Малі підприємства та їх роль в економіці країни
Малі підприємства мають статус юридичної особи. Вони можуть створюватися індивідами або групами, при крупних підприємствах або шляхом приватизації невеликих державних підприємств. В розвинутих країнах вони становлять 90% чисельності усіх підприємств.
В ринковій економіці, коли кон’юнктура ринку та запити споживачів змінюються швидко, господарюючі суб’єкти вимушені оперативно пристосовуватися до нових умов, оновлювати або навіть змінювати асортимент, продукції, що випускається.
З цією задачею успішно справляються малі підприємства. Важлива їх роль і в розв’язанні проблем зайнятості. В розвинутих країнах на долю малого бізнесу приходиться майже половина всіх зайнятих, він дає більше 50% нових робочих місць. Саме в цій сфері формується «середній клас», на який покладає надії економічна дійсність. Вартість робочого місця на малому підприємстві дешевша, аніж на крупному. Тому сфера послуг, що розширюється, охоплює в основному малі та середні підприємства.
Особливо важлива роль малого бізнесу в умовах формування ринкової економіки. Він дозволяє створювати та укріплювати ринкове середовище, втягувати в господарчий обіг значні фінансові та матеріальні ресурси населення, знижувати соціальну напруженість в суспільстві.
В залежності від форм власності виділяють:
1. Підприємства засновані на власності громадян - індивідуальне (сімейне) підприємство.
2. Засноване на колективній власності: колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства.
3. Засновані на державній власності - державні підприємства.
4. Засновані на групуванні різних форм власності – змішані підприємства.
Роль малих підприємств в розвитку економіки та науково-технічному процесі дуже суттєва. Швидка реакція на вимоги ринку, що постійно змінюються, можливість швидкого переоснащення, зміни номенклатурного ряду продукції дозволяє сприймати малі підприємства як джерела втілення інновацій та наукових новинок.
До того ж створені завдяки малому бізнесу додаткові робочі місця дозволяють частково зняти проблему соціального напруження серед незайнятої робочої сили.
Задачами малого бізнесу є:
Пошук резервів виробництва.
Енерго- та ресурсозбереження
Найбільш повне використання виробничих потужностей
Створення конкуренції, з метою стимулювання діяльності державного сектору.
До факторів, які обмежують зростання кількості та призводять до банкрутства малих підприємств належать:
Важкий податковий тягар.
Висока вартість кредиту.
Невеликі обсяги продажу.
Значний тиск з боку конкурентів.
Джерела фінансування бізнесу
Серед джерел фінансування можна виділити такі:
А. Власні кошти:
- особисті заощадження за необхідності можна доповнити кредитами під заставу нерухомості або банківськими кредитами;
- сімейні заощадження грошових засобів і гроші знайомих людей можуть бути залучені на короткий чи довгий період, під відсоток чи на інших умовах.
Б. Позичкові кошти.
Найбільш розповсюдженими є банківські кредити. Кредит – позиковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування позичальнику на умовах забезпеченості, терміновості, платності, зворотності в зазначений час вартості позикових коштів і плюс відсотка за користування кредитом.
По формах кредит можна розділити на:
- банківський – найпоширеніша форма кредитування, виражається тільки в грошовій формі чи у виді гарантії.
- державний – держава може виступати у виді позичальника, кредитора і гаранта.
Як позичальник держава виступає при залученні фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб для покриття дефіциту держбюджету і фінансування цільових програм.
Як кредитор виступає при кредитуванні пріоритетних підприємств і галузей. Гарантом виступає при кредитуванні іноземними кредиторами проектів, що вимагають гарантії держави:
- комерційний – кредит, наданий підприємству на договірній основі іншим підприємством, тобто не що інше, як продаж товару з відстрочкою платежу.
- лізинговий – здача в оренду різних видів технічних засобів, будинків, споруджень;
- іпотечний – кредит, що видається під заставу нерухомого майна, включаючи землю;
- бланковий – кредитна картка, що дає право на придбання товарів і послуг у торговій мережі без оплати готівкою;
- споживчий – кредитування фізичних осіб. Кредитування може робити як банк, так і організації, що займаються виробництвом і реалізацією товару.
- міжнародний – надається уряду і юридичним особам держави іноземними урядами і юридичними особами, а також міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
Кредитування підприємств організується банківськими установами і провадиться з дотриманням ряду принципів:
Цільовий характер кредиту
.Принцип матеріальної забезпеченості кредиту.
Принцип зворотності.
Принцип платності.
Принцип терміновості.
Принцип забезпеченості майнових інтересів кредитора.
кредиту – виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів
Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках по раніше отриманих кредитах, його поточне фінансове положення і перспективи зміни, здатність при необхідності мобілізувати кошти з різних джерел.
Основні критерії оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника:
- забезпеченість власними коштами не менш ніж на 50% усіх його витрат;
- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної і платіжної дисципліни);
- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер наданих послуг (конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
- економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капітальних вкладень і ін.).