2.Неозначена форма дієслова. Основа дієслова.

Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна.

У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом -ти (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя всеплодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай, щоб пута ламати, ясність думкам — в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать! (І. Франко).

У пестливій дитячій мові в неозначеній формі деяких дієслів у суфіксі -ти замість кінцевого звука и виступають суфікси -ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.

Між коренем і суфіксом -ти бувають суфікси -ува- (мудру-вати, переказувати, працювати), -ну- (дихнути, вернути, стукнути), -а- (орати, писати, рушати), -и- (косити, ліпити), -і-(виднітися, уміти). Кінцеві кореневі зубні приголосні д і т перед суфіксом -ти ще в прадавні часи внаслідок дисиміляції (розподібнення) змінилися на с: веде — вести, кладе — класти, цвіте — цвісти, плете — плести, їда — їсти. У дієслові йти звук д (йде) злився із звуком суфікса т.

Неозначена форма вважається початковою формою дієслова. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.

У реченні неозначена форма дієслова виступає:

а) присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця!

б) підметом: Лиш боротись — значить жить (І. Франко);

в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко);

г) означенням: Стала наближатися година (я к а?) рушати в дорогу (С. Васильченко);

ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з якою мето ю?) над ним покувати (Т. Шевченко).

Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:

дійсного способу; Цап крутнувсь, зіп 'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст (С. Олійник). Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);

умовного способу (у такому разі до неозначеної форми до- дається частка б): Все вдається, все біжить, тільки б жити, тільки жить (П. Тичина);

наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюючи муку, крикнула: — Не відступать/ (П. Тичина).

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? у всіх можливих формах цих слів.

Початковою формою дієслова є неозначена форма (інфінітив), яка закінчується на -ти, рідше — -ть: читати, працювать. Неозначена форма тільки називає дію або стан.

Інші форми дієслова мають значення:

• особи: я читаю, ти читаєш, він. читає;

• роду: він знав, вона знала, воно знало;

• числа: я вважаю, ми вважаємо;

• часу: писав, пише, писатиме;

• способу: згадую, згадай, згадав би.

Дієслово має ознаки (граматичні значення):

• постійні, властиві всім формам (вид - доконаний і недоконаний; перехідність / неперехідність);

• непостійні, властиві окремим формам (особа — перша, друга і третя; рід — чоловічий, жіночий, середній; число — однина, множина; час — минулий, теперішній, майбутній; спосіб — дійсний, умовний, наказовий).

Показниками граматичних значень дієслова є:

• префікси (порівняйте: вчити і вивчати);

• суфікси (читав, читала);

• допоміжне дієслово бути (читати, буду читати);

• частки (збудував, збудував би; запише, хай запише);

• закінчення (найчастіше): біжит[ь], прийш[ли], прийш[ло]; планува[ла], планува[ло].

Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення. Інші форми виступають у реченні присудками.

2. Як визначається основа інфінітива?

Минулий час означає дію, що відбулася до моменту розповіді про неї. Дієслова минулого часу можуть мати і доконаний (що зробив? повторив), і недоконаний (що робив? повторював) вид.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (читала, читали), а в однині — за родами (читав, читала, читало).

Дієслова минулого часу утворюють від основи інфінітива (відкидання від неозначеної форми закінчення -ти.) додаванням суфіксів — для чоловічого роду -в-, для жіночого і середнього

родів та множини -л і закінчень — для жіночого роду — -а, для середнього -о, для множини -й (у формі чоловічого роду закінчення нульове): повідомити - повідомив, повідомили, повідомила, повідомило.

У дієсловах, основа яких закінчується на приголосний звук (побігти), у формі минулого часу чоловічого роду суфікс не додається (побіг). Водночас у коренях можуть відбуватися чергування голосних звуків (нести — ніс).

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент розповіді про неї. Дієслова теперішнього часу мають тільки недоконаний вид. Змінюються вони за особами і числами.

Білет №24