- •1.Термін ,,Середні Віки”. Періодизація середніх віків.
- •2.Джерела з історії середніх віків 5-11ст.
- •3. Джерела з історії середніх віків 11-15ст.
- •7.Соціоекологія західноєвропейського середньовіччя.
- •5.Демографічні процеси у країнах Західної Європи.
- •8. Правові норми у країнах Зх.Є. У с.В.
- •9. Ментальність н-ня середньовічної Зх.Є.
- •6. Загальні закономірності відтворення населення країн Зх.Є. У с.В.
- •11.Військова система серед.Зх.Є.
- •12. Зброя і військове спорядження у середні віки.
- •13. Причини великого переселення народів. Міграція германських племен у 2-4ст.
- •15.Утворення англосаксонських королівств в Британії та їх сусп.Устрій у 5-8ст.
- •14. Заснування варварських королівств на території зх.Є.
- •10. Судоустрій та судочинство у країнах Зх.Є. У с.В.
- •36. Начало агрессии немецких феодалов против полабских славян
- •39.Політична криза у Німеччині другої пол.11ст. Боротьба імператорів за інвеституру.
- •40.Образование единого англосаксонского государства — Англии
- •47.Объединение Кастилии и Арагона
- •45.Королевская власть и кортесы
- •37. Італійська політика німецьких королів і утв. Св. Римської імп.
- •49. Виникнення середньовічних міст у країнах Західної Європи.
- •2 Райони урбанізаційних процесів:
- •50. Боротьба міст з феодальними сеньйорами.
- •51. Причини виникнення ремісничих цехів.
- •52. Початок розкладу цехового ладу.
- •53. Передумови хрестових походів та їх характер. Перший хрестовий похід.
- •54. Держави хрестоносців на Сході. Духовно – рицарські ордени.
- •55. Другий і третій хрестові походи.
- •56. Четвертий хрестовий похід.
- •57. Останні хрестові походи.
- •58. Посилення королівської влади у Франції у XII ст. І причини цього процесу. Філіп іі.
- •60. Франція в xiiі ст. Людовік IX та його реформи.
- •61. Франція наприкінці XIII- на початку XIV ст. Філіпп IV. Початок станової монархії у Франції.
- •62. Причини і початок Столітньої війни. Поразка Франції біля Кресі та Пуатьє.
- •63. Повстання в Парижі під керівництвом Етьєна Марселя.
- •64. Становище французького селянства в XIV ст. Жакерія.
- •65. Франція у першій половині XV ст. Відновлення Столітньої війни. Жанна д’Арк.
- •66. Франція у другій половині XV ст. Завершення політичного об’єднання країни.
- •67. Нормандське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.
- •68. Англія у XII ст. Реформи Генріха II та їх характер.
- •69. Внутрішня та зовнішня політика Іоанна Безземельного. «Велика хартія вольностей».
- •70. Виникнення англійського парламенту. Особливості формування станової монархії в Англії.
- •71. Рух за реформу церкви в Англіі. Джон Вікліф, лолларди.
- •72. Причини повстання англійських селян під керівництвом Уота Тайлера. Хід і наслідки.
- •76.Агресія німецьких феодалів в 12-13 ст.
- •74. Англія у 2пол.15ст.Війна білої та червоної рози.
- •81. Папська область в 11-12ст.Арнольд Брешианский
- •84.Зародження раньокапіталістичних відносин в Італії. Виникнення мануфактур.
- •73.Економічний і соціальний розвиток Англії в XV ст.
- •79.Політ-ий.Р-ок Нім.У 14ст.Золота Булла
- •85.Політичний устрій міст-держав Італії в 13-15 ст.
- •75.Італійська політика нім.Імператорів
- •78. ОсобливрстСоц-економ. Розвитку Німеччини в 14-15 ст.
- •80. Розвиток міст в Північній і Середній Італія в 11-12 ст.
- •83.Повстання дольчіно
- •88.Правління імператора Юстиніана, його внутрішня та зовнішня політика.
- •82. Особливості політ.Розвитку Під.Італії в 13ст. Сицилійска вечерня
- •86.Тирания Медичи во Флоренции.Савонарола.
- •87.Утворення Візантійської імперії та особливості її соціально-політичного розвітку у іv – V ст.
- •77. Утворення і розвиток швейцарського союзу.
- •99. Турецькі завоювання на Балканах у 14-15ст.
- •100. Завоювання Константинополя турками-османами.
- •101. Християнська церква на порозі середньовіччя. Аврелій Августин.
- •102.Християнізація Європи.
- •103. Конфронтація між зх.І сх..Церквами. Схизма 1054.
- •104. Клюнійська реформа. Понтифікат Григорія 7.
- •105. Папська могутність у 12-13ст.
- •106. Середньовічні єресі.Іквізиція.
- •107. Чернецтво.Католицькі ордени.
- •112.Студентська творчість. Поезія вагантів.
- •115. Дипломатія країн Зх.Є.
- •120.Готичне мистецтво
69. Внутрішня та зовнішня політика Іоанна Безземельного. «Велика хартія вольностей».
Велика хартія вільностей. За синів Генріха II Річарда І Левове Серце (1189—1199) та Іоанна (Джона) Безземельного (1199 – 1216) сталося ослаблення королівської влади. Річард майже не жив в Англії, бо весь час був зайнятий або хрестовим походом на Сході, або війнами у Франції. Іоанн Безземельний зазнавав постійних поразок у боротьбі з Філіипом II Августом і кінець кінцем втратою Нормандію, Анжу і ряд інших володінь у Франції. Крім того, втрутившись у вибори нового кентерберійського архієпископа зіткнувся з папою Інокентієм III. Папа відлучив Іоанна від церкви і заборонив богослуження по всій Англії (1208). Опинившись під загрозою втрати престолу і не відчуваючи за собою достатньої громадської підтримки, король змушений був капітулювати.
Він визнав себе васалом папи і зобов'язався сплачувати в папську скарбницю щорічну данину в 1 тисячу фунтів стерлінгів (1213 р.). Поразка в сутичці з папою дуже підірвала авторитет короля в країні. Різного роду шантажі, здирства, побори і насильства, що практикував Іоанн та його чиновники, викликали проти нього незадоволення не лише серед баронів та єпископів, а й серед рицарів та городян. Одночасно давалися взнаки децентралізаторські тенденції великих феодалів, для яких дедалі обтяжливішою ставала сильна королівська влада. Маса рицарів відмовлялася брати участь у новій війні на континенті, яку затівав король і яку рицарство вважало безперспективною. В результаті всього цього влітку 1215 р. проти Іоанна Безземельного вибухнуло повстання. Керували повстанням великі барони. Але до повстання приєдналось багато рицарів, а також місто Лондон. Взятий у полон, Іоанн змушений був 15 червня 1215 р. підписати Велику хартію вільностеи.
Хартія 1215 р. була обширним політичним документом і містила 63 статті. Складена вона була латинською мовою. Хартія містила численні поступки і привілеї головним чином в інтересах класу феодалів. Баронам і рицарям вона забезпечувала спадкове володіння їх феодами і сплату помірних васальних платежів «згідно із звичаєм». В їхніх інтересах було створено привілейований «суд рівних» (суд перів). У статті 39 Великої хартії вільностеи король урочисто обіцяв, що жодна вільна людина в Англії не буде заарештована, ув'язнена, позбавлена майна або вигнана з країни інакше, як за законним вироком перів і за законами країни. Ця стаття стосувалась передусім великих феодалів. В судових інтересах баронів була складена і стаття 34, яка підкреслювала збереження баронських судів і гарантувала їм невтручання королівського суду. Хартія згадувала про «Велику раду» королівства, що складалася з баронів і рицарів (статті 12 і 14). Тільки за згодою цієї ради король міг одержувати від феодалів додаткові кошти. Особливий комітет із 25 баронів мав право закликати феодалів до повстання проти короля, якщо виявиться, що король не буде додержувати статті подарованої хартії (стаття 61).
Ряд статей хартії стосувався міст. Городянам хартія гарантувала свободу внутрішньої і зовнішньої торгівлі, вільний проїзд водними шляхами, єдність мір та ваги і міське самоврядування. Селяни-фрігольдери разом з рицарями дістали гарантію недоторканності їхнього фрігольду. Лише найбільш пригнобленому класу суспільства — закріпаченому селянству Велика хартія вільностеи ніяких вільностеи не дала. Вона не скасувала кріпосного права. Навіть у тій статті її, яка королівським чиновникам забороняла розоряти поборами віланів, мались на увазі не інтереси селян, а інтереси їхніх лордів, які зазнали б при цьому збитків.
Як феодальний документ, що забезпечував інтереси передусім великих баронів, Велика хартія вільностеи мала, проте, певне прогресивне значення. Вона була вимогою не окремої групи баронів, а всього стану феодального дворянства в цілому, яке не відкидало вже принципу політичної централізації, а зважало на нього і прагнуло певного упорядкування державного управління. Дуже важливо було й те, що Велика хартія вільностеи враховувала вимоги городян. Англійський третій сха^_впе£ше тут_виступав як політична сила, на яку феодалам доводилося зважати. Велика рада королівства, або парламент баронів і рицарів, що про нього згадується н хартії, незабаром перетворилась — у тому ж XIII ст.— на англійський парламент, в якому, як І у французьких Генеральних штатах, були представлені інтереси всіх трьох станів королівства.