Тема № 3 «Обов’язки медичної сестри по забезпеченню діагностичного процесу у терапевтичному стаціонарі» Методичні вказівки для студентів по виконанню основних практичних навичок промивання шлунка

Навчальна мета: уміти ввести зонд у шлунок; промити шлу­нок зондовим методом за допомогою лійки; промити шлунок зондовим методом за допомогою шприца Жане; промити шлунок беззондовим методом; здійснити дезінфекцію зонда, шприца Жа­не, лійки, гумової трубки, скляного перехідника.

Виховна мета: усвідомити значення психологічної підготовки хворого до процедури.

Початковий обсяг знань: потрібно знати показання та проти­показання до промивання шлунка.

Оснащення:

1. продезінфікований шлунковий зонд, зовнішній діаметр яко­го 10 мм;

2. гумова трубка завдовжки 70 см (для подовження зонда);

3. скляний перехідник діаметром 8 мм;

4. шприц Жане або лійка ємкістю 0,5—1 л;

5. 8—10 л перевареної води, температура якої 28—32 °С, або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

6. 2% розчин натрію гідрокарбонату (У разі отруєння кисло­тами), 0,1% розчин лимонної кислоти (у разі отруєння лугами);

7. таз або відро для промивних вод;

8. роторозширювач, язикоутримувач, ларингоскоп (застосову­ють, якщо хворий перебуває в непритомному стані);

9. фартух з пластикату (для хворого, лікаря та медичної сестри);

10. гумові рукавички (для лікаря та медичної сестри);

11. мило туалетне;

12. рушник.

Показання

1. Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісними харчовими продуктами, грибами, алкоголем.

2. Затримання їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса.

3. Атонія шлунка з явищами застою в ньому харчових мас.

4. Гострий гастрит.

5. Уремія.

Протипоказання

1. Стенокардія.

2. Цироз печінки.

3. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки зі схильністю до шлунково-кишкових кровотеч.

4. Гіпертонічна хвороба (тяжка форма).

5. Інфаркт міокарда.

6. Порушення мозкового кровообігу.

7. Отруєння лугами і кислотами (через декілька годин).

8. Оснащення:

1. стілець, канапа або ліжко для хворого;

2. стерильний ниркоподібний лоток або кювет;

3. стерильний шлунковий зонд діаметром 10 мм;

4. стерильний шлунковий зонд діаметром 3—5 мм; 3) стерильна трубка-перехідник;

6. стерильна гумова трубка завдовжки 70—80 см для подов­ження зонда;

7. стерильна лійка ємкістю 0,5—1 л, шприц Жане;

8. 8–10 л перевареної води або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

9. кухоль;

10) гумові рукавички — 2 пари, маски — 2 шт.;

11) гумові або поліетиленові фартухи — 2 шт.;

12. ємкість для промивної води;

13. ємкість для доставки промивної води в лабораторію, бланк- направлення;

14) клейонка, пелюшка або серветка; 15) мило.

Послідовність дій під час виконання процедур

Підготовка лікаря та медичної сестри: лікар і медична сестра надягають фартух та чисті гумові рукавички.

Підготовка хворого

1. Проведіть психологічну підготовку хворого, поясніть мету ^та Порядок проведення процедури, а також — як хворий повинен поводитися під час процедури.

2. Перед процедурою вийміть знімні зубні протези у хворого.

Положення хворого

1. Посадіть хворого на стілець так, щоб він обперся на його спинку, запропонуйте йому розвести коліна.

2. Надягніть на хворого фартух.

3. Руки його зафіксуйте в такому положенні, щоб вони не за­важали виконувати процедуру.

4. Між ногами поставте ємкість для промивних вод.

Якщо хворий не може сидіти, покладіть його на лівий бік з опущеною нижче тулуба головою, що знижує ризик аспірації про­мивних вод.

Уведення зонда хворому, який перебуває в свідомому стані

1. Чисто вимитими руками у стерильних гумових рукавичках візьміть продезінфікований зонд і виміряйте відстань, на яку тре­ба ввести зонд хворому (від пупка до різців).

2. Змочіть кінець зонда водою.

3. Попросіть хворого відкрити рот і сказати "а".

4. Заокруглений кінець зонда покладіть на корінь язика, попро­сіть хворого ковтнути і в цей момент зонд проведіть по стравоходу.

5. У разі позивів на блювання рух зонда припиніть, хворому запропонуйте охопити зонд губами й глибоко подихати через ніс.

6. Запропонуйте хворому поступово робити ковтальні рухи й зонд проведіть до потрібної позначки.

Запам'ятайте! Якщо зонд потрапив у дихальні шляхи, хворий починає кашляти, синіти і втрачає голос. У такому випадку зонд негайно витягніть і після того як хворий заспокоїться, процедуру повторіть.

Уведення зонда хворому, який перебуває в непритомному етапі Цю процедуру здійснює лікар-реаніматолог за допомогою ларингоскопа. У такому випадку може бути використаний роторозширювач і язикоутримувач. Якщо лікар-реаніматолог відсутнім і немає ларингоскопа, уведіть зонд самі через ніс.

1. Надягніть стерильні гумові рукавички. Змажте заокруглений кінець зонда гліцерином.

2. Уводьте зонд поступово через ніс.

3. Якщо не вдається провести зонд у шлунок, то вказівний палець, обмотаний серветкою, уведіть у глотку, притисніть ми і язик і поряд із пальцем уведіть зонд у стравохід.

Свідченням того, що зонд потрапив у шлунок, є вихід через зонд шлункового вмісту. Якщо шлунковий вміст не виділяється, змініть положення зонда, рухаючи його назад або вперед.

4. Приєднайте до зонда скляний перехідник, гумову трубку й закріпіть лійку.

Промивання шлунка за допомогою лійки

1. Опустіть лійку до рівня колін хворого і вливайте в неї тоненькою цівочкою воду з тим, щоб із системи видалити повітря.

2. Підніміть повільно лійку вище голови і введіть у шлунок воду (500-600 мл).

Воду не слід уводити швидко, тому лійку піднімайте повільно.

Уважно стежте, щоб не вся вода з лійки потрапила в шлунок, тому що в такому разі зворотнє надходження рідини із шлунка в лійку може бути порушеним.

3. Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня колін хворого і промивна вода з домішками слизу, залишками їжі виділиться зі шлунка.

Кількість виділеної води приблизно повинна бути такою самою, як кількість уведеної води.

4. Таку процедуру повторіть кілька разів до отримання чистої води.

Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л. Якщо промивання шлунка здійснюєте через 2—3 год після от­руєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі знахо­диться в кишках, промивання шлунка закінчіть уведенням через зонд 60 мл 25% розчину магнію сульфату.

Запам'ятайте! У разі появи домішок крові в промивних водах процедуру припиніть і викличте лікаря.

Простежте, щоб після промивання в шлунку не залишилося рідини, тому що це може призвести до її аспірації, якщо раптово ниішкпс блювання.

5. Після закінчення процедури від'єднайте лійку, швидким рухом витягніть зонд.

6. Промивну воду огляньте, покажіть лікареві.

У разі потреби частину промивної води відлийте в ємкість, промаркуйте та відправте до лабораторії.

Промивання шлунка за допомогою шприца Жане

1. Наберіть у шприць Жане воду і введіть її поступово через зонд.

2. Перегніть кінець зонда, від'єднайте шприц і заповніть його знову чистою водою. Уведіть таким чином спочатку 500—600 мл води.

3. Від'єднайте шприц, опустіть зонд нижче рівня шлунка і ви­пустіть через зонд промивну воду.

4. Повторіть цю процедуру кілька разів до отримання чистої води. Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

5. Після повного звільнення шлунка від промивної води швид­ким рухом витягніть зонд.

Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте і висушіть руки.

Промивання шлунка беззондовим методом

1. Дайте хворому випити 2—3 склянки питної або мінераль­ної води, або блідо-рожевого розчину калію перманганату.

2. Запропонуйте хворому штучно викликати блювання шля­хом надавлювання вказівним і середнім пальцями руки на корінь язика, а також подразнення задньої стінки глотки.

3. У такий спосіб хворий здійснює промивання шлунка до по­яви чистої води.

Запам'ятайте! Беззондовий метод промивання шлунка проти­показаний у випадках отруєння кислотами, лугами, бензином, а також хворим у непритомному стані.

До промивання шлунка слід ставитися диференційовано за­лежно від конкретної ситуації.

Загальна кількість рідини для промивання шлунка повинна складати 10—15% маси тіла пацієнта.

Не рекомендується здійснювати промивання шлунка в поло­женні хворого сидячи, оскільки при цьому створюються умови для надходження рідини в кишечник під дією сили тяжіння.

Великий об'єм одноразово введеної рідини сприяє відкриттю пілоруса та спрямуванню рідини, що містить отруту, до кишечнику, де відбувається найбільш інтенсивний процес усмоктування отрут.

Баланс між кількістю введеної та виведеної рідини не повинні перевищувати 1% маси тіла пацієнта. Через недостатній контроль. за кількістю введеної та виведеної рідини, її надлишок в організмі призводить до розвитку так званого отруєння водою, особливо у дітей.

Використання для промивання шлунка концентрованих розчинів калію перманганату невиправдане і навіть небезпечне, оскільки сприяє розвитку хімічного опіку шлунка.

Дезінфекція пристрою для промивання шлунка

1. Після виконання процедури розберіть пристрій для проми­вання шлунка на окремі частини.

2. Продезінфікуйте окремі частини його в 3% розчині хлор­аміну протягом 60 хв.

3. Промийте їх проточною водою.

4. Замочіть окремі частини в миючому розчині, температура якого 50 °С, на 15 хв. Канал зонда та гумової трубки промийте під тиском.

5. Промийте їх проточною водою.

6. Прокип'ятіть окремі частини в дистильованій воді протя­гом ЗО хв.

7. Висушіть зонд і трубку у висячому положенні, інші части­ни — на стерильній пелюшці.

8. Продезінфіковані окремі частини пристрою зберігайте на сте­рильному столику з маркуванням, на якому зазначено назву, при­значення виробів, дату та підпис медичної сестри.

ВИКОРИСТАННЯ ГАЗОВІДВІДНОЇ ТРУБКИ

Навчальна мета: оволодіти методикою введення газовідвідної трубки; здійснити гігієнічні заходи після процедури; продезінфі­кувати газовідвідну трубку.

Виховна мета: уміти подолати почуття гидливості.

Початковий обсяг знань: знати показання до використання га­зовідвідної трубки.

Оснащення:

1) товстостінна газовідвідна трубка завдовжки 30—40 см, діа­метром 3–5 мм;

2. вазелін;

3. клейонка;

4. судно;

5. марлеві серветки;

6. присипка;

7. гумові рукавички (для медичної сестри).

Показанням до використання газовідвідної трубки є метеоризм --накопичення великої кількості газу в кишечнику.

Пацієнт відчуває здуття, розпирання живота. Причиною може бути зниження рухової активності кишок в післяопераційний пе­ріод, непрохідність кишечнику. Може бути істеричний метеоризм внаслідок складних нервових механізмів.

Послідовність дій під час виконання процедури

Методика введення газовідвідної трубки

1. Надягніть гумові рукавички.

2. Підстеліть клейонку під таз хворого.

1. Покладіть хворого на лівий бік. Ноги його повинні бути підведені до живота.

Якщо хворого не можна повертати на бік, процедуру прове­діть у положенні хворого лежачи на спині із зігнутими у колінах і дещо розведеними ногами.

4. Заокруглений кінець трубки змажте вазеліном.

4. Розведіть сідниці і, не поспішаючи, обертальними рухами введіть трубку в товсту кишку на глибину 20—30 см.

5. Залиште трубку в кишках не більше ніж на 2 год, щоб уни­кнути пролежнів. Протягом доби процедуру можна повторити кі­лька разів.

6. Витягніть трубку, шкіру навколо відхідника протріть сер­веткою, у разі потреби промийте теплою водою, висушіть і змаяс-те вазеліном або припудріть присипкою.

4. Продезінфікуйте гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

Дезінфекція газовідвідної трубки

1. Після використання газовідвідну трубку замочіть у 3% роз­чині хлораміну на 1 год.

2. Промийте трубку мийним розчином, канал трубки промий­те під тиском.

1. Промийте проточною водою.

2. Прокип'ятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.