70. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 об’єктивна сторона цього злочину виявляється в: 1) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація – це розробка планів незаконного переміщення, визначення його місця, часу, способів; підшукування співучасників, фінансування незаконного переміщення тощо. Керівництво – це активна діяльність із забезпечення самого переміщення: розстановка учасників, розподіл та визначення їх обов’язків під час переміщення, віддання певних команд тощо. Сприяння –це допомога у здійсненні переміщення: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: поперше, сама організована діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво або сприяння цій діяльності розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом); по?друге, особи, які здійснюють переправлення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються виконавцями злочину.

З суб’єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом. Як правило для злочину характерні корисливі мотиви і мета.

Суб’єкт – будь?яка особа, яка досягла до вчинення злочину 16 років.

У частині 2 ст. 332 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

71. Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів,що підлягають державному експортному контролю.

Диспозиція ч. 1 ст. 333 є бланкетною. Тому для розкриття об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину слід звертатися до певних нормативних актів, основними з яких є:

Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та Положення «Про державну службу експортного контролю», затверджене Президентом України 17 квітня 2002 р.2

Об’єктом цього злочину є відносини національної безпеки України, її міжнародного авторитету в сфері дотримання міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, недопущення її використання у терористичних та в інших протиправних цілях. Додатковим об’єктом є недоторканність державного кордону України.

Обов’язковою ознакою злочину є його предмет — товари, що підлягають державному експортному контролю.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», такими товарами є: 1) товари військового призначення; 2) товари подвійноговикористання.

До товарів військового призначення належать: вироби військового призначення; послуги військового; технології військового призначення; технічні дані; технічна допомога; базові технології.

До товарів подвійного призначення — окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також роботи і послуги, пов’язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях.

Списки конкретних видів цих товарів розробляє Державна служба експортного контролю та затверджує Кабінет Міністрів України. Для міжнародної передачі таких товарів необхідний дозвіл Державної служби експортного контролю України.

Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Під міжнародними передачами товарів розуміються такі дії, як експорт, імпорт, реекспорт, тимчасове вивезення предметів за межі України або тимчасове ввезення їх на її територію, транзит товарів територією України тощо. Діяння можуть бути вчиненні як на території України, так і за її межами.

Порушення правил міжнародних передач можуть виявлятися в тому, що товари не пройшли державного експортного контролю, або суб’єкти не одержали дозволу цього контролю, висновку або документу про гарантії, або одержали дозвіл незаконно, шляхом представлення підроблених документів, умисно приховали відомості, які мають значення для отримання дозволу, отримали дозвіл шляхом зловживання службовим становищем тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення дії або бездіяльності, якими порушується порядок міжнародних передач визначених товарів (формальний склад злочину).

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що здійснює міжнародну передачу товарів військового або подвійного призначення, які підлягають державному експортному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі та бажає це зробити.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Частіше вони є корисливими, але можуть бути і іншими: помста, заздрість.

Суб’єкт злочину – загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16?річного віку. Це може бути як особа, яка взагалі не має права здійснювати міжнародні передачі зазначених товарів, так і особа, яка має право на заняття такою діяльністю, але порушує встановлений порядок.

Частина 2 ст. 333 як кваліфікуючі ознаки передбачає вчинення особою такого самого діяння повторно або за попередньою змовою групою осіб.

72. Ухилення від призову на строкову військову службу. Поняття і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та обєднань громадян.

Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу — карається обмеженням волі на строк до трьох років.

 1. Безпосереднім об'єктомцього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції:

оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недо­торканності.

2. Об'єктивна сторонавиявляється в бездіяльності — ухиленні від при­зову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов'яз­ку відбувати військову службу, покладеного на громадян України ст. 65 Конституції.

Диспозиція ст. 335 КК є бланкетною: для визначення об'єктивної сторо­ни слід звернутися до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р.  Згідно з цим Законом військова служба у Збройних Силах України є дер­жавною службою особливого характеру, яка пов'язана із захистом Вітчизни.

Одним із видів військової служби закон передбачає строкову військову службу, на яку відповідно до ст. 15 наведеного Закону в мирний час призи­ваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни України чо­ловічої статі, яким до дня відправки у військову частину виповнилося вісімнадцять років.

Ухилення від строкової військової служби має місце у випадку, коли осо­ба, яка отримала повідомлення (повістку) про призов, не з'являється без по­важних причин до призовного пункту в строки, вказані в повідомленні, або хоча і не отримала повідомлення, але знає про призов і не з'являється до призовного пункту впродовж місяця.

Способи ухилення можуть бути різними: підробка документів про хворо­бу, від'їзд з місця постійного проживання, умисне спричинення собі тілес­ного ушкодження тощо. Якщо для ухилення підробляється чи використо­вується завідомо підроблений документ, то вчинене повинне кваліфікувати­ся за сукупністю ст. 335 та відповідної частини ст. 358 КК.

Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» злочин виключається за наявності підтверд­жених документами поважних причин неприбуття своєчасно на призовну дільницю. Це: 1) перешкода стихійного характеру; 2) хвороба призовника; 3) інші обставини, які позбавляють його можливості прибути; 4) смерть або тяжка хвороба його близького родича, якими визнаються батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки (див. п. 11 ст. 32 КПК).

Закінченим злочин вважається з моменту неприбуття у зазначений у при­зовному документі час до призовного пункту.

3. Суб'єктивна сторона— прямий умисел: особа знає про призов, але не бажає виконувати свій обов'язок. Мотиви не мають значення для кваліфікації, але можуть впливати на ступінь суспільної небезпечності ухи­лення.

4. Суб'єктзлочину спеціальний — громадянин України чоловічої статі, який на момент відправки до військової частини досяг 18-річного віку і при­зовною комісією визнаний за станом здоров'я придатним до військової служби (в тому числі і такі, що тимчасово проживають за кордоном).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» не можуть бути суб'єктами цього злочину іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні.

Жінки, які за фахом мають медичну чи іншу спеціальну підготовку і при­датні до проходження військової служби, можуть у мирний час добровільно вступати на військову службу тільки за контрактом (п. 7 ст. 1 цього ж За­кону), а тому не можуть бути суб'єктом цього злочину.

Не можуть також бути суб'єктами цього злочину особи, яким на підставі ст. 17 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» дана відстрочка за рішенням призовної комісії, або які звільнені від призову на підставі ст. 18 цього ж Закону.