
- •1. Звуковий склад української мови. Аспекти вивчення звуків. Співвідношення між буквами українського алфавіту та звуками.
- •2. Артикуляційна класифікація голосних звуків української мови.
- •Голосні переднього і заднього ряду
- •3. Артикуляційна класифікація приголосних звуків української мови.
- •4. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення.
- •5. Спрощення в групах приголосних.
- •6. Основні правил вживання м’якого знака та апострофа.
- •7. Лексикологія як розділ мовознавства. Слово як одиниця мови.
- •8. Однозначність і багатозначність слів в українській мові. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень.
- •9. Явище омонімії. Типи омонімів. Питання про критерії розрізнювання омонімії та полісемії.
- •10. Синонімія та антонімія. Поняття синонімічного ряду. Семантична та структурна класифікація антонімів.
- •11. Склад і формування української лексики з погляду її походження.
- •12. Лексика української мови з погляду сфер вживання.
- •13. Морфемна структура слова. Кореневі та афіксальні морфеми.
- •14. Морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
- •15. Граматика як мовознавча дисципліна. Основні граматичні поняття.
- •16. Граматичне значення. Засоби та способи його вираження. Граматичне та лексичне значення.
- •17. Граматична категорія. Система граматичних категорій української мови.
- •18. Система частин мови та критерії їхнього виділення.
- •19. Іменник як частина мови: категоріальне значення, граматичні ознаки, синтаксична функція.
- •20. Семантико- граматичні категорії іменника.
- •Іменники зі значенням збірності
- •21. Граматичні категорії іменника.
- •22. Поділ іменників на відміни.
- •Четверта
- •23. Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль.
- •24. Лексико- граматичні розряди прикметників.
- •25. Ступені порівняння прикметників.
- •26. Числівник як частина мови: семантичні, морфологічні, синтаксичні особливості.
- •27. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •28. Особливості відмінювання числівників.
- •29. Займенник як частина мови. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
- •30. Розряди займенників за значенням.
- •31. Дієслово як частина мови: семантика, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- •32. Фінітні та не фінітні форми дієслова.
- •33. Дві основи дієслова. Творення дієслівних форм від різних формотворчих основ.
14. Морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
Морфологічні способи творення слів - основні.
До морфологічних способів належать такі типи творення:
суфіксальний;
префіксальний;
префіксально - суфіксальний;
безафіксний;
складання основ і слів.
Суфіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою суфікса (гарячий® гаряченький, слухати® слухач, вітер® вітерець).
Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів (давати® надавати, хто® ніхто, в'язати® вив'язати).
Префіксально- суфіксальний спосіб дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи словотворчого префікса і суфікса (межа® безмежний, при дорозі® придорожній).
Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити® перехід, нічний® ніч).
Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати® хмарочос, синій + жовтий® синьо-жовтий).
Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).
НЕМОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
При неморфологічних способах творення утворення нового слова відбувається:
через злиття цілого словосполучення; (цього дня® сьогодні, добра ніч® добраніч);
через набуття ним нового значення:
корінь (у рослин)® корінь (у математиці);
супутник (людина)® супутник (літальний апарат);
шляхом переходу однієї частини мови в іншу: завідуючий, операційна, кругом, відпочиваючий.
15. Граматика як мовознавча дисципліна. Основні граматичні поняття.
Граматикою називають науку, яка вивчає граматичний склад мови. Граматика складається з двох розділів – морфології і синтаксису. Морфологія вивчає зміни форми слова та поділ слів на класи. Синтаксис – типи словосполучень і речень.
Основні поняття граматики.
Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми.
Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень. Граматичні форми бувають: морфологічні, синтаксичні.
Грамати́чна категорія — це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм. У граматиці виділяють десять граматичних категорій мови, які мають лише повнозначні слова: рід, число, відмінок, ступінь порівняння, вид, перехідність – неперехідність, час, спосіб, стан, особа.
16. Граматичне значення. Засоби та способи його вираження. Граматичне та лексичне значення.
Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми.
Засоби та способи вираження:
Синтетичні:
закінчення (трав-а, трав-и, трав-і)
афікси (малю-ю, малю-ючи)
чергування звуків (везти - віз)
суплетивізм (я – мене)
Аналітичні
носієм граматичного значення виступає інше слово( до бібліотеки);
Порядок слів (Гнів викликав біль)
Лексичне значення – це реальний зміст слова, те, що слово називає і що закріплене традицією у свідомості мовців.