- •Зарождение экономических знаний . Первые и современные экономические школы
- •Предмет политическая экономия
- •Метод политической экономии
- •Экономические законы и категории
- •5.Место производства в экономической системе
- •6.Факторы производства
- •7.Организационно-правовые формы производства
- •8. Сутність потреб та їх класифікація
- •9.Экономическая деятельность и ее стадии
- •10..Производственные возможности и проблема выбора
- •11.Экономические интересы и их содержание, согласование и реализация
- •12.Собственность и ее место в системе экономических отношений
- •13.Виды и формы собственности
- •14.Разгосударствование и приватизация. Их особенности на Украине
- •15.Натуральное и товарное формы общественного хазяйства
- •16.Понятие «благо» и «товар».Их сущность
- •17.Стоимость, полезность и ценность: содержание, соотношение и рознь.
- •18.Деньги. Их сущность и функциональное назначение
- •19.Превращение денег в капитал. Сущность капитала и его структура
- •20.Первоначальное накопление капитала.(воп.19) Превращение рабочей силы в товар
- •21.Зароботная плата. Сущность и формы. Безработица, ее виды
- •22.Кругооборот и оборот капитала.
- •23.Сущность промышленного капитала
- •24.Издержки производства и их структура
- •25.Прибыль и факторы ее определяющее
- •26.Межотраслевая конкуренция. Образование средней нормы прибыли
- •27.Торговый капитал и его структура. Торговая прибыль
- •30.Акционерный капитал. Виды ценных бумаг
- •31.Сущность и формы земельной ренты. Цена земли
- •32.Инфляционно-интелектуальный капитал. Роялти
- •33.Основы становлення рыночных отношений. Функции рынка
- •34.Элементы рыночной экономики
- •35.Рыночный механизм. Проблема редкости
- •36.Структура, виды и сегментация рынка
- •37.Модели рыночной экономики
- •38.Государственное регулирование и его история
- •39.Функции и методы государственного регулирования
- •40.Финансовая основа государственного регулирования
- •41.Налоговая политика государства
- •42.Спотовые и срочные рынки
8. Сутність потреб та їх класифікація
Функціонування будь-якої економічної системи припускає задоволення суспільних потреб. Необхідність споживати є фізіологічною особливістю усього живого. Проте тільки людина усвідомлює її, і тому необхідність споживати перетворюється у потребу. Отже, потреба – це усвідомлена необхідність людини споживати, нужда у чому-небудь.
Прагнення людей до задоволення потреб є умовою суспільного виробництва. Але, з другого боку, самі потреби, їх поява обумовлені виробництвом. Породжуючи потреби, суспільне виробництво в той же час є джерелом їх задоволення. Отже, потреби мають суб’єктивно-об’єктивний характер.
Усі потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами. За суб’єктами потреби поділяються на: 1)індивідуальні, колективні та суспільні; 2) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб’єктів економіки. За об’єктами потреби класифікують на: матеріальні (у їжі, одягу, житії, здоров’ї); духовні (у освіті, культурі); соціальні (у труді, управлінні, навколишньому середовищі).
Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так, американський економіст А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості: Вищі потреби: У самовираженні (саморозвиток і самореалізація)У повазі (самоповага, визнання, статус)Соціальні потреби (соціальний контакт, любов, відчуття духовної близькості). Нижчі потреби: Потреби у безпеці та захисті (надійність доходів, робочого місця, забезпечення старості, чисте повітря і т.ін.)Фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло)
Потреби, незалежно від класифікації, безмежні. Повне їх задоволення завжди відносне, що пов’язано з досягнутим в кожний даний момент рівнем розвитку продуктивних сил. У міру розвитку суспільного виробництва потреби змінюються, помножуються, тобто зростають кількісно і якісно. Ця підтверджена багаторічною історією людства закономірність є змістом економічного закону зростання потреб. Цей закон виражає внутрішньо необхідні, стійкі, причиново-наслідкові зв’язки між розвитком суспільного виробництва і удосконаленням потреб людей. Дія цього закону обумовлена технологічним прогресом виробництва, зміною відносин власності, зростанням культури, знань. Внутрішнє протиріччя цього закону – між зростанням потреб і можливостями виробництва у їх задоволенні – є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи.
9.Экономическая деятельность и ее стадии
Зусилля людей, які ґрунтуються на певному розрахунку і спрямовані на задоволення їх різноманітних потреб, представляють собою економічну діяльність. Економічна діяльність – це складний комплекс різноманітних процесів і явищ, у якому політична економія виділяє чотири стадії: саме виробництво, розподіл, обмін і споживання. Початковим пунктом економічної діяльності є виробництво. Вирішальна роль виробництва пов’язана не тільки з тим, що воно є основою життя і джерелом прогресивного розвитку людського суспільства. Більш суттєве друге: соціальний тип і характер виробництва, які залежать від форми власності, зумовлюють соціальний тип і характер усіх інших стадій. Так, соціальна нерівність людей у виробництві тягне за собою їх нерівність у розподілі і споживанні.
Розподіл – це встановлення частки кожного (окремої людини чи колективу) в одержанні суспільного продукту. Слід зауважити, що розподіл засобів виробництва і членів суспільства за сферами і галузями виробництва, підприємствами входить у виробництво, є його зворотною стороною.
Обмін – це процес руху вироблених благ від одного суб’єкта до другого, форма суспільних зв’язків виробників і споживачів. Саме обмін дозволяє отримати те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, окремої людини у відповідності з долею, яка визначена розподілом. Обмін має місце і у самому виробництві у вигляді обміну діяльністю і здібностями, але це не самостійна стадія, а зворотна сторона виробництва.
Споживання – це процес використання результатів виробництва для задоволення потреб. Воно буває виробниче і особисте. Саме останнє створює могутній імпульс розвитку і удосконалення виробництва. Воно примушує виробництво прискорюватися чи стримуватися, міняти структуру, спонукає до життя нове виробництво.
Взагалі, зворотний вплив розподілу, обміну та споживання на виробництво може бути як позитивній, так і негативний, тобто вони можуть стимулювати або здержувати його.