5. Методи управління їх характеристика (адміністративні, економічні, соціально-психологічні, правові).

Методи управління - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей управління організацією.

Економічні методи управління є способами впливу на персонал на основі використання економічних законів. Найбільш поширеними формами прямого економічного впливу на персонал є господарський розрахунок і матеріальне стимулювання. Господарський розрахунок є методом, що стимулює персонал, економне витрачання ресурсів і матеріальну зацікавленість співробітників в результатах праці. Матеріальне стимулювання здійснюється шляхом встановлення рівня матеріальної винагороди (заробітна плата, премії), компенсацій і пільг.

Адміністративно - правові методи є способами здійснення управлінських дій на персонал, заснованими на владних відносинах, дисципліні та системі адміністративно-правових стягнень. Розрізняють п'ять основних способів адміністративно-правового впливу:

• організаційний та розпорядницький вплив,

• дисциплінарна відповідальність і стягнення,

• матеріальна відповідальність і стягнення,

• адміністративна відповідальність і стягнення.

Організаційна дія заснована на дії затверджених внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу. До них відносяться: статут організації, організаційна структура і штатний розклад, положення про підрозділи, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку. Адміністративна відповідальність і стягнення застосовуються у випадках вчинення адміністративних правопорушень.

Соціально - психологічні методи дозволяють оцінити місце та призначення співробітників у колективі, виявити неформальних лідерів і забезпечити їм підтримку, використовувати мотивацію персоналу для досягнення кінцевого результату праці, забезпечити ефективні комунікації і попередження міжособистісних конфліктів у колективі.

6. Зовнішнє середовище організації. Хар-ка складових.

Фактори ЗС поділяють на 2 групи:

- Прямої дії – безпосередньо впливають на діяльність орг-ї й залежать від цієї діяльності (споживачі, постачальники, конкуренти, держ органи влади, інфраструктура, законодавчі акти, профспілки, партії, громадські орг-ї, с-ма екон відносин у державі, орг-ї сусіди). При оцінці факторів ЗС менеджеру слід враховувати їхні хар-ки: 1) взаємозалежність усіх факторів ЗС (зміна 1 фактора може призвести до зміни інших); 2) складність ЗС (значна кількість факторів, великий спектр їхніх значень); 3) рухомість ЗС (швидкість зміни оточення орг-ї); 4) невизначеність ЗС (обмеженість інформації); 5) багатогранність ЗС (відображення різних подій та аспектів).

Споживачі – будь-які орг-ї у ринкових умовах, орієнтовані на забезпечення потреб споживача, виробляючи товари і послуги. Постачальники – забезпечують орг-ю необхідними вхідними ел-ми. Несвоєчасні поставки, підвищення цін на ресурси – знижують еф-ть діяльності орг-ї. Конкуренти – заохочують орг-ю постійно вдосконалювати свою діяльність з метою досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності. Органи держ влади – органи законодавчої, виконавчої, судової влади, регіональні органи упр-ня. Інфраструктура – охоплює фінансові інститути, транспортне сполуч, зв’язок, консалтингові служби. Впливають на швидкість і якість перевезень, необхідну інформацію, що визначає ділові відносини. С-ма екон відносин у державі – формує умови, правила та принципи функціонування орг-ї. Орг-ї сусіди – впливають через використання спільних площ, комунікацій, приміщень, складів.

- Непрямої дії – впливають через певні механізми та взаємини (міжнародні події, міжнар оточення, НТР, політ обставини, рівень техніки і технологій, стан ек-ки). Міжнародні події – б-я політичні, соц. Військові події, що відбуваються у світі між 2 і більше країнами. Міжнар оточення – хар-є екон, політичний, соц стан країн, з якими взаємодіє під-во. Науково-технічний прогрес – процес розвитку науки і техніки, що призводить до глибоких змін у всіх верствах суспільства. Політ обставини – обставини, що склались у процесі формування держ устрою, розвитку сус-ва. Рівень техніки і технологій – хар-є відповідність техніки і технологій сучасним вимогам, ресурсоекономність, простота в застосуванні, безпечність, використання новітніх технологій. Стан ек-ки – високорозвинута, слаборозвинута, що розвивається, перехідна.