовища

29. Управління записами

Організація повинна встановити і вести записи, які необхідні для демонстрації відповідності вимогам її системи менеджменту навколишнього середовища і даного Міжнародного Стандарту, а також досягнутих результатів. Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедуру (и) ідентифікації, зберігання, захисту, пошуку, утримування та вилучення записів. Записи повинні бути і залишатися чіткими, ідентифікованими і простежується.

21. Загальні вигоди від впровадження СМНС

Міжнародний стандарт призначений для забезпечення організацій елементами результативної СМНС. Стандарт встановлює вимоги до СМНС, щоб дати можливість організаціям розробити і впровадити політику і цілі, враховуючи законодавчі вимоги та інформацію про суттєві екологінчі аспекти. Він розповсюджується на ті екологічні аспекти, які організація ідентифікує як ті,якими вона може управляти, і на які вона може вплинути. Цей стандарт можуть застосовувати організації любого типу та розміру, з різним географічним положенням. Загальною метою Міжнародного стандарта є підтримка охорони навколишнього середовища і попередження забруднення при збереженні балансу з соціально-економічними потребами. СМНС охоплює весь діапазон проблем, включаючи проблеми, які стосуються стратегії та конкурентоспроможності.. Демонстрація успішного впровадження Міжнародного Стандарта може бути використана організацією для того, щоб переконати зацікавлені сторони в наявності в них СМНС.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.