37. Італійська політика німецьких королів і утв. Св. Римської імп.

Фрідріх 1 Барбаросса ств. план підкорення Італії і перетворення її в провінцію. Він прийшов в італію із 100 тис. військом. Намагався поставити у містх своїх намісників. Коли ті відмовились, обклав їх великою контрибуцією. 11 листопада 1158р в Ронкальській долині скликав сейм, на якому були присутні представники найбільших міст Італії. Влада імператора стала необмеженою в Італії. До нього пейшов кримінальний суд, право карбування монети, розподіл земель, призначеня консулів.

Міста повстали. Центром став Мілан. У 1162 р. Барбаросса покарав Мілан. Зруйнував мури, міщани мали розселитися по селах за 8 днів. Площу в місті зорав і засипав сіллю. На противагу цьому було утв. Ломбардійську Лігу. До неї входило 15 міст, а також Папа Римський. 1167 Барбаросса знову втік в Італію, але війська постраждали на чуму, а Ліга утв. своє військо. 1174 він знову повернувся і зазнав поразки біля м.Леньяно. Барбаросса пішов на поступки. Містам повернули колишній статус і права.

48. Проблема генезису середньовічного західноєвропейського міста …У ранньому середньовіччі у Європі ще існували окремі античні міста. У 7 ст.подекуди з явилися нові поселення міського типу, проте напади норманів призвели до припинення процесу урбанізації. Він знову відродився 10 ст. Деякі міста засновували самі вікінги. Міста виникали на перехресті торгових шляхів. Іколи в місцях скупчення певних товарів. Дехто вважає, що міста виникали внаслідок потреби селян в об єднанні з метою захисту проти спільного ворога. Урбанізація міст сприяла потреба селян у збуті продуктів ремесла,що служила причиною утв. міста як торгово-ремісничого центру. Не рідко міста виникали на основі старих військово-адміністративних центрів.

49. Виникнення середньовічних міст у країнах Західної Європи.

Місто – населений пункт, який має не менше 500 осіб населення, б-ть населення займається торгово – ремісничою діяльністю, слугує адміністративно – політичним, ідеологічним центром, має право (Едіт Еннен). Бург та посад – 2 складові середньовічного міста в Зх. Європі.

Умови створення міст :

• прогрес с/г.

• демографічний бум, піднесення.

5 типів міст :

- карликові (бл. 500 жителів).

- дрібні (500-2000 ).

- середні (2000-10000).

- великі (понад 10000).

- провідні (понад 20000).

2 Райони урбанізаційних процесів:

- середземноморський (Італія, Пд. Франція, Каталонія – античні попередники).

- північноєвропейський (північні Альпи).

Причини виникнення міст :

• економічні (розвиток с/г, відокремлення ремесла від с/г).

• соціальні (феодалізація).

• політичні (виникнення держави).

• ідеологічні (християнізація).

Друга пол. X ст. – міста виникають в Пн. Франції, Фландрії, XI ст. – Прирейнська Німеччина, XII ст.. – внутрішні райони Німеччини.

Міста в Європі були й до XI ст. Велику кіль­кість їх середньовіччя успадкувало від римської епохи. В Італії, Франції, Англії, Західній і Південній Німеччині, а також в Іспанії було чимало таких міст: Рим, Флоренція, Мілан, Неаполь — у Італії; Париж, Ліон, Марсель, Бордо —у Франції, Лондон, Вінчестер і Йорк —у Англії; Аахен, Трір, Майнц, Аугсбург, Регенсбург — у Німеччині, Барселона і Сарагоса — в Іспанії та ін. Проте ці міста в раннє середньовіччя не були центрами промислового виробництва і торгівлі. Це були резиденції світських і духовних феодалів або фортеці. Населення міст, якщо воно не обслуговувало феодалів як їхній почет або слуги, займалось звичайно землеробством, як і селяни.

Розвиткові міста великою мірою сприяв зрослий опір села фео­дальній експлуатації. Кріпаки, що повтікали з помість, становили перше трудяще населення виникаючих міст.

Нові міста виникали в найрізноманітніших місцях: навколо зам­ків феодалів (про це, зокрема, свідчить закінчення «бург» у назвах багатьох міст сучасної Західної Європи — Страсбург, Аугсбург, Фрейбург, Гамбург, Бранденбург та ін.), навколо монастирів (наз­ви таких міст звичайно починаються словами «санкт», «сан», «сен» — «святий», наприклад: Сен-Жермен, Сент-Албанс, Санкт-Галлен, Сант-Яго та ін.), інколи на зручних місцях при переправах через ріки (Оксфорд і Кембрідж в Англії, Франкфурт-на-Майні, Франкфурт-на-Одері у Німеччині, Брюгге («міст») в Нідерландах та ін.). Значення міста як економічного центру для навколишнього району з часом дедалі зростало. Міські ремісники постачали свої промислові вироби селянам, які регулярно приїжджали на місь­кий ринок. Місто купувало в селян сільськогосподарську сирови­ну. Таким чином, поділ праці між містом і селом набував більш постійного і органічного характеру. Місто як центр ремесла і торгівлі втягувало в торговий оборот село, сприяючи розвиткові і в ньому товарно-грошових відносин.