1 Особливості офіційно ділового стилю мови.

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид укр.. літературної мови. Це мова ділових паперів, що викор. в офіційному спілкувані, спілкувані між державами, установами, приватною особою та установою.

Головне призначення — регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуго­вування громадянських потреб людей у типових ситуаціях.

Головні ознаки:

• Наявність ріквізитів, які характеризуються відповідною стандарстістю, однозначністю та послідовністю

• Офіційно-діловий стиль передбачає вживання конструкцій: згідно з, у зв’язку з, відповідно до, з метою

Лексика: характеризується вживанням слів у прямому значені, вона є емоційно нейтральною.

Найчастіше вживаними за метою висловлювання є розповідні речення, порядок слів у реченнях прямий.

Реалізується в таких текстах: закон, інструкція, наказ, устав, кодекс, накладна, оголошення, протокол, виступи

2. Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією.

За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ.

У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту.

ВИСНОВОК

Про епідеміологічно-санітарний стан центрального офісу

ЗАТ «ТОДОРОВ І К°»

Комісія

у складі чотирьох осіб відвідала центральний офіс ЗАТ «ТОДОРОВ І К°»:

1. Санітарно-епідемічний центрального офісу.

2. Усі роботи щодо підтримання будівлі в належному стані проводяться.

Голова комісії (підпис) Н.Р. Суслік

Члени комісії (підпис) М.Г. Буряк

І.В. Лобода

Білет №7

1. Поняття літературної мови. Мовна норма, види норм

Літературна мова – це унормована, регламентована форма загально-народної мови, що обслуговує усі сфери сусп. життя людства.

Озн. літературної мови:

• Унормованість

• Наддіалектність

• Поліфункціональсть

• Стилістична диференціація

• Уніфікованість (стандартизація)

Є дві форми літ-ї мови: усна і писемна

Нової укр. літ-ної мови вважаютьосновоположником І. П. Котляревського

Основоположником суч. укр. літ-ної мови вважають Т. Г. Шевченка

Мовна норма – це уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи.

До осн. мовних норм відносять:

— орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентологічні норми);

—  графічні (передача звуків на письмі);

— орфографічні (написання слів);

— пунктуаційні (вживання розділових знаків);

— лексичні (слововживання);

— морфологічні (вживання морфем);

— синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень);

— стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування).