2.Характеристика основних елементів оподаткування.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать еле­менти системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб'єкт або платник податку — це та фізична або юридична особа, яка безпо­середньо його сплачує. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач. Саме він сплачує вартість тов та послуг і все що в їх цінах відображається: витрати вир-ва та реалізації, прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має точно відображати об’єкт оподаткування. Чим більші розміри оподатковуються, тим більша одиниця виміру. Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподаткову­ваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференці­йовані. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – декілька. Мета встановлення єдиних і диференційованих ставок одна – створення або однакових або різних умов оподаткування для всіх платників. Встановлення ставок податків може базуватися на емпіричному методі (орієнтується на фіскальну функцію податків, полягає у визначення ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників) й економіко-математичному моделюванні (полягає в розробці матем моделі, яка враховує всі інтереси платника і визначальні фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку) За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані — тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, і відносні — тобто в частках до встановленої дер­жавою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мі­німальної заробітної плати. Процентні ставки встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на 3 види: пропорційні, прогресивні, регресивні. Пропорційні – це єдині ставки, які не залежать від розміру об’єкта оподаткування. Прогресивні – це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Регресивні – на відміну від прогресивних, зменшуються у міру зростання об’єкта оподаткування. В практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні – у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок. Джерело сплати — це дохід платни­ка, з якого він сплачує податок. Квота — це частка податку в доходах платника. Характеризує рівень оподаткування.

.Особливості державної реєстрації фізичних осіб – платників податків в органах держаної податкової служби України.

Реєст­рація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за міс­цем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — плат­ника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі да­ні: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце наро­дження (країна, область, район, населений пункт); місце прожи-вання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та ін­ших обов'язкових платежів. Підприємства, установи, організації всіх форм власності зо­бов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьо­му підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних но­мерів фізичним особам. Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова інспе­кція України надає фізичній особі — платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером. Ідентифікаційний помер Державного реєстру є обов'яз­ковим для використання в разі: • виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України; • укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єк­ти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати пла­тежів; • відкриття рахунків в установах банків. Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяль­ністю, вона повинна зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

.Платники податку на додану вартість.

Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством. Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством. Особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України. Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи. Така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку не пізніше 20 календарних днів після закінчення місяця, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій.