I принаглювати не треба. Знають в чiм дiло.

Скiнчена праця, вiдходять. В потайнику залишається варта. Вартовi

дiстають наказ пильно наслухувати. Як почують глухi удари пiд землею,

негайно запалити льонт.

Таким чином небезпека для Батурина на якийсь час вiдсунена.

Чечель скрiплює варти на тiй частинi замкових мурiв. Каже, щоб пильно

стежили, чи москалi не пiшлють до пiдкопу нових людей. Бо й це можливе,

хоч не дуже правдоподiбне. Або догадаються, що сталося, або погадають

собi, що земля обiрвалася i засипала копачiв. Так чи iнакше - не вдалася

проба, i на тiм самiм мiсцi вдруге її робити не треба, тим бiльше, що

наближається ранок.

Сiрiє... ГРЕЦЬ

Настав осiннiй, мрячний ранок. За якоюсь густою i мокрою занавiсою

готовилося щось невiдоме - як у театрi.

За Сеймом чути було придавлений гул i гамiр. Тисячi людей суєтилися.

Iржали конi I скрипiли вози.

Деколи полями пролiтав гук пострiлу, вiдгомоном вiдбився вiд мурiв

замку i нiби прилипав до них. Може, московськi вiстовi знаки давали, що

новi скрiплення надходять, а може, офiцер карав на мiсцi непослушного

солдата: Ще, ще, i - тихо. Iмла.

Деколи з-поза тiєї занавiси висуваються люди, пiшi й кiннi.

Наближаються до рiки. Напувають коней, снуються вздовж берегiв, пiд'їздять

до мостiв.

Батуринцi пильно стежили за кожним рухом ворога. Не лиш тi, що на

вартах стояли, але й мiщаци. Як побачили щось замiтне, давали Чечелевi

знати.

Годi було провiрити всi вiстi, бо "в страху великi очi". Люди бачили й

те, чого не було. Верболозовi корчi брали за вiддiли ворожi, котрi

окружують город, шум рiки-за тупiт надходячого вiйська.

Диякон невтомно ходив по мiсту, i де тiльки появлялася його висока

стать- збиралися люди, особливо жiнки й дiти. Потiшав їх то словами зi

Святого Письма, то жартами.

"Що чувати?" - питалися його.

"Питаєте рибу, що чувати в полi,вiдповiдав.- Хiба ж я полковник? Я

звичайний диякон. Буде, що Бог дасть. Чого турбуватися?"

Залунали пострiли. Народ збентежився. Втiкали i диякона тягнули за

собою.

"Лишiть. Без Божої волi волос менi з голови не впаде, а як Бог схоче,

то мене куля i в церквi знайде".

Сердюки на замок бiгли. Народ до них. "Де стрiляли? Хто почав? Нашi, чи

ворог?"

Москаль пiд охороною ночi переправився через Сейм i здалеку обходив

Батурин. Нашi зауважили це й почали пальбу. Якогось московського майора

вбили.

"Як здохне лис, то кури не плачуть,жартував диякон.- Лиш даром не

стрiляйте, дiти! Мушкет без куль i кочерги не вартий".

Знов смiх.

Iмла, як занавiса, пiднiмалася вгору.

Показався табiр, котрий безнастанно суєтився. Поодинокi частини змiняли

позицiї в мiру того, як вождь змiняв свiй план облоги. Особливо пiшi, бо

на кiннi полки прийде черга щолиш тодi як здобудуть твердиню. Вони,

гордощi Меншикова, тепер стоять по свободах i хуторах круг Батурина,

дожидаючи наказiв. Так само пiд час ночi уставлено й замасковано гармати.

Їх i не видно. Для звичайного ока, бо Кенiгзен вже здебiльшого знає,

звiдки сподiватися перших пострiлiв. Перед його бистрим оком не скриється

жоден рух ворога. По тiм, куди i як перебiгають московськi гармашi, вiн

догадується, де стоять батареї. Вiдповiдно до того i свої справляє. Нема

чого дурити себе, нема чого сподiватися несподiваного випадку, переговори

скiнченi, треба числитися з тим, що, як тiльки пiднесеться мряка, москалi

почнуть обстрiл.

Так само не дурить себе Чечель. Вiн уже обiйшов усi становища,

розглянув ворожi позицiї i негайно заряджує всiлякi змiни, вiдповiдно до

того, як через нiч змiнив свої плани ворог. Тiльки невправному оку

здається, нiбито москалi стоять там, де i вчора. Чечеля не пiдведеш. Вiн

добре знає хитрощi воєннi. У вiйнi не все побiджує лев, часом над ним бере

перемогу лисиця, хитрощам покоряється хоробрiсть. Скрити свої намiри, щоб

ворог не догадався про нашi плани,- це головна рiч. А друге - заставити

його робити те, що нам пригоже, щоб вiн ускочив у яму, яку ми вигребли

для, нього.

Хочеш посуватися на схiд, кажи на заходi направляти дороги, почуваєш

себе доволi сильним, щоб кинутися на ворога, то до останньої хвилини

вдавай слабого, збираєш свої сили докупи, так посилай поодинокi частини

направо й налiво, нiбито ти гадаєш сколювати неприятеля, маєш сильний

табiр, так стягни його, нiби вiн менший i слабший, нiж у дiйсностi. I

навпаки. Коли ти його ослабив, так розтягни, буцiм вiн бiльший i сильнiший

зробився.

Це останнє запримiтив тепер Чечель.

Табiр Меншикова, здавалося, вирiс через нiч. Але Чечель дуже добре

бачив, що вiйська в ньому менше.