- •1.Поняття податків, їх ознаки як ек. Категорії, функції податків.
- •2.Характеристика основних елементів оподаткування.
- •32.Ставки податку на додану вартість і строки його сплати до бюджету.
- •33.Об’єкт оподаткування податку на додану вартість.
- •55.Пільги по прибутковому податку з громадян.
- •10.Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету.
- •3.Класифікація податків.
10.Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету.
Роль податків у формув доходів бюджвиявл через співвіднош між сумою податкових надходжень до бюдж, сумою груп податків, згрупованих за певними класифікаційними ознаками, і врешті, сумами окремих податків, з одного боку, і загальною величиною доходів бюдж, з другого. Найбільша питома вага тієї чи іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну роль у формуванні бюдж. Роль податків відображає і співвідношення між окремими податками і групами податків, з одного боку, і загальною сумою податкових надходж до бюджету, з другого. Порівнянням цих даних визначається, якій групі податків або виду податків у більшій мірі властива роль регулятора доходів бюджету. Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непр. Питома вага непрямих податків зросла до 30,6%, прямих зменшилась до 24,8. З 1994 року прямі податки знову посідають провідне місце в надходженнях до бюджету — 35,4%, питома вага непрямих знижується до 29,3%. Це було наслідком підвищення ставки податку на доходи з 18% до 22%. У подальшому прямі податки продовжують відігравати провідну роль в доходах бюджету, хоча з введенням нового закону про оподаткування прибутку підприємств в 1997 році відбулось зменшення питомої ваги прямих податків. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряду змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків. Решта податків і платежів суттєвого бюджетного значення не мають
.Характеристика основних елементів оподаткування.
В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб'єкт або платник податку — це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач. Саме він сплачує вартість тов та послуг і все що в їх цінах відображається: витрати вир-ва та реалізації, прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має точно відображати об’єкт оподаткування. Чим більші розміри оподатковуються, тим більша одиниця виміру. Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – декілька. Мета встановлення єдиних і диференційованих ставок одна – створення або однакових або різних умов оподаткування для всіх платників. Встановлення ставок податків може базуватися на емпіричному методі (орієнтується на фіскальну функцію податків, полягає у визначення ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників) й економіко-математичному моделюванні (полягає в розробці матем моделі, яка враховує всі інтереси платника і визначальні фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку) За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані — тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, і відносні — тобто в частках до встановленої державою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мінімальної заробітної плати. Процентні ставки встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на 3 види: пропорційні, прогресивні, регресивні. Пропорційні – це єдині ставки, які не залежать від розміру об’єкта оподаткування. Прогресивні – це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Регресивні – на відміну від прогресивних, зменшуються у міру зростання об’єкта оподаткування. В практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні – у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок. Джерело сплати — це дохід платника, з якого він сплачує податок. Квота — це частка податку в доходах платника. Характеризує рівень оподаткування.