Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в дитячому віці

У ротовій порожнині розрізняють два відділи: передній, або при-сінок рота, і задній, або власне ротова порожнина. Ротова порожнина формується до кінця 2-го місяця внутрішньоутробного розвитку з п'яти лицевих відростків. У цей період переважно відбувається фор­мування аномалій розвитку. З носових відростків розвивається ніс до носослізної борозни, а також середній відділ верхньої губи і комі­рковий відросток у ділянці різців. З двох верхньощелепних відростків розвиваються права та ліва частини верхньої щелепи, потім утворю­ються відростки твердого піднебіння, які зростаються по середній лінії, відмежовуючи ротову порожнину від носової порожнини. Відро­стки зростаються після занурювання епітелію, що міститься між ними. Якщо лобовий відросток медіального носового відростка не зростаєть­ся з одним або з обома відростками верхньої щелепи, то виникає щіли­на губи (так звана заяча губа). Якщо не зростаються правий і лівий відростки твердого піднебіння, виникає щілина твердого піднебіння (так звана вовча паща). Унаслідок зрощення верхнього і нижнього щелепних відростків вкорочується ротова щілина, від ступеня зрос­тання якої залежить розмір губів.

Епітелій, розташований ближче до ротової щілини, має ектодер-мальне походження, ближче до глотки — ендодермальне. Таким чи­ном, слизова оболонка губів, щік, язика, твердого і м'якого піднебін­ня з малими слинними залозами, епітелій великих слинних залоз, ясен, зубна емаль мають ектодермальне походження.

Слизова оболонка ротової порожнини має три шари: епітелій, власну пластинку і підслизову основу (мал.127).

Епітелій слизової оболонки багатошаровий плоский, має три шари: базальний, шипуватий і поверхневий.

428

Мал. 127. Основні тканинні еле­менти слизової оболонки ротової порожнини: 1 - епітелій; 2 - влас­на пластинка слизової оболонки;

З ~ підслизовий шар; 4 - періост;

5 — кістка

Клітини базального шару циліндричної форми, розташовують­ся на базальній мембрані паралельно. Цитоплазма цих клітин містить

рибонуклеїнову кислоту.

Клітини шипуватого шару локалізуються більш поверхнево і

мають полігональну форму. Ближче до поверхні клітини поступово

сплющуються і утворюють поверхневий шар плоских клітин.

Клітини базального шару і прилеглого до нього шипуватого шару здатні до мітозу, який особливо вира­жений у молодих осіб.Одна клітина ділиться в середньому на 1000 базаль­них клітин, тому поновлення слизо­вої оболонки ротової порожнини три­ває 6—7 днів (шкіри — 21 день). Найбільш виражений мітоз спостері­гається в місцях прикріплення епіте­лію ясен.

Між шарами плоского епітелію слизової оболонки ротової порожни­ни виявляються лейкоцити: на 100 базальних клітин — у середньому 4 лейкоцити. Вони проникають через епітелій ясенної борозни, ясенні ки­шені в ротову порожнину і накопичу-д ються в слині.

В епітелії є також меланоцити, які утворюють меланін.

Власна пластинка слизової обо­лонки (lamina propria tunica mucosae) утворюється тканиною, що складаєть­ся з волокнистих структур із крово­носними судинами, клітинними еле­ментами і міжклітинною речовиною. Структури, розташовані ближче до епітелію, утворюють str. papillare, які у вигляді сосочків вдаються до епіте­лію, де в лакунах розташовуються ка­пілярні гілки. Другий шар волокнис-

429

тих структур — str. reticulare містить з'єднувальні капіляри і дрібні судини, що розташовуються паралельно до поверхні.

Волокнисті структури утворені колагеновими та ретикулярни­ми волокнами. З клітинних елементів виявляються фібробласти, макрофаги і тканинні базофіли.

Основу міжклітинної речовини сполучної тканини складають глікопро'геїди і глікозаміноглікани. Слизова оболонка ротової по­рожнини може бути щільною або пухкою залежно від її рухливості. Щільна слизова оболонка вкриває коміркові відростки і тверде підне­біння, спинку язика. Епітелій щільної слизової оболонки має схильність до ороговіння за звичайних умов. Пухка сполучна ткани­на вкриває щоки і дно ротової порожнини.

З віком структура слизової оболонки ротової порожнини у дітей змінюється. У новонароджених епітелій тонкий, епітеліальні сосоч­ки не розвинені. Епітеліоцити всіх відділів ротової порожнини містять значну кількість глікогену, РНК, кислих глікозаміногліканів. Базаль­на мембрана слабко розвинена. Сполучні волокнисті структури не­достатньо диференційовані, однак виявляється різка фуксинофілія колагенових і фукселинофілія еластичних волокон. Це свідчить про наявність у тканинах зрілих білкових структур, що складають кола­генові та еластичні волокна. Вважають, що зрілі білкові структури передаються плоду від матері через плаценту.

Серед клітинних елементів переважають фібробласти, є невелика кількість гістіоцитів, лімфоцитів, плазматичних клітин; тканинні ба­зофіли — молоді, неактивні. Ці дані свідчать про легку подразливість слизової оболонки у цьому віці та про її високу здатність до регене­рації.

У грудному віці збільшується об'єм епітелію. У слизовій обо­лонці ясен і твердого піднебіння ущільнюються базальна мембрана і волокнисті структури власної пластинки слизової оболонки. Змен­шується кількість клітинних елементів і кровоносних судин. Вини­кають елементи паракератозу, особливо на верхівках ниткоподібних сосочків язика. Крім цього, у цих ділянках зникає глікоген. В інших ділянках ротової порожнини базальна мембрана тонка, сполучна тка­нина власної пластинки слизової оболонки малодиференційована.

У ранньому дитячому віці (1—3 роки) слизова оболонка ротової порожнини набуває певної структури згідно з її морфофункціональ-ними особливостями цього періоду.

430

Епітелій слизової оболонки ясен і твердого піднебіння стає щільнішим, виявляється значна кількість плоских епітеліальних клітин з виникненням зон паракератозу та ороговіння, зникненням глікогену. Базальна мембрана ущільнюється, волокнисті структури набувають чіткої орієнтації. Кількість кровоносних судин зменшуєть­ся порівняно з іншими ділянками слизової оболонки ротової порож­нини.

В епітелії язика, губів, щік виявляється незначна кількість гліко­гену, базальна мембрана пухка, колагенові та еластичні волокна теж пухкі, без чіткої орієнтації, що свідчить про їх незрілість.

У власне слизовій оболонці ротової порожнини виявляється значна кількість клітинних елементів, надто в ділянці сполучнотка­нинних сосочків і навколо кровоносних судин. Це особливо стосуєть­ся тканинних базофілів, які представлені молодими неактивними формами. Кількість плазматичних клітин і гістіоцитів незначна. По­ряд із цим потрібно відзначити про наявність великої кількості кро­воносних судин у дітей цього віку. Ці морфологічні особливості сли­зової оболонки ротової порожнини зумовлюють гострий перебіг па­тологічного процесу в ній.

У дошкільному віці (3—7 років) спостерігається значне знижен­ня інтенсивності обмінних процесів у слизовій оболонці. У цей пері­од збільшується об'єм епітелію, в ньому підвищується вміст глікоге­ну і РНК порівняно з періодом раннього дитячого віку. Поряд із цим зменшується кількість кровоносних судин і клітинних елементів, особливо тканинних базофілів. Ущільнюється базальна мембрана, зростає кількість колагенових та еластичних структур. Колагенові волокна мають виражену фуксинофілію, що свідчить про зрілість колагену.

Змінюється клітинний склад сполучної тканини: значно зрос­тає кількість лімфоїдно-гістіоцитарних елементів, що утворюють на-вколосудинні інфільтрати. Виникнення цих елементів свідчить про те,що у дітей у цьому віці має місце значна сенсибілізація організму і відбувається процес формування механізмів захисту. Морфологічні особливості слизової оболонки у дітей у цей період сприяють роз­витку хронічних патологічних процесів у ротовій порожнині.

Період молодшого і середнього шкільного віку (8—12 років) ха­рактеризується підвищенням вмісту глікогену в епітелії, збільшен-

431

ням об'єму тканини, завершенням колагеногенезу. Поява глікогену в слизовій оболонці ясен і твердого піднебіння в цьому віці зумовлює розвиток різних хвороб крайового періодонта.

У дітей 12—14 років зміни в слизовій оболонці виникають під впливом чинників гормональної регуляції, що спричиняє переважан­ня гінгівіту і м'якої лейкоплакії.