4. Можливості подолання песимізму засобами телебачення

Подолання песимізму є важливим завданням виживання суспільства, тому природним є застосовування телебачення як найбільш потужного із наявних засобів впливу.

Які варіанти роботи на цьому напрямі можна запропону­вати для УТ? Є три можливих підходи.

Перший, який має розкривати індивідуальні моделі управ­ління собою, своїм успіхом. Людина може бути поставлена на цей шлях за допомогою:

— показу людей, котрі вже досягли успіху в різних видах діяльності;

— активної демонстрації інноваційної діяльності (у но­винах і окремій серії передач, мета яких — показати, що сьогодні цілком реально досягти позитивного результату, можна обійти ті чи інші перешкоди дійсності, що не тільки в еміграції, а й вдома можна знайти себе);

— показу успішно працюючих структур та організацій, які доводять, що не боги горшки ліплять.

Другий, покликаний продемонструвати реальну турботу владних структур про своїх громадян. Обов'язковими мають стати прямі лінії, відповіді на запитання, звіти перед насе­ленням усіх гілок влади і всіх персон влади. На сьогодні влада відвернулася від населення і навіть вербально не хоче демонструвати своєї зацікавленості ним. Є й протилежні приклади: Бразаускаса люблять у Литві тому, що він знає навіть кличку корови на тому чи іншому хуторі, — це сим­вол уваги першої особи до населення.

Третій підхід має розкривати багатоманітність світу, всіма силами пробувати розірвати ізоляціоністські тенденції, влас­тиві песимістичному настроєві. Сюди входить виховання і показ своїх власних зірок (не тільки зі світу естради, а й зі світу спорту, науки, літератури, техніки, дипломатії тощо). Мета — показати населенню варіанти досягнення успіху. Від­новити державну увагу до різноманітних видів хобі, почина­ючи, наприклад, з філателії як одного з найбільш досяжного для населення. Можна відзначити і створення своїх "миль­них опер", коли як бажана мета та інтереси буде розвиватися свій власний сюжет, пройде показ вирішення важливої жит­тєвої мети в рамках свого світу, своїми методами.

У цілому це можна визначити як підвищення рівня інфор-мованості, але не тільки в царині світу реального, а і в царині світу бажаного. Це немовби перенавчання населення досяга­ти своєї мети в рамках нового, невідомого для нього контек­сту. Сьогоднґдіти відвертаються від життєвих моделей своїх батьків, однак ще не мають власних напрацьованих моделей. На сьогодні суспільство вважає, що успіх може бути тільки кримінальний. Слід нарощувати зусилля, щоб розір­вати цей стереотип, нав'язати суспільству шляхи досягнен­ня успіху іншими способами, без кримінального відтінку. Люди втратили тих, кому вони довіряли, вони залишилися в минулому світі. Телебачення повинно дати їм таких людей!

Населенню завжди потрібні були оракули, слову котрих можна було вірити. Із теорії комунікації відомо, що населен­ня сприймає події не безпосередньо з каналу комунікації, а через інтерпретацію їх "лідерами думок". Як правило, ці ліде­ри думок перебувають у тому ж середовищі, що й саме насе­лення. Однак вони двічі необхідні в каналі комунікації: від віри в того, хто говорить, залежить і віра в достеменність того, що повідомляється. Тому окремою програмою має стати по­шук "комунікаторів", виховання відомих особистостей, рівень довіри до яких набагато вищий за сьогоднішній. Саме такі комунікатори і є провідниками введення нових моделей по­ведінки, переходу від переваги песимізму до оптимізму.