37. Статистика населення

Статистика населення досліджує численність населення,

його склад, природний та механічний рух, зайнятість та

безробіття. Дані статистики населення використовують на всіх

рівнях управління економікою. Для розробки і впровадження

ефективних програм розвитку держави, її регіонів, міст, усіх

галузей діяльності завжди потрібна інформація про фактичну та

перспективну чисельність населення, його склад, розміщення

по території, природний та механічний рух, зайнятість та

безробіття. На рівні підприємств, організацій та установ дані

статистики населення використовують для ефективного

управління ціновою та соціальною політикою, а також для

визначення можливих обсягів реалізованої серед населення

продукції і усіх видів наявних трудових ресурсів – за віком,

освітою, кваліфікацією тощо.

Основним джерелом інформації про чисельність і склад

населення є переписи населення. Найчастіше програми

перепису населення включають такий перелік персональних

даних про склад населення, що підлягають реєстрації: 1) стать;

2) вік; 3) дата і місце народження; 4) сімейний стан;

5) національність; 6) рідна мова та володіння мовами;

7) громадянство; 8) освіта; 9) джерела засобів існування

(доходів); 10) зайнятість; рід занять; 11) міграційна активність;

12) житлові умови.

Чисельність населення за даними переписів є моментним

показником. Інтервальними показниками чисельності є середні

показники за певний період (рік, квартал, місяць тощо).

Найчастіше середні показники чисельності населення

визначають за формулою середньої хронологічної:

Розрізняють наявне та постійно проживаюче населення.

Наявне населення – це населення, яке знаходиться на

момент реєстрації на даній території, включаючи

тимчасово проживаючих осіб. Постійне населення – це

населення, яке постійно (більше 6 місяців) проживає на

момент реєстрації на даній території.

Чисельність населення постійно змінюється під впливом

природного та механічного руху. Природний рух населення –

це процес природної зміни його чисельності та складу за

рахунок народжуваності та смертності. Механічний рух

населення – це переміщення населення з одних місць

постійного проживання до інших, в інших районах, регіонах,

або країнах. Розрізняють внутрішню і зовнішню міграцію.

Внутрішня міграція – це територіальне переміщення

населення в межах країни, а зовнішня міграція – за її межами.

Рух населення характеризується абсолютними та відносними

показниками. Основні показники природного руху

населення: 1) абсолютні показники: кількість народжених (А) і

померлих (Z) за рік, природний приріст або зменшення (A–Z);

2) відносні показники:

коефiцiєнт народжуваності: A

A

K 1000,

N

= . ‰; (9.2)

коефіцієнт смертності: Z

Z

K

N

= .1000,‰; (9.3)

коефіцієнт природного приросту: n

A Z

K 1000,

N

= - . ‰; (9.4)

де N - загальна чисельність населення за певний період.

Відносні показники обчислюються в проміле (‰), тобто у

розрахунку на 1000 осіб.

Основні показники механічного руху населення:

1) абсолютні показники: кількість прибулих (Е) і вибулих (G)

на постійне місце проживання, механічний приріст (Е–G);

2) відносні показники:

коефіцієнт прибуття населення: E

E

K 1000,

N

= . ‰ ; (9.5)

коефіцієнт вибуття населення: G

G

K

N

= .1000,‰ ; (9.6)

коефiцiєнт механічного приросту: m

E G

K 1000,

N

= - . ‰ ; (9.7)

де N - загальна чисельність населення за певний період.

Підсумковими показниками руху населення є:

1) загальний приріст або зменшення населення :

DN = (A - Z) + (E -G) ; (9.8)

2) коефіцієнт загального приросту:

N

(A Z) (E G)

K 1000

N

= - + - . ,‰ . (9.9)

Для обґрунтування економічної та соціальної політики

важливе значення має дослідження зайнятості та безробіття

населення. За міжнародними стандартами до зайнятого

населення відносять особи, які виконували будь-яку роботу,

що дає доход. Такий підхід дозволяє охопити всі існуючі в

країні види зайнятості, включаючи нерегулярну, випадкову та

короткотермінову. До економічно активного населення за

визначенням Міжнародної організації праці (МОП) відносять

населення віком від 15-70 років, яке може виконувати будь-яку

роботу, що дає доход, тобто це загальна чисельність зайнятого

населення та безробітних.

Безробітні – це особи у віці 15-70 років, які не мають

роботи, шукають її, готові приступити до роботи протягом

найближчих двох тижнів, а також зареєстровані в

державній службі зайнятості.

Основні показники рівня зайнятості та безробіття:

1) абсолютні показники: кількість зайнятого ( Т N ) та

економічно активного ( а N ) населення, кількість безробітних( В N );

2) відносні показники: загальний коефіцієнт зайнятості

населення:

KT = Т Кількість зайнятого населення (N )

Загальна кількість населення (N)

.100%; (9.10)

коефіцієнт зайнятості економічно активного населення:

a

A

Кількість економічно активного населення (N )

= 100

Загальна кількість населення (N)

K . %; (9.11)

коефіцієнт безробіття:

B

В

a

Кількість безробітних (N )

= 100

Кількість економічно активного населення (N )

K . %; (9.12)

Дані коефіцієнти можуть виражатися у відсотках або в

проміле.

За працездатним віком населення поділяється на групи:

1) молодше працездатного віку (до 16 років); 2) працездатний

вік (жінки – 16-54 років; чоловіки – 16-59 років); старіше

працездатного віку (жінки – старіше 55 років, чоловіки – 60

років). Основні показники складу населення за

працездатним віком: 1) абсолютні показники: кількість

населення молодше працездатного віку (до 16 років),

працездатного віку та старіше працездатного віку; 2) відносні

показники: коефіцієнт демографічного навантаження

працездатного населення дітьми та підлітками:

Y

Населення молодше працездатного віку

= 1000

Населення працездатного віку

K . ,‰; (9.13)

191

коефіцієнт демографічного навантаження пенсіонерами:

L

Населення старіше працездатного віку

= 1000

Населення працездатного віку

K . ,‰; (9.14)

коефіцієнт загального демографічного навантаження

населення непрацездатного віку на працездатне:

W

Населення непрацездатного віку

= 1000

Населення працездатного віку

K . ,‰. (9.15)

Числовий приклад розподілу населення міста за

працездатним віком, а також розрахунок коефіцієнтів

демографічного навантаження працездатного населення

наведено в табл. 4.3. та в поясненнях до неї.