7. Відповідь: б, д

27 березня 1921 р. надзвичайна сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету прийняла рішення про заміну продрозкладки продподатком, а 29 березня уряд України видав декрет про норми і розмір податку. Офіційна відмова влади від реквізицій під час хлібозаготівель і свобода торгівлі пробуджували зацікавленість до власного господарства. З переходом до НЕПу почала відроджуватися кооперація. Радянська влада вбачала в ній ефективний засіб залучення селянства до соціалістичного будівництва, змичку міста з селом. Дуже швидко сільськогосподарська кооперація зосередила в своїх руках значну частину товарної продукції: до 37% планової заготовки зерна і майже 50% технічних культур.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. § 14; Турченко Ф. Г. Новітня історія України. § 42).

Відповідь на завдання 8

8. Відповідь: а, г, д

Степан Бандера (1909—1959) народився на Івано-Франківщині в родині греко-католицького священика. В 1919—1927 pp. навчався у Стрийській гімназії. Вступив до політехнічної школи у Львові. В 1928 р. став членом У ВО. Одночасно належав до студентської організації Група Української Націоналістичної Молоді. В 1929 р. вступив до ОУН. В 1934 р. підготував замах на міністра внутрішніх справ Польщі Б. ІТерацького. В червні 1934 р. заарештований і в 1936 р. був засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув’язнення. Після розвалу Польської держави у вересні 1939 р. звільнений з тюрми. 10.02.1940 р. у Кракові був створений Революційний провід ОУН на чолі з Бандерою. 30.06.1941 р. ОУН (під проводом Бандери) проголосила у Львові відновлення на західноукраїнських землях української державності й сформувала орган крайової влади на чолі з Стецьком Ярославом 6.07.1941 р. Бандера був заарештований окупаційними властями і після відмови скасувати акт відновлення Української держави ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Після звільнення з концтабору військами союзників він внаслідок постійної загрози арешту радянськими спецслужбами був змушений змінювати місце перебування. У травні 1959 р. у Мюнхені його вбив агент КДБ. Похований на кладовищі у Мюнхені.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С. 34).

Відповідь на завдання 9

Це уривок із секретного протоколу до пакту Ріббентропа—Молотова (Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною терміном на десять років, який було підписано 23 серпня 1939 p.).

Відповідь на завдання 10

У документі аналізується діяльність П. Скоропадського. Автор документа стояв на позиції «єдиної та неподільної Росії». Тому він оцінює його діяльність негативно. Наприклад стосунки з Німеччиною, яка воювала з Росією, автор вважає зрадою, а думку про збереження незалежності України за німецьку підтримку А. Денікін вважає наївною (хоча з останнім можна погодитися). Політику П. Скоропадського А. Денікін називає «національним шовінізмом й українізацією». Проте кожна незалежна держава має свою державну мову, на якій ведеться діловодство та навчання в державних закладах освіти, безумовно за забезпечення культурно-національних потреб інших народів, що мешкають у країні. Водночас А. Денікін не критикує заходів гетьманів щодо повернення поміщикам землі та відшкодування збитків, заподіяних революцією. Автор книги спогадів «Нариси російської смути» справедливо акцентує увагу на тому, що практика реквізиції, яка проводилася австро-німецьким військами, призводила до анти гетьманських та антинімець-ких повстань, які мали не національний (російський чи український), які підтримувала частина офіцерства. Проте вони сподівалися саме на відновлення «єдиної та неподільної Росії» В цілому документ не дає об’єктивної картини внутрішньої та зовнішньої політики П. Скоропадського.