Профілактика карієсу у дітей

Значна поширеність карієсу та інтенсивність ураження ним ди­тячого населення зумовлюють актуальність профілактики цієї хво­роби. Тому стоматологічна допомога дітям має стати якісною, набу­ти профілактичного напрямку. Саме в цьому полягають резерви мож­ливого зниження захворюваності зубів і тканин пародонта у дітей.

Профілактика — це система державних, соціальних, медичних, гігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здо­ров'я і запобігання розвитку хвороби.

Система державних профілактичних заходів є безперечно най­важливішою. Вона спрямована на охорону навколишнього середо­вища, охорону здоров'я матері і дитини. Реалізація державної систе­ми заходів з охорони здоров'я спрямована насамперед на антенатальну профілактику хвороб, формування і розвиток здорової дитини (мал.38).

Мал. 38. Діаграма, що відображує епідеміологічну модель хвороби у взаємодії первинних і вторинних чинників та основні напрямки профілактики (за G. Nikiforuk, 1985)

200

Система соціальних заходів, спрямованих на профілактику кар­ієсу, пов'язана із забезпеченням здорового способу життя — дотри­мання раціонального режиму праці та відпочинку, науково обгрун­тованих норм харчування та особистої гіпсни.

Медичні заходи щодо профілактики карієсу спрямовані на роз­робку і впровадження етіологічне і патогенетичне обгрунтованих за­собів і методів впливу на організм та органи ротової порожнини з метою підвищення їх стійкості до карієсу, а також на зниження карі-єсогенності несприятливих чинників ротової порожнини.

До гігієнічно-виховних заходів щодо профілактики карієсу нале­жать гігієнічне виховання населення з питань стоматології, поширен­ня знань про здоровий спосіб життя, прищеплення навичок з догля­ду за органами ротової порожнини і утримування їх здоровими.

Санітарна освіта з питань стоматологічної профілактики передує гігієнічному навчанню з догляду за ротовою порожниною і супроводжує його.

Основні принципи санітарно-освітньої роботи, сформульовані експертами ВООЗ, такі:

усі профілактичні стоматологічні процедури повинні містити елементи навчання;

необхідний інтегрований підхід до кожної вікової та соціальної груп людей;

матеріал для прищеплення навичок повинен містити нову інфор­мацію, привертати до себе увагу людей;

стоматологічна санітарна освіта повинна бути частиною загаль­них програм санітарної освіти, тому що стоматологічне здоров'я за­лежить від загального стану організму, поведінки і звичок людини, а також від стану навколишнього середовища;

інструкція із стоматологічної санітарної освіти повинна мати науковий характер.

Виділяють чотири організаційні форми санітарної освіти: бесі­да з пацієнтом один на один; проведення групових бесід або дискусій;

утворення комітетів, груп із пропаганди санітарних і медичних знань за місцем роботи або навчання; розповсюдження санітарно-освітніх знань за допомогою засобів масової інформації.

Методи стоматологічної освіти — це бесіди, лекції, семінари, уро­ки здоров'я, ігри тощо, Лекцію або бесіду про карієс слід розпочати з

201

викладення суті цього захворювання і його ускладнень. Необхідно висвітлити роль загального стану організму у виникненні карієсу, характеру харчування, оздоровчих заходів. Метою стоматологічної санітарної освіти і гігієнічного навчання населення є формування звички регулярно доглядати за ротовою порожниною. Досягнення цієї мети здійснюється через певні етапи: знання —^ розуміння —^ переконання —^ навик —^ звичка.

Розпочинати санітарно-освітню роботу з питань стоматологіч­ної профілактики доцільно серед педагогів та медичних працівників дитячих закладів і шкіл. Після цього необхідно організувати зустріч з батьками з метою залучення їх до участі в програмах, спрямованих на поліпшення здоров'я дітей. Найважливішим етапом санітарно-освітньої роботи є беспосередня робота з дітьми. Уроки, бесіди з пи­тань профілактики стоматологічних захворювань проводяться дифе­ренційовано, з урахуванням віку дітей.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ стоматологічні профілак­тичні заходи складаються з двох основних етапів єдиного профілак­тичного процесу: первинної і вторинної профілактики.

Первинна профілактика — це система державних, соціальних, медичних та гігієнічно-виховних заходів, спрямованих на усунення причин та чинників ризику виникнення карієсу, а та­кож на підвищення опірності організму дитини до дій несприятли­вих чинників навколишнього і побутового середовища.

Вторинна профілактика— це комплекс заходів, спрямованих на раннє виявлення хвороби, запобігання виникненню рецидивів, прогресуванню процесу та його ускладнень.

Основними завданнями первинної профілактики є: створення умов для повноцінного формування і первинної мінералізації твердих тка­нин зуба; забезпечення фізіологічного перебігу процесу дозрівання твер­дих тканин зуба (вторинна мінералізація), а якщо необхідно — стиму­лювання цих процесів; запобігання або усунення розвитку карієсу.

Розрізняють етіологічну (етіотропну) і патогенетичну профілак­тику карієсу. Етіологічна профілактика спрямована на зменшення кількісного та якісного складу карієсогенної мікрофлори (зубного нальоту), поліпшення самоочищення зубів, дотримання гігієни ро­тової порожнини. Патогенетична профілактика карієсу охоплює ме­тоди ендогенної та екзогенної профілактики.

202

Ендогенна профілактика карієсу має розпочинатися ще в ан­тенатальний період розвитку дитини. Це зумовлено тим, що процеси формування і мінералізації зубів починаються в ембріональний пе­ріод розвитку дитини і тривають після її народження. Закладення, формування і первинна мінералізація тимчасових зубів відбувають­ся в антенатальний період розвитку дитини. Закладення і формуван­ня зачатків постійних зубів розпочинаються на 4-5-му місяці вагіт­ності, процес первинної мінералізації коронок постійних зубів завер­шується на 7-8-му році життя.

Антенатальна профілактика спрямована насамперед на підтримання здоров'я вагітної, профілактику в неї соматичних та інфекційних хвороб у цей період, а також забезпечення повноцінно­го харчування. Стоматолог має брати участь у складанні раціону хар­чування вагітної.

Для профілактики карієсу у дітей та жінок у період вагітності надзвичайно важливим є надходження до організму достатньої кількості солей кальцію, фосфору, фтору та інших мікроелементів, а також вітамінів. Так, вагітній жінці потрібно щоденно вживати 1,5 г кальцію, 2,5 г фосфору, 3 мг фтору, 2,5 мг тіаміну броміду, 5000-10 000 МО кальциферолу (вітаміну D) на добу. Потреба в цих речовинах суттєво зростає з 4-го місяця вагітності. Мікроелементи містяться в морській капусті, м'ясі криля, морській рибі, буряці, ка­пусті, горіхах. Існують спеціально розроблені композиції вітамінів і мінералів для вагітних жінок (наприклад, "Прегнавіт"), призначен­ня яких є виправданим у період вагітності.

У процесі спостереження за вагітними потрібно своєчасно вно­сити корективи в їх харчовий раціон. Підставами для цього є висо­кий приріст карієсу, гострий його перебіг, клінічні ознаки гіповіта­мінозу, повторна вагітність через короткий проміжок часу, супутні хронічні хвороби. У таких випадках виправданим є призначення вагітній лікарських засобів, спрямованих на підтримання необхідної кальцій-фосфорної рівноваги.

Суттєве значення у формуванні стійкості до карієсу зубів має стан здоров'я дитини на 1-му році життя та харчування її в цей пері­од. Найкращим продуктом для новонародженого є грудне молоко матері. Природне вигодовування забезпечує організм новонародже­ного всіма необхідними речовинами і не потребує будь-якої корекції.

203

У разі штучного вигодовування слід максимально компенсувати його недоліки. Контроль за харчуванням дитини здійснює педіатр.

Організм дитини, який росте і розвивається, особливо у віці 6-7 та 10-11 років, коли значно збільшуються зріст, маса тіла, кількість зубів, відчуває підвищену потребу в солях кальцію, вітамінах, білках, фторі. Тому харчування дитини має бути збалансованим як в кількісному, так і в якісному відношенні (мал. 39).

Діти старшого віку і дорослі повинні споживати протягом дня в середньому 80-100 г білків, 400-500 г вуглеводів, 80-100 г жирів (у тому числі 10% рослинних жирів), до 0,1 г вітамінів, до 20 г солей (у тому числі 10 г кухонної солі).

Мал. 39. Вплив харчування на розвиток зубів до і після прорізування

204

Дефіцит білкової їжі в період розвитку зуба може призводити до порушення структури емалі, що формується. Особлива роль нале­жить незамінним амінокислотам (аргінін, лізин, аланін, гліцин, пролін, тирозин), обмін яких порушується при карієсі.

Певне значення має збалансованість мінерального складу хар­чових продуктів, а саме: оптимальним є співвідношення кальцію і фосфору від 4:5 до 1:1,5, магнію і кальцію — від 1:3 до 1:2. Надлишок фосфору і жирів пригнічує засвоєння кальцію, а білків і магнію — активізує його. Найбільш збалансованим щодо вмісту кальцію, фос­фору і жирних кислот є козине молоко та його продукти; щодо каль­цію і фосфору — абрикоси, персики, вишня, слива, черешня, морська та річкова риба; щодо кальцію, фосфору і магнію — яблука, редис, квасоля, гарбуз, капуста білокачанна, риба. Найбільша кількість во­дорозчинних сполук фтору міститься у вищих сортах чаю і морській капусті. Велика кількість мікроелементів міститься в морепродуктах:

м'ясі криля, мідіях, пасті "Океан" та ін. (табл. 27).

Найкращим джерелом кальцію с молоко та молочні продукти, які сприяють повноцінній мінералізації емалі. Вміст кальцію в мо­лоці становить 120 мг%,усирі — 135 мг%, у сирковій масі — 95-160 мг%;

0,5 л молока забезпечує добову потребу дитини (школяра) в кальції. Джерелом кальцію також є бобові, горіхи, яєчний порошок, вівсяна крупа, м'ясо, овочі, фрукти.

Найнесприятливіший вплив па тверді тканини зубів чинять вуг­леводи, більшість з яких (сахароза, фруктоза, глюкоза) легко фермен­тується мікроорганізмами зубного нальоту з утворенням органічних кислот, здатних посилювати процеси демінералізації емалі. З метою зниження карієсогенного потенціалу вуглеводів слід рекомендувати пацієнтам зменшити загальну кількість вживаного цукру, частоту вживання цукру та інших вуглеводів; не утримувати довго в ротовій порожнині солодку їжу (льодяники, карамель тощо); по можливості замінювати легко ферментовані вуглеводи на такі, що не метаболізу-ються бактеріями ротової порожнини — сорбітол, ксилітол, цикла-мат, аспартам, сахарин.

У рекомендаціях із раціонального харчування не слід забувати й про те, що їжа — це чинник самоочищення ротової порожнини, при­родного звільнення від м'якого зубного нальоту. Тому одним із шляхів посилення самоочищення ротової порожнини є вживання твердої" їжі

205

Таблиця 27. Вміст фторидів у різних продуктах харчування (за Cholak, 1960)

їжа	Вміст фторидів (мг/л, мг/кг)
	Рівень	Межі коливань
Продукти тваринного походження
Яловичина	0,9	0,2-2,0
Свинина	1,2	0,2-3,3
Курятина	-	1,4
Яловичі нирки	7,7	6,9-10,1
Яловиче серце	2,5	2,3-2,7
Яловича печінка	5,5	5,2-5,8
Скумбрія	25,51	0,02-84,47
Лосось	8,55	4,16-19,34
Устриця	1,24	0,65-1,58
Сардина	9,2	7,3-12,5
Яйця	0,4	0,00-1,48
Молоко коров'яче	0,17	0,07-0,55
Сир	-	1,62
Масло	-	1,50
Овочі та фрукти
Цитрусові	0,17	0,03 - 0,36
Нецитрусові фрукти	0,34	0,00-1,32
Зернові і продукти з них	0,57	0,10-4,00
Пшениця	2.8	1,7-4,0
Пшеничне борошно	-	0,3-0,4
Боби	0,13	0,11-0,15
Капуста	0,31	0,12-0,80
Картопля	1,19	0,07 - 6,4
Шпинат	0,78	0,21-1,8
Напої
Чай	55,51	3,2-398,8
Кава	0,90	0,2-1,6
Вино	0,98	0.00-6,34

206

(сирі овочі, тверді фрукти). Хороше тренування зубо-щелепної сис­теми відбувається під час вживання твердої сухої їжі, що підвищує слиновиділення. Тверду їжу рекомендують дітям для вироблення у них звички до жування, для поліпшення росту й розвитку зубо-ще­лепної системи. Бажано вживати овочі та фрукти після солодкої, липкої, м'якої їжі, а також у проміжках між основними прийомами їжі.

Крім того, жувальне навантаження сприятливо діє на тканини пародонта, підвищує вміст захисних чинників у ясенній рідині.

Велике значення в період первинної та вторинної мінералізації мають іони фтору. Механізм захисної дії фтору на емаль полягає в заміні групи ОН на іони F в гідроксіапатиті емалі і формуванні фто-рапатиту Са(РО,) gF^ або фториду кальцію - CaFy Це залежить від концентрації фтору: при низьких частіше формується фторапатит, що є стійким до дії кислот, при концентрації понад 0,1% — утворюється шар фториду кальцію, що покриває емаль. Фтор гальмує фермент енолазу, за допомогою чого переривається цикл гліколізу і зменшуєть­ся утворення молочної кислоти. Фтор гальмує бактеріальний обмін у зубній бляшці, а також утворення позаклітинних полісахаридів (мал.40). Кількість фтору в організмі залежить від його вмісту у питній воді і харчових продуктах.

Ендогенна профілактика карієсу полягає насамперед у сис­темному призначенні сполук фтору. Вони можуть надходити до організму людини з питною водою, фторованим молоком, кухонною сіллю, таблетками або краплями фториду натрію.

Показаннями до призначення сполук фтору є:

висока захворюваність на карієс серед населення;

низький вміст фтору в питній воді (менше ніж половина опти­мальної дози для кожної кліматичної зони);

відсутність додаткових джерел системного надходження фто­ридів.

Найбільш виражений карієсстатичний ефект фторидів спосте­рігається в разі надходження оптимальної кількості фторидів в організм у період внутрішньощелепного формування зубів і мінера­лізації емалі. Це пов'язано з тим, що в емалі в достатній кількості ут­ворюються фторапатити, які є більш стійкими до дії кислот зубного нальоту. Основним джерелом надходження іонів фтору у тверді тка-

207

нини зубів у період внутршіньощелепноі мінерелізацп є кров. Тому головним завданням ендогенної профілактики карієсу шляхом зас­тосування сполук фтору с забезпечення достатнього вмісту іонів фто­ру у сироватці крові.

Штучне фторування питноїводи є порівняно дешевим, абсолют­но безпечним і найефективнішим методом ендогенної профілактики карієсу зубів. Для штучного фторування питної води на водогінних станціях додають розчинні сполуки фтору, створюючи оптимальну концентрацію фтору в питній воді — 1-1,2 мг/л.

Фторування питної води сприяє зниженню приросту карієсу в тимчасових зубах на 40-50%, у постійних — на 50-60%. Збільшується кількість осіб з інтактними зубами, знижується швидкість прогресу­вання каріозного процесу, зменшується кількість ускладнень карієсу.

У регіонах, де відсутнє централізоване водозабезпечення, може використовуватись альтернативний метод — фторування води в шко­лах (концентрація фтору в питній воді становить 2-3 мг/л). Редук-

Мал. 40. Механізми каріесстатичної дії фторидів та їх взаємодія (за G. Nikiforuk, 1985)

208

ція приросту карієсу при цьому досягає 40%. Фторування питної води діє на емаль зубів протягом усього життя людини.

Ефект фторування кухонної солі наближається до ефекту фто­рування питної води. Його можна буде рекомендувати в тих випад­ках, коли фторування питної води неможливе з економічних або тех­нічних причин. Оптимальна концентрація фторидів у солі становить 200-250 мг/кг. При цьому редукція приросту карієсу становить близь­ко 50%. Промисловий випуск фторовано-йодованої солі розпочато у Закарпатській області.

Фторування молока є альтернативним методом уведення фто­ридів в організм. Технологія фторування молока відносно проста. До молока найчастіше додають фторид натрію або монофторфосфат на­трію. Для дітей дошкільного віку оптимальною є концентрація фто­риду в молоці, що складає 2,5 мг/л, для дітей шкільного віку — до 5 мг/л. Фтороване молоко слід вживати у віщ від 3 до 12 років по 200 мг (1 стакан) щодня протягом 200-250 днів на рік. Редукція прирос­ту карієсу при цьому становить 30-50 %.

Таблетки фториду натрію є засобом системної профілактики карієсу зубів у разі дефіциту вмісту фтору в питній воді. Їх признача­ють дітям віком від 2 до 15 років протягом 250 днів на рік. Згідно з рекомендаціями ВООЗ таблетки фториду натрію в регіонах з по­мірним і низьким рівнем захворюваності на карієс призначають тільки тим дітям, які мають високий ризик виникнення карієсу. При цьому доза фториду 0,5 мг на добу призначається дітям після 3 років.

У регіонах з високою поширеністю карієсу тимчасових і пос­тійних зубів препарати фтору призначають із 6-місячного віку з ура­хуванням вмісту фтору в питній воді (табл.28).

Із препаратів іноземного виробництва застосовують "Fluoretten

Таблиця 28. Схема дозування фтористих препаратів, що враховує вміст фтору в питній воді (ВООЗ, 1995)

Концентрація фториді в у питній воді (мг/л)	Доза фторидів (мг/надобу)
	6 міс- 2 роки	2-4 роки	4-16 років
< 0,3 мг/л	0,25	0,50	1,00
0,3-0,7 мг/л	0,00	0,25	0,50
> 0,7 мг/л	0,00	0,00	0,00

209

law", одна таблетка якого містить 0,25 мг фтору (0,55 мг натрію фто­риду), і "Fluoretten forte" — в одній таблетці — 1 мг фтору (2,2 мг натрію фториду). Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після сніданку, дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашею. При цьому забезпечується як місцевий, так і загальний ефект дії фтору, тому найдо­цільніше після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку. Прийман­ня таблеток натрію фториду можна чергувати з призначенням вітафтору. Тривалість курсу 200-250 днів на рік.

Вітафтор (Vitaftorum) — комбінований фторовмісний препарат, в одній чайній ложці (5 мл) якого міститься: ретинолу пальмінату (вітамі­ну А) - 3300 МО (0,00182 г), ергокальциферолу (вітаміну D)- 400 МО (0,00001 г), аскорбінової кислоти — 0,06 г, натрію фториду — 0,0011 г. Пре­парат приймають всередину під час їди або через 10-15 хв після неї один раз на день. Дітям віком від 1-6 років його призначають по 1/2 чайної ложки, із 7 до 14 років — по 1 чайній ложці. Препарат вживають щоденно протягом 1 міс; після двотижневої перерви курс лікування повторюють. Повторні курси рекомендується проводити 4-6 разів на рік з перервою влітку.

Ендогенне призначення фторидів для [ірофілактики карієсу потре­бує регулярного контролю і дотримання запобіжних заходів. Основний шлях виведення фторидів з організму - із сечею. Тому для визначення рівня його надходження в організм був запропонований метод визначен­ня добової екскреції фторидів із сечею.

Доведено, що у віці до 15 років із сечею виводиться 50% фтори­ду, що надійшов в організм; у віковій групі 16-19 років — 55%; у до­рослих — 60%. Тому для отримання даних про надходження фторидів показник добової екскреції фториду із сечею для осіб до 15 років слід помножити на коефіцієнт 2,0; для осіб 16-19 років — на 1,8; для осіб 20 років і старших — на 1,66.

Біологічним маркером надлишкового надходження фтору в організм є розвиток флюорозу (табл.29).

Для ендогенної профілактики карієсу застосовують також пре­парати кальцію.

Кальцію глюконат (Calciigluconas) призначають дітям до 1 року по 0,5 г, 2-4 років — 1,5,6 років — 1,5,7-9 років - 1,5-2,10-14 років — по 2-3 г 2-3 рази на добу. Курс лікування 1 міс. Через 3 міс курс повторюють.

210

Профілактика карієсу у дітей

Кальцію лактат (Calcii lactas) порівняно з кальцію глюконатом є більш ефективним у разі перорального застосування, оскільки фор­мує в кишечнику середовище, яке сприяє всмоктуванню кальцію. Ви­пускається в порошку і таблетках по 0,5 г.

Кальцію гліцерофосфат (Calciiglicerophosphas) призначають усе­редину по 0,05-0,2 г на прийом. Курс лікування — 1 міс. Повторний курс проводять через 3 міс. Гранули гліцерофосфату містять кальцію гліцерофосфату 10 частин, натрію гліцерофосфату 2 частини, цукру 88 частин. Приймають по 1/2-1 чайній ложці 2-3 рази на добу.

Обмін кальцію пов'язаний з обміном фосфору. Добова потреба організму у фосфорі становить 1,5 г. Для нормального фосфорно-кальцієвого обміну важливе не лише достатнє надходження фосфо­ру в організм, а й ступінь його засвоєння тканинами. Всмоктування кальцію і фосфору, яке відбувається в стінках тонкої кишки, зале­жить від співвідношення кальцію і фосфору і регулюється кальци-феролом (вітаміном D,) і паратирином.

Фітин (Fhytinum) містить 36% органічно зв'язаної фосфорної кислоти. Як і інші препарати фосфору, стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, нормалізує стан нервової системи при хворобах, пов'язаних з недостачею фосфору в організмі. Призначають 3 рази на добу протягом 6-7 тиж; дітям віком до 1 року — 0,05-0,1 г, до 2 років — 0,1 г, 3-4 років — 0,15 г, 5-6 років — 0,2 г, 7-9 років — 0,25 г, 10-14 років — 0,25 г-0,3 г на прийом.

Крім препаратів кальцію, фосфору та фтору для профілактики карієсу застосовують вітаміни, зокрема, кальцифероли (препарати вітаміну D), ретинол (вітамін А), аскорбінову кислоту і вітаміни групи В.

Таблиця 29. Безпечні рівні сумарного добового споживання фтору

Категорія населення	Вік, роки	Фтор, мг
Грудні діти	0-0,5 0,5-1,0	0,1-0,5 0,2-1,0
Діти і підлітки	1-3 4-6 7-Ю 11 і більше	0,5-1,0 1,0-2,5 1,5-2,5 1,5-2,5
Дорослі	-	1.5-4,0

Примітка. Оптимальна кількість фтору в раціоні дорослої людини становить 1,8 мг/на добу

211

Недостатність ретинолу, тіаміну (вітаміну В,), аскорбінової кис­лоти послаблює мінералізацію дентину, що проявляється збільшен­ням кількості інтерглобулярних проміжків, виникненням в емалі заг­либлень і борозен. Такі зуби більше піддаються ураженню карієсом, тому препарати цих вітамінів застосовують для ранньої профілакти­ки карієсу.

Джерелом аскорбінової кислоти є овочі, ягоди і фрукти, які містять клітковину, потрібну для кращого травлення, а також міне­ральні солі. Вітаміни групи В містяться у м'ясі, яйцях, печінці, хлібі з борошна грубого помелу, гречаній і вівсяній крупах.

Для синтезу ретинолу в організмі потрібний каротин, велика кількість якого міститься в моркві. Вживання тертої моркви зі смета­ною або рослинною олією сприяє кращому засвоєнню ретинолу. Рос­линна олія містить альфа-токоферол (вітамін Е) і незамінні поліне-насичені жирні кислоти. Можна рекомендувати полісол - продукт дієтичного харчування, багатий на цей вітамін.

При раціональній організації харчування немає потреби у зас­тосуванні синтетичних вітамінних препаратів.

Призначення ергокальциферолу (вітаміну D^), холекальцифе-ролу (вітаміну Dg) і ретинолу для профілактики карієсу доцільне в період формування та мінералізації зубів. Кальцифероли містяться у невеликій кількості в яєчному жовтку, ікрі, вершковому маслі та мо­лоці, у великій кількості у поєднанні з ретинолом — у печінці та жи­ровій тканині риб.

Метаболіти кальциферолів є складовою частиною системи, яка забезпечує підтримання нормального рівня кальцію в крові. Крім того, до цієї системи належать: кальційзв'язуючий білок, який за участю кальційактивованої лужної фосфатази і кальційзалежної АТФ-ази забезпечує всмоктування кальцію з дистального відділу тонкої киш­ки та фіксацію його в кістковій тканині; транспортні білки, які спри­яють перенесенню метаболітів кальциферолів до органів і тканин;

ферментні білки, які здійснюють гідроксилювання кальциферолів у печінці і нирках, а також гормони — кальцитонін і паратирин.Каль-цитопін посилює депонування кальцію в кістковій тканині, а парати-рин сприяє утворенню активних метаболітів кальциферолів, що суп­роводжується підвищенням рівня іонізованого кальцію в крові.

На 2 3-му році життя в осінньо-зимовий період призначають

212

1-2 курси УФ-опромінення (20-25 сеансів) для стимуляції природ­ного синтезу вітамінів групи D у шкірі дитини.

Мікроелементи (стронцій, кобальт, хром, нікель, мідь, цинк, мо­лібден, ванадій) впливають безпосередньо на тканини зуба, змінюю­чи їх структуру та хімічний склад; діють на зубний наліт, гальмуючи або активуючи обмінні реакції; впливають на властивості та хімічний склад слини і мікрофлору ротової порожнини; діють на фермента­тивні процеси в слині і тканинах зуба. Основне значення мікроеле­ментів — підвищення резистентності твердих тканин зуба до карієсу.

Для профілактики дисбалансу мікроелементів, особливо в пері­од вагітності, лактації, а також формування мінералізації кісткової тканини зубів у дітей доцільно вживати морську капусту.

Морська капуста (Laminaria saccharinas) містить комплекс мікро­елементів. Для медичних цілей випускається у вигляді порошку або гранул по 180 г в упаковці. Розроблена харчова добавка з морської капусти під назвою "Еламін".

Профілактика карієсу за схемою Ю.В.Федорова, В.О.Кошевсь-кої (1971) проводиться протягом 1 міс двічі на рік (квітень-травень і вересень-жовтень) і полягає в щоденному уведенні в раціон дітей дошкільного віку гліцерофосфату кальцію (по 0,5 г) у другі страви і вітамінів групи В ,(2 мг) та Bg (5 мг) у треті страви.Дітям шкільного віку замість вітамінів у харчовий раціон (салат) додають морську ка­пусту з розрахунку 0,5 г на дитину.

Значне обмеження в раціоні рафінованих вуглеводів (конди­терські, борошняні вироби, варення, солодощі та ін.) істотно змен­шує вплив карієсогенних чинників у ротовій порожнині.

Є кілька перспективних шляхів зменшення карієсогенної ролі вуглеводів: обмеження кількості і зниження частоти їх вживання;

заміна вуглеводів, що метаболізуються в ротовій порожнині (сахаро­за, фруктоза, глюкоза), на такі, що не метаболізуються (сорбіт, ксиліт, маніт), і скорочення часу перебування вуглеводів у ротовій порож­нині шляхом видалення їх залишків під час полоскання; обмеження здатності вуглеводів до метаболізму .Досить простими щодо виконан­ня та ефективними є такі рекомендації: не їсти солодкого на ніч, а також у проміжках між прийомами їжі, не вживати солодке як остан­ню страву. Якщо ці рекомендації порушуються, слід почистити зуби або прополоскати ротову порожнину.

213

У раціоні дитини обов'язково мають бути сирі овочі і фрукти, що забезпечує організм вітамінами, мінеральними речовинами, кліткови­ною, створює для жувального апарату достатнє функціональне наван­таження і стимулює функцію слинних залоз.

Екзогенна профілактика карієсу. Методи екзогенної профілак­тики карієсу зубів використовуються після прорізування зубів і пе­редбачають вплив беспосередньо на тверді тканини зубів. Мета цих методів — підвищення карієсрезистентності емалі шляхом рекристал­ізації гідроксіапатиту, тобто насичення емалі іонами кальцію, фосфо­ру і фтору. Для цього потрібні розчини кальційвмісних препаратів — 10% глюконату кальцію, 5-10% підкисленого фосфату кальцію і 2,5% гліцерофосфату кальцію. Показаннями до їх застосування є наявність інтактних зубів із незавершеною мінералізащєю.

Курс лікування — 15-20 аплікацій або 10-15 процедур електро­форезу (вводити з анода). Через 5 міс курс лікування повторюють. Використовують також фітат, хлорид, ацетат і нітрат кальцію, фос-форвмісні препарати — натрієву сіль гексофосфорної кислоти, моносіль гексофосфорної кислоти, монофторфосфат, триметафосфат натрію або кальцію.

Для одночасного уведення обох активних іонів кальцію і фосфо­ру слід використовувати гліцерофосфат кальцію, фосфат кальцію, мо-нофосфат кальцію.

Уведення іонів фтору значно прискорює мінералізацію емалі. Ефективність застосування фтору зумовлена тим, що після прорізу­вання зуба емаль протягом 3-4 років перебуває в стадії дозрівання, особливо на 1-му році після прорізування зуба. У цей період до емалі зубів дитини проникає у три рази більша кількість іонів фтору, ніж до емалі дорослої людини. Для місцевого призначення використовують­ся різні препарати фтору: фторид натрію, олова та цинку, міді, срібла, монофосфат натрію. Методи застосування препаратів: полоскання, ротові ванночки, аплікації. Форма препаратів — розчини, гелі, лаки.

Полоскання фторвмісними розчинами. Найчастіше для полос­кання використовують розчин натрію фториду в концентрації 0,05; 0,1;

0,2% відповідно раз на день, раз на тиждень або раз на два тижні. Три­валість полоскання — 1-2 хв, кількість розчину — близько 10 мл.

Обробка зубів фторвмісними лаками є одним із найефективн­іших засобів екзогенної профілактики карієсу. Лаки утворюють

214

плівку, яка щільно покриває емаль і залишається на ній від кількох годин до кількох тижнів, справляючи таким чином пролонговану дію щодо вивільнення фтору і надходження його до складу емалі. Вміст сполук фтору в лаках різний — від 0,1 (Fluor Protector, VOCO) до 6% (Bifluorid 12, VOCO). Фторвмісні лаки рекомендують використовува­ти кожні 3-6 міс особам із високим ризиком виникнення карієсу. Ре­дукція приросту карієсу внаслідок використання фторвмісних лаків становить близько 50%.

Фторвмісні гелі випускаються переважно за кордоном. Це такі пре­парати, як "Fluoridin gel", "Elmex Gelee", "Pro-Fluorid Gelee" (VOCO). Вони наносяться на зуб за допомогою спеціальних пластмасових ло­жок для верхньої і нижньої щелеп і утримуються протягом 15-20 хв.

Досить поширеним нині є аплікаційний метод профілактики ка­рієсу (за П. AJIeycoM; Є. В. Боровським). Для аплікацій використову­ють 10% розчин кальцію глюконату, 4% розчин фтористого натрію. Зуби спочатку обробляють розчином кальцію глюконату (15-20 хв), а потім натрію фториду (3-5 хв). На курс — від 5 до 10 процедур щодня або через день. Рекомендується два курси на рік.

Мал. 41. Морфологічна будова жувальної поверхні постійного премоляра А та постійного моляра Б. Вигляд у скануючому електронному мікроскопі (за J. R. Pinkham,199e)

215

Підвищує проникнення мінеральних речовин у тканини зуба з ротової рідини і ремінералізуючих розчинів електрофорез. Під дією електричного струму іони накопичуються в тканинах зуба, утворюють депо, що сприяє прискоренню їх мінералізації.

Метод герметизації фісур є найефективнішим методом екзоген­ної профілактики карієсу. Він передбачає профілактику карієсу жу­вальної поверхні молярів шляхом заповнення інтактних фісур та інших анатомічних заглиблень здорових зубів адгезивними матеріалами (гер-метиками),що перешкоджають контакту зубної поверхні зі слиною, мікрофлорою, зубним нальотом.

Морфологічна будова жувальної поверхні постійних зубів є до­сить складною, з великою кількістю складок, заглиблень, мікроско­пічних пор в емалі (мал. 41).

Фісури на жувальній поверхні можуть мати різну анатомічну бу­дову. Вирізняють відкриті або V-подібні фісури та глибокі і вузькі І-подібні фісури, що майже сягають дентинно-емалевого з'єднання. Саме в таких фісурах карієс розвивається особливо часто (мал. 42).

Мал. 42. Морфологічна будова фісур на жувальній поверхні: А — широкі, відкриті, V-подібні фісури; Б — глибокі, закриті, І-подібні фісури (за J. R. Pinkham,1996)

216

Доцільним є проведення герметизації борозен зубів невдовзі після їх прорізування: перших постійних молярів — у віці 5-6 років, пер­ших премолярів — у віці 9-10 років, других премолярів — у віці 10-11 років, других молярів — у 12-13 років. Концепція герметизації фісур з'явилась близько 200 років тому, проте практичного втілення вона набула лише в 70-ті роки нинішнього століття, коли з'явились композиційні матеріали (табл. ЗО).

Основні вимоги до герметизуючих засобів: стійка адгезія до тка­нин зуба у вологому середовищі; міцність на стискання та стійкість щодо стирання; тверднути при кімнатній температурі у вологому се­редовищі протягом 2-3 хв; стабільність кольору і не змінювати забар­влення тканини зуба; технологічність, яка дозволяє застосовувати їх в умовах клініки.

Особливо важливою є виражена адгезія до твердих тканин зуба, яка забезпечує мінімальну крайову проникність і механічну міцність, оскільки карієспрофілактичний ефект герметизуючого засобу реалі­зується в тому разі, коли він закриває борозни протягом не менш як 12-24 міс. Зараз розроблено особливий різновид стоматологічних матеріалів — герметизуючі засоби, або силанти, які використовують­ся виключно для герметизації борозен. За своїми фізико-хімічними властивостями вони близькі до композиційних матеріалів.

Таблиця ЗО. Показання до герметизації здорових (некаріозних) оклюзійних поверхонь (за G. Nikifornk, 1985)

Критерій	Герметизувати	Не герметизувати
Морфологія жу­вальної поверхні	Глибокі, вузькі фісури та ямки	Широкі, легко очищувані фісури
Вік зуба	Щойно прорізався	Зуб не ушкоджується карієсом протягом 4 років і більше
Інтенсивність карієсу у дитині	Можливий фісурний карієс в інших зубах; апроксимальні поверх­ні майже не уражені	Численний апроксимальний карієс
Наявність інших профілактичних заходів	Пацієнт отримує від­повідну систему і(або) місцеву профілактику фторидами	Пацієнт споживає воду із зниженим вмістом фтору; він не охоплений чинними програмами стоматпрофілактики

217

Нижче наведено класифікацію герметиків, що їх застосовують для герметизації борозен.
За хімічним складом
На основі Bis GMA Oralin (SS White Dental Products) Visio Seal (ESPE) Sealite (Kerr) Estiseal (Kulzer)	На основі UDMA та інших полімерів Prisma-Shield (Dentsplay) Fluro Shield (Dentsplay)
За механізмом твердіння
Самотвердіючі Contact-Seal (Vivadent) Prisma-Shield (Dentsplay) Evicrol-Fissur (Spofa-Dental) Delton (Jonson-Jonson, USA)	Такі, що твердіють під дією світла з довжиною хвилі 480 нм (фотополімерні) Fissurit, Fissurit F (VOCO) Helio Seal, Helio Seal F (Vivadent) Visio Seal (ESPE) Esti Seal LC (Kulzer) Ultra Seal (ESPE) Pit and Fissure Sealant (Bisco) Денталекс (Стома-Технологія, Харків)
За наявністю наповнювача
Ненаповнеш (вміст наповнювача не перевищує 26-28%) Helio Seal (Vivadent) White light Oralin (SS White Dental Products) Delton (Jonson-Jonson, USA) Visio Seal (ESPE)	Наповнені (вміст наповнювача становить 50%) Prisma Shield (50%) Esti Seal LC (32%) Sealite (40%) Fluro Shield (50%)

Методика герметизації борозен: 1) ретельне очищення зуба за допомогою полірувальної пасти, яка не містить олії і фтору; 2) ізолю­вання зуба від слини; 3) протравлення емалі 37% розчином фосфор­ної кислоти протягом 15 -20 сек; 4) ретельне промивання водою про­тягом ЗО сек; 5) висушування; 6) нанесення герметизуючого засобу на борозни; 7) опромінення протягом 40 сек; 8) контроль оклюзії в разі використання фотополімерного герметика.

Гігієна ротової порожнини

Метою гігієнічного догляду за ротовою порожниною є очищен­ня її від залишків їжі, зубного нальоту, мікробного і клітинного дет­риту, а також уведення засобів, що позитивно впливають на її органи і тканини. Згідно зданими епідеміологічних досліджень ВООЗ регу-

218

лярне дворазове на день чищення зубів протягом двох років знижує інтенсивність ураження карієсом на 30-40%. Проте 60-80% дітей шкільного віку мають незадовільний гігієнічний стан ротової порож­нини, що свідчить про недотримання ними гігієнічних вимог. Це зу­мовлено не лише нерегулярним доглядом, а й невмінням правильно чистити зуби, необізнаністю щодо кратності чищення зубів, трива­лості рухів щіткою та питань вибору гігієнічних засобів. Досвід пока­зує, що необхідний рівень гігієнічних навичок і систематичний дог­ляд за ротовою порожниною дітей можна забезпечити тільки у співдружності стоматологів, вихователів дитячих дошкільних зак­ладів, учителів і батьків. Зараз у багатьох школах, стоматологічних поліклініках створюються кабінети гігієни ротової порожнини. По­ряд із навчанням дітей правильному догляду за ротовою порожни­ною кабінет є методичним центром щодо поширення гігієнічних знань серед дітей. Із цією метою проводяться також виставки гігієнічних засобів догляду за зубами і ротовою порожниною, здійснюється сан­ітарно-гігієнічне виховання методичного персоналу дитячих садків, шкіл, а також учителів.

Для гігієнічного догляду за ротовою порожниною використову­ються зубні щітки, пасти, порошки, еліксири, розчини для полоскань, зубочистки і зубні нитки (флоси).

Зубними щітками користуються для видалення залишків їжі та зубного нальоту з усіх поверхонь зубів і міжзубних проміжків. Зубна щітка складається з ручки та головки (робочої частини), на якій зак­ріплені пучки синтетичної або природної щетини.

Ефективність використання зубної щітки визначається правиль­ним індивідуальним добором з урахуванням її жорсткості, форми і розміру робочої частини.

Існує 5 ступенів жорсткості зубних щіток:

дуже жорсткі (№ 1);

жорсткі (№ 2);

середньої жорсткості (№ 3);

м'які (№ 4);

дуже м'які (№ 5).

Вибір зубної щітки залежить від віку пацієнта, стану зубів і ясен. Дитячі зубні щітки, як правило, виготовляються з дуже м'якого або м'якого волокна. Зубні щітки такого ж ступеня жорсткості слід вико-

219

ристовувати і пацієнтам із захворюваннями пародонта. Жорсткі та дуже жорсткі щітки можна рекомендувати тільки особам зі здорови­ми яснами, проте при неправильному користуванні вони можуть трав­мувати ясна і приводити до стирання твердих тканин зуба.

Найраціональніша зубна щітка для дорослих має головку зав­довжки 25-30 мм і завширшки 10-12 мм. Ряди щетинок мають роз­ташовуватись рідко, на відстані 2-2,5 мм один від одного і не більше ніж три в ряду. Висота щетинок не повинна перевищувати 10-12 мм.

Дітям віком 2-5 років рекомендується зубна щітка розмір, ро­бочої частини якої до 2 см, 5-7 років — 2,5,7-10 років — до 3 см. Термін користування однією зубною щіткою не повинен перевищувати 3-4міс(табл.31).

Зубні нитки (флоси) є ефективними предметами гігієни для очи­щення контактних поверхонь зубів. Вони виготовляються із штуч­них волокон (нейлону, вощеного і невощеного шовку), можуть мати круглу або плоску форму. Плоска і вощена нитка більш зручна, ос­кільки вона не рветься і охоплює велику поверхню зуба. Іноді для ниток застосовують спеціальні утримувачі. За кордоном випускають­ся нитки, просочені фтористими та іншими лікувально-профілактич­ними засобами. Для очищення міжзубних проміжків нитку завдовж­ки 30-40 см накручують на середні пальці рук і натягують великими пальцями правої та лівої руки. У такому положенні її вводять до міжзубного проміжку, притискують до апроксимальної поверхні зуба, потім виконують 6-7 рухів у передньо-задньому або нижньо-верх­ньому напрямку. Далі таку ж саму процедуру повторюють з іншими міжзубними проміжками. Тривалість процедури становить приблиз-

Таблиця 31. Вибір зубної щітки залежно від віку

Вік, роки	Розмір робочої частини, мм	Жорсткість робочої' частини
2-4	18	Дуже м'яка (№5), м'яка (№4)
5-7	18-23	М'яка (№'4), середньої'жорсткості (ХїЗ)
8-Ю	25-30	Середньої жорсткості (№3)
11-24	25-30	Середньої жорсткості (№3), жорстка (№2), дуже жорстка (№1)
25 і більше	25-30	Жорстка (№2), середньої жорсткості (№3)

220

но 3 хв. Не слід просувати нитку з великим зусиллям, щоб не пошко­дити ясна (мал. 43).

Нитки, просочені 2% розчином натрію фториду, є водночас і за­собом для профілактики карієсу контактних поверхонь.

Діти можуть самостійно користуватися флосами приблизно з 9-10 років.

Зубочистки застосовують для додаткового очищення міжзубних проміжків і бічних поверхонь зубів. Вони ефективні при обробці широ­ких міжзубних проміжків. Частіше застосовуються зубочистки з пласт­маси. За формою робочої частини вони можуть бути плоскі, трикутні або круглі. Зубочистку розташовують під кутом ітриблизно 45° до зуба, занурюючи робочу частину в ясенну борозну, просувають її, притиску­ючи до поверхні зуба, у міжзубний проміжок до Контактної точки.

Зубні пасти с поширеним засобом догляду за ротовою порож­ниною. Вони містять у своєму складі абразивний наповнювач (хімічно осаджену крейду, дикальцій фосфат, пірофосфат кальцію, силікат алюмінію та ін.); зв'язуючий компонент - гідроіюлоїд (гліпероль; на­трієва сіль диметилцелюлози; альгінат натрію та ін.); поверхнево-

Мал. 43. Техніка використання флосів:

й - нитку завдовжки 30-40 см накручують на середні вальці рук;

б — нитку натягують великими пальцями правої та лідоїруки-в — нитку уводять до міжзубного проміжку;

г - нитку притискують до апроксимальної поверхні зуба і очищують її

221

активні речовини (алізаринова олія; лаурилсульфат натрію та ін.);

антисептики і дезодоровані речовини.

Крім того, до складу пасти можуть бути введені лікувально-про­філактичні добавки: солі,екстракти лікарських рослин, мікроелемен­ти, ферменти (табл. 32).

Залежно від того, чи є подібні добавки в складі пасти, їх поділя­ють на дві великі групи: гігієнічні, які призначені лише для очищен­ня зубів і ротової порожнини від залишків їжі і зубного нальоту, а також для дезодорації ротової порожнини; лікувально-профілактичні, до яких як додаткові компоненти входять біологічно активні засоби.

Зубні пасти повинні відповідати певним вимогам: вони мають

Таблиця 32. Антимікробні агенти, що входять до складу зубних паст і еліксирів (за P.D. Marsh, 1993)

Клас інгібітора	Приклад	Дія
Бісгуаніди	Хлоргексидин	Гальмує утворення зубного нальоту Протизапальна дія, протикарюзна дія, широкий спектр антимікробної активності, порушує метаболізм бактерій
Феноли	Триклозан	Протизапальна дія, протикаріозна дія, широкий спектр антимікробної активності, порушує метаболізм бактерій
Солі металів	Цинк, мідь	Гальмує утворення зубного нальоту Антибактеріальна дія, порушує метаболізм бактерій
Штучні олії	Ментол	Гальмує утворення зубного нальоту
Рослинні екстракти	Сангвінарин	Гальмує утворення зубного нальоту Протизапальна дія і широкий спектр антимікробної активності, порушує метаболізм бактерій
ПАВ (поверхнево-активні речовини)	Додецил-сульфат Na Лаурил-сульфат Na	Гальмує утворення зубного нальоту Антибактеріальна дія, порушує метаболізм бактерій
Четвертинні амонієві сполуки	Цитил піридину хлорид	Гальмує утворення зубного нальоту Антибактеріальна дія

222

Профілактика карієсу у дітей

бути нейтральними, володіти очищувальними та поліруючими влас­тивостями, мати приємний запах, смак і вигляд; давати охолоджую­чий та дезінфікуючий ефект; бути нешкідливими; не мати подраз­нювального та алергізуючого впливів.

Ефективність чищення зубів залежить від кількості та якісного складу абразивних компонентів, що входять до складу пасти.

Лікувально-профілактичні зубні пасти за характером впливу можуть бути двох типів: 1) протикаріозні: а) з вмістом фтору; б) пре­паратів кальцію і фосфору; 2) протизапальні і стимулювальні: а) з вмістом ферментів; б) екстрактів лікарських рослин; в) вітамінів і біостимуляторів; г) з додаванням солей; д)такі, що впливають на обмінні процеси у кістковій тканині.

Найпоширенішими лікувально-профілактичними пастами є такі, що містять сполуки фтору. Ці пасти рекомендують дітям і до-

Таблиця 33. Приблизний хімічний склад фторвмісних паст (за G. Nikifonxk, 1995)

Компонент	Хімічна формула		Дія	Відсоток від ваги
Натрію фторид	NaF		Карієсстатична	0,243
або натрію монофосфат	Na,PO,F		Карієсстатична	0,880
Сорбітол	С.Н.А		Зв'язувальна	45-55
Кремнезем	SiO,xH,0		Очищувальна	15-25
Гліцерін	C.H	0,	Зв'язувальна	15-25
Натрій лаурил сульфат	CH,(CH,),„CH,OSO,Na		Поверхнево-активна	1-2
Вода	H,0		Розчинна	1-5
Гідратованин натрію фосфат або натрію цитрат	Na,H,PO,zH,0		Буфер	1 -5
Сахарин	C,H,NO,S		Підсолоджу вач	0,1
Запах: м'ятна олія, коріандр, евкаліпт, ментол, лимонна олія	-		Ароматизована	< 1,5
Діоксид титану	TiO,		Опакер	< 1
Барвник (FD&C Blue No1)	-		Барвник	< 1
Консервант	-		Стабілізатор	0,20

223

рослим для профілактики каріссу зубів. До складу фторвмісних паст вводять фториди натрію, олова, монофторофосфат, підкислений фос­фатами фтористий натрій, останнім часом і органічні сполуки фтору (амінофториди) (табл. 33).

Згідно з рекомендаціями ВООЗ (1984) оптимальна концентра­ція іону фтору в зубних пастах становить 0,1%. Зубні пасти для до­рослих містять від 0,11 до 0,76% натрію фториду або від 0,38 до 1,14% натрію монофторфосфату. У складі зубних паст для дітей сполуки фтору містяться в значно меншій кількості (до 0,023%).

Дослідження профілактичної дії фторвмісних зубних паст щодо карієсу продемонстрували, що їх використання знижує приріст ка­рієсу у дітей на 15-35%.

Вибір гігієнічних або лікувально-профілактичних паст залежить від стану зубів і тканин ротової порожнини. Дітям із здоровою слизо­вою оболонкою ясен та без ураження зубів карієсом можна рекомен­дувати для догляду за ротовою порожниною спеціальні зубні пасти, які мають приємні смакові якості: "Ну, погоди!", "Ягодка", "Красная шапочка", "Буратино", "Детская" та ін. Яскраве оформлення паст та їх смакові якості мають сприяти прищепленню дітям гігієнічних на­вичок.

При множинному ураженні зубів карієсом, а також з метою його запобігання дітям рекомендують користуватися зубною пастою "Че-бурашка", яка містить спеціальний протикаріозний компонент Ремодент. З цією метою дітям старшого віку можна користуватися лікувально-профілактичними зубними пастами "Жемчуг", "Арбат", "Фтородент", "Ремодент", "Macleans", "Aquafresh", "Frescodent" таїн.

Якщо у дітей є хвороби тканин пародонта (гінгівіт, пародонтит), для чищення зубів слід рекомендувати хлорофілвмісні пасти — "Ек­стра", "Лесная", "Шалфейная", а також такі, що містять екстракти різних лікарських рослин, — "Ромашка", "Азулена", "Чародійка" та ін.

Гелеподібні пасти — відносно нова лікарська форма в стомато­логії. Вони мають високі піноутворюючі властивості, приємні на смак, мають різне забарвлення , проте їх очищувальні властивості нижчі порівняно з пастами, що містять крейду або дикальційфосфат. Зав­дяки наявності внутрішніх водних структур гель дозволяє вводити до складу хімічно несумісні речовини, тому що водна оболонка запо­бігає хімічній реакції між ними. Гелі застосовуються для аплікацій і

224

чищення зубів.Вміст активного фтору в гелях становить від 0,1 до 1,5%. Ремінералізуюча дія гелю здійснюється шляхом дифузії речо­вини з нього в слину, а з неї — у тверді тканини зубів. Типовими геля­ми є "Elmex" (Німеччина), (Fluocaril", "Fluodent" (Болгарія), Бленд­а-Мед "Blendi Gel"( Англія).

Зубні порошки мають переважно очищувальну дію. З точки зору лікувально-профілактичної дії вони цінності не мають, тому що вве­дення до їх складу лікувальних компонентів ускладнене. Останнім часом спостерігається чітка тенденція до скорочення випуску зубних порошків.

Зубні еліксири — допоміжні гігієнічні засоби для ротової порож­нини у вигляді рідини. Вони є водними або спиртовими розчинами, до яких додають різні речовини: вітаміни, антисептики та ін. Елікси­ри справляють дезодораційну (освіжаючу) дію на ротову порожни­ну. Вони використовуються, як правило, для полоскання після чи­щення зубів, а також після вживання їжі для видалення її залишків.

Гігієнічний догляд за ротовою порожниною слід розпочинати з дворічного віку, коли у дитини формується тимчасовий прикус. Спо­чатку дитині краще користуватися лише зубною щіткою без пасти. Важливо привчати дитину чистити кожен зуб з усіх боків. З 4-5 років дитина має чистити зуби двічі на день: зранку та увечері перед сном.

Г.М.Пахомов (1982) описав стандартний метод чищення зубів при якому зубний ряд верхньої і нижньої щелеп умовно поділяють на шість сегментів. Зуби чистять послідовно спочатку на верхній, а потім на нижній щелепі. Підмітаючими рухами (донизу для верхньої щелепи і догори для нижньої) видаляють зубний наліт з жувальних зубів, роблять кілька обертально-поступальних рухів і закінчують чищення сегменту коловими рухами щітки. Згодом переходять до наступного сегменту і т. ін. (мал 44).

Під час навчання дітей чищенню зубів доцільно лічити рухи щітки. На кожній поверхні потрібно робити по 10 парних рухів щіткою з обов'язковим залученням ясенного краю. Чищення розпо­чинають з жувальної групи зубів верхньої щелепи: жувальні поверхні чистять обертально-поступальними рухами, вестибулярні - підміта­ючими рухами від ясен, а оральні - шкребучими. Потім послідовно гак само чистять премоляри і фронтальні зуби, після чого перехо­дять на інший бік щелепи. У такій самій послідовності чистять усі

225

зуби на нижній щелепі. Завершують чищення вертикальними руха­ми щітки при зімкнутих щелепах у фронтальній ділянці і коловими рухами в ділянці жувальних зубів. На чищення зубів витрачається близько 3 хв, протягом яких здійснюється 300-320 парних рухів зуб­ною щіткою.

Якість проведеного чищення зубів може бути перевірена шля­хом забарвлення зубного нальоту йодвмісними розчинами або спе­ціальними барвниками (еритрозин), а гігієнічний стан визначається за індексами, які дозволяють дати об'єктивну оцінку.

Мал. 44. Елементи стандартного методу чищення зубів:

О. — розміщення зубної щітки під кутом 45° до поверхні зубів і ясен;

б — підмітаючі рухи зубної щітки згори донизу при чищенні зубів верхньої щелепи;

в — підмітаючі рухи зубної щітки знизу вгору при чищенні зубів нижньої ще­лепи