4. Робота, енергія, потужність, імпульс. Закони збереження імпульсу та енергії.

Робота – ц фізична величина яка визначає енергетичні затрати при переміщені фізичного тіла чи його деформацій

Енергія – ц загальна кількісна міра руху і взаємодій всіх видів матерій. Енергія не виникає ні з чого і нікуди не зникає вона може тільки переходити з одного вигляду в інший (закон збереження енергії). Поняття енергія зв’язує всі явища природи в одне ціле є загальною характеристикою стану фізичних тіл і фізичних полів

Імпульс – називається міра механічного руху тіла, векторна величина, що для матеріальної точки дорівнює добутку маси точки на її швидкість та має напрямок швидкості

Закон збереження енергії – це закон який стверджує що повна енергія в ізольованих системах не змінюється з часом . проте енергія може перетворюватись з одного виду в інший . у термодинаміці закон збереження енергії відомий також під назвою першого закону термодинаміки. Закон збереження енергії є мабуть найважливішим із законів збереження які застосовуються в фізиці

Також одним з найважливіших законів природи є закон збереження імпульсу. Зміст цього закону розкрив Нютон сформулювавши через зміну цієї величини ІІ закон механіки. Було з’ясовано що закон збереження імпульсу при взаємодії тіл в ізольованій системі відображеється в суті самих законів механіки це тобто при всяких взаємодіях точок ізольованої системи векторна сума їх імпульсу залишається сталою.

5. Основні закони динаміки. Фундаментальні взаємодії.

В основі динаміки лежать 3 закони Нютона

Перший це закон інерції – існують такі системи відліку в яких центер мас будь-якого тіла на яке не діють ніякі сили або рівно дія діючих на нього сил дорівнює 0, зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху,доки цей стан не змінять сили застосовіні до нього

Другий закон Нютона – прискорення матеріальної точки прямо пропорційні силі, яка на неї діє, та направлена в сторону дії цієї сили

Третій закон Нютона – Сила дії дорівнює силі протидії

6. Основні поняття гідроаеростатики. Вивід рівняння Бернуллі. Висновки з рівняння Бернуллі.

Розділ механіки в якому вивчається стан рівноваги і руху рідин під дією зовнішніх сил називається гідроаеромеханікою. Гідроаеромеханіка поділяється на гідроаеростатику (гідростатика) і гідроаеродинаміка (гідродинаміка)

Гідроаеростатику – розділ гідродинаміки який вивчає рівновагу рідин і газів. У стані рівноваги напруження в рідинах і газах завжди нормальні до поверхонь на які вони діють

Гідроаеродинаміка – розділ гідромеханіки в якому вивчається рух нестисливих рідин і взаємодія їх з твердими тілами

Завдання гідродинаміки полягає в тому щоб знайти співвідношення які дають можливість за величинами сил описати стан руху рідини або за станом руху рідини знайти діючі сили

Для стаціонарного потоку ідеальних рідин і для газів справджується рівняння бернулі. Щоб зясувати його суть потрібно виділити з потоку вузьку трубку і розглянути в ній деяку кількість рідин обмежену перерізами розглянута рідина зміститься в трубці; верхня межа

Зміна енергії рідини повина дорівнювати роботі виконаній силами тиску над рідиною. І ці величини знаходяться:

Рівняння Бернулі являє собою один із наслідків закону збереження і перетворення енергії

Рівняння Бернулі показує що в звужених місцях потку в рідини або газу, де швидкість руху збільшується, статичний тиск зменшується і навпаки в розширених місцях потоку де швидкість руху зменшується статичний тиск збільшується

7.Вивід основного рівняння МКТ газів. Швидкості молекул. Розподіл молекул за швидкостями.

Усі тіла складаються з атомів або певних з’єднань атомів, що називаються молекулами

1.Атоми і молекули в тілах перебувають у безперервному хаотичному русі. Рухами цих частинок зумовлюються явище дифузії, броунівський рух, теплота та ін.

2.Між атомами і молекулами виявляються сили взаємодії, зокрема сили зчеплення. Від цих сил залежить міцність тіл на розрив, явища прилипання, змочування, утворення крапель, плівок.

Внаслідок хаотичного руху і зіткнень молекул між собою їх швидкості весь час змінюються і взагалі дуже різні за величиною У 1860 р. Максвелл вивів закон розподілу молекул ідеального газу за швидкостями поступального руху. Зрозуміло, що йдеться про статистичні закономірності у хаотичному русі величезної сукупності молекул газу. Усе це позначається певною мірою на формулюванні тих задач, які розв’язуються за законом Максвела.

Цей закон дає змогу знайти число молекул dn із загальної кількості n молекул газу при даній температурі, швидкості, яких лежать у заданому інтервалі від v до v+dv.

За характером хаотичний рух такий, що ставити питання про кількість молекул, які в даний момент часу мають швидкість, що точно дорівнює v, не можна, бо випадково таких молекул може і не бути.

Відповідно до закону Максвелла

Користуючись законом Максвелла, можна визначити також середню арифметичну швидкість молекул

• формування достовірного уявлення про внутрішню будову газу та встановлення зв’язку між значеннями параметрів стану газу і характеристиками руху його молекул.

Розміри молекул порядку 10^-10 м, а відстані між ними навіть у нормальних умовах дорівнюють приблизно 10^-9 м, тобто в десять раз більші від розмірів молекул.