- •Відповіді до екзамену з дисципліни «Фізика»
- •Обертальний рух твердого тіла.
- •Робота, енергія, потужність, імпульс. Закони збереження імпульсу та енергії.
- •Явища переносу. Значення коефієнта дифузії. Явища переносу. Значення коефієнта в’язкості. Явища переносу. Значення коефієнту теплопровідності.
- •Поняття ентропії та вільної енергії. Зміна ентропії в замкнутих системах (Зміна ентропії в циклі Карно).
- •Перший закон термодинаміки та його застосування до процесів у газах.
- •Характеристика кристалічного стану речовини. Симетрія кристалів. Дефекти в кристалах.
- •Статистичний і термодинамічний методи дослідження.
- •Теплова машина та її ккд.
- •Другий закон термодинаміки та його статистичний зміст.
- •Поняття електричного заряду. Закон Кулона.
- •Електрична індукція. Теорема Гауса.
- •Поняття електричного струму. Закони Ома та Кігхгофа. Електричний опір та його фізична суть.
- •Електрична ємність. Класифікація конденсаторів.
- •Електричне поле в діелектрику. Поляризація діелектриків.
- •Енергія електричного поля. Робота та енергія електричного струму.
- •Електричний струм в металах. Термоелектричні явища.
- •Електричний струм в електролітах. Електрична дисоціація. Закон електролізу Фарадея. Практичне застосування електролізу.
- •Електричний струм в газах. Іонізація газів. Самостійний і несамостійний розряди. Види розрядів у газах, їх практичне використання.
- •Діод. Транзистор. Фізичні основи роботи еом.
- •Електричний струм у напівпровідниках. Власна провідність напівпровідників. Домішкова провідність напівпровідників.
- •Утворення електронно-діркового переходу. Напівпровідникові прилади.
- •Енергія магнітного поля. Магнітне поле. Магнітна проникність. Магнітна стала. Характеристики магнітного поля. Закон Біо-Савара-Лапласа.
- •Взаємодія паралельних струмів. Закон Ампера. Індукція магнітного поля. Магнітний потік. Одиниці їх вимірювання. Магнітне поле прямого та кругового струмів та соленоїда.
- •Дія магнітного поля на провідник із струмом. Сила Ампера.
- •Електромагнітна індукція. Досліди Фарадея. Закон електромагнітної індукції. Правило Ленца. Індуктивність. Самоіндукція.
- •Генератор змінного струму, його будова, принцип дії. Миттєве, амплітудне та діюче значення е. Р.С., напруги та сили змінного струму.
- •Трансформатор, його будова, принцип дії. Використання трансформаторів для передачі електроенергії.
- •Механічні та електромагнітні коливання. Диференціальне рівняння коливального руху. Гармонічні коливання.
- •Вільні коливання. Затухаючі коливання. Дикремент затухання. Вимушені коливання. Явища резонансу та биття.
- •Генератор незатухаючих коливань. Складання коливання. Фігури Ліссажу.
- •Механічні хвилі та їх характеристики. Природа звуку. Характеристики звуку. Ультразвук та його застосування.
- •Історичний огляд вчення про світло. Електромагнітна природа світла.
- •Закони прямолінійного поширення світла. Оптичні прилади. Оптичні властивості ока.
- •2)При відбиванні світла кут падіння світлового променя дорівнює кутові його відбивання
- •Дисперсія світла. Випромінювання та поглинання світла.
- •Інтерференція світла. Способи здійснення інтерференції світла. Інтерференція світла при відбиванні від прозорих пластинок і плівок.
- •Поляризація світла. Поляризація світла при відбивання та заломлення. Закон Брюстера. Подвійне променезаломлення. Обертання площини поляризації. Властивості рідких кристалів та їх застосування.
- •Загальна характеристика теплового випромінювання. Величини, що характеризують властивості теплового випромінювання.
- •Закони випромінювання абсолютно чорного тіла.(Стефана-Больцмана, Віна). Розподіл енергії в спектрі випромінювання абсолютно чорного тіла. Формула Планка.
- •Фотоелектричний ефект. Дослідження Столєтова. Закони фотоефекту.
- •Внутрішній фотоефект. Фотоелементи та їх застосування в техніці. Фотони. Ефект Компотна.
- •Одержання рентгенівського проміння. Його основні властивості. Спектри рентгенівського випромінювання, їх особливості.
- •Ядерна модель атома. Постулати Бора. Правило квантування електронних орбіт.
- •Поняття про квантову механіку. Квантові числа. Принцип Паулі. Розподіл електронів по енергетичних рівнях. Квантові числа. Магнітний момент. Спін електрона.
- •Люмінесценція. Оптичні квантові генератори та їх застосування.
- •Структура ядер. Нуклони. Вплив кулонівських і ядерних сил на стабільність ядер. Заряд і маса ядра. Ізотопи.
- •Природна та штучна радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду.
- •Ядерні реакції ділення і синтезу. Дефект мас. Енергія зв’язку нуклонів.
- •Елементарні частинки. Поняття елементарної частинки. Типи взаємодій частинок. Частинки і античастинки та їх класифікація. Поняття кварків.
Статистичний і термодинамічний методи дослідження.
Термодинамічні процеси поділяють на два види. До процесів першого виду відносять такі, які відбуваються “самі по собі”. Такими, наприклад, є перехід теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою, такі процеси - природними.
До процесів другого виду належать такі, які “самі по собі” не відбуваються, для їх здійснення треба використати додатково процеси першого виду. Такими є передавання теплоти від тіла з нижчою температурою до тіла з вищою. Ці процеси - штучними.
Поділ процесів на природні й штучні в термодинаміці тісно пов’язаний з поняттям про оборотні й необоротні процеси.
Оборотним називають такий процес, який може відбуватися в обох напрямах. Після завершення такого процесу в прямому і зворотному напрямах система повертається в початковий стан і в навколишньому середовищі не залишається ніяких слідів. Якщо процес не має перелічених вище ознак, то його називають необоротним.
Оборотні процеси - ідеалізовані, до них реальні процеси лише наближаються. Так, механічні процеси були б оборотними, якби не було тертя і не перетворювалася механічна енергія у внутрішню. Наприклад, коливання маятника в безповітряному просторі можна було б вважати оборотним процесом, але в повітрі коливання маятника зумовлюють нагрівання середовища, залишають слід, тому це процес необоротний.
Усі реальні процеси, що супроводяться тертям, теплопровідністю або випромінюванням, є необоротними
Теплова машина та її ккд.
Питання про створення найбільш ефективної теплової машини вперше поставив і розв’язав Саді Карно. У праці “Міркування про рушійну силу вогню”, опублікованій у 1824 p., він проаналізував роботу ідеальної теплової машини (пізніше її цикл назвали циклом Карно) і визначив коефіцієнт її корисної дії. Карно показав, що навіть в ідеальних умовах не може бути такої періодично діючої машини, яка, дістаючи теплоту від нагрівника, повністю перетворювала б її в механічну роботу обов’язково частина цієї теплоти передається холодильнику Холодильником тут називають тіло, яке має значно нижчу температуру, ніж нагрівник, і яке повинно приводитися в контакт з робочим тілом машини.
Розглянемо докладніше цикл Карно. Робочим тілом у машині Карно є ідеальний газ. Цикл здійснюється в циліндрі, стінки і поршень якого нетеплопровідні, дно циліндра теплопровідне. Саме через дно циліндра газ приводиться в тепловий контакт з нагрівником і холодильником. Останні є тілами дуже великої теплоємності, тому під час циклу їх температура залишається сталою: нагрівника -T1, холодильника - Т2.
Цикл Карно складається із двох ізотермічних процесів 1-2 і 3-4 та двох адіабатичних процесів 2-3 і 4-1 (рис. 2). В процесі 1-2 робоче тіло отримує від нагрівника кількість теплоти Qj, а в процесі 3-4, робоче тіло віддає холодильнику кількість теплоти Q2 . вся теплота перетворюється в механічну роботу.
На ділянці 2-3 відбувається адіабатичне розширення газу. Г аз виконує роботу за рахунок внутрішньої енергії, тому в кінці охолоджується до температури Т2.
На ділянці 3-4 здійснюється ізотермічне стиснення газу. Робота виконується над газом, газ передає кількість теплоти Q2 холодильнику, тому температура газу залишається незмінною - Т2 .
На ділянці 4-1 здійснюється адіабатичне стиснення газу. Робота виконується над газом, за рахунок неї внутрішня енергія газу збільшується, температура газу підвищується від Т2 до Т1. Газ переходить у початковий стан.
Як бачимо, робота, виконана газом на ділянці 1-2 і 2-З, більша від роботи, затраченої на стиснення газу на ділянках 3-4 і 4-1, на величину площі циклу. Теплоти забрано від нагрівника більше, ніж віддано холодильнику. Різниця Q1 - Q2 визначає ту кількість теплоти, яка перетворилася в роботу циклу. Ознакою цієї роботи є пісок, що залишився на полицях над поршнем.