Тема 2. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Господарювання та підприємництво

2. Підприємство як самостійний суб’єкт господарювання

3. Організаційно-правові форми підприємств

4. Управління діяльністю підприємства

Господарювання та підприємництво

Поняття «господарювання» виражає систему відносин з приводу організації господарської діяльності, що сприяє досягненню певних цілей.

Господарюючий суб’єкт – це носій господарчої діяльності, направленої на виробництво та продаж продукції з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Для забезпечення свого існування кожне підприємство повинне виконувати свою місію, заради якої воно і було створене, а саме – задоволення потреб споживачів у товарах та послугах.

І тільки виконуючи свою місію, підприємство може досягти свою головну економічну мету – одержання прибутку від реалізації товарів та послуг, та на цій підставі задовольнити матеріальні та соціальні потреби власника підприємства та працівників, що працюють на підприємстві за наймом.

Особливим типом господарювання виступає підприємництво. Його можна визначити як ініціативну, новаторську діяльність господарюючого суб’єкту, направлену на пошук та реалізацію найбільш оптимального рішення економічних проблем, що виникають.

Підприємництво може розглядатися в різних аспектах, і, перш за все, як тип економічного мислення та метод господарювання.

Як метод господарювання підприємництво характеризується наступними ознаками:

а) економічною свободою господарюючого суб’єкта;

б) матеріальною відповідальністю за прийняті рішення (навіть за банкрутство);

в) орієнтацією на комерційний успіх.;

г) новаторством, творчим пошуком

.

Для підприємництва як економічного феномену характерні різні напрямки поведінки. Зазвичай виділяють дві найбільш характерні моделі: класичну та інноваційну.

Особливістю першої є те, що господарюючий суб’єкт організує свою діяльність, розраховуючи отримати максимальну віддачу від ресурсів, що має у своєму розпорядженні.

Інноваційна модель орієнтує підприємця не тільки на свої власні, а й на зовнішні ресурси.

Існує також змістовна різниця типів підприємницької діяльності. Серед них можна виділити дві.

Перша заснована на концепції збуту та переслідує мету збільшення прибутку за рахунок всемірного стимулювання збуту продукції або послуг. Найбільш розповсюджена форма підприємницької діяльності в рамках цієї концепції – арбітраж.

Його суть полягає в тому, що прибуток отримується шляхом придбання товару на одному ринку та продажу його на іншому за більшою ціною.

Інший тип підприємницької діяльності заснований на концепцій маркетингу. Його суть складається в орієнтації господарської діяльності на вивчення запитів конкретного споживача. Через вивчення кон’юнктури ринку, прогнозування перспективних потреб та попиту ставиться задача розширення кількості споживачів своєї продукції та створення умов для довготривалого збільшення прибутку.

Підприємство як самостійний суб’єкт господарювання

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Основні функції підприємства зводяться до задоволення потреб споживачів в певних видах продукції та послуг і максимізації прибутку. Останнє, у той же час є і ціллю господарчої діяльності підприємства.

Ця ціль може бути досягнута лише за умови оптимальної комбінації інноваційної політики, господарчого ризику та всіх виробничих факторів, що застосовуються.

В структурі національної економіки підприємство є первинною ланкою, тому що тут відбувається безпосереднє поєднання виробничих факторів з метою створення матеріальних благ та надання послуг, об’єднання особистих та колективних інтересів.

Згрупована сукупність підприємств та їх об’єднань створює єдиний господарський комплекс країни.

В підприємстві як в господарській одиниці заклечається єдність виробничих сил та виробничих відносин, тому слід відрізняти техніко-економічний та соціально-економічний бік діяльності підприємства.

Найбільш типовими ознаками підприємства, є його економічна відособленість та господарська самостійність.

Економічна відособленість підприємства визначена його природою як товаровиробника, що проводить власне індивідуальне виробництво.

Господарська самостійність – форма прояву економічної відособленості підприємства. Вона виражає майново-правові відносини підприємства як юридичної особи.

Оскільки приведення в дію господарського механізму знаходиться у прямому зв’язку з економічною політикою держави, ступінь господарської самостійності підприємства зумовлена більше ніж формою власності в рамках якої вони функціонують, а нормативними актами відповідних надбудованих інститутів.

Класифікація видів підприємств за організаційно-економічними особливостями функціонування наведена на рис. 2.1.

Рис.2.1. Види підприємств