2. Відмінювання дієприкметників.

Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, — за родами (в однині), числами і відмінками:

Однина

Чоловічий і середній рід

Н. вічний (вічне), керований (кероване)

Р. вічного, керованого

Д. вічному, керованому

Зн. вічний (вічне), керований (кероване)

О. вічним, керованим

М. (на) вічному/вічнім, (на) керованому/керованім

Жіночий рід

Н. вічна, керована

Р. вічної, керованої

Д. вічній, керованійxzcz

Зн. вічну, керованій

О. вічною, керованою

М. (на) вічній, (на) керованій

Множина

Н. вічні, керовані

Р. вічних, керованих

Д. вічним, керованим

Зн. вічні, керовані

О. вічними, керованими

М. (на) вічних, (на) керованих

ХАРАКТЕРИСТИКА

Тодорова Олександра Васильовича,

студента 21 групи

Одеського інститут фінансів УДУФМТ,

1995 року народження.

Тодоров Олександр протягом навчання зарекомендував себе здібним учнем.

До навчання ставиться сумлінно, має глибокі та міцні знання з усіх предметів, усебічно розвинений. Багато читає художньої літератури. Особливий інтерес виявляє до інформатики та математики.

Протягом навчання виявляв активність у громадській та суспільно корисній роботі. Під час навчальної практики О. Тодоров здібно справився з поставленою задачею, особисто показував приклад сумлінного ставлення до праці.

Уміє триматися в колективі, підкоряється його вимогам. Критично ставиться до власних вчинків, до поведінки товаришів і відверто про це говорить.

За задовільне навчання, зразкову поведінку та активну участь у громадській роботі неодноразово був нагороджений премією.

Декан факультету «Фінанси і кредит» (підпис) Т. Я. Продан

Куратор групи №31 (підпис) К. П. Гур’їна

Білет 18

1. М'який знак пишуть:

1) після м'яких приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

2) після м'яких приголосних усередині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

3) у суфіксах -ськ(о, ий), -зьк(о, ий), -цьк(о, ий), -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: Військо, сільський, близько, близький, хвацька, дивацький, людськість, тоненько, сторононька, тонесенький, гарнісінький, малюсінький;

4) після м'якого приголосного л перед приголосним: вільний, польський, сільський. За винятком груп -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: футболка — футболці, спілка — спілці, спілчанський;

5) у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду на -н, -нн(я), -ц(я, е): їдалень, друкарень, крамниць, дільниць, матриць, працівниць, колгоспниць, рахівниць, залізниць, знань, вмінь, місць, сердець або серць;

6) у дієсловах на -ться, а також у дієслівних формах дійсного, наказового способу: будується, робиться, роблять; будьте, станьте, зробіть, напишіть.

М'який знак не пишуть:

1) після р у кінці складу або слова: перевірте, договір, секретар, тепер, інженер, тренер, Харків;

2) після губних приголосних б, п, в, м, ф: дріб, короп, кров, верф і після шиплячих ж, ч, ш, щ: піч, наріжте, дишеш, кущ;

3) після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): кінчик, тонший, банщик, інженер, громадянський, громадянство, с елянство;

4) після м'яких приголосних, крім л, якщо за ним ідуть інші м'які приголосні: кінцівка, ланцюг, радість, кузня, свято, цвях;

5) після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): держално, ціпилно;

6) між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття;

7) у прізвищах після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Безбатченко, Панченко, Радчук, Федчишин, Грінчишин;

8) після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц та ін.

Апостроф пишуть: перед я, ю, є, Ї:

а) після 6, п, в, м, ф: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, В'ячеслав, зв'язок, сім'я, Стеф'юк; 6) після р: бур'ян, кур'єр, кар'єр, подвір'я;

в) після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка та ін.;

г) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити, об'єднати.

Апостроф не пишуть:

а) після губних приголосних 6, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний, крім р, який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (але верб'я, торф'яний). Якщо попередній приголосний належить до префікса, то апостроф пишуть: зв'язок, розв'язка, зв'ялили;

б) після м'якого р на початку складу: ряд, рясно, буря, крюк, гарячий;

в) після префіксів із кінцевим приголосним перед і, е, а, о, у: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

2. Загальна характеристика документів. Службові записки

Більша частина докум, що утв-ся в організаціях та ті, що надходять до неї зовні, мають інформацію про фактичний стан справ у даній чи ін організації. Інформація є підставою для складання розпорядчих докум. Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:

- докладні, пояснювальні записки, посвідчення, розписки, акти, заяви;

- протокольні документи, стенограми, звіти;

- службові листи, телеграми, телефонограми.

Докладні пояснювальні та службові записки. Докладні, пояснювальні та службові записки - документи, які інформують про вже здійснивши сі явища і факти, виконані роботи, склавшуся ситуацію.

Записки в залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру. З точки зору адресності розрізняють внутрішні доповідні записки (керівнику підприємства або підрозділу, де працює складач) та зовнішні - (керівнику вищої організації).

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи оформлюється на бланку або на стандартному листу паперу формату А4 (підписує укладач). Якщо направляється за межі організації - оформляють на бланку та реєструють, підписується керівником.