4. Экономические законы и категории

Як випливає з предмета політичної економії, ця наука вивчає економічні закони і закономірності розвитку економічних явищ. Що ж таке економічний закон? З'ясування іманентних кожній системі економічних законів є головним завдання курсу, що вивчається.

За економічними фактами, одиничними й узагальненими, стоїть економічна діяльність людей і ти відносини, у які вони вступають. Багаторазово перевірені і підтверджені узагальнення економічних процесів прийнято називати законами. Економічний закон відбиває сутність цих відносин, є законом розвитку суспільних дій людей.

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні законі розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, у категоріях фіксується статичний стан явища. А в законах – його динаміка, процес руху і розвитку економічного життя.

Економічні закони відносяться до соціальних, суспільних, і цим відрізняються від законів природи. Економічні закони регулюють дії людей. Друга відмінність у тім, що природні закони вічні, економічні носять історично обмежений характер.

Економічні законі тісно між собою пов’язані, тому виступають як система законів. Це складна система, у якій виділяються загальні законі, законі окремих сфер (спеціальні) та основні законі.

Загальні економічні закони діють у всіх економічних формаціях. Наприклад, закон економії часу, закон потреб, що зростають, закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.

Специфічні економічні закони характерні для кожної окремої формації. Наприклад, закон розподілу матеріальних благ при рабстві або при капіталізмі, закон вартості, закон попиту та пропозиції товарів та грошей.

Політична економія вивчає економічні закони на різних господарських рівнях: мікро-, мезо- і макроекономіці. Таким чином, ця наука відкриває закони раціонального господарювання і поведінки економічних агентів у різних економічних і історичних умовах.

Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку, передбачити його перспективу, сприяє правильному використанню їх вимог у господарській діяльності. Це фактично означає економічну необхідність будувати свою діяльність на науковій основі, таким чином, щоб створити широкий простір для дії об'єктивних законів. Саме в цьому й полягає зміст використання останніх. І навпаки, коли свідомо організована діяльність суперечить вимогам економічних законів, то це призводить до великих збитків.

5.Место производства в экономической системе

У самому загальному виді економічні системи бувають «чисті» і «змішані». Основними одиницями сучасної економічної системи прийнято вважати домашнє господарство, підприємство (фірма) і державу.

сутність економічної системи трактується як цілісна сукупність економічних відносин із приводу ефективного виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, яка упорядковує зв’язки між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та послуг, а також забезпечує управління соціально-економічними процесами.

Производство – есть процесс воздействия человека на вещество природы в целях создания материальных благ и услуг, необходимых для развития общества. Исторически оно прошло длительный путь развития от изготовления простейших продуктов до производства сложнейших технических систем, гибких переналаживаемых комплексов, вычислительных машин. В процессе производства не только меняется способ и вид изготовления благ и услуг, но происходит нравственное совершенствование самого человека.

Производство насквозь пронизывает экономику, составляет ее стержневую часть не только потому, что для обеспечения жизни необходимо производить огромное количество видов продукции, непосредственно потребляемой, используемой, применяемой людьми в виде пищи, одежды, жилья, мебели, предметов культурно-бытового назначения, духовных ценностей, средств транспорта и связи, зданий, сооружений, машин. Кстати, такую продукцию принято именовать конечной, так как она завершена в производстве и поступает в сферу своего использования по конечному назначению.

Материальное производство создает и преобразует экономический продукт в его материально-вещественной форме, а также вещественное богатство. В рамках материального производства существует своя инфраструктура. Инфраструктура – совокупность видов хозяйств, обеспечивающих общие условия производства и жизнедеятельности людей. Производственная инфраструктура непосредственно обслуживает материальное производство.

Оно включает отрасли по производству материальных благ и услуг:промышленность;сельское хозяйство;строительство;коммунальное хозяйство;бытовое обслуживание.

Нематериальное производство создает духовные, нравственные и иные ценности. Оно тоже имеет инфраструктуру называемую непроизводственной (социальной), которая опосредованно связана с процессом производства (подготовка кадров, школьное и высшее образование и т.п.). Нематериальное производство включает в себя все социальные сферы общества:образование;искусство; здравоохранение ;сфера общественно-политических отношений