208.Дефектація деталей магнітним методом. Можливості методу.

Магнітна дефектоскопія Застосовується для виявлення зовніш­ніх прихованих дефектів (тріщин) у деталях із феромагнітних матеріалів (сталі, чавуна). Вона полягає в тому, що при дії маг­нітного поля у місцях тріщин створюються магнітні силові лінії і концентруються на кінцях тріщин. Феромагнітні частинки (дріб­нозернистий порошок прокаленого окису заліза) намагнічуються у магнітному полі і притягуються до місця дефекту, утворюючу на поверхні деталі у зоні тріщини характерний рисунок. Способом магнітної дефектоскопії можна виявити тріщини шириною до 1 мкм. Перед намагнічуванням на поверхню деталі наносять суспензію із трансформаторного масла (40%), гасу (60%) і маг­нітного порошку (50 г/л). Для контролю деталей з малою магніт­ною проникністю (малою твердістю) суспензією покривають де­таль під час намагнічування, а для контролю деталей з високою магнітною проникністю (деталі із легованих сталей і термічно оброблені) використовують остаточну намагніченість і покривають деталь суспензією, після зняття намагнічувального поля. Для виявлення тріщин необхідно, щоб магнітні силові лінії розміщувались по можливості перпендикулярно (не менше 20°) до тріщини, бо інакше розсіювання магнітних силових ліній може бути незначним і дефект важко виявити. Тому для виявлення тріщин різного напрямку (поперечних, поздовжніх або розміщених під кутом до осі симетрії) застосовують різні способи намагні­чування (рис.1). Для виявлення поперечних тріщин виконують поздовжнє намагнічування, а для виявлення поздовжніх і розмі­щених під кутом — циркуляційне. Останнє досконаліше і зручніше для виявлення тріщин у деталях складної конфігурації, напри­клад у колінчатих валах. Намагнічування деталі здійснюють на магнітних дефектоско­пах, які різняться за способом намагнічування, видом струму і призначенням. У ремонтному виробництві застосовують універ­сальний магнітний дефектоскоп М-217, який має змогу виконувати циркуляційне поздовжнє і місцеве намагнічування, а також де­фектоскопи ПМД-70, ПМД-68 та інші. Після магнітної дефекто­скопії деталі розмагнічують, переміщуючи їх через відкритий со­леноїд, який живиться змінним струмом, або пропускають струм через деталь, поступово зменшуючи його до нуля. Капілярні методи грунтуються на здатності деяких рі­дин із задовільною змочуваністю проникати у найдрібніші тріщи­ни. Такі рідини називають пенотрантами (проникними). До цих методів відносяться люмінесцентна і кольорова дефектоскопії для виявлення поверхневих тріщин у деталях, виготовлених із магніт­них і немагнітних матеріалів.

209.Сутність методу відновлення деталей під номінальний розмір.

Номінальний розмір-розмір, визначений конструктором при проектуванні виробу й округлений до значення з нормального ряду.

210.Сучасні мийні засоби.

Забруднення за трудністю вилу­чення їх з поверхні автомобіля можна умовно поділити на три ви­ди: легкозв'язані (пісок з глинистими домішками), середньозв'язані (пісок із глинистими домішками, а також із домішками органічних й оливних та металевих речовин) і міцнозв'язані (частинки асфаль­ту, смолисті забруднення).

Легкозв'язані забруднення змивають водою, а інші видаляють за допомогою мийних засобів. Для миття кузова не рекомендується використовувати звичайні синтетичні мийні засоби, а також мило.

Для миття лакофарбових поверхонь обшивки і пластмасових дета­лей автомобіля використовують автошампуні, до складу яких входять поверхневоактивні речовини, спирти, карбоксиметилцелюлоза, три-поліфосфат натрію, капролактам, рідке натрієве скло, поліакриламід.

Автошампуні виробляються у вигляді рідких, пасто- та порошко­подібних препаратів. Рецептури автошампунів підбирають таким чином, щоб вони не виявляли корозійної дії. Є авто шампуні, засто­сування яких сприяє антикорозійному захисту поверхонь.

Рідкими автошампунями (наприклад, автошампунем з висушувальним ефектом) миють лакофарбові покриття, а також обшивку автомобілів. Для цього 50 г шампуню розводять у 10 л води, і за до­помогою губки або м'якої щітки миють поверхню, потім обмивають її водою. Шампунь можна використовувати у мийних установках. Витрати50 г на автомобіль.

Для цих самих цілей служить концентрований автошампунь (у своєму складі він містить до 35 % поверхневоактивних речовин в пе­рерахунку на 100 %), який перед ручним миттям розбавляють водою у пропорції 1:200, а потім миють поверхню як звичайним шампунем.

Механічне миття проводять згідно з інструкцією для мийного обладнання, розводять шампунь у пропорції 1:1000. Витрата препа­рату при ручному митті становить 3...5 г/м³, при автоматичному — 35...50 г на автомобіль.

Автошампунями з антикорозійним ефектом миють вручну або на мийних пристроях лакофарбові покриття автомобіля так, як і концен­трованими. До цих шампунів входять антикорозійні домішки, що усувають корозійну дію води на метал. Ці шампуні рекомендують застосовувати для миття пошкодженого лакофарбового покриття.

Для миття й короткочасної консервації лакофарбових покриттів автомобілів ефективними є порошкоподібні засоби типу «Лак Клин». 40 г цього порошку  (2 ковпачка мірника) розводять у 10 л води. Кузов автомобіля обмивають водою, потім змочують приго­товленим розчином і рівномірно змивають забруднення, починаю­чи з верхньої частини автомобіля. При цьому вся поверхня кузова має бути весь час вологою. Після миття кузов обмивають несильним струменем води, щоб не зруйнувати захисну плівку.

Високу ефективність мають автопрепарати типу автомобільної ре­човини для миття порогів, призначеної для промивання закритих по­рожнин та днища кузова перед антикорозійним обробленням (на­приклад, перед обробленням автоконсервантом порогів «Мовиль»).

Для миття сильнозабруднених рук використовують спеціальні за­соби (наприклад, «Паста мийна для рук»), за допомогою яких вида­ляють сажу, іржу та інші нерозчинні у воді забруднення. Пасту ви­давлюють на вологі руки, розтирають та змивають водою.