
- •522 Список літератури
- •Розвиток тимчасових і постійних зубів
- •Розвиток тимчасових зубів
- •Розвиток постійних зубів
- •Будова дентину
- •Будова цементу
- •Анатомічна будова тимчасових зубів
- •Анатомічна будова постійних зубів
- •Нижня щелепа
- •Фізичні методаї діагностики
- •Методи дослідження кісткової тканини щелепно-лицевої ділянки
- •Лабораторні методи дослідження
- •Захисні механізми ротової порожнини
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика карієсу тимчасових зубів
- •Карієс тимчасових зубів на стадії формування кореня
- •Карієс тимчасових зубів на стадії сформованого кореня
- •Клініка, діагностика, диференційна діагностика карієсу постійних зубів
- •Лікування карієсу у дітей Лікування карієсу тимчасових зубів
- •Лікування карієсу постійних зубів
- •Стоматологічні пломбувальні матеріали, що застосовуються в дитячій
- •Терапевтичній стоматологи
- •Стоматологічні цементи
- •Композиційні пломбувальні матеріали
- •Стоматологічні адгезиви (бонд-системи, або праймер-адгезивні системи)
- •Стоматологічні амальгами
- •Профілактика карієсу у дітей
- •Некаріозні ураження зубів
- •"Тетрациклінові" зуби
- •Флюороз (ендемічний флюороз)
- •Природжені вади розвитку твердих тканин зубів
- •Пульпіт тимчасових і постійних зубів Структура та функції пульпи
- •Пульпіт тимчасових зубів Етіологія і патогенез пульпіту у дітей
- •Класифікація пульпіту у дітей
- •Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів
- •Пульпіт постійних зубів Етіологія, патогенез, класифікація
- •Мал. 60. Класифікація пульпіту кмі (о.С. Яворська, л.І.Урбанович, 1961) 269
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика пульпіту постійних зубів у дітей
- •Лікування пульпіту постійних зубів у дітей
- •Періодонтит тимчасових і постійних зубів
- •Структура і функції періодонта
- •Етіологія і патогенез періодонтиту тимчасових і постійних зубів у дітей
- •Клініка періодонтиту тимчасових зубів
- •Клініка періодонтиту постійних зубів
- •Ендодонтія тимчасових зубів
- •Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів
- •Ендодонтичні наконечники та інструменти для обробки кореневих каналів
- •Лікування гострого періодонтиту постійних зубів у дітей
- •Травматичні ушкодження зубів
- •Тактика під час лікування травм
- •Постійних зубів у дітей і. Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи
- •II. Пошкодження тканин пародонта
- •III, IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки
- •Травми тимчасових зубів у дітей
- •Ускладнення після травми тимчасових та постійних зубів
- •Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта
- •Класифікація хвороб пародонта
- •Пародонтит
- •Генералізований пародонтит
- •Ідіопатичні хвороби з прогресуючим лізисом тканин пародонта (пародонтоліз)
- •Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в дитячому віці
- •Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини
- •Пошкодження слизової оболонки ротової порожнини
- •Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань на слизовій оболонці ротової порожнини
- •Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Алергічні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при деяких системних захворюваннях
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при специфічних хворобах
- •Хвороби губів (хейліти)
- •Стоматогенне вогнище інфекції та вогнищевозумовлені хвороби
- •Список літератури
Лікування пульпіту постійних зубів у дітей
Під час лікування пульпіту постійних зубів у дітей використовують консервативний (біологічний) метод, методи вітальної ампутації та екстирпації, методи девітальної ампутації та девітальної екстирпації.
Вибір методу лікування пульпіту постійних зубів у дітей (мал. 61) та його ефективність залежать від загального стану організму (перенесені і супутні хвороби, якість харчування, хронічна інфекція та
Мал. 61. Вибір методу лікування пульпіту постійних зубів
281
Пульпа постійних зубів як у період формування кореня, так і в пе-ріод закінченого росту і формування має високий біологічний потенціал, добре виражені регенеративні і репаративні властивості.
У разі травматичного пошкодження пульпи та при початкових серозних формах запалення немає підстав проводити видалення пульпи, потрібно використовувати всі можливості для збереження її життєздатності.
У зубах із несформованими коренями методом вибору є вітальна ампутація пульпи, що дозволяє зберегти
функцію кореневої пульпи і забезпечити ріст та повноцінне формування кореня зуба (мал. 62).
Консервативний (біологічний) метод лікування. Показання. Гіперемія пульпи, гострий травматичний і серозний обмежений пульпіт при тривалості хвороби не більше доби і локалізації каріозної порожнини на жувальній чи апроксимальній поверхні, що розташована вище від екватора зуба, у здорових і практично здорових дітей у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.
Під час першого відвідування проводять місцеве ін'єкційне знеболювання зуба, препарування і формування каріозної порожнини, антисептичну обробку з дотриманням правил асептики та антисептики. Дуже важливо ізолювати каріозну порожнину від слини, для чого використовують ватні валики, слиновідсос, кофердам. Для антисептичної обробки каріозної порожнини використовують протимікробні препарати широкого спектра дії, що дають виражений протизапальний ефект: ектерицид, фурацилін, риванол, розчини новоіманіну, 0,5% етопію, хлорофіліиту, антибіотики місцевої дії (мікроцид, по-ліміксин). Не слід використовувати антисептичні засоби, що містять хлор (хлорамін, хлоргексидин), атомарний кисень (перекис
282
Антисептики для промивання каріозної порожнини перед використанням слід підігріти до температури тіла, тому що температурний чинник може стати зайвим подразником для пульпи.
Для консервативного лікування пульпіту запропоновано велику кількість лікарських засобів: антибіотики широкого спектра дії, антибіотики в поєднанні з кортикостероїдами, антисептичні препарати, ферменти, біологічно активні речовини (вітаміни, біогенні стимулятори). Проте найкращий ефект спостерігається при застосуванні кальпійвміс-них препаратів.
За методикою застосування кальційвмісних препаратів вирізняють пряме і непряме покриття пульпи. Під час прямого покриття ці препарати наносяться безпосередньо на тканину пульпи (при травматичному пульпіті, при проведенні методу вітальної ампутації). Під час непрямого покриття препарати на основі гідроксиду кальцію або цинк-оксидевгенолу наносять на розм'якшений, демінералізований дентин, що міститься на дні каріозної порожнини.
Пасти, що містять гідроксид кальцію, стимулюють утворення за-місного дентину і ремі-нералізацію розм'якшеного дентину на дні каріозної порожнини, чинять протизапальну та дегідратаційну дію. Уже через 40 діб після їх накладення утворюється замісний дентин (мал.63).
Для прямого покриття пульпи рекомендують м'які пасти на основі гідроксиду кальцію:
"Calcipulp" (Septodont), "Reogan Rapid" (Vivadent), "Calcicur" (VOCO), "Biopulp"
283
(Electromet), "Calxyl" (VOCO). Для непрямого покриття використовують "Dycal" (Dentsplay deTrey), "Ufe" (Kerr), "Calcimol" (VOCO), які здатні тверднути.
У разі лікування випадково розкритої ііульпи або гострого травматичного пульпіту, що виник унаслідок гострої травми постійного зуба, біологічний метод виконується в одне відвідування. Кальційвмісна прокладка наноситься на дно каріозної порожі іини або на оголений дентин, зуб пломбується матеріалами, що мають високу адгезію до твердих тканин зуба (склоіономерні цементи, композиційні матеріали, компо-мери). Необхідною умовою ефективного лікування є герметичне закриття каріозної порожнини, що виключає мікропідтікання і передчасне розсмоктування лікувальної прокладки.
Під час лікування пульпіту інфекційного походження більшість авторів рекомендують проводити біологічний метод у два відвідування. Під час першого відвідування виконують повну некротомію і формування каріозної порожнини, антисептичну обробку її вищезазначеними засобами.
У зубах із сформованим коренем доцільно відкрити ріг пульпи стерильним бором. Це створює умови для зниження тиску в порожнині зуба і послаблення болю, а також сприяє кращому контакту лікарських препаратів із тканиною пульпи.
Порожнину висушують стерильною ватною кулькою і накладають на 1-2 дні мазі (пасти), що містять глікокортикостероїди та антибіоти-
Мал. 64. Відкладення замісного дентину при непрямому (а) і прямому (6) накладенні біологічної пасти (у пульпі патологічних змін немає)
284
ки широкого спектра дії, такі як "Оксизон" або "Поксизон", "Ledemux", "Pulpovital" та ін.
Під час другого відвідування, якщо болю в зубі немає, знімають пов'язку, здійснюють антисептичну обробку, ізолювавши попередньо каріозну порожнину від слини, висушують її стерильною ватною кулькою, накладають лікувальну пасту, кальщйвмісну пасту та ізолювальну прокладку і пломбують зуб (мал.64).
Для оцінки ефективності лікування пульпіту біологічним методом необхідно проводити диспансерний нагляд за дитиною. Якщо корінь зуба несформовапий, то диспансерний нагляд проводять до остаточного його сформування, якщо корінь зуба сформований, то протягом 12 міс. Терміни диспансерного спостереження: перший раз — через 2 тиж, другий раз — через 3 міс, третій раз — через 6 міс, четвертий раз — через рік. Під час контрольних відвідувань з'ясовують скарги, проводять електрометричне дослідження (ЕОД), через 6 міс — рентгенографію для виявлення динаміки формування кореня, а також можливих патологічних змін у тканинах періодонта.
Вітальна ампутація пульпи — це метод лікування пульпіту, що найчастіше застосовується в зубах із несформованими коренями, позаяк він дозволяє зберегти функціональну повноцінність кореневої пульпи і тим самим забезпечити умови для росту і формування коренів постійних зубів.
Показання: гострий серозний дифузний пульпіт без вираженої реакції з боку періодонта, травматичне оголення пульпи, якщо з моменту травми минуло більше ніж 6 год, хронічний фіброзний і хро-нічний гіпертрофічний пульпіт постійних зубів із несформованими коренями, а також випадки, коли застосування біологічного методу лікування протипоказане або неефективне. Під час вибору методу вітальної ампутації також беруть до увага стан загальносоматичного здоров'я дитини.
При гострому серозному дифузному пульпіті в зубах із несформованими коренями іноді виконують субтотальну екстирпацію пульпи або так звану глибоку ампутацію.
Під час першого відвідування здійснюють внутрішньосухожилкове (інтралігаментарне), інфільтраційне чи провідникове знеболювання сучасними анестезуючими засобами або розчином лідокаїну з адреналіном. Високу знеболювальну ефекті юність мають анестетики групи артикаїну:
Ultracain DS Forte (Hochst), Septanest (Septodont), Ubestesin (ESPE). Всі
285
вони містять у своєму складі вазоконстриктори, вміст яких суворо дозований. У дитячій практиці доцільно використовувати анестетики з мінімальним вмістом вазоконстрикторів (1:200 000), наприклад Ultracain DS (Hochst). Після знеболювання та препарування розкривають порожнину зуба, кулястим бором видаляють коронкову пульпу і пульпу в ділянці отворів кореневих каналів, а приглибокій ампутації — із середньої третини кореневих каналів, зупиняють кровотечу з культі пульпи та проводять антисептичну обробку. На кореневу пульпу накладають м'яку кальційвмісну пасту, ізолювальну прокладку і постійну пломбу. Контакт гідроксиду кальцію з живою пульпою спричиняє її поверхневий коагуляційний некроз із наступною кальцифі-кащєю волокон пульпи і утворенням дентинного бар'єра (містка) (мал. 65,66).
У разі збереження функціональної активності кореневої пульпи під дією кальцщвмісних препаратів відбувається повноцінне формування верхівки кореня і перюдонта. Це явище називається апексо-генез.
Вибір розчинів для антисептичної обробки і лікувальних паст здійснюється так само, як і при лікуванні консервативним методом. Для зупинки кровотечі використовують 3% розчин гемофобшу, 5% розчин
Мал. 65-Утворення замісного дентину через 6 міс після вітальної ампутації і накладення пасти на основі гідроксиду кальцію (вказано стрілкою)
286
амінокапронової кислоти, 1% розчин феракрилу, тромбін, феркамін, капро- фер, расеститн. Після глибокої ампу тації пульпи частину каналу кореня зуба заповнюють пастою на основі гідроксиду кальцію.
Запорукою ефективності мето ду вітальної ампутації є суворе до тримання правил асептики та анти септики, а також забезпечення спо кою для кореневої пульпи. Небажа ним є повторні ревізії порожнини зуба, повторні накладання лікарсь ких речовин, зондування кореневої пульпи, що призводить до її травму вання та інфікування.
Діти, яким проведено лікування пульпіту методом прижиттєвої ампу тації пульпи в період до закінчення
формування кореня, формування дентинного містка чи стійкої стабілізації стану пульпи, потребують медичної реабілітації. Перше контрольне відвідування їм призначають через 10-14 днів, інші — через 3, 6 міс і через рік.
Вітальна екстирпація пульпи дозволяє уникнути токсичного впливу девіташзуючих засобів на тканину росткової зони у разі несформова-ного кореня і на перюдонт при сформованому корені, що відповідає біологічним вимогам і дозволяє розраховувати в майбутньому на утворення цементо-кісткоподібноі тканини, яка обтурує верхівкову частину кореневого каналу. Така регенеративна здатність прикореневих тканин можлива лише в разі усунення подразників і стимулювання їх захисних властивостей. Дуже важливо виключити використання цитотоксичних засобів для антисептичної обробки і пломбування каналу кореня, а також можливість механічного пошкодження під час ендодонтичних втручань.
Показання: усі форми гострого та хронічного пульпіту постійних зубів із сформованим коренем, якщо зберігаючі методи лікування неефективні. У постійних зубах із несформованим коренем доцільно використовувати вітальну екстирпацію при гострому гнійному і
287
хронічному гангренозному ііульшті, а також нри пульпіті, що супроводжується вираженою реакщєю з боку періодонта. У зубах із незавершеним ростом кореня пульпа широко сполучається з тканиною зони росту (мал. 67). У такому разі ендодонтичні інструменти неможливо увести до юнця, не пошкодивши тканини зони росту. Пульпа при цьому розривається, а не видаляється повністю, що спричиняє значну кровотечу, яку надто важко зупинити.
З огляду на це, при виборі екстирпаційного методу лікування пульпіту зуба з несформованим коренем потрібно ренггенологічно визначити ступінь сформованості кореневого каналу. Якщо не сформована верхівкова третина кореня зуба, доцільно здійснити глибоку ампутацію з наступною зупинкою кровотечі і накладенням паст на основі гідроксиду кальцію.
Мал. 67. Гістологічна картина го каналу видаляють відповідним за кореня зуба, що формується. Пульпа діаметром пульгіекстрактором, який сполучається з тканиною зони росту д,^ на ВСЮ ДОВЖИНУ каналу, (вказано стрілкою)
288
повертають за годинниковою стрілкою на 90-180° і виймають пульпу. У разі видалення пульпи з широких каналів несформованих коренів, особливо у фронтальних зубах, доводиться уводити 2-3 пуль-пекстрактори одночасно.
Кровотечу з кореневого каналу зупиняють одним із кровоспинних засобів, проводять антисептичну обробку каналу кореня і пломбують його з обов'язковим рентгенологічним контролем.
Ефективність лікування у віддалені періоди залежить від вибору пломбувального матеріалу для каналу кореня зуба і ступеня його заповнення.
Для антисептичної обробки кореневого каналу при гнійному пульпіті доцільно використовувати засоби, що діють переважно на аеробну мікрофлору: похідні нітрофурану, ектерицид, хлорофіліпт, штроксолін, мікроцид із протеолітичними ферментами.
При хронічному гангренозному пульпіті для антисептичної обробки застосовують похідні нітрофурану, що характеризуються широким спектром дії, в тому числі і антианаеробною активністю, зберігають активність за наявності в кореневих каналах продуктів тканинного розпаду. Використовують метронідазол (1% суспензія), розчини метроджилу, трихомонациду. Обов'язково проводять механічну обробку кореневого каналу, що передбачає видалення з його стінок інфікованого предентину. Для цього використовують Н-файли, кореневий рашпіль чи відповідний за діаметром пульпекстрактор.
Канали сформованого кореня пломбують у межах отвору верхівки кореня пастами або пластичними матеріалами на основі штучних смол (силерами) у поєднанні з гутаперчевими шгифтами, що сприяє ефективнішому заповненню каналу. Широко застосовують такі силери, як Apexit (Vivadent), SealApex (Kerr), TubliSeal (Kerr), AHPlus (De Trey), Can-a-Seal (H.Shein).
Під час лікування пульпіту методом вітальної екстирпації в зубах із несформованим коренем пломбування кореневого каналу проводять у 2 етапи.
Перший етаїї — це пломбування кореневого каналу в межах сформованої частини пастами, що містять гідроксид кальцію. Така паста може бути приготована ex tempore з офіцинального порошку гідроксиду кальцію шляхом змішування його з дистильованою водою або розчином анестетика. Для рентгеноконтрастності додають
і9 ц-г 289
сульфат барію у співвідношені 1:8. Можна скористатися готовими пастами, такими як Endocal (Septodont), Calxyl (VOCO), Calcicur (VOCO) або кальційвмісними штифтами (фірма "Roeco"). Після пломбування кореневого каналу ставиться тимчасова пломба із скло-іномерного цементу, що забезпечує необхідний гермегизм.
Під дією кальційвмісної пасти відбувається формування остео-цементної або остеодентинної тканини в ділянці верхівки кореня, за рахунок якої і відбувається закриття отвору верхівки кореня. Це явище називається апексифікація.
Використання кальційвмісної пасти потребує ретельного диспансерного нагляду, під час якого оцінюють стан самої пасти в кореневому каналі та динаміку рентгенологічних показників. Роз-смок-тування кальційвмісної пасти потребує повторних заповнень каналу такою пастою. Перше повторне заповнення проводять через 1 міс, потім — кожних 2-3 міс. Тривалість лікування становить у середньому 12-18 міс.
З метою стимуляції апексифікації може бути використана і цинкевгенолова паста.
Формування апікального бар'єру визначається рентгенологічне та клінічно.
Другий етап пломбування кореневого каналу виконується після закриття апікального отвору. Для цього використовують твердіючі пасти або гутаперчеві штифти в поєднанні із силерами.
Девітальні методи лікування передбачають девіталізацію пульпи з наступним її видаленням частково (ампутація) чи повністю (екстирпація). Для лікування постійних зубів у дітей девітальні методи використовуються в тому разі, коли з тієї чи тієї причини неможливо виконати анестезію і безболісно видалити пульпу. Девітальна екстирпація, як правило, проводиться в зубах зі сформованими коренями. Девітальна ампутація, на думку більшості дослідників, неефективна і призводить до розвитку хронічного перюдонтиту. Тому в постійних зубах девітальна ампутація може застосовуватись лише в разі лікування пульпіту в зубах із песформованим коренем з обов'язковим еп-додонтичним лікуванням після завершення його формування.
Показання до методу девітальної ампутації є такі самі форми пульпі гу постійних зубів із незавершеним формуванням кореня, як і до методу вітальної ампутації. Відповідно показаннями до
290
методу девітальної екстирпації є такі самі форми пульпіту, що й до методу вітальної екстирпації.
Для девіталізації пульпи в постійних зубах із несформованим коренем використовують пасти, що містять параформальдегід і не справляють токсичного впливу на періодонт. У зубах із сформованим коренем може застосовуватись миш'яковиста паста. Техніка девітальної ампутації в постійних зубах така сама, як і в тимчасових.
Девітальна екстирпація виконується у два відвідування. Під час першого відвідування після часткової некротомії накладають девіта-лізувальну пасту на термін, обумовлений дією пасти, і закривають порожнину герметичною пов'язкою. За наявності каріозної порожнини, розташованої на апроксимальній поверхні нижче від екватора зуба, потрібно вивести її на жувальну поверхню і накласти девіталі-зувальну пасту на ріг пульпи ближче до оклюзійної поверхні, щоб уникнути некрозу ясен (мал.68).
Пломбувальні матеріали для
Мал. 68. Схематичне зображення на- кОрЄНЄВИХ каналів ПОСТІЙНИХ Зубів
кладення девіталізувальної пасти мають відповідати таким вимогам:
прилокалізащїкаріозно-шорожнияи ^ ^^ уводитись; 2) перед уве-
на апроксимальній поверхні зуба: /
< „ денням бути рідкими чи пастопо-
Г - правильне; 2 - неправильне - •
291
дібними і тверднути в каналі; 3) мати добрі адгезивні властивості; 4) не розмиватись тканинною рідиною; 5) не зменшуватись в об'ємі після уведення в канал; 6) справляти бактеріостатичну дію; 7) бути рентгеноконтрастними; 8) не забарвлювати тканини зуба; 9) не пошкоджувати навколоверхівкові тканини; 10) якщо потрібно, легко виводитися; 11) не справляти алергічного чи токсичного впливу на орга-нізм.Відповідно до цих вимог вибір шюмбувального матеріалу здійснюється індивідуально з урахуванням групової належності зуба та ступеня сформованості кореня.
При пломбуванні кореневих каналів у постійних зубах із сформованим коренем перевагу слід віддавати гутаперчевим штифтам у поєднані з гверднучими силерами (Apexit, Seal Apex, Tubbi Seal, Can-a-Seal та in.). Пломбування кореневого каналу здійснюється за методикою латеральної конденсації гутаперчі.
Уведення штифтів у канал забезпечує щільніше прилягання пломбувальної маси до стінок каналу, сприяє просуванню й до отвору верхівки кореня, полегшує та прискорює пломбування.
Для пломбування постійних сформованих молярів ще досить широко викеристовується резорцин-формалінова паста та матеріали на н основі.
Резорцин-формалінову пасту готують ex tempore з водного насиченого розчину резорцину, 40% розчину формаліну, які змішують у рівних пропорціях (наприклад, по 2 краплі); до цієї суміші як каталізатор додають 10% розчин їдкого натру (1 крапля) та як наповнювач - оксид цинку; субнітрат вісмуту або сульфат барію надають масі рентгеноконтрастності.
На основі резорцин-формальдегідної смоли є такі пломбувальні матеріали, як "Resoplast", "Foredent" (Spofa Dental), " Endoform" (Chema Polfa) та ін. Останнім часом запропоновано новий пломбу-вальний матеріал для кореневих каналів - склоіономерний цемент - "Kefac Endo Aplicap" (ESPE), "Endion" (VOCO).
Пломбування кореневих каналів у зубах із несформоваиим коренем після девітальної екстирпації проводиться так само у 2 етапи, як і при проведенні вітальної екстирпації. Перший етап передбачає пломбування кореневого каналу кальційвмісними або цинкевгено-ловою пастами. Другий етап - після закриття апікальної частини кореня — пломбування гутаперчевими штифтами або тверднучими пастами