- •Питання.
- •1. Об'єкти та суб'єкти архітектурно-проектної діяльності.
- •2. Цілі і завдання архітектурно-проектної діяльності.
- •3. Учасники архітектурно-проектної діяльності.
- •4. Інформаційне забезпечення процесу проектування
- •5. Система нормативної документації в Україні щодо проектної діяльності.
- •7. Сутність та ключові положення зу «Про архітектурну діяльність»
- •8. Основні положення дбн 2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.
- •9. Регіональні правила забудови.
- •10. Місцеві правила забудови.
- •11. Технологічне забезпечення процесу проектування.
- •12. Комплекс вихідної інформації для проектування.
- •13. Підготовка до проектування (передпроектні роботи).
- •14. Договір на проектні роботи.
- •15. Якість проектування та вимоги до якості проекту.
- •17. Стадії проектування.
- •Стадійність
- •Середньої складності
- •24. Погодження та затвердження проектної докумнтації.
- •25. Сутність організації та її основні ознаки.
- •26. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •27. Створення (проектування) організації
- •28. Розподіл праці та спеціалізація
- •29. Централізація та децентралізація
- •30. Департаментизація та кооперація.
- •31. Ієрархія організації та її складові частини
- •32. Організаційна структура проектної організації
- •33. Організаційні процеси в проектній діяльності
- •34. Процеси комунікації в організації.
- •35. Прийняття рішень в організації.
- •36. Методи прийняття рішень.
- •37. Процеси кар'єри та соціалізації в організації.
- •38. Управління конфліктами в організації
- •40. Внешняя среда и ее влияние на деятельность организации.
- •41. Організаційний розвиток як процес підвищення результативності
- •42. Організаційна ефективність та шляхи її підвищення
36. Методи прийняття рішень.
Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:
- методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
- методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);
- методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).
Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо. Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути на виворот; поміняти місцями тощо. Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.
Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефективними. Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії. Метод “Конференція ідей”. Відрізняється від методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Метод “Колективного блокноту” поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною її оцінкою.
З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується третя група методів. Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань (яке нове застосування об’єкту можна запропонувати? що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо? і т.д.). Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Метод морфологічного аналізу грунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується.
37. Процеси кар'єри та соціалізації в організації.
Кар'єра - це професійний шлях до успіху по службових східцях, до престижного соціального статусу і положення у суспільстві, соціальна динаміка розвитку особистості та її поведінкових проявів, що пов'язані з досвідом та активністю у сфері праці протягом людського життя.
Соціологічний аналіз дозволяє показати, що кар'єрний процес випробовує вплив гальмуючих його сил, які в кількісному і якісному відношеннях надзвичайно різноманітні та різновекторні. Соціологічний підхід орієнтує на визнання цілісності, унікальності природно-соціальної та культурно-професіональної індивідуальності, дає можливість розглядати його навчання, розвиток і діяльність як єдиний процес професійної соціалізації, яка дозволяє успішно реалізувати службову кар'єру.
Насамперед зазначимо, що розрізняються її індивідуальний і професійний види.
Індивідуальна кар'єра – це сходини трудового життя людини та її ділової активності, метод її самоврядування, послідовність розвитку поглядів, стилю поведінки і досвіду роботи.
Професійна кар'єра - це усвідомлено обраний шлях просування без зміни своєї професії, шлях до професійної вершини кар'єри, професійної самодостатності і утвердження себе в суспільстві.
Кар'єрні орієнтації особистості - це вимоги індивіда, які він висуває до себе як до професіонала і до обраної ним професійної діяльності.
У науковій літературі виділено декілька типів кар'єрних орієнтацій.
2. Менеджмент - орієнтація особистості на інтеграцію зусиль інших людей, на управління різними сторонами діяльності виробництва.
4. Стабільність - орієнтація, обумовлена потребою в безпеці, стабільності, передбачуваності майбутніх подій. Розрізняють два типи стабільності - стабільність місця роботи (гарантований термін служби, гарантована зарплата, велика пенсія), стабільність місця проживання (відмова від підвищення, пов'язаного з ризиком і тимчасовими незручностями).
6. Виклик - орієнтація, пов'язана з такими цінностями, як конкуренція, перемога над іншими, подолання перешкод, вирішення важких завдань.
8. Підприємництво – орієнтація пов'язана з прагненням людини створювати нове, долати перешкоди, з готовністю до ризику.
Існує низка факторів, що впливають на розвиток того чи іншого типу кар'єрної орієнтації. Це психологічний тип особистості, пізнавальні інтереси, нахили, професійна спрямованість, професійна мотивація. Кожна людина має набір особистісних характеристик, концепцію, мотиви, цінності, які визначають вибір кар'єри. У серії кар'єрних рішень людини втілюється її професійна "Я-концепція". Часто відбувається не усвідомлена реалізація людиною своїх кар'єрних орієнтацій.
Соціалізіція – набуття особистістю цінностей та поведінки того чи іншого суспільства.