- •Зарождение экономических знаний . Первые и современные экономические школы
- •Предмет политическая экономия
- •Метод политической экономии
- •Экономические законы и категории
- •5.Место производства в экономической системе
- •6.Факторы производства
- •7.Организационно-правовые формы производства
- •8. Сутність потреб та їх класифікація
- •9.Экономическая деятельность и ее стадии
- •10..Производственные возможности и проблема выбора
- •11.Экономические интересы и их содержание, согласование и реализация
- •12.Собственность и ее место в системе экономических отношений
- •13.Виды и формы собственности
- •14.Разгосударствование и приватизация. Их особенности на Украине
- •15.Натуральное и товарное формы общественного хазяйства
- •16.Понятие «благо» и «товар».Их сущность
- •17.Стоимость, полезность и ценность: содержание, соотношение и рознь.
- •18.Деньги. Их сущность и функциональное назначение
- •19.Превращение денег в капитал. Сущность капитала и его структура
- •20.Первоначальное накопление капитала.(воп.19) Превращение рабочей силы в товар
- •21.Зароботная плата. Сущность и формы. Безработица, ее виды
- •22.Кругооборот и оборот капитала.
- •23.Сущность промышленного капитала
- •24.Издержки производства и их структура
- •25.Прибыль и факторы ее определяющее
- •26.Межотраслевая конкуренция. Образование средней нормы прибыли
- •27.Торговый капитал и его структура. Торговая прибыль
- •30.Акционерный капитал. Виды ценных бумаг
- •31.Сущность и формы земельной ренты. Цена земли
- •32.Инфляционно-интелектуальный капитал. Роялти
- •33.Основы становлення рыночных отношений. Функции рынка
- •34.Элементы рыночной экономики
- •35.Рыночный механизм. Проблема редкости
- •36.Структура, виды и сегментация рынка
- •37.Модели рыночной экономики
- •38.Государственное регулирование и его история
- •39.Функции и методы государственного регулирования
- •40.Финансовая основа государственного регулирования
- •41.Налоговая политика государства
- •42.Спотовые и срочные рынки
39.Функции и методы государственного регулирования
Перш ніж перейти безпосередньо до характеристики напрямків і функцій державного регулювання, необхідно знати ідеологію державного регулювання, обґрунтовану різними економічними школами.
Трансформація капіталізму в змішану економіку почалася після Першої світової війни і Великої кризи 1929-1933 рр. Головним ідеологом активного втручання держави в економіку став англійський економіст Дж. М. Кейнс (1883-1946). Кейнсіанська політика ставила своєю метою контроль і регулювання загального попиту для того, щоб він відповідав загальній пропозиції при забезпеченні повної або високої зайнятості населення. Основними інструментами регулювання в моделі Кейнса були державний бюджет, дефіцитне фінансування економіки, а також маніпулювання дисконтною ставкою відсотка.
Модель Кейнса передбачала стимулювання сукупного “ефективного” попиту шляхом “спонукання” до інвестування приватного капіталу, а також через державне фінансування громадських робіт і певний перерозподіл через бюджет національного доходу на користь незаможних.
Важливий внесок у розробку основних напрямків діяльності держави роблять учені Російської економічної академії ім. Г.В. Плеханова, які вважають, що держава бере на себе функції, які принципово не може здійснити сам ринок. Це три функції:
забезпечення економіки потрібною кількістю грошей;
регулювання так званих “зовнішніх” (або побічних) ефектів;
задоволення потреб у “колективних благах” (або в “суспільних товарах”).
Якщо з першою функцією все більш-менш зрозуміло, то друга функція вимагає пояснень. Регулювання зовнішніх для ринку ефектів бере на себе держава.
Велике значення має державне регулювання зовнішніх ефектів, пов'язаних з екологічним аспектом виробництва.
Орієнтована на попит ринкова економіка стимулювала залучення все більших природних ресурсів у господарський оборот, що поставило на грань виживання сучасне суспільство. З'явилися спеціальні державні регулятори, покликані запобігти негативним соціальним наслідкам ринкової конкуренції.
Наступна функція держави: задоволення потреб у “суспільних товарах”. Ринок націлений на задоволення потреб, викликаних попитом. Але є потреби, товари і послуги, які не можна перетворити в попит, - це оборона, охорона суспільного порядку, державне управління, єдина енергетична система і т.ін. Ці блага у світовій економічній науці називаються суспільними товарами.
“Економікс” у свою чергу виділяє три глобальні функції держави: ефективність, справедливість, стабільність.
Ефективність полягає в тому, що держава покликана створити економічний “фон” ефективного функціонування виробництва. Велике значення тут мають антимонопольне законодавство, активізація конкуренції.
Справедливість. Для ринку існує лише один критерій справедливості – це як ти процвітав у конкуренції. Високі доходи процвітаючих і низькі доходи невдах ринок вважає справедливими. Але в загальнолюдському плані це несправедливо.
Зрештою держава взяла на себе функцію перерозподілу доходів через податки, а також підтримання непрацездатних, людей похилого віку і та ін.
Стабільність означає, що держава втягується в макроекономічну функцію підтримки економічної стабільності, вирівнювання циклічної форми розвитку економіки. Проводить вона й антиінфляційну політику.
Отже, держава регулює, доповнює, коригує суто ринковий механізм. Як образно пише П. Самуельсон, керувати економікою під час відсутності того чи іншого – те саме, що намагатися аплодувати однією рукою. Але якщо держава переступає межу розумного втручання в економіку, то відбувається деформація ринкового механізму. Отже, державне регулювання здійснюється через:
правові регулятори, велике значення тут має правова основа підприємництва;
адміністративні регулятори, які варто застосовувати обережно і продумано;
економічні регулятори – основні.
Особливе місце займає економічне програмування або індикативне (рекомендаційне) планування, тобто процес орієнтації державою розвитку суспільного виробництва за допомогою регулярного і комплексного впливу на його структуру відповідно до передбаченого варіанта соціально-економічного розвитку і господарської стратегії.
Виникло воно відразу після Другої світової війни у Франції, Нідерландах, Норвегії, Японії. Пізніше застосовувалося у Швеції, Фінляндії, Великобританії й інших країнах.
Закінчуючи виклад питання, треба сказати, що державне регулювання здійснюється за принципом: “конкуренція – скрізь, де можна, регулювання – скрізь, де необхідно”. При цьому регулювання здійснюється на трьох рівнях: мікро- (підприємство, корпорація), мезо- (середній рівень, на рівні галузі) і макро- (загальнодержавний). Пряме регулювання мінімальне на мікрорівні і максимальне — на макрорівні.