1)Особливості складання розпорядчих документів

Розпорядчий документ - це акт, що видається державним органом у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.

До розпорядчих документів відносяться накази, рішення, постанови, розпорядження.

Наказ - правовий акт, що видається керівником органу державного управління, директором фірми з цілях вирішення задач стратегічного та оперативного управління.

Накази розподіляються на:

1) по основній діяльності;

2) по особовому складу.

По основній діяльності - оформляються рішення керівника, пов'язані з організацією роботи, порядком діяльності підприємства.

Можуть бути нормативними (про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку) та індивідуальними.

Вступає в силу з моменту його підписання, якщо строк не окреслений в тексті.

Основні реквізити наказу: назва, мвсто видання, номер, дата підписання, заголовок, текст і підпис керівника

2)Відмінювання прикметників. Особливості використання прикметників у ділових паперах.

Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;

м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє; ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.

До м'якої групи належать більшість прикметників:

а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, іного- родній, обідній, передній, полудній, посередній, середній, спідній, сусідній (але: природний); братній, всесвітній, до­світній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній, •'№'&( могутній, незабутній, новітній, освітній, передсвітній,  присутній, путній, самобутній, самодостатній, самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній;

б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній, нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, ху­дожній; внутрішній, вчорашній, горішній, долішній, до-:я      машній, завтрашній, зовнішній, колишній, навколишній, нинішній, прийдешній, ранішній, сінешній, сьогоднішній, теперішній, торішній, тутешній;

в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній, крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторонній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй.

Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові, сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'яза­ний дружбою, злагоджений: дружний гурт).

Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д.

Усі інші прикметники належать до твердої групи.

1. Особливості використання прикметників у професійних текстах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, дезорієнтований, еквівалентний, ідеальний. Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з ін. частин мови.

2. У викор-ні ступенів порівняння окремих якісних прик-в перевага надається аналітичним формам, які утв. за доп-ю прислів-в: дуже, надто, більш, менш та ін.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утв. за доп-ю присл-в: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-

4. Прикме-к достовірний уживає-ся тільки тоді, коли стосується 2 стор-н у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні ін. особі, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відн-ни, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки.

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.

7. Слово "самий" на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка -най.

8. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище, посада, звання тощо ставлять у родовому відмінку, це ж стосується таких випадків, коли є кілька однорідних членів.

9. Уникають вживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

10 Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: Два нестандартні вироби; Експонувалося три оригінальні розробки; Чотири великі контейнери; Останні десятеро працівників; За останні вісімдесят років.

12. Для позначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в місцевому, а родовому відмінку без прийменника.

13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.