26. Формальні та неформальні групи в організаціях

За статусом розрізняють формальні та неформальні об’єднання осіб в групи, в залежності від чого визначається структура групи.

Формальна група має фіксований (офіційний) розподіл обов’язків членів групи, є стійким утворенням, має спеціалізований розподіл праці за функціональними ознаками, управління відбувається за принципом «керівник – підлеглий».

Неформальна група складається в процесі трудових відносин на основі тих чи інших виробничих, ділових, емоційних та особистих факторів.

27. Створення (проектування) організації

Термін «організація» використовується у 2-х значеннях:

- стале об’єднання людей, що взаємодіють між собою для досягнення певних цілей за допомогою матеріальних, правових, економічних та ін. умов.

- функція управління, метою якої є створення об’єднання, або погодження дій його членів.

Ознаки організації:

1. Наявність хоча б 1 мети, яка об’єднує членів організації;

2. Відокремленість (полягає в замкненості внутрішніх процесів, та наявності меж, які відокремлюють організацію від зовнішнього середовища;

3. Розподіл праці;

4. Існування зв’язку між елементами організації. Зв’язки можуть бути технологічними, економічними, інформаційними, соціальними та управлінськими;

5. Саморегулювання – можливість організації самостійно вирішувати питання внутрішнього життя з урахуванням обставин, що склалися та зовнішніх вказівок;

6. Організаційна культура – це система цінностей, символів, зразків поведінки та переконань, які визначають характер взаємовідносин та поведінку співробітників як на підприємстві, так і на зовнішньому рівні.

Період існування організації на ринку утворює життєвий цикл, який складається з наступних етапів:

- зародження;

- зростання (розвиток), вихід організації на ринок;

- сталий розвиток;

- зрілість;

- завершення діяльності.

28. Розподіл праці та спеціалізація

(Конспект):

Розподіл праці в організаціях відбувається за 2 напрямками.

1. Постадійне розділення робіт в організації, починаючи з надходження до неї ресурсів і реалізації кінцевого продукту (горизонтальній розподіл праці).

2. Розділення робіт за рівнями ієрархії – вертикальна спеціалізація.

(Інтернет):

РОЗПОДІЛ ПРАЦІ — спеціалізація працівників щодо виконання окремих видів робіт, операцій та процедур.

Розрізняють: 1) горизонтальний Р.п. (розподіл усієї роботи на складові компоненти зі спеціалізацією виробництва та виконавців); 2) вертикальний Р.п. (відокремлення функції управління стосовно цілеспрямованої координації та інтегрування діяльності всіх елементів організації.

Горизонтальний Р.п. розрізняють за функціональними, товарно-галузевими та кваліфікаційними ознаками.

Вертикальний Р.п.включає: 1) загальне керівництво (розроблення та за­стосування в практичній діяльності головних, перспективних напрямків діяльності фармацевтичної організації); 2) технологічне; 3) економічне; 4) оперативне; 5) управління персоналом.

Спеціалізація — конкретизація, деталізація фаху, набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності.

Спеціалізація виявляється як розподіл праці в будь-якій сфері діяльності (виробничої або управлінської); поглиблення діяльності в будь-якому занятті, здобуття додаткових спеціальних знань та навичок у будь-якій сфері.