- •1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній. Цитати
- •1.Культура фахового мовлення.
- •2.Відмінювання іменників, що закінчуються на –р.
- •1.Стилі, типи сучасної української літературної мови.
- •2.Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні.
- •1.Документ – основний різновид ділової мови. Загальні вимоги до складання документів.
- •Загальні функції:
- •Спеціальні функції:
- •1 Особливості офіційно ділового стилю мови.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, види норм
- •2. Порівняльний зворот
- •1. Культура мовлення під час ведення дискусій
- •2.Правопис префіксів
- •1.Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •2.Ступені порівняння якісних прикметників
- •1)Мова і професія
- •2)Прикметник як частина мови
- •1)Особливості складання розпорядчих документів
- •2)Відмінювання прикметників. Особливості використання прикметників у ділових паперах.
- •Особливості використання прикметників у професійних текстах
- •Оголошення
- •1)Відмінювання кількісних числівників. Особливості використання числівників у ділових паперах.
- •2)Речення. Класифікація простих речень.
- •1. Творення присвійних прикметників
- •Творення дієприкметників
- •2.Синтаксис
- •65011, Одеса, вул. Різницька, 13/15
- •65035, М. Одеса, вул. Польська, 19
- •Числивник як частина мови.
- •2. Використаннея прикметників в документах.
- •1. За будовою числівники поділяються на прості, складні та складені.
- •2. Відокремлення другорядних членів речення
- •2. Відмінювання дієприкметників.
- •1. М'який знак пишуть:
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення.
- •1.Відмінювання складених кількісних та порядкових числівників
- •8. За ступенем складності:
- •9. За стадіями відтворення:
- •10. За терміном виконання:
- •12. За технікою відтворення:
- •13. За терміном зберігання:
- •1.ЛексиКа за сферою вживання
- •1. Дієсло́во як частина мови
- •2. Складні випадки слововживання.Пароніми та омоніми
- •1.Мовленнєвий етикет.
- •2.Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •1.Іменник як частина мови
- •2.Неозначена форма дієслова. Основа дієслова.
- •1. Сематико-граматичні групи іменників. (розподіл на конкретні та абстрактні,власні та загальні, істотні та неістотні.)
- •2.Дієприслівник як форма дієслова.
- •Безособові форми на –но, -то. Види дієслова.
- •Види дієслів
- •Основні правила ділового спілкування.
- •2.Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнюючих словах.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Зв`язок числівника з іменниками.
- •1. Розділ іменників на відміни і групи. Творення й правопис імен по батькові
- •2. Культура мовлення під час ділової телефонної бесіди
- •1. Термін і термінологія
- •2. Звертання. Вставні, вставлені слова, речення і розділові знаки при них
- •1. Особливості відмінювання іменників. Кличний відмінок – зміст поняття.
- •2. Формуляри і реквізити ділових паперів
1.Іменник як частина мови
Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.
Іменник — частина мови, що:
означає предмет в широкому розумінні цього слова: ручка, ліс, небо, молотьба, ходіння, п'ятірка;
відповідає на питання хто? що? (або інші відмінкові форми цих слів): хто? батько; що? книжка; кого? брата; кому? другові; на чому? на столі;
належить до певного роду: явір, перехід (чол. р.), земля, радість (жін. р.); озеро, читання (середи, р.);
змінюється за відмінками (сестра, сестри, сестрі, сестрою, при сестрі, сестро; друзі,
друзів, друзями, на друзях) та числами (річка — річки, олівець — олівці).
Серед іменників є такі, що не змінюються за числами (зелень, залізо, Рівне, Кавказ — завжди в однині; сіни, привиддя, Чернівці, Карпати — завжди у множині) або й зовсім не відмінюються (трюмо, кашне, таксі, Конго, ООН — майже всі вони запозичені з інших мов).
Окремі іменники належать до спільного роду (сирота, плакса).
Існують власні та загальні ім
РІД ІМЕННИКІВ
Однією з ознак іменника є належність до певного роду — чоловічого, жіночого або середнього: будівельник, обрій, подих; кравчиня, хмара, радість; озеро, курчатко, натхнення.
Деякі іменники можуть називати осіб то чоловічого, то жіночого роду: бідолаха, нечупара, базіка та ін.: Цей хлопець сирота. Ця дівчина сирота. Такі іменники мають спільний рід.
ЧИСЛО ІМЕННИКІВ
Більшість іменників мають дві форми числа — однину і множину: літак — літаки, місто — міста, річка —- річки. Але деякі іменники мають лише форму однини (Полтава, вапно, Дністер) або множини (дрова, лещата, Карпати, лінощі).
Тільки в однині вживаються:
назви речовин: золото, чорнило, м'ясо, борошно;
назви дій, якостей, почуттів:штовханина, боротьба, хоробрість, білизна, ненависть, дружба;
власні назви: Крим, Прип'ять, Еверест;
збірні іменники, які означають сукупність
предметів, але сприймаються як єдине ціле:листя, піхота, студентство, дітвора, інтелігенція.
Тільки у множині вживаються:
назви предметів, що складаються з двох або кількох частин: щипці, сани, граблі;
іменники, що означають речовини, сукупність матеріалу: дріжджі, вершки, парфуми;
назви почуттів, стану (всі з суфіксом -ощ-): хитрощі, лінощі, гордощі;
географічні власні назви: Суми, Дарданелли, Піренеї.
ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ
Більшість іменників змінюються за відмінками {називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) та числами (однина, множина).
Називний відмінок становить початкову форму слова (у такій формі воно подається у словниках) і є прямим. Інші відмінки — непрямі.
Відмінкові форми виражають відношення іменників до інших слів у реченні або словосполученні, їхні граматичні зв'язки:
прочитати (що?) книжку;
зустрітися (з ким?) з друзями;
перейдемо (до чого?) до вправ.
Граматичні значення відмінкових форм виражаються закінченнями або закінченнями і прийменниками. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — тільки з прийменниками.
Кличний відмінок вживається в ролі звертання.