II. Пошкодження тканин пародонта

II А — струс зуба. Струс зуба супроводжує усі вищеописані види травм зубів. Але окремо розглядається він у тому разі, коли після трав­мування не діагностується ніякий інший вид травми зуба. Клінічно тверді тканини зуба не мають ушкоджень. Хворі скаржаться на біль при накушуванні на зуб. Об'єктивно: перкусія зуба є болісною. ЕОД пульпи визначає її життєздатність. Лікування цей вид травми не по­требує. Хворому слід дати рекомендації: не накушувати на зуб, забез­печити йому спокій, у разі виникнення скарг відразу з'явитися до лікаря (мал. 119,а).

379

II В — підвивих зуба (збільшення рухомості зуба без зміщення його в зубному ряду). Лікування може мати рекомендаційний ха­рактер щодо навантажень на зуб або він іммобілізується за допомо­гою шини на термін від 3 до 5 тиж. Втрата життєздатності пульпи є показанням до ендодоптичного лікування, яке доцільніше провести після укріплення зуба в лунці. Диспансерне спостереження триває до завершення росту кореня (мал. 119,^).

У разі вбивання зуба вглиб тканин (II С) (мал.119, в), виходу зуба з лунки (II D) (мал. 119, г), зміщення зуба в напрямку, відхиле­ному від осьового (мал. 119, д) (II Е), як правило, відбувається роз­рив пульпи та її загибель, а в зубах із незавершеним ростом кореня пошкоджується зона росту.

Вибір тактики лікування носить індивідуальний характер і вклю­чає наступне:

1) видалення зуба;

2) ортодонтична репозиція з наступною іммобілізацією;

3) після укріплення зуба - ендодонтичне лікування;

4) зняття оклюзійного навантаження;

5) диспансерне спостереження.

За даного виду травми, навіть після укріплення зуба та якісного ендодонтичного лікування, можлива резорбція кореня та втрата фіксації зуба в лунці альвеолярної кістки. Тому диспансерне спосте­реження триває протягом 2— 3 років після травми.

Мал. 119. Види травматичних ушкоджень: а — струс зуба (II А); б— підвивих зуба (II В); в — вбивання зуба вглиб тканин (II С); і — вихід зуба з лунки (II D);

д — зміщення зуба в напрямку, відхиленому від осьового (II Е)

380

II F — повний вивих зуба. У практиці дитячого лікаря-стомато­лога повний вивих зуба трапляється досить рідко порівняно з інши­ми видами травми зубів (мал. 120). Характеризується повною відсут­ністю зуба в лунці альвеолярного відростка. Доля зуба залежить від декількох обставин.

1. Ступеня травмованості лунки зуба.

2. Термінів відсутності зуба поза лункою (не більше 1—1,5 год).

3. Можливості його іммобілізації в лунці (наявність сусідніх зубів).

У разі повного вивиху пос­тійного зуба можна спробувати провести його реплантацію.

Реплантацію зуба проводять із дотриманням усіх правил асеп­тики, антисепгики та рекомендацій щодо цього. Дискусійним є питан­ня про терміни проведення ендо­донтичного лікування кореня. На

нашу думку, можна його проводити і до реплантації, і після повного укріплення зуба в лунці.

Цей вид травми потребує тривалого диспансерного спостережен­ня. Прогноз щодо тривалого збереження зуба несприятливий.

III, IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки

Тактика лікування пошкоджень кістки, ясен, слизової оболон­ки залежить від ступеня пошкоджень альвеолярної кістки, кісток ще­леп та м'яких тканин ротової порожнини. Лікування проводять хірург-стоматолог, ортодонт укупі із терапевтом-стоматологом

381