12. Світ і людина в архаїчній культурі України.

В архаїчній культурі (це період приблизно 50-10 тисяч років до н. Е.) людина вчиться малювати, вважати, створює перші пояснення світу і самого себе. У цей же період з'являються й перші соціальні форми організації людей (племінні і родові союзи). Якщо мати на увазі культурну свідомість людини, то головним для архаїчного людини було переконання, що всі люди, тварини, рослини мають душу. Для архаїчної людини живою було все, що змінювалося, рухалося, від чого вонп залежала, що давало їй їжу чи інші життєві блага. Архаїчна культура українців розвивалася в основному як землеробська. Землеробська сутність ментальності українців проявляється, зокрема, в їхній космогонії (тільки в українців існує міф про «земне» походження людини: чоловіка Бог зліпив із землі, а жінку — з тіста), в легендах про божественне походження землеробських знарядь праці, в особливо розвиненому культі хліба, в обожнюванні селянської праці. Головне, що вирізняє українців з-поміж багатьох інших, у тому числі слов’янських, народів,— це пріоритет жінки перед чоловіком, що проявляється і у формах сватання та шлюбу, і в системі подружніх взаємин, і в міфології та демонології, і у фольклорі.

13.Культура східних слов'ян, її самобутність.

Тривалий час в тлумаченні причин походження слов'янських народів, у тому числі й українського, перевага надавалась міграційним процесам; роль і значення аборигенного чинника замовчувалась або зводилась до нуля. Всі набутки слов'ян на терені культури розглядали як випадкове явище. Аналіз культурологічних, археологічних, історіографічних джерел, пам'яток історії та культури, які подарували сучасникам земля і народ України, дає підстави зробити висновок: відбувалась безперервна зміна численних поколінь, кожне з яких освоювало і користувалось усіма здобутками культур своїх попередників, робило свій внесок у культурну спадщину. Реміснична та побутова культура східних слов'ян. Знахідки залишків сільськогосподарських знарядь праці та зерен культурних злаків, дані етнографії, писемні свідчення вказують на те, що основою господарства східних слов'ян було землеробство. Поряд з ним існували скотарство та промисли: мисливство, рибальство та бортництво. Останнє відігравало значну роль у житті слов'ян. З ремесел були поширені виготовлення заліза та металообробка. Одним з елементів матеріальної і духовної культури людського суспільства є житло, яке відігравало надзвичайно важливу роль у житті людини. Тому в давніх українців будівництво будинку, вибір місця були регламентовані великою кількістю обрядів і ритуальних дій. Основним будівельним матеріалом у наших предків, було дерево. Сучасна наука має небагато даних щодо характеристики одягу східних слов'ян, оскільки панував обряд спалення небіжчиків. Можна припустити, що основні риси костюма були близькі до селянського одягу доби Київської Русі У східнослов'янській релігії яскраво відображені дві риси, найбільш характерні для землеробських племен раннього середньовіччя: обожнювання сил природи в різноманітних, формах і культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань досло-в'янських епох. Східні слов'яни уявно населяли природу численними фантастичними божествами — русалками, берегинями, лісовиками, водяниками та ін. Отже, досягнення східнослов'янських народів у господарській діяльності, багата і різнопланова народна творчість, мораль, героїчна боротьба за незалежність з кочівниками, поступове об'єднання в єдиній державі — Київській Русі сприяли розвитку своєрідної, неповторної матеріальної_і_духовної_культури. 14_Звичаї_та_обряди_східних_слов'ян. Побут східно-слов'янських племен яскраво описаний у пам'ятках давньоруської літератури. Так, між селами влаштовували ігрища - релігійні свята, на яких жителі сусідніх сіл крали (викрадали) собі дружин за домовленістю з ними. У той час у слов'ян було багатоженство, наречених не вистачало. Щоб задобрити рід, у якого вкрали наречену, її родичам давали віно (викуп). З часом умикання нареченої було замінено обрядом ходіння зятя за наречену, коли наречену викуповували у її родичів за взаємною угодою. Після смерті чоловіка одна з його дружин повинна була бути похована разом з ним. Небіжчика спалювали на вогнищі. Поховання супроводжувалося тризною - бенкетом та військовими іграми. Відомо, що у східних слов'ян зберігалася ще кровна помста: родичі вбитого мстилися_смертю_вбивцю…Як і всі народи, що знаходилися на стадії розкладання первісно-общинного ладу, слов'яни були язичниками. Вони поклонялися явищам природи, обожнюючи їх. Так, богом неба був Сварог, богом сонця - Дажбог (інші назви: Дажбог, Ярило, Хорос), богом грому і блискавки - Перун (повелителем Всесвіту, головний бог), богом вітру - Стрибог, покровителем худоби - Велос (Волос). У той час ще не було громадських богослужінь, не було ні храмів, ні жерців. Зазвичай зображення богів у вигляді кам'яних або дерев'яних фігур (ідолів) ставилися на_певних_відкритих_місцях-капищах,богам_приносилися жертвопринесення.Великий_розвиток_одержав_культ_предків. У слов’ян були.свої язичницькі свята,пов'язані з порами..року,з землеробськими роботами. Великим святом були проводи зими і зустріч_весни-масляна. 15.Київська Русь - якісно новий етап розвитку слов’янської культури IX—XIII ст. - це період Київської Русі. Феномен надзвичайного злету культури Давньоруської держави вчені пояснюють тісними зв'язками з Візантією, Хазарією, країнами Центральної і Західної Європи. їх вплив на культурний поступ Русі був справді значним, але не вирішальним. У давньоруській культурі немає галузі, розвиток якої не спирався б на багатовікові, іноді тисячолітні місцеві традиції, збагачені впливами сусідніх народів. На етапі завершення формування державності Київської Русі її культура збагатилась на нові елементи. Найважливішим з них стала писемність, яка поширилась у східнослов'янському світі значно раніше від офіційного введення християнства. Раннє ознайомлення на Русі з писемністю засвідчує літописне повідомлення про знахідку в Корсуні (Херсонесі) слов'янським просвітителем Кирилом Євангелія і Псалтиря, написаних "руськими письменами". Перебуваючи в складі візантійської православної співдружності, Русь намагалась не лише бути схожою на Візантію, а й перевершити її. Від часу введення християнства Київ посідав місце духовного і навіть сакрального центру. Естетичні засади київської мистецько-архітектурної та літературної шкіл відчутно вплинули на культурний розвиток усіх давньоруських земель. Монголо-татарська навала перервала яскравий період культурного розвитку, на деякий час загальмувала духовний розвиток країни. Були знищені витвори давньоруських зодчих і художників, літописців, у вогні пожеж загинули величезні матеріальні та духовні цінності нашого народу. Культурна спадщина ІХ-ХШ ст. стала тією плідною основою, на якій склалася національна культурна традиція в добу пізнього Середньовіччя

16. Виникнення слов'янської писемності,бібліотеки і школи Русі. Відомо,що писемність у слов`ян з`явилась у 1-пол.9століття. слов`янську азбуку створили монахи-месіонери Кирил і Мефодій у2 пол. 9ст. На основі цієї азбуки виникла Кириллиця, саме вона стала офіціальним алфавітом. Літературні форми Київської Русі: 1.Билинний епос.Головною темою була боротьба з іноземними загарбниками та ідеї єдності Київської Русі. 2.Літописання; початок відносять до 10ст.,коли було створено літопис «Повість минулих літ».Основним сюжетом цього літопису були цікаві повідомлення про запровадження державної віри Володимиром,єдність та могутність Київської Русі тощо. 3.Повчання.Це особливий і оригінальний жанр літератури,присвячений проблемі морально-етичних норм поведінки людини(повчання В.Мономаха своїм дітям). 4.аліографічна(житійна)література-це опис біографій духовних і світських осіб канонізованих церквою(Житія Бориса і Гліба). Вже за князування володимира у Києві існувала державна школа для дітей князівського оточення.З часом тільки у Києві і навколо нього було засновано бл.200шкіл,у яких навчали основам письма,риториці,рахунку,співу,музиці,іноземним мовам,географії,природознавству,історії.У 1086Рр. Онукою Ярослава Янкою Всеволодівною У Києві при Андриївському монастирі була створена перша в Європі школа для дівчат,якою княжна керувала років. Існує думка,що за часів князя Ярослава у Софії Київській була створена вища школа. Бібліотеки знаходились при церквах і монастирях.Ярослав Мудрий заснував у соборі св.Софії бібліотеку,що нараховувала близько тисячі томів.

17 Містобудівництво. Визначні архітектурні пам'ятки Київської Русі. Культура містобудування в містах Київської Русі набула високого розвитку. Вже в 10ст.вулиці Новгорода були широкими,вимощені товстими колодами.Стародавній був добре укріплений мурами і валами.До міста вело 4брами.До нашого часу збереглися залишки південних Золотих воріт(11ст.) Найдавніших пам`яток київської архітектури не збереглося,бо це були в основному дерев`яні будівлі.Збереглася невелика кількість кам`яних споруд часів Київської Русі.Основною міст Київської Русі стали християнські кам`яні храми.У Києві в10-11ст.було більше400церков,80з яких були кам`яними. Визначні архітектурні пам'ятки: 1.Золоті ворота. 2.церква успення Богородиці(десятинна)-збудована на кошти Володимира. 3.Софійський собор-збудований на честь перемоги руських військ над печенігами. 4.Києво-Печерська Лавра. 5.Успенська церква.(1073-1078. 6.Михайлівський(золотоверхий)Собор(відбудований у наш час).

18 Пам'ятки писемної творчості Київської Русі. Кирилочною системою письма написані всі відомі давньоруські твори: «Остромирове Євангеліє», «Ізборники Святослава», «Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона, «Мстиславове Євангеліє», «Повість временних літ»(першооснова вивчення історичних подій) та ін. У Києві в 11-12ст.відомо три літературні осередки:в Софійському соборі, Печерському та Видубицькому монастирях.. Продовжують історичний опис подій «Київський літопис», який передає події 1201р, і «Галицько-Волинський літопис», який веде розповідь до 1292р. У 30-40-х роках 11ст. Митрополитом Іларіоном укладено видатний філософський твір «Слово про закон і благодать». На початку 12ст. З`являється «повчання» Володимира Мономаха. Широкою популярністю користувалися твори Кирила Туровського. Наприкінці 12ст. З`являється повість-пісня «Слово о полку Ігоревім»(автор невідомий).Істотного розвитку на Русі набула усна народна творчість,що віддзеркалює мислення і мову народу. Побутувала на Русі і перекладна література-філософські і богословські трактати,апокрифи,романи і повісті,історичні хроніки(н.д.,твори Йосифа Флавія,Іоанна Малали, Козьми Індікоплова).