Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів

Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів можна здійснювати в одне або два відвідування. За наявності нориці на яс­нах, відсутності в каналі гангренозного розпаду з гнильним запахом, за наявності можливості одразу здійснюють повну інструментальну і медикаментозну обробку каналу у соматичне здорових дітей, які в даний час не приймають усередину антибіотики, кортикостероїдні препарати або інші засоби з імунодепресивною дією, можливе ліку­вання в одне відвідання. Проводиться повна інструментальна та ме­дикаментозна обробка кореневого каналу і його пломбування нетвер-днучою пастою з відновленням коронкової частини постійним плом-бувальним матеріалом.

Частіше лікування періодонтиту проводять у два відвідування.

У перше відвідування здійснюється:

— некротомія і формування каріозної порожнини;

— розкриття порожнини зуба;

— видалення з каналу путридних мас під шаром антисептичного розчину за допомогою пульпекстрактора відповідного розміру або одразу кількома пульпекстракторами при дуже широких каналах;

у зубах із несформованим коренем або в період його резорбції цей етап виконується дуже обережно;

— за необхідності — видалення грануляцій, що вросли в корене­вий канал, після їх обробки камфоро-фенолом або сумішшю фено-

328

лу з анестезином, унесеними в канал на турунді (процедура має про­водитись обережно через небезпеку опіку слизової оболонки рото­вої порожнини);

— повна інструментальна та антисептична обробка кореневого каналу за вказаними нижче методиками із застосуванням найефек­тивніших лікарських засобів;

— заповнення кореневого каналу лікувальною пастою або вне­сення турунди з певним лікарським засобом;

— ізоляція порожнини зуба герметичною пов'язкою з тимчасо­вого пломбувального матеріалу (дентин-пасти тощо).

З метою імпрегнації системи макро- і мікроканалів та для коагу­ляції розростань грануляцій у каналі іноді застосовують фор-малінвмісш препарати, зокрема резорцин-формалінову рідину, а та­кож розчин нітрату срібла. До складу резорцин-формалінової ріди­ни входять формалін (36,5-37,5 % розчин формальдегіду, який дена­турує і осаджує білки тканин організму і бактерійних клітин, діючи шляхом вивільнення парів формальдегіду, що таким чином реалізує свою бактерицидну і висушуючу дію) і резорцин (має протимікроб­ну активність). 4 % спиртовий розчин нітрату срібла (з наступним його відновленням 4 % розчином гідрохінону) добре дифундує у ден-тинні канальці, чинить антибактеріальний вплив, знешкоджує білкові маси путридного розпаду, утворюючи з ними альбумінати срібла. Після обробки кореневого каналу розчином нітрату срібла і віднов­ника на його стінках утворюється срібна плівка, непроникна для бак­терій. Проте слід пам'ятати, що в період несформованого кореня або його резорбції застосування цих речовин може призвести до опіку періодонта.

Постійне пломбування каналу нетверднучими пастами, рентге­нологічний контроль та відновлення анатомічної форми зуба пос­тійними пломбувальними матеріалами здійснюється в наступне відвідування за відсутності скарг і ексудату в каналі.

329

Лікування періодонтиту постійних зубів у дітей

Лікування періодонтиту постійних зубів передбачає дію на ко­реневий канал, мікроканали та періапікальне вогнище запалення, а в разі незавершеного формування кореня — на клітини прикореневої зони, здатні забезпечувати закриття несформованого апікального от­вору щільною тканиною (апексифікація), на фібробласти, цементо-бласти, остеобласти.

Здійснення якісної інструментальної і медикаментозної оброб­ки кореневих каналів при періодонтиті постійних зубів у дітей по­требує чіткого знання топографо-морфологічних особливостей сис­теми кореневих каналів цих зубів.

Топографо-морфологічні особливості системи кореневих каналів постійних зубів

Устя кореневих каналів розміщуються на дні порожнини зуба в проекції вершин зубних горбків. На поздовжньому зрізі діаметр ка­налів ширший у щічно-оральному напрямку, ніж у мезіо-дистально-му. Найвужча частина каналу у верхівковій частині кореня — так зване фізіологічне верхівкове звуження, що розміщене на відстані 0,5-1 мм від анатомічного верхівкового отвору (місця переходу цементу кореня у дентин поверхні стінки кореневого каналу).

Бічні канали розміщені на різних рівнях основного каналу і відга­лужуються від нього під прямим кутом. Додаткові канали — це ма­ленькі канальці, що розміщуються на відстані декількох міліметрів від верхівки кореня зуба, утворюючи верхівкове дельтоподібне роз­галуження. Бічні й додаткові канали формуються внаслідок розрос­тання епітелію піхви Гертвіга навколо кровоносних судин у період розвитку кореня. Якщо в одному корені є два канали, то між ними утворюються анастомози. Існує декілька типів конфігурації каналів в одному корені: І — один прямий канал, що тягнеться від устя до верхівки кореня; II — два устя і два канали, що з'єднуються в один у ділянці верхівкової частини кореня; III — два устя і два канали, що

330

прямують окремо до верхівкової ча­стини кореня; IV — одне устя і один канал, який розділяється на два (мал.78).

У літературі є суперечливі дані відносно довжини зуба, кількості основних і додаткових кореневих каналів, їх розгалужень у ділянці верхівки кореня. Ми наводимо дані тих авторів, які вивчали зуби дітей і підлітків (табл.41).

Таблиця 41. Кількість кореневих каналів, додаткових каналів і дельтоподіб них розгалужень у ділянці верхівки коренів постійних зубів

Зуби	Вік, роки	Се­редня дов­жина зуба, MM	Кількість кореневих каналів (частота, %)				Кількість розга­лужень у ділянці верхівки (%)			Кількість додатко­вих каналів (%)
			1	2	3	4	2	3	4	1	2
ih	10-20	23,70	100	-	-	-	10			-	-
212	12-20	22,10	100	-	-	-	9			-	-
1І1	12-20	21,80	87	17	-	-				-	-
2І2	12-20	23,30	89	15	-	-				-	-
зіз	16-19	27,30	100	-	-	-	8			-	-
ЗТз	16-19	26,0	93,3	6,7	-	-	7			13	-
4І4	10-20	22,30	20	80	-	-	15			-	-
ІІ5	15-20	22,30	100	-	-	-	38			-	-
4І4	12-20	22,90	100	-	-	-	10			-	-
УГУ	12-20	22,30	100	-	-	-	20			-	-
76|67	15-20	22,30			49	51	5,1 2,1 2,1	5,1m 2,1d 4p
"бТб'	5-17	22,00	2,5	4,5	52,5	40,5	6
7І7	18-30	21,70		9,9	72,6	7,4	27,7 4,6	6,48 6,9 4,6 4,1	12m 6,4d	13,3	2,3

Примітка' m-медіальний канал, d-дистальний канал, р-палатинальнин канал

331

Мал. 79. Центральний (а) і бічний (б) різці верхньої щелепи. Схема­тичне зображення кореневих ка­налів: 1 — вигляд з боку вестибу­лярної поверхні; 2 — вигляд з оклю-зіиної поверхні;.? — вигляд у мезіо-дистальному напрямку; в — коре­неві канали різців верхньої щелепи. Канали заповнені контрастною ре­човиною з наступним просвітлен­ням за O.Keller (G.H.Schumacher, H.Schmidt, 1972)

Центральний різець верхньої щелепи. Довжина зуба в середньо­му становить 23,7 мм. Цей зуб завж­ди має один прямий канал, який зву­жується до верхівки кореня. Є не­значне звуження каналу на рівні шийки зуба. У верхівковій частині канал може бути викривлений у губ­ний або піднебінний бік (мал.79,а ).

Бічний різець верхньої щеле­пи. Довжина зуба в середньому ста­новить 22,1 мм. Верхівкова частина кореня цього зуба часто викривлена у дистальному напрямку. Канал до­сить вузький, із тонкими стінками. У верхівковій третині канал звуже­ний (мал.79, б).

Ікло верхньої щелепи. Це най­довший зуб у людини — 27,3 мм. Його канал має овальну форму і до­сить широкий. Проте на відстані 2-3 мм від верхівки корінь раптом різко звужується, що несе в собі небезпе­ку його розколу під час інструмен­тальної обробки. Виникають пробле­ми у визначенні довжини зуба на рентгенограмі, якщо спостерігається викривлення верхівкової частини кореня в губний бік. Такий зуб виг­лядає коротшим (мал. 80).

Перший премоляр верхньої щелепи. Довжина зуба становить у середньому 22,3 мм. Звичайно цей зуб має два кореня і два канали -піднебінний і щічний, але він може

мати і один, і три канали. Корені дуже тонкі і можуть бути викрив­лені в щічному, піднебінному, мезіальному напрямках (мал. 81)

332

Мал. 80. Ікло верхньої щелепи. Схематичне зображення кореневого каналу (а): 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 — вигляд з оклюзіиної по­верхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку; б — кореневі канали іклів верхньої щелепи. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним про­світленням за О. Keller

Мал. 81. Перший премоляр верхньої щелепи. Схематичне зображення коре­невих каналів (а): 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 — вигляд з оклюзіиної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку; кореневі канали (б). Канали заповнені контрастною речовиною з наступним про­світленням за O.Keller

Другий премоляр верхньої щелепи. Довжина зуба становить у середньому 22,3 мм. Звичайно цей зуб має один корінь, в якому раз-міщується один канал, але можуть бути і два окремих канали з двома устями або з одним загальним устям. Верхівкова частина кореня може бути значно викривлена у дистальному напрямку, а інколи і в щічно­му (мал 82).

Перший моляр верхньої щелепи. Перший моляр має три кореня. Найдовший (у середньому 22 мм) із них піднебінний. Коротші (в середньому 21 мм) мезіально-щічний і дистально-щічний корені.

333

Мал. 82. Другий премоляр верхньої щелепи. Схематичне зображення коре­невих каналів (а) 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 — вигляд з ок-люзіиної поверхні; 3 - вигляд у мезіо-дистальному напрямку; кореневі кана­ли (б). Кореневі канали заповнені контрастною речовиною з наступним про­світленням за O.Keller

Мал. 83. Перший моляр верхньої щелепи. Схематичне зображення корене­вих каналів (а), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 — вигляд з оклю-зійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку; кореневі канали (б). Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

У 51% випадків у мезіально-щічному корені визначають два канали з дво­ма окремими верхівковими отворами. Ці канали дуже вузькі й важкодос-тупні для інструментальної обробки. Дуже важко визначити кривизну каналів, через те що на рентгенограмі два канали в мезіально-щічному ко­рені накладаються один на одного.

Піднебінний корінь має тенденцію до викривлення в щічному напрямку, і його довжина на рентгенограмі видаватиметься корот­шою, ніж насправді(мал.83).

334

Мал. 84. Другий моляр верхньої щелепи. Схематичне зображення кореневих каналів (а), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку; в — кореневі канали різців верхньої щелепи; кореневі канали (б). Канали заповнені контрастною речо­виною з наступним просвітленням за О. Keller

Другий моляр верхньої щелепи. Довжина зуба в середньому ста­новить 22,3 мм. Цей зуб має три кореня, які коротші, ніж у першого моляра. Канали пряміші, з тонкими стінками. У більшості випадків у зубі три канали, а в 40% - чотири. Частіше зустрічається два канали у мезіально-щічному корені (мал. 84).

Центральний і бічний різці нижньої щелепи. Ці два різці морфо­логічно дуже схожі. Довжина центрального різця в середньому стано­вить 21,8 мм, а бічного - 23,3 мм. Ці зуби мають один корінь, але досить часто два канали (за даними різних авторів - від 16,6 до 40% випадків), які на рентгенограмі накладаються один на одного, проте тільки в 1% випадків виявляються два устя кореневих каналів (мал. 85).

Ікло нижньої щелепи. Ікло нижньої щелепи трохи коротше від ікла верхньої щелепи ( в середньому 26 мм). Дуже рідко зустрічають­ся два кореня. Найчастіше цей зуб має один канал (93,3%), інколи -два (6,6%). Канал прямий, сплющений у мезіо-дистальному напрям­ку. В апікальній частині корінь може бути викривлений у дистально­му чи вестибулярному напрямку (мал. 86).

Перший премоляр нижньой щелепи. Довжина цього зуба стано­вить у середньому 22,9 мм. Частіше він має один канал, але інколи все­редині каналу виявляють досить складні його розгалуження.Описано випадки, коли цей зуб мав два канали, але одне устя або два канали і два устя (мал. 87).

335

Мал. 85. Центральний (а) і бічний (б) різці нижньої щелепи. Схематичне зоб­раження кореневих каналів (а), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні;

2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку," в — кореневі канали різців нижньої щелепи. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

Мал. 86. Ікло нижньої щелепи. Схематичне зображення кореневих каналів (а), кореневі канали (б), 1 вигляд з боку вестибулярної поверхні; 2 - вигляд з оклюзійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку. Канали за­повнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

336

Мал. 87. Перший премоляр нижньої щелепи. Схематичне зображення коре­невих каналів (а), кореневі канали (б), 1 - вигляд з боку вестибулярної по­верхні; 2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному на­прямку. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітлен­ням за О. Keller

Мал. 88. Другий премоляр нижньої щелепи. Схематичне зображення корене­вих каналів (а), кореневі канали (б), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні;

2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 - вигляд у мезіо-дистальному напрямку. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

Другий премоляр нижньої щелепи. Довжина цього зуба стано­вить у середньому 22,3 мм, він має один корінь і звичайно один ка­нал. Описано випадки, коли виявляли два канали (мал. 88).

Перший моляр нижньої щелепи. Довжина цього зуба становить

у середньому 22 ми. Він має звичайно два кореня і три канали (в 52,5% випадків) - один дистальний і два мезіальних, в 4,5% випадків - один мезіальний і один дистальний. Описано випадки, коли майже в

337

Мал. 89. Перший моляр нижньої щелепи. Схематичне зображення корене­вих каналів (а), кореневі канали (б), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні;

2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 — вигляд у мезіо-дистальному напрямку. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

Мал. 90. Другий моляр нижньої щелепи. Схематичне зображення кореневих каналів (а), кореневі канали (6), 1 — вигляд з боку вестибулярної поверхні;

2 — вигляд з оклюзійної поверхні; 3 ~ вигляд у мезіо-дистальному напрямку. Канали заповнені контрастною речовиною з наступним просвітленням за О. Keller

1/3 цих зубів виявляються чотири канали, зустрічаються зуби з трьо­ма коренями (мал. 89).

Другий моляр нижньої щелепи.Довжина другого моляра ста­новить у середньому 21,7 мм. Він має два кореня і три канали, найча­стіше (в 72,6% випадків) устя мезіальних каналів розміщені близько один до одного. Рідко зустрічаються чотири канали (в 7,4% випадків) і значно частіше (19,9%) два канали (мал.90).

338

Інструментальна обробка кореневих каналів

Інструментальна обробка кореневих каналів - відповідальний етап ендодонтичного лікування. Мета інструментальної обробки -видалення інфікованих тканин з кореневого каналу і створення спри­ятливих умов для його пломбування Для успішного досягнення цієї мети потрібно мати набір необхідних ендодонтичних інструментів.

Перший етап: розкриття порожнини зуба з метою створення прямого доступу до отвору кореневого каналу. Для успішного здійснення цього етапу потрібно добре знати топографо-морфологічні особливості порожнини зуба та отворів кореневих каналів.

Видалення каріозного дентину, пломб та розширення каріозної порожнини проводять за допомогою фісурних або круглих борів відповідного діаметра. Розкривають порожнину зуба твердосплавним фісурним чи алмазним бором.

Розкриття порожнини різців та іклів проводиться з боку ораль-ної поверхні. Напрямок бора повинен відповідати осі зуба, що дозво­лить запобігти перфорації його коронки.

Мал. 91. Бори: а — фісурний твердосплавний; б— круглий алмазний; б — фісур-нии конусоподібний з тупим кінцем, твердосплавний;? — фісурний конусопо­дібний з тупим кінцем, алмазний

339

Розкриття порожнини зуба премолярів і молярів проводиться з боку жувальної поверхні. Для розкриття порожнини зуба і видален­ня навислого краю даху користуються фісурним конусоподібним твердосплавним бором або алмазною головкою з тупим кінцем, щоб запобігти перфорації дна порожнини зуба (мал. 91).

За допомогою ендодонтичного або звичайного зонда визнача­ють устя кореневих каналів. У виняткових випадках, коли устя різко звужені, вдаються до їх розширення, використовуючи для цього круглі бори малих розмірів на довгому стержні або внутрішньока-нальний бор для розширення устів кореневих каналів типу Гейтс Глідден (Gates Glidden). Вони випускаються за № 1- 6, що відпові­дає діаметрові робочої частини інструмента 0,50,0,70,0,90,1,10,1,30, 1,50 мм. Довжина інструмента 28 і 32 mm (мал. 92).

Працюють інструментом типу Gates Glidden на малих обертах бормашини. На цьому етапі можливі помилки та ускладнення:

1) пошкодження стінки зуба у разі недостатнього зняття навислих країв каріозної порожнини; 2) перфорація коронки зуба; 3) перфора­ція дна порожнини зуба; 4) отвори в даху порожнини зуба помилко-

Мал. 92. Круглі бори з різною довжиною стержня і внутрішпьоканальний бор для розширення прямої частини каналу (Gates Glidden)

340

во вважаються отворами кореневих каналів через недостатньо вида­лені навислі краї даху порожнини зуба; 5) неможливість віднайти отвори всіх каналів через недостатнє розкриття порожнини зуба по периметру.

Другий етап: механічна обробка кореневого каналу. Успіх ендо­донтичного лікування залежить від якості очищення, формування та пломбування кореневих каналів. Оброблений канал повинен мати конусоподібну форму, поступово звужуватись у напрямку від устя до верхівкової частини. Інструментальна обробка завершується на відстані 0,5-1 мм до анатомічного верхівкового отвору, що відпові­дає верхівковому звуженню (фізіологічний отвір) кореневого кана­лу. Інколи анатомічний отвір не відповідає своєму відображенню на рентгенофамі. Він може міститися на бічній поверхні кореня.

При гострому гнійному періодонтиті або загостренні хронічно­го періодонтиту в тому разі, коли після видалення путридних мас із кореневого каналу немає відтоку гною, потрібно розкрити верхівко­вий отвір і дренувати періодонтальну щілину.

Обробку кореневого каналу починають із визначення його робо­чої довжини. Існує два методи оцінки довжини кореневого каналу — рентгенологічний та електроннометричний. Довжину кореня визнача­ють на основі вивчення рентгенівського знімка, виконаного до лікуван­ня, і переносять її на ендодонтичний інструмент, який обережно вво­дять у кореневий канал на глибину 2-2,5 мм, коротшу за гадану довжи­ну зуба. Робочу довжину інструмента відмічають силіконовим чи гумо­вим обмежувачем (стопером). Перед у веденням до каналу ендодонтич­ний інструмент потрібно зігнути відповідно до конфігурації каналу. Якщо в корені два чи три канали, то вводять різні за формою інструменти, на­приклад, в один Н-файл, а в другий К-файл, що буде добре ідентифіко­вано на рентгенофамі. Безпосередньо на рентгенофамі проводять ко­рекцію робочої довжини, вимірюючи відстань від кінчика інструмента до рентгенологічної верхівки кореня і віднімаючи чи додаючи 1 мм за­лежно від його розміщення. Відстань від кінчика файла до обмежувача, що і визначає робочу довжину, вимірюють міліметровою лінійкою і записують в історію хвороби.

Для визначення робочої довжини без рентгенівського знімка ко­ристуються електронним шукачем (апекс-локатор), який визначає розташування апікального отвору на підставі різниці між електрич-

341

ним опором м'яких і твердих тканин. Сучасні електронні локатори, (наприклад, Evident Farmatron IV) можуть працювати і в сухому, і у вологому каналі, мають автоматичний цифровий індикатор, підкріпле­ний світловим і звуковим індикатором. Проте ці апарати неспроможні заміняти рентгенологічний метод дослідження, особливо в зубах із незавершеним ростом і розвитком коренів і в тимчасових зубах.

Ручний ендодонтичний інструментарій. Ручний інструментарій для обробки кореневих каналів випускається різних розмірів та форм згідно з ISO. Звичайно номер інструмента означає діаметр кінчика, який вимірюється в сотих міліметра. Наприклад, № 10 означає, що кінчик інструмента має діаметр 0,1 мм. Кольорове маркірування оз­начає черговість уведення ендодонтичних інструментів (мал. 14-див. кольорову вклейку). Символ у вигляді трикутника на ручці інстру­мента означає, що це ример Керра (К-Reamer); символ у вигляді квад­рата позначає файл Керра (K-file); символ у вигляді круга означає файл Хедстрьома (H-file). Поперечний переріз дроту, з якого виго­товлено інструмент, може бути різним (мал. 93).

К-ример (мал. 94) виготовляється з дроту трикутного або квад­ратного перерізу, скрученого в спіраль. Інструмент повертається на

Мал. 93. Ендодонтичні інструменти: а - ример Керра (K-Reamer); б - файл Керра (K-file); в- файл К-Пех; г - Flex-o-File; д - файл Helifile; е ример Hedstroem; є — Unifile. Під малюнками вказано поперечний переріз кожного інструмента (за I.R.Stocks, C.F.Wehammer, 1994)

342

1/4 або 1/2 оберта, тобто на 90 -180° і виймається з каналу. Зі збільшен­ням розміру зростає жорсткість інструмента, що може призвести до утворення заглиблення (ніші) в стінці каналу, особливо в ділянці вер­хівки. Зараз випускають інструменти підвищеної гнучкості (К-Flexoreamer) у серії з шести розмірів. Їх використання є особливо до­цільним у разі викривлених каналів. Інструменти проміжних розмірів (K-Flexoreamer Golden Medium) призначені для обробки вузьких важ-кодоступних каналів. Вони випускаються в наборі № 12,17,22,27,32, 37. У дуже вузьких каналах використовують римери K-Reamer farside № Об, 08,10,15 з довжиною робочої частини 15—18 мм.

Файл Керра (K-file) виготовлено з дроту трикутного або квад­ратного перерізу і на відміну від римера Керра сильніше скрученого, що утворює більш дрібний крок спіралі. Цими інструментами можна спилювати дентин на стінках каналу і розширювати його. К-файлом виконуються скребкові вертикальні та незначні обертальні рухи в кореневому каналі (до 90°). Скребкові вертикальні рухи дають більше шансів для сформування кореневого каналу лійкоподібної форми без

Мал.95. К-файл (K-file)

Мал. 94. К-ример (К- reamer)

343

уступів і заглиблень (ніш) у верхівковій частині (мал. 95).Виготовляються файли Flexi Cut (F-файл), більш гнучкі, для роботи у викривлених каналах (мал. 96).

Інструмент типу К-Пех у поперечному перерізі має форму ромба з двома різальними виступами. Він більш гнучкий.

Інструмент типу Flex-o-file є ще одним різновидом файла Кер-ра. Він виготовлений із дуже гнучкого сталевого дроту, важче ламаєть­ся, має безпечну верхівку. Цей інструмент випускається також про­міжних розмірів (K-Flex-o-file Golden Medium).

Для проходження дуже тонких і викривлених каналів викорис­товують інструменти підвищеної гнучкості, виготовлені з нікельти-танового сплаву. Файл Керра (типу K-File nitiflex) випускається стан­дартних розмірів. Цей інструмент не можна згинати за кривизною каналу, оскільки він має пам'ять форми і одразу повертається до сво­го попереднього положення.

Мал. 96. F - файл (Flexofile)

Мал. 97. Н-файл (H-file)

Файл Хедстрьома ( Н-файл, Hedstroem- file) виготовляється з дроту у вигляді конуса шляхом нарізання гострих різальних виступів у вигляді спіралі (мал. 97). При роботі цим інструментом виконують тільки скребкові (спилюючі) рухи. Він призначений для вирівню­вання стінок каналу, ним можна видалити пломбувальний матеріал, зокрема гутаперчу, з кореневого каналу. При спробі розширити ка­нал обертальними рухами інструмент легко ламається.

Уніфайл (Unifile) — це нова модифікація Н-файла. Він має два різальних виступи. Нарізки в цьому інструменті однакової глибини по всій довжині стержня, завдяки чому він пружний і міцніший на злам, у той час як його верхівкова третина гнучка, що дозволяє об­робляти викривлені канали (див.мал. 93).

Helifile — також різновидність файла Хедстрьома. Цей інстру­мент відрізняється тим, що на перерізі має три різальних виступи (див.мал. 93).

Мал. 98. Пульпекстрактор

Мал. 99. Кореневий рашпіль

345

Пульпекстрактор (мал. 98) призначений для видалення пульпи. Випускається від № 0 до №6.

Paumuib(Raps) призначений для очищення стшок кореневого каналу і видалення інфікованого предентину. Випускається за № 1-6 (мал. 99).

Каналорозширювач Reamer B2 призначений для розширення прямої частини кореневого каналу (мал. 100).

Каналорозширювач Reamer B1 призначений також для розши­рення прямої частини каналу (мал. 101).

Мал. 100. Каналорозширювач Reamer B2

Мал. 101. Каналорозширювач Reamer B1

346