
- •522 Список літератури
- •Розвиток тимчасових і постійних зубів
- •Розвиток тимчасових зубів
- •Розвиток постійних зубів
- •Будова дентину
- •Будова цементу
- •Анатомічна будова тимчасових зубів
- •Анатомічна будова постійних зубів
- •Нижня щелепа
- •Фізичні методаї діагностики
- •Методи дослідження кісткової тканини щелепно-лицевої ділянки
- •Лабораторні методи дослідження
- •Захисні механізми ротової порожнини
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика карієсу тимчасових зубів
- •Карієс тимчасових зубів на стадії формування кореня
- •Карієс тимчасових зубів на стадії сформованого кореня
- •Клініка, діагностика, диференційна діагностика карієсу постійних зубів
- •Лікування карієсу у дітей Лікування карієсу тимчасових зубів
- •Лікування карієсу постійних зубів
- •Стоматологічні пломбувальні матеріали, що застосовуються в дитячій
- •Терапевтичній стоматологи
- •Стоматологічні цементи
- •Композиційні пломбувальні матеріали
- •Стоматологічні адгезиви (бонд-системи, або праймер-адгезивні системи)
- •Стоматологічні амальгами
- •Профілактика карієсу у дітей
- •Некаріозні ураження зубів
- •"Тетрациклінові" зуби
- •Флюороз (ендемічний флюороз)
- •Природжені вади розвитку твердих тканин зубів
- •Пульпіт тимчасових і постійних зубів Структура та функції пульпи
- •Пульпіт тимчасових зубів Етіологія і патогенез пульпіту у дітей
- •Класифікація пульпіту у дітей
- •Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів
- •Пульпіт постійних зубів Етіологія, патогенез, класифікація
- •Мал. 60. Класифікація пульпіту кмі (о.С. Яворська, л.І.Урбанович, 1961) 269
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика пульпіту постійних зубів у дітей
- •Лікування пульпіту постійних зубів у дітей
- •Періодонтит тимчасових і постійних зубів
- •Структура і функції періодонта
- •Етіологія і патогенез періодонтиту тимчасових і постійних зубів у дітей
- •Клініка періодонтиту тимчасових зубів
- •Клініка періодонтиту постійних зубів
- •Ендодонтія тимчасових зубів
- •Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів
- •Ендодонтичні наконечники та інструменти для обробки кореневих каналів
- •Лікування гострого періодонтиту постійних зубів у дітей
- •Травматичні ушкодження зубів
- •Тактика під час лікування травм
- •Постійних зубів у дітей і. Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи
- •II. Пошкодження тканин пародонта
- •III, IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки
- •Травми тимчасових зубів у дітей
- •Ускладнення після травми тимчасових та постійних зубів
- •Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта
- •Класифікація хвороб пародонта
- •Пародонтит
- •Генералізований пародонтит
- •Ідіопатичні хвороби з прогресуючим лізисом тканин пародонта (пародонтоліз)
- •Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в дитячому віці
- •Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини
- •Пошкодження слизової оболонки ротової порожнини
- •Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань на слизовій оболонці ротової порожнини
- •Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Алергічні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при деяких системних захворюваннях
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при специфічних хворобах
- •Хвороби губів (хейліти)
- •Стоматогенне вогнище інфекції та вогнищевозумовлені хвороби
- •Список літератури
Генералізований пародонтит
Генералізований продонтит у дітей може виникати внаслідок затяжного хронічного перебігу гінгівіту, а також на тлі соматичних захворювань. Для генералізованого пародонтиту властиві такі ознаки: симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені, прогресуюча резорбція коміркового відростка, травматична оклюзія. Вираженість цих ознак залежить від тяжкості процесу.
Клініка. Виділяють легкий, середньотяжкий і тяжкий ступінь захворювання, хронічний і загострений його перебіг. Легкий ступінь генералізованого пародонтита частіше перебігає безсимптом-но. Лише при загостренні процесу діти скаржаться на біль у яснах, їх кровоточивість. При об'єктивному обстеженні виявляють хронічний симптоматичний катаральний гінгівіт або його загострення. У деяких дітей можливий симптоматичний гіпертрофічний гінгівіт, особливо при тривалому порушенні функції статевих залоз. Окрім гінгівіту, відзначаються пародонтальні кишені завглибшки до 3—3,5 мм, м'який зубний наліт, зуби нерухомі. Генералізований па-радонтит необхідно диференціювати із самостійним катаральним або гіпертрофічним гінгівітом за допомогою рентгенологічних досліджень. При генералізованому пародонтиті на початку хвороби спостерігаються характерні зміни: розширення періодонтальної щілини довкола шийок зубів, деструкція компактної пластини вершини міжзубних перегородок, можлива їх незначна резорбція, при загостренні процесу — дифузний остеопороз у верхній третині міжзубної перегородки.
При генералізованому пародонтиті середньої тяжкості збільшується глибина пародонтальної кишені до 5 мм. Вона заповнена серозним, гнійним або серозно-гнійним ексудатом. Залежно від
414
характеру перебігу (хронічний чи загострений) спостерігається хронічний або загострений катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт. Характерна патологічна рухомість зубів (І, II ступеня), травматична оклюзія за рахунок переміщення і висунення зубів. На рентгенограмі спостерігається нерівномірна резорбція міжальвеоляр-них перегородок на 1/3—1/2 довжини кореня. При хронічному перебігу пародонтиту тип резорбції горизонтальний, ознаки остеопорозу незначні. Загострення захворювання характеризується, окрім горизонтальної, вертикальною резорбцією альвеолярного відростка, утворенням кісткових кишень, дифузним остеопорозом у збереженій кістковій тканині.
При захворюванні тяжкого ступеня усі симптоми наростають. Частіше захворювання тяжкого ступеня супроводжується загостренням симтоматичного гінгівіту, утворенням пародонтальних кишень завглибшки понад 5—6 мм. Пародонтальні кишені наповнені грануляціями та значним гнійним вмістом. Для захворювання тяжкого ступеня характерні поодинокі або множинні абсцеси. Спотерігається рухомість зубів II—III ступеня, їх зміщення. Рентгенологічне — горизонтальна та вертикальна резорбція альвеолярної кістки в межах 2/3 висоти міжзубних перегородок. При загостренні хвороби виявляються дифузні зони остеопорозу кісткової тканини, що ще залишилась.
При генералізованому пародонтиті гігієнічний індекс Федоро-ва—Володкіної, індекс РМА вищі за норму. Проба Писарєва—Шілле-ра позитивна. Збільшується еміграція лейкоцитів та кількість деск-вамованих клітин епітелію в ротовій порожнині.
При цитологічному дослідженні вмісту пародонтальних кишень спостерігається зміна кількості нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів та полібластів. Мікрофлора пародонтальних кишень у дітей різноманітна. Переважають веретеноподібні палички, спірохета, коки, найпростіші, гриби. Вищезгадані показники змінюються залежно від глибини поширення патологічного процесу, характеру його перебігу (хронічний чи загострений).
За допомогою функціональних методів дослідження (реопаро-донтографія, біомікроскопія та ін.) можна виявити значні порушення мікроциркуляції: застійні явища в капілярах, зменшення об'ємного кровотоку в тканинах пародонта, зміна кількості і форми функціо-
415
нуючих капілярів. Патоморфолопчні зміни виявляються в усіх тканинах пародонта. Для цього захворювання характерні проліферація епітелію ясенної борозни і проростання його вздовж кореня зуба. У сполучній тканині ясен та в перюдонті — пстіоцитарні інфільтрати, значна кількість плазматичних клітин, тканинних базофілів. Аргі-рофільні та колагенові волокна стовщені. Для кісткової тканини характерним є лакунарний тип резорбції. Схему формування пародон-тальної кишені викладено на мал 123—126.
Пародонтальні кишені виповнені серозно-гнійним ексудатом з вогнищами остеолізису, є джерелом хронічної інфекції та інтокси-
Мал. 123. Гістологічна характеристика нормальних ясен за Page та Schroeder. Епітелій, що оточує фізіологічну кишеню, містить незначну кількість лейкоцитів. Кілька ізольованих лімфоцитів та плазмоцитів розташовані поблизу субепітеліального судинного сплетення. t—емаль; 2—ясенна борозна; 3—ротовий епітелій борозни; 4, 6— нейт-рофільні гранулоцити; 5, 9—(внутрішній) вистильний епітелій; 11,13, 18— колагенові волокна; 17, 22—оральний епітелій ясен; 7, 10, 20—судини суб-епітеліального сплетення; 8—лімфоцити; 19—плазмоцити; 21—фібробласти; 14, 15—волокна періодонта; 12—маргінальна альвеолярна кістка;
16—альвеолярна кістка
416
кації, особливо у дітей. Вони можуть бути причиною вогнищевозу-мовлених захворювань.
Дані літератури (Т.Ф.Виноградова, 1987), а також наші спостереження свідчать про те, що у деяких дітей дистрофічно-запальні зміни в пародонті спостерігаються при таких захворюваннях, як цукровий діабет, спадкова нейтропенія, гістіоцитоз, долонно-підошовний дискератоз, хронічна анемія та ін. Для цієї групи захворювань характерні класичні ознаки генералізованого пародонтиту, тому захворювання розглядається як пародонтальний синдром при тому чи іншому загальному захворюванні.
Лікування. Лікування генералізованого пародонтиту має
Мал. 124. Патофізіологічна характеристика ранніх запальних змін у яснах. Ця стадія відповідає гострому ексудативному запаленню. 1 —емал ь; 2— нейтрофільиі гранулоцити; 3—оральний епітелій ясенної борозни; 4, 19.27—пральний ясенний епітелій; 6,11,14—лімфоцити; 12,21,24— субепітеліальне ясение судинне сплетення; 26—колагенові волокна; 8—плазматичні клітини; 13—(внутрішній) вистильний епітелій;
25—фібробласти; 16,17—волокна періодонта; 9—пошкоджені фібробласти;
13—епітеліальні випинання; 18—альвеолярна кістка; 15—маргінальна альвеолярна кістка; 20—лімфоцити; 7—епітелійні кишені; 8, 10—випинання епітелію
417
бути комплексним і включати загальні та місцеві його види. Призначення загальної терапії залежить від наявності соматичного захворювання у дитини, тому вона має проводитися спільно з педіатром, ендокринологом та іншими спеціалістами. Місцеве лікування визначається клінічними проявами захворювання. Воно складається з таких етапів: усунення місцевих подразників (зубні нашарування, каріозні порожнини, травматична оклюзія, патологія прикусу, аномальне прикріплення м'яких тканин ротової порожнини тощо); проведення протизапальної терапії з метою лікування симптоматичного, виразкового гінгівіту; лікування пародонтальних кишень. Для лікування гінгівіту та пародонтальних кишень у дітей перевагу необ-
Мал. 125. Патофізіологічна характеристика стійкого патологічного стану у яснах за Page і Schroeder. Характерною є велика кількість плазмоцитів, пошкодження сполучної тканини, а також проліферація випинань вистильного епітелію.
1— емаль; 2— иейтрофільні гранулоцити; 3— оральний епітелій ясенної борозни; 4—епітелій кишені; б, 22—лімфоцити; 7, 9—випинання епітелію;
5,12,19,20—плазматичні клітини; 8,10,21 —судини субепітеліального сплетення; 23— фібробласти; 15,16—волокна періодонта; 14—колагенові волокна; 17—альвеолярна кістка; 13—маргінальна альвеолярна кістка; 11—вис-тильний епітелій; 18,24—оральний епітелій ясен
418
хідно віддавати неподразливим лікарським засобам. Вибір медика-мента має залежати від мікрофлори пародонтальної кишені та форми симптоматичного гінгівіту.
Важливе місце у комплексному лікуванні хворих з генералізо-ваним пародонтитом посідають фізіотерапевтичні методи. Їх необхідно використовувати на різних етапах місцевого лікування. Під час їх вибору враховується механізм дії кожного фізіотерапевтичного методу. У дітей застосовуються різні види масажу, гідротерапія, світлолікування.
Мал. 126. Патофізіологічна характеристика прогресуючого запалення ясен за Page та Schroeder. Головна ознака цієї стадії — це поширення патологічного процесу на альвеолярну кістку та періодонт, а також прогресуюча деструкція колагену.
1 —емаль; 1,5—нейтрофільні гранулоцити; 3—оральний епітелій ясенної борозни; б—епітелій кишені; 16,23—оральний ясенний епітелій; 7,8.20—судини субепітеліального сплетення; 9—випинання епітелію; 21—фібробласти;
12—(внутрішній) вистильний епітелій; 11—лімфоцити; 15—волокна періодонта; .24—альвеолярна кістка; 14—колагенові волокна; 13—деструкція альвеолярної кістки; 4, 18, 22—утворення рубця; 10,17,19—плазматичні клітини
419