26. Умови експортного факторингу та форфейтингу
При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.
Рис. 6.8. Переваги використання факторингу експортерами
Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факторингу відображені на рис. 6.8.
Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.
Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:
експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;
може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;
в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.
Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.
Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу відображені на рис. 6.9.
Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера.
Рис. 6.9. Переваги використання форфейтингу експортерами
Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:
існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;
незадоволеність кредитоспроможністю покупця;
незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.
27. Сутність та функції фінансового контолінгу на підприємстві.
Під контролінгом розуміють концепцію ефективного управління економічним об'єктом з метою забезпечення його сталого і тривалого існування в постійно змінюваному середовищі.
Функції системи контролінга реалізуються через створення спеціальної служби, яка організовує збір, обробку, аналіз даних і забезпечує інформацію для менеджерів вищого рівня управління з метою розробки прогнозу стратегічного розвитку підприємства.
Контролінг пов'язується з пошуком слабких сторін у діяльності підприємства, ліквідацією "вузьких" та "проблемних" ділянок у виробничій та фінансовій сферах, формуванням плану стратегії розвитку.
Якщо традиційні системи контролю діяльності підприємства базуються на відстеженні минулих подій (фінансовий облік) або подій у реальному масштабі часу (управлінський облік), то контролінг орієнтується на майбутні події.
Служба контролінга повинна забезпечити такі види робіт:
планування (програма розвитку, складання бюджетів у розрізі структурних підрозділів та підприємства в цілому);
розробку системи звітів про роботу підрозділів;
аналіз даних про виконання планів;
формування необхідної для менеджерів інформації (перелік показників);
розробку альтернативних варіантів вирішення проблемних питань;
оцінку ефективності нових проектів.
Метою контролінга є діагностування фактичного техніко-економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до головної мети, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат і положення на ринку. Іншими словами, контролінг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.
Функції контролінга визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні.
До основних функцій належить:
планування процесів господарської діяльності (логістика, виробництво, збут, інвестування).
облік показників контролінга на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів.
аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників.
До спеціальних функцій належать:
інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів і регістрів обліку, комунікаційних зв'язків, організація збору і обробки даних контролінга.
моніторинг зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних про ринки (сировини, праці, капіталу, товару), кон'юнктура ринку, конкурентів, ціни, формування досьє на конкурентів, огляди розвитку галузей, участь у виставках та ярмарках тощо.