
- •522 Список літератури
- •Розвиток тимчасових і постійних зубів
- •Розвиток тимчасових зубів
- •Розвиток постійних зубів
- •Будова дентину
- •Будова цементу
- •Анатомічна будова тимчасових зубів
- •Анатомічна будова постійних зубів
- •Нижня щелепа
- •Фізичні методаї діагностики
- •Методи дослідження кісткової тканини щелепно-лицевої ділянки
- •Лабораторні методи дослідження
- •Захисні механізми ротової порожнини
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика карієсу тимчасових зубів
- •Карієс тимчасових зубів на стадії формування кореня
- •Карієс тимчасових зубів на стадії сформованого кореня
- •Клініка, діагностика, диференційна діагностика карієсу постійних зубів
- •Лікування карієсу у дітей Лікування карієсу тимчасових зубів
- •Лікування карієсу постійних зубів
- •Стоматологічні пломбувальні матеріали, що застосовуються в дитячій
- •Терапевтичній стоматологи
- •Стоматологічні цементи
- •Композиційні пломбувальні матеріали
- •Стоматологічні адгезиви (бонд-системи, або праймер-адгезивні системи)
- •Стоматологічні амальгами
- •Профілактика карієсу у дітей
- •Некаріозні ураження зубів
- •"Тетрациклінові" зуби
- •Флюороз (ендемічний флюороз)
- •Природжені вади розвитку твердих тканин зубів
- •Пульпіт тимчасових і постійних зубів Структура та функції пульпи
- •Пульпіт тимчасових зубів Етіологія і патогенез пульпіту у дітей
- •Класифікація пульпіту у дітей
- •Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів
- •Пульпіт постійних зубів Етіологія, патогенез, класифікація
- •Мал. 60. Класифікація пульпіту кмі (о.С. Яворська, л.І.Урбанович, 1961) 269
- •Клініка, діагностика і диференційна діагностика пульпіту постійних зубів у дітей
- •Лікування пульпіту постійних зубів у дітей
- •Періодонтит тимчасових і постійних зубів
- •Структура і функції періодонта
- •Етіологія і патогенез періодонтиту тимчасових і постійних зубів у дітей
- •Клініка періодонтиту тимчасових зубів
- •Клініка періодонтиту постійних зубів
- •Ендодонтія тимчасових зубів
- •Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів
- •Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів
- •Ендодонтичні наконечники та інструменти для обробки кореневих каналів
- •Лікування гострого періодонтиту постійних зубів у дітей
- •Травматичні ушкодження зубів
- •Тактика під час лікування травм
- •Постійних зубів у дітей і. Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи
- •II. Пошкодження тканин пародонта
- •III, IV. Пошкодження кістки, ясен, слизової оболонки
- •Травми тимчасових зубів у дітей
- •Ускладнення після травми тимчасових та постійних зубів
- •Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта
- •Класифікація хвороб пародонта
- •Пародонтит
- •Генералізований пародонтит
- •Ідіопатичні хвороби з прогресуючим лізисом тканин пародонта (пародонтоліз)
- •Хвороби слизової оболонки ротової порожнини у дітей Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в дитячому віці
- •Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини
- •Пошкодження слизової оболонки ротової порожнини
- •Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань на слизовій оболонці ротової порожнини
- •Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Алергічні хвороби слизової оболонки ротової порожнини
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при деяких системних захворюваннях
- •Зміни слизової оболонки ротової порожнини при специфічних хворобах
- •Хвороби губів (хейліти)
- •Стоматогенне вогнище інфекції та вогнищевозумовлені хвороби
- •Список літератури
Стоматологічні пломбувальні матеріали, що застосовуються в дитячій
• t* •••
Терапевтичній стоматологи
За своїм призначенням пломбувальні матеріали поділяють на 5 груп (М. М. Гернер та співавт., 1985): постійні, що застосовуються для відновлення анатомічної форми та функції зуба; тимчасові, що використовуються для тимчасового закриття каріозної порожнини в процесі лікування ускладненого або неускладненого карієсу; лікувальні, що застосовуються для прокладок під постійні пломбувальні матеріали найчастіше з метою лікування глибокого карієсу; пломбувальні матеріали для заповнення кореневих каналів зубів; герметики (силанти), що застосовуються для закриття немінералізованих фісур з метою профілактики карієсу.
У клініці дитячої терапевтичної стоматології вибір пломбувального матеріалу повинен проводитися з урахуванням вікових особливостей будови зубів (тимчасових або постійних), групової належності зуба, стану пульпи, а також ступеня активності каріозного процесу.
З позицій матеріалознавства пломбувальні матеріали для постійних пломб доцільно розділити на 4 групи залежно від їх природи:
цементи; композиційні пломбувальні матеріали; адгезиви; стоматологічні амальгами.
Пломбувальні матеріали мають відповідати технологічним, функціональним, біологічним та естетичним вимогам, а саме:
не розчинятися у воді і ротовій рідині, тобто бути хімічно стійкими;
після змішування бути придатними для роботи певний проміжок часу, протягом якого зберігати пластичність і здатність до моделювання;
мати високу адгезію до тканин зуба у вологому середовищі;
мати коефіцієнт теплового розширення, що наближається до тканин зуба;
тверднути в присутності води і слини протягом 5-Ю хв;
177
мати малу теплопровідність, щоб тепло і холод не діяли на пульпу;
мати мінімальне водопоглинання;
бути індиферентними до тканин зуба і слизової оболонки ротової порожнини;
мати стабільний колір. Максимально імітувати тканини зуба після затвердіння;
не давати усадки після затвердіння, що дозволяє мати ідеальне крайове прилягання;
мати рН, що наближається до 7 під час і після затвердіння;
мати твердість, що наближається до твердості емалі,
добре протистояти стиранню і не мати абразивних властивостей;
мати антисептичні і прогизапальні властивості;
бути рентгеноконтрастними.
Стоматологічні цементи
Стоматологічні цементи широко використовуються в дитячій терапевтичній стоматології, особливо при пломбуванні тимчасових зубів, а також як прокладки для захисту пульпи.
Згідно із сучасною класифікацією (D. S. Smitn, 1995), виділяють 4 типи стоматологічних цементів:
1. Фосфатні:
цинк-фосфатні,
силікофосфатні,
силікатні.
2. Фенолятні:
цинк-евгеноловні, Са (ОН)^ - саліцилатні.
3. Полікарбоксилатні:
цинк-полікарбоксилатш, склоюномерні.
4. Акрилатні:
поліметилакрилатні, диметилакрилатні.
178
Цинк-фосфатні цементи (фосфат-цемент, Adhesor; фосфат-цемент, що містить срібло^г§і1; діоксивісфат)
Позитивними якостями цих цементів є добрі термоізолюючі властивості, мала токсичність та відповідність матеріалу коефіцієнту теплового розширення твердих тканин зубів. Проте вони мають і деякі недоліки: порозшсть, значна усадка та розчинність, невелика механічна та хімічна стійкість порівняно із силікатними, силіко-фос-фатними та іншими видами цементів. Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів додають солі срібла та інші речовини, що надають цементам антимікробні та протикарюзні властивості.
Фосфат-цемент. У дитячій стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня.
Бактерицгідний фосфат-цемент, що містить срібло. До складу звичайного цинк-фосфатного цементу додано сіль срібла, що надає йому бактерицидні властивості.
У дитячій терапевтичній стоматології бактерицидний фосфат-цемент застосовують як постійний пломбувальний матеріал для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня, а також як ізоляційну прокладку, тільки в бічних зубах під пломби з амальгами та цементів.
Випускаються бактерицидні цинк-фосфатні цементи, що містять інші бактерицидні речовини (CuO, Cu^O та ін.). Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів запропоновано додавати фторид олова (SnF„) у кількості 1-3 %, що безперечно підвищує їх карієсста-тичний ефект.
Порошок фосфат-цементу на 75-90% складається з оксиду цинку, решту становлять оксиди магнію, кремнію, кальцію та алюмінію. Рідина являє собою водний розчин ортофосфорної кислоти, частково нейтралізований гідратами оксиду алюмінію та цинку.
Цементна маса для прокладок або пломб готується шляхом змішування рідини з порошком протягом 1-1,5 хв. Критерієм готовності є така консистенція отриманої маси, коли вона не тягається за шпателем, а відривається, утворюючи зубщ не вище ніж 1 мм. Не слід додавати рідину до густо замішаної маси.
Силікатні цементи (силіцин, силщин-2, Fntex,) відрізняються від фосфатних цементів своїм складом. Порошок силікатного це-
179
менту — це подрібнене скло, що складається з алюмосилікатів, сполук фтору та барвників. Рідина подібна до такої фосфат-цементів, проте містить складові частини в дещо інших пропорціях. Силікатні цементи мають кращі фізико-механічні властивості порівняно з фосфатними цементами, стійкі в умовах ротової порожнини, мають колір і блиск, що наближається до емалі. Проте вони є досить крихкими, погано витримують жувальне навантаження, можуть негативно впливати на пульпу зуба. Силікатні цементи використовують переважно для пломбування каріозних порожнин І, III, V класів. Їх не рекомендується використовувати для контактних пломб та для пломбування каріозних порожнин IV класу.
У дитячій терапевтичній стоматології силікатні цементи з відповідною ізолюючою прокладкою можуть застосовуватися в постійних зубах із сформованим коренем для пломбування каріозних порожнин вищезгаданої локалізації. У тимчасових зубах силікатні цементи рекомендується використовувати для пломбування депульпова-них зубів.
Силікатні цементи замішують протягом 1 хв. Маса вважається приготованою правильно, якщо при легкому надавлюванні шпателем її поверхня стає вологою (блискучою) і не тягнеться за шпателем. При роботі із силікатними цементами не бажано користуватися металевим шпателем та металевими матрицями.
Силікофосфатний цемент (силІдотп) — є сумішшю порошків фосфатного (20%) та силікатного (80%) цементів.
Силідонт має добру адгезію, пластичний, менше виражені його токсичні властивості, він досить твердий і стійкий у порожнині, проте відрізняється за кольором від тканин зубів, що обмежує його застосування.
Силідонт досить широко використовується в дитячій терапевтичній стоматології для пломбування каріозних порожнин І, II та V класів у тимчасових молярах, І, II та V класів у постійних молярах та премолярах. Ізоляційна прокладка при роботі із силідонтом є обов'язковою.
Методика приготування цементної маси із силідонту така сама, як із силіцину.
Силікофосфатні цементи виключно для тимчасових зубів (лак-тодент, Ihfantid) відзначаються низькою токсичністю за рахунок
180
підвищеного вмісту оксиду цинку в порошку та меншої кількості ортофосфорної кислоти в рідині. Це дозволяє використовувати їх без ізоляційних прокладок, що особливо зручно при пломбуванні неглибоких каріозних порожнин у тимчасових зубах дітей раннього віку. Однак ці цементи мають меншу механічну стійкість, тому в разі пломбування контактних каріозних порожин використання їх обмежене. У постійних зубах можуть використовуватися для ізоляційних прокладок.
Цементи на основі фенолята містять у своєму складі оксид цинку та очищений евгенол або гвоздичну олію (85% евгенолу). Між оксидом цинку та евгенолом у присутності води відбувається хімічна реакція з утворенням евгеноляту цинку. Реакція твердіння відбувається дуже повільно, тому до складу цементів додають сполуки, що здатні її прискорювати (наприклад, солі цинку). Цементи промислового виробництва тверднуть протягом 2-10 хв, набуваючи через 10 хв достатньої міцності, що дозволяє ставити на прокладку з такого цементу постійну пломбу з амальгами.
Перевагою ципк-евгенолових цементів є, безперечно, їх позитивний вшіив на пульпу. Вони мають одонтотропні та протизапальні властивості. Проте висока розчинність у ротовій рідині, а також низька механічна міцність дозволяють застосовувати такі цементи тільки для прокладок і тимчасового пломбування. Не слід застосовувати цинк-оксид-евгенолові цементи для прямого покриття пульпи, тому що евгенол є сильним подразником. Він є також потенційним алергеном. Крім того, слід пам'ятати про несумісність композитних матеріалів з прокладками, що містять евгенол.
Хелатні цементи з гідроксидом кальцію "Dycal" (DentSplay), "Life"Ta ін.). З'явилися на початку 60-х років. Це цементи фенолят-ного типу, що засновані на реакції твердіння між гідроксидом кальцію та іншими оксидами й ефірами саліцилової кислоти. Ці цементи складаються з двох паст, одна з яких містить гідроксид кальцію, а інша - хімічні сполуки, що забезпечують швидке твердіння.
Цементи, що містять гідроксид кальцію, широко застосовуються при лікуванні гострого глибокого карієсу та для прямого покриття оголеної пульпи. Їх перевагами є легкість використання, швидке твердіння, позитивний вплив на пульпу. Недоліки: незначна міцність, можливість пластичної деформації, розчинність за наявності крайової проникності (негерметичне пломбування).
181
Полікарбоксилатні цементи (Poly-F-Plus;Carbocement;
Adgesor-Carbofine). Порошок містить оксид цинку з добавками магнію та солей кальцію, рідина — це 30-50% водний розчин поліакри-лової кислоти. Значними перевагами цих цементів є майже повна безпечність для твердих тканин і пульпи зуба та властивість хімічно зв'язуватися з емаллю і дентином. Вони ідеально підходять для пломбування тимчасових зубів, тому що не потребують ізоляційної прокладки і мають виражену адгезію до твердих тканин зуба.
У постійних зубах полікарбоксилатний цемент застосовується як підкладочний матеріал і для тимчасового пломбування. Тривалість змішування порошку з рідиною не повинна перевищувати 20-30 сек, з метою максимального використання адгезивних властивостей його слід використати протягом 2 хв. Якщо поверхня цементної маси стає тьмяною і в ній з'являються тонкі нитки, то ця порція цементу непридатна для використання.
Склоіономерні цементи — це сучасні пломбувальні матеріали, що поєднують властивості силікатних та поліакрилових систем.
Склоіномерні цементи складаються з порошку (тонко змеленого фторсилікату кальцію і алюмінію) та рідини (50% водний розчин кополімеру поліакрил - поліітаконової або поліакрил-полімалеїно-вої кислоти). У деяких матеріалах кополімер додається до порошку, а як рідина для замішування використовується вода.
За загальноприйнятою класифікацією (R. W. Phillips, 1991), виділяють декілька типів склоіономерних цементів:
І тип — цементи для фіксації коронок, протезів, ортодонтич-них Aqua Cem апаратів (AquaCem, Fuji I, Ketac-Cem);
II тип — відновні (для реставрацій) (Fuji II, Ketac - fil, Chemfil).
1 підтип — для естетичних реставрацій;
2 підтип — для навантажених реставрацій (Fuji IX).
Ill тип — цементи для підкладок (Baseline, Aqua lonobond). Склоіномерні цементи мають значну адгезію до твердих тканин зубів, вони міцно зв'язуються з дентином і композитними пломбу-вальними матеріалами без попереднього протравлювання, мають високу біологічну сумісність з тканинами зуба. Зв'язок пломбуваль-ного матеріалу з емаллю і дентином відбувається за рахунок хелат-ного з'єднання карбоксилатних груп полімерної молекули кислоти з кальцієм твердих тканин зубів. Крім того, з маси склоіономера протягом певного часу виділяється фтор, що дисоціює в тканини зуба,
182
підвищуючи їх карієсрезистентність і запобігаючи розвитку вторинного каріеєсу.
Склоіономерні цементи використовуються для пломбування каріозних порожнин III, V класів у постійних зубах; для тимчасових реставрацій у постійних зубах із несформованим коренем.
Склоіономерні цементи є ідеальним пломбувальним матеріалом для пломбування каріозних порожнин усіх класів у тимчасових зубах. Їх можна використовувати як підкладочний матеріал, особливо при роботі з композитними матеріалами (табл. 23).
Замішують цементну масу протягом 30-40 сек. Робочий час становить 1 хв після закінчення замішування. Підсихання поверхні це-
Табдиця 23. Деякі Склоіономерні цементи і їх призначення
Назва |
Фірма |
Для підкладок |
Для пломбування зубів |
Для кореневих каналів |
фотопо-лімерні |
|
тимчасових |
постійних |
|||||
Baseline |
DeTrey |
+ |
|
|
|
|
Chem Fil Superior |
Espe |
|
+ |
+ |
|
|
Fuji-lonomerType 1 |
GC |
+ |
+ |
|
|
|
Fuj'i-lonomer Type 11 |
GC |
+ |
+ |
+ |
|
|
Fuji-lonomer Type El a |
GC |
|
|
+ |
|
+ |
Lining Cement |
GC |
+ |
-- |
- |
|
|
Agua lonofill |
Voco |
|
|
-1- |
|
|
lonofifl |
Voco |
|
|
+ |
|
|
Vilrebond |
3M |
+ |
|
|
|
+ |
Vitremer |
3M |
|
+ |
+ |
|
|
Argion |
Voco |
|
|
+ |
|
+ |
lonoseal |
Voco |
+ |
|
|
|
|
lonobond |
Voco |
+ |
|
|
|
|
Ketac-Cem |
Espe |
+ |
+ |
|
|
|
Ketac-Fil Aplicap |
Espe |
|
+ |
+ |
|
|
Photac-Fil Aplicap |
Espe |
|
+ |
+ |
|
+ |
Afkaliner |
Espe |
+ |
|
|
|
|
Ketac -Endo Aplicap |
Espe |
|
|
|
+ |
|
Van Glass VLC |
DeTrey |
+ |
+ |
+ |
|
+ |
Vivaglass Liner |
Vivadent |
+ |
|
|
|
|
Fuji-lonomerType IX |
GC |
|
+ |
+ |
|
|
183
ментної маси та поява тонких ниток свідчать про початок твердіння і непридатності цієї порції для пломбування.
Недоліками склоіономерних цементів є повільне твердіння, по-рівнеяно низька міцність, деяка чутливість до вологи, рентгенопро-зорість та можливий вплив на пульпу. Тому у разі гострого глибокого карієсу рекомендується дно каріозної порожнини покрити каль-ційвмісною прокладкою, а потім шаром склоіономерного цементу завтовшки 1,5 мм. Останнім часом з'явилися склоіономерні цементи світлового твердіння (Fuji Lining LG (GC), Vitremer (ЗМ)), що більш зручні і економні в роботі (табл.23). Вони містять у своєму складі елементи композитної основи і тому вважаються гібридними.
Ізоляційні лаки — це тонкі прокладки (лайнери). До складу лаків входять: наповнювач (оксид цинку), розчинник (ацетон або хлороформ), полімерна смола (поліуретан) і лікарська речовина (фторид натрію, гідроксид кальцію). Ізоляційний лак вносять у каріозну порожнину пензликом, рівномірно розподіляють його по стінках і дну, висушують струменем повітря. Рекомендується вносити послідовно 2-3 шари лаку. Основне призначення ізоляційного лаку - захистити пульпу від токсичної дії пломбувального матеріалу.
Найвідоміші ізоляційні лаки: Dentin - Protector (Vivadent);
Amalgam Liner (VOCO); Thermoline (VOCO); Evicrol - Varnish (Spofa Dental).
Позитивними якостями лаків є їх висока хімічна стійкість, вологостійкість, зменшення крайової проникності, бактеріостатичні та одонтотропні властивості. Основним недоліком є недостатній термоізоляційний ефект, що обмежує використання лаків у глибоких каріозних порожнинах.