- •1. Передумови виникнення і форми страхування.
- •2. Зміст, функції та принципи страхування.
- •3. Необхідність і форми страхового захисту.
- •4. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- •5. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- •4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- •5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- •6. Роль страхування в ринковій економіці.
- •7. Поняття класифікації страхування та її значення.
- •8. Класифікація страхування за об’єктами.
- •9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- •11. Зміст та структурна характеристика ризику.
- •12. Концепція управління ризиками.
- •14. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- •15. Становлення та характеристика страхового ринку україни.
- •16. Структура страхового ринку.
- •17. Тенденції розвитку страхового ринку україни.
- •18. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.
- •19. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- •20. Стратегія збуту на страховому ринку.
- •21. Страхові посередники.
- •22. Страхова компанія як база ланка страхового ринку.
- •23. Стратегія страхової компанії.
- •24. Організаційна структура страхової компанії
- •25. Ресурси страхової компанії.
- •26. Органи управління страховою компанією.
- •27. Об’єднання страховиків та їх функції.
- •28. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.
- •29. Ліцензування страхової діяльності.
- •30. Оподаткування страховиків.
- •31. Порядок укладання страхового договору.
- •32. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- •34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- •35. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- •36. Зміст і види страхування життя.
- •37. Змішане страхування життя.
- •38. Стан та перспективи розвитку страхування життя в україні.
- •39. Зміст та структура страхування від нещасних випадків.
- •40. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- •41. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- •42. Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- •43. Необхідність та структура медичного страхування.
- •44. Обов’язкове медичне страхування.
- •45. Добровільне медичне страхування.
- •46. Страхування ренти (ануїтетів).
- •47. Страхування додаткової пенсії.
- •48. Структура та принципи майнового страхування.
- •49. Вартісна оцінка майна,що підлягає страхуванню
- •50. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- •51. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- •52. Страхування технічних ризиків.
- •53. Страхування будівель.
- •54. Страхування тварин.
- •55. Страхування домашнього майна.
- •56. Автомобільне страхування.
- •57. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.
- •58. Авіаційне страхування.
- •59. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.
- •60. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.
- •61. Різновиди страхування підприємницьких ризиків
- •62. Страхування підприємницької діяльності в промисловості
- •63. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі
- •64. Економічний зміст страхування кредитів
- •65. Форми страхування кредитів
- •66. Страхування депозитів
- •67. Страхування фінансових гарантій
- •68. Особливості іпотечного страхування банків
- •69. Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності
- •70. Страхування професійної відповідальності
- •71. Страхування джерел підвищеної небезпеки
- •72. Страхування інших видів відповідальності
- •73. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- •74. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- •75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
- •76. Поняття та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- •77. Види та методи перестрахування
- •78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
- •79. Доходи страховика
- •80. Витрати страхової компанії
- •81. Прибуток страховика
- •82. Поняття фінансової надійності
- •83. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації
- •84. Платоспроможність страховика та методи її оцінки
78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
Найбільш вдалими ознаки перестрахування, подані К. Пфайффером:
1. Перестрахування в істинному сенсі — це страхування, а не спільне комерційне підприємство, як іноді вважалося раніше.
2. Ризик прямого страховика є оригінальним і становить предмет договору перестрахування. Договір перестрахування може включати й інші елементи ризику, наприклад, валютні ризики та ризики перерахування платежу.
3. Укласти договір перестрахування можливо лише з іншою страховою компанією. За загальним правилом між перестраховиком і страхувальником не існує ніяких правовідносин — у цьому суттєва різниця між перестрахуванням і страхуванням.
Перестрахування має важливу правову особливість. Відповідальність за страховим ризиком перед страхувальником повністю покладається на безпосереднього страховика, незважаючи на те, що договір перестраховано. Страхувальник, як правило, може навіть і не знати про перестрахування. Можна сказати, що відносини з перестрахування — це внутрішня справа страхових компаній, яка не стосується первинних, або оригінальних ризиків.
Страхові відносини характеризуються рухом грошових потоків, які включають:
— страхові платежі; — виплату страхового відшкодування; — перестрахування;
— розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку; — отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.
Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому випадку, коли передача договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестраховику. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком мають місце грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів:
Страховик, який прийняв на страхування ризик від страхувальника, а потім передав частину свого страхового ризику іншому страховику, іменується перестрахувальником (цедентом). Процес, пов'язаний з передачею ризику, отримав назву цедування ризику, або перестрахувальної цесїі.
Страхувальник, страхуючи ризик, передає його за певну плату (страхову премію) страховику. Це перший рівень розміщення (передачі ризику). Тут економічні правовідносини реалізуються між страхувальником і страховиком.
Страховик, прийнявши на себе страховий ризик, реально оцінюючи свої економічні можливості та діючи відповідно до чинного законодавства, що регламентує діяльність суб'єктів страхового ринку, самостійно шукає іншого страховика, котрий би погодився взяти на себе частину страхового ризику, що був переданий йому страхувальником.
Страховик, якому страховик (цедент) передає частину ризику, взятого ним від страхувальника на страхування, зветься перестраховиком (цесіо-парі см). Це другий рівень розміщення (передачі) страхового ризику, його називають перестраховою цесією. При перестрахуванні відбуваються економічні взаємовідносини між цедентом і цесіонарієм (страховиком, який бере частину страхового ризику від страховика).
Положенням про порядок здійснення операцій з перестрахування перестраховикам дозволяється здійснювати операції з перестрахування тільки з тих видів страхування, на проведення яких вони мають ліцензію.
Страховики (цеденти, перестрахувальники) мають укладати договори перестрахування з перестраховиками, зареєстрованими згідно із законодавством України. Укладання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли: законодавством країни, в який зареєстрований перестраховик-нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою (перестрахувальною) діяльністю; перестраховик-нерезидент повинен мати безпосередній досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менше ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування; перестраховик-нерезидент не порушував страхове законодавство України, до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.
Переданий перестраху вальний інтерес має назву аліменти, а отриманий — контролімента. Перестрахування передбачає систему комісійної винагороди.
Комісія в перестрахуванні — це частина страхової премії, закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи, яка залишається в цедента, оскільки останній відповідає перед страхувальником за всю страхову суму та обслуговує весь договір страхування. Передаючи надалі частину ризику іншому страховикові — цесіонеру, цедент передає йому й відповідну частину премії та виступає перед цесіонером немовби посередником, який дає цесіонерові і клієнта, і частину страхової премії, за що залишає собі певну винагороду у вигляді комісії.
Комісія може бути оригінальною, перестрахувальною та брокерською.
Оригінальна комісія — це відрахування від страхової премії на користь цедента за передачу ризику (всього або частини) у перестрахування цесіонерові. Вторинне розміщення ризику є найважливішою функцією перестрахування. Підтвердженням цього є розмір оригінальної комісії, який може досягати 20 % від премії.
Перестраху вальна комісія сплачується за наступних розміщень ризику, тобто за ретроцесії. Брокерська комісія є відрахуванням від страхової премії на користь брокера, який є посередником на ринку перестрахування.
Під час укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами за участю страхових брокерів страховики повинні вимагати у зазначених брокерів копії відповідних свідоцтв про їх повноваження.
Отже, перестрахування ризиків в іноземних перестраховиків — це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика, яка сприяє розширенню його страхової діяльності. При передачі частини ризику в перестрахування між страховиком та перестраховиком підписується документ "ковернот", в якому зазначають, крім усіх умов перестрахування, суму відповідальності (страхову суму) та суму перестрахувального платежу.