7. Відповідь: г, д

Радянський партизанський рух мав на меті: визволення від фашистських загарбників, відновлення радянської влади. Джерела його формування: закинуті десантом та залишені в тилу окупантів спеціально підготовлені загони, підрозділи радянських військ, які опинилися в оточенні і не могли пробитися через лінію фронту на з’єднання з Червоною армією, громадяни, не мобілізовані до Червоної армії, але за своїми переконаннями вони бажали боротися проти окупантів. З метою централізації воєнно-оперативного керівництва руху опору на початку літа 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР). Його очолив колишній заступник наркома внутрішніх справ УРСР Т. А. Строкач. УШПР координував дії партизанських формувань, забезпечував їх спеціалістами диверсійної діяльності, постачав зброю та медикаменти. Чисельність партизан сягала в різні періоди боротьби 200 — 600 тисяч.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С 31—32; Турченко Ф. Г., Панченко П. П, Тимченко С. М. Новітня історія України. С. 40—41).

Відповідь на завдання 8

8. Відповідь: б, ж

В. Стус належав до «шістдесятників» — опозиційно налаштованих представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму. 1972 р. його арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п’яти років таборів і трьох років заслання. Перебуваючи в ув’язненні в Мордовії, продовжував писати поетичні твори, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців у СРСР. 1979 р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано і засуджено на 15 років позбавлення волі. В 1985 p., перебуваючи у в’язниці, був висунутий на звання лауреата Нобелівської премії. Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985 р.

Відповідь на завдання 9

У західноукраїнських землях з 20 вересня по 17 жовтня 1930 р. польський уряд проводив акцію «пацифікації» - (умиротворення). До її проведення залучалися військові підрозділи, жандармерія та поліція.

Відповідь на завдання 10

Автор документа — очевидець подій оголошення IV Універсалу, вступу радянських військ до Києва, підписання Брестського мирного договору, німецько-австрійської окупації України. Він не бачить відмінності між Центральною Радою і більшовиками. До обох політичних сил ставився презирливо. Він розповідає про паніку й жах, які відчували кияни під час штурму міста з боку радянських військ на чолі з Муравйовим. Автор має сподівання, що німці наведуть порядок.

Проте підписаний мирний договір, звернення до країн Четверного союзу з проханням надати збройну допомогу проти радянських військ призвело до окупації України Німеччиною та Австро-Угорщиною. Вона супроводжувалася не лише наведенням порядку, а й реквізиціями селян. Звичайні «обивателі» — міщани цього не відчували.

Загальна чисельність окупаційних союзних військ становила 450 тис. чол. До столиці знову повернулася Центральна Рада. Населення зустріло її стримано, оскільки вона привела з собою німецьких окупантів. Лідери ж Центральної Ради перебували в ілюзіях і уявляли себе володарями становища, а союзницьку військову присутність розцінювали як чисто технічну акцію. У своїх публічних виступах вони намагалися представити прихід німецьких і австро-угорських військ в Україну як безкорисну дружню допомогу. Почалося падіння авторитету Центральної Ради.

ВАРІАНТ № 5

Відповіді на завдання 1 —5

1. Відповідь: Б

Польська влада поділила Східну Галичину на три воєводства: Львівське, Тернопільське і Станіславське.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. § 21; ‘Гурченко Ф. Г. Новітня історія України. § 63).