- •522 Список літератури
- •Розвиток тимчасових і постійних зубів
- •Розвиток тимчасових зубів
- •Розвиток постійних зубів
- •Будова дентину
- •Будова цементу
- •Анатомічна будова тимчасових зубів
- •Анатомічна будова постійних зубів
- •Нижня щелепа
- •Фізичні методаї діагностики
- •Методи дослідження кісткової тканини щелепно-лицевої ділянки
- •Лабораторні методи дослідження
- •Захисні механізми ротової порожнини
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика карієсу тимчасових зубів
- •Карієс тимчасових зубів на стадії формування кореня
- •Карієс тимчасових зубів на стадії сформованого кореня
- •Клініка, діагностика, диференційна діагностика карієсу постійних зубів
- •Лікування карієсу у дітей Лікування карієсу тимчасових зубів
- •Лікування карієсу постійних зубів
- •Стоматологічні пломбувальні матеріали, що застосовуються в дитячій
- •Терапевтичній стоматологи
- •Стоматологічні цементи
- •Композиційні пломбувальні матеріали
- •Стоматологічні адгезиви (бонд-системи, або праймер-адгезивні системи)
- •Стоматологічні амальгами
- •Профілактика карієсу у дітей
- •Некаріозні ураження зубів
- •"Тетрациклінові" зуби
- •Флюороз (ендемічний флюороз)
- •Природжені вади розвитку твердих тканин зубів
- •Пульпіт тимчасових і постійних зубів Структура та функції пульпи
- •Пульпіт тимчасових зубів Етіологія і патогенез пульпіту у дітей
- •Класифікація пульпіту у дітей
- •Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів
- •Пульпіт постійних зубів Етіологія, патогенез, класифікація
- •Мал. 60. Класифікація пульпіту кмі (о.С. Яворська, л.І.Урбанович, 1961) 269
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика пульпіту постійних зубів у дітей
- •Лікування пульпіту постійних зубів у дітей
- •Періодонтит тимчасових і постійних зубів
- •Структура і функції періодонта
- •Етіологія і патогенез періодонтиту тимчасових і постійних зубів у дітей
- •Клініка періодонтиту тимчасових зубів
- •Клініка періодонтиту постійних зубів
- •Ендодонтія тимчасових зубів
- •Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів
- •Ендодонтичні наконечники та інструменти для обробки кореневих каналів
- •Лікування гострого періодонтиту постійних зубів у дітей
- •Травматичні ушкодження зубів
- •Тактика під час лікування травм
- •Постійних зубів у дітей і. Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи
- •II. Пошкодження тканин пародонта
- •III, IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки
- •Травми тимчасових зубів у дітей
- •Ускладнення після травми тимчасових та постійних зубів
- •Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта
- •Класифікація хвороб пародонта
- •Пародонтит
- •Генералізований пародонтит
- •Ідіопатичні хвороби з прогресуючим лізисом тканин пародонта (пародонтоліз)
- •Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в дитячому віці
- •Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини
- •Пошкодження слизової оболонки ротової порожнини
- •Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань на слизовій оболонці ротової порожнини
- •Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Алергічні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при деяких системних захворюваннях
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при специфічних хворобах
- •Хвороби губів (хейліти)
- •Стоматогенне вогнище інфекції та вогнищевозумовлені хвороби
- •Список літератури
Травматичні ушкодження зубів
Останніми роками травматичні ушкодження зубів зустрічаються дедалі частіше. Під травмою зуба розуміють порушення анатомічної цілості зуба, тканин, що його оточують, або зміну положення зуба в зубному ряду. Зростання поширеності травми зубів у дітей пояснюється значною участю їх у спорті (хокей, футбол, різні види боротьби, бокс та ін.). Іншими поширеними причинами травми зубів є випадкові падіння або удари на вулиці та під час гри, побутове травмування, травмування в школі, травма внаслідок бійки, а також автодорожня катастрофа.
Найпоширенішими причинами травм зубів є удар зубами об твердий предмет унаслідок падіння або удари твердим предметом по зубах. Травмуванню зубів сприяє ортодонтична патологія. У дітей із протрузією верхньої щелепи (дистальний прикус) травма зустрічається у 5 разів частіше, ніж у дітей з ортогнатичним прикусом.
Згідно із статистичними даними, частіше травмуються передні зуби, особливо верхні різці, у хлопців віком від 6 до 10 років. Слід відзначити зростання післятравматичних ускладнень, таких як одон-тогенні кісти, запально-деструктивні процеси в заапікальній ділянці, що часто призводять до зупинки розвитку кореня травмованих зубів, їх швидкої втрати.
Лікування травм зубів у дітей складне і потребує неабияких зусиль. Воно може тривати від 1 — 3 днів до декількох місяців і навіть років, і, крім того, мати правові та соціальні наслідки.
Увесь період реабілітації дитини з травматичним ушкодженням зубів поділяють на 3 етапи (Т.Ф. Виноградова, 1987):
І — етап первинної медичної допомоги,
II — етап спеціалізованої медичної допомоги,
III — етап диспансерного спостереження, подальшого лікування,
відновлення функції.
Етап первинної медичної допомоги триває від моменту звернення після травми до лікаря до отримання спеціалізованої медичної допомоги. На цьому етапі медична допомога може бути надана в будь-
24 9713 369
якому медичному закладі, до якого звернулася дитина після травми зубів. Надає спеціалізовану медичну допомогу після травми зубів стоматолог-терапевт. Якщо ж медичну допомогу надає інший спеціаліст, він повинен оцінити загальний стан дитини, поставити діагноз, провести (у разі необхідності) знеболювання або призначити анальгетики, і за відсутності пошкоджень м'яких тканин, кісток щелеп направити до стоматолога-терапевта.
Будь-яке зволікання або невірно визначена тактика лікування призводить до втрати зуба.
Етап спеціалізованої медичної допомоги включає:
1) правильне оформлення історії хвороби;
2) збір анамнезу;
3) проведення клінічних методів обстеження (огляд, пальпація, перкусія);
4) проведення допоміжних методів обстеження (рентгенографія, електроодонтодіагностика — ЕОД);
5) встановлення діагнозу;
6) спеціалізоване лікування.
Правильне оформлення історії хвороби має не тільки медичне, а й юридичне значення. Під час збору анамнезу необхідно насамперед з'ясувати такі питання: де, коли і за яких обставин трапилася травма, яке загальне соматичне здоров'я дитини, чи мали місце прояви симптомів, які вказують на пошкодження головного мозку (головний біль, непритомність, амнезія, блювання, порушення зору) та місцевих симптомів (набряк, біль), чи зверталася дитина за медичною допомогою чи ні, що було зроблено на етапі первинної медичної допомоги?
Друга група питань визначає юридичну та соціальну спрямованість наслідків травми. Серед них можуть бути такі: хто вдарив, чим, за яких обставин, де, коли тощо.
Третя група питань пов'язана з визначенням можливості застосування тих чи інших лікарських засобів (алергологічний анамнез). Необхідно з'ясувати долю відломленого шматка зуба чи цілого зуба. Якщо є підозра на потрапляння його в легені, потрібно зробити рентгенографію легенів.
Проведення клінічного обстеження має на меті встановити діагноз травматичного ушкодження та визначити оптимальну тактику його лікування.
370
Кожній дитині з травмою зубів необхідно провести низку основних та допоміжних методів дослідження. Вони включають огляд, перкусію, пальпацію, інструментальні методи, рентгенографію, ЕОД.
Під час огляду звертають увагу на зміщення зуба в зубному ряду, зміну його кольору, на рівень відломленої коронкової частини, наявність кровотечі з пульпи, її колір, перелом альвеоли, пошкодження прилеглих тканин, порушення оклюзії зубів.
Пальпація дає можливість визначити рухомість зуба або його частини, конфігурацію м'яких тканин, альвеолярної кістки. Якщо зуби рухаються в "блоці", це може свідчити про перелом альвеолярної кістки.
Перкусія травмованого зуба завжди болісна. Вона також дає змогу визначити, чи залучені в травму на вигляд неушкоджені зуби, розташовані поруч із травмованим. Зміна звуку під час перкусії дає можливість запідозрити заапікальний крововилив або розрив судинно-нервового пучка.
Інструментальні методи застосовують, якщо виникає в цьому потреба.
Рентгенологічне дослідження є обов'язковим за будь-якого травматичного ушкодження зубів.На підставі даних рентгенографії з'ясовують ступінь сформованості кореня зуба, а також можливість перелому кореня, який може супроводжувати перелом коронки. Правильна оцінка даних рентгенограми є запорукою успішного лікування травми.
Важливим методом дослідження травм зубів є ЕОД. Використовують цей тест у зубах як із сформованим коренем, так і з несфор-мованим. У зубах із несформованим коренем дані зіставляють з однотипним зубом, який може бути не травмований. Використовують цю методику і для порівняння даних у динаміці лікування травми. При першому звертанні відразу після ушкодження показники ЕОД можуть бути значно знижені внаслідок набряку пульпи,періодонта, струсу судинно-нервового пучка, травми альвеолярної кістки. Тому ЕОД слід повторити через декілька днів для визначення стану пульпи в травмованому зубі і можливого збереження пульпи або її частини як важливого елемента можливого завершення росту кореня зуба.
На пвдставі анамнезу, клінічних, рентгенологічних, інших допоміжних методів обстеження лікар ставить діагноз. Діагноз ставиться, виходячи з класифікації травми зубів, якою користується лікар.
24*
Першу класифікацію травми зубів увів Елліс (Ellis). Автор виділяє 9 класів пошкодження зубів після травм. І — перелом коронки зуба в межах емалі;
II — перелом коронки зуба в межах емалі та дентину;
III — перелом коронки зуба з оголенням пульпи;
IV — травма, що спричиняє втрату життєздатності пульпи з переломом або без перелому коронки зуба;
V — повний вивих зуба;
VI — перелом кореня;
VII — підвивих зуба;
VII — перелом коронки зуба в пришийковій ділянці;
IX — пошкодження молочних зубів.
Ця класифікація зручна для користування в практичній діяльності дитячого лікаря-стоматолога.
Іншою поширеною класифікацією є класифікація ВООЗ, в основу якої покладено класифікацію Андрезена (Andreasen). Вона враховує не тільки травму зубів, а й ушкодження тканин пародонта, кістки, ясен та слизової оболонки ротової порожнини.
І. Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи:
— відломлювання коронки (А);
— неускладнений перелом коронки - пошкодження емалі (В) або емалі та дентину (С);
— ускладнений перелом коронки з оголенням пульпи (D);
— ускладнений перелом коронки та кореня з оголенням пульпи (Е);
— перелом кореня (F).
II Пошкодження тканин пародонта:
— струс зуба (concussion) (A) - без збільшення рухомості зуба та без його зміщення, з незначною реакцією періодонта на перкусію;
— підвивих (В) - збільшена рухомість зуба без зміщення;
— вбивання зуба вглиб тканин (С);
— вихід зуба з лунки (D);
— зміщення зуба в напрямку, відхиленому від осьового (Е);
— повний вивих зуба (F). III. Пошкодження кістки:
— з'єднання із зубною лункою (А), вбивання зуба вглиб тканин;
— перелом стінки зубної лунки (В);
372
Мал. 113. Повне
відломлювання коронки зуба (І А)
— перелом кістки нижньої або верхньої щелепи (Е та F). IV. Пошкодження ясен або слизової оболонки ротової порожнини:
— поранення ясен або слизової оболонки (А);
— забиття ясен або слизової оболонки (В);
— відшарування ясен або слизової оболонки (С).
Під час постановки діагнозу треба враховувати можливість комбінованого ушкодження зубів та інших тканин органів ротової порожнини. Для вибору тактики лікування визначальною є стадія розвитку кореня постійних зубів у дітей.