Компоненти свідомості:

• Сукупність знань про навк. світ

• Самосвідомість

• Почуття, переживання суб*єкта, в яких виявляється оцінка подій що відбуваються, та суспільних/міжособистісних стосунків, в які включена людина.

Найважливіша хар-ка свідомості – її якість. Центральна ділянка св., яку називають фокусом, або полем уваги – містить образи, що характеризуються чіткістю, високою диференційованістю, детальністю внут. бачення. У той же час на периферії свідомості образи і почуття неясні, погано диференційовані.

Друга найважливіша характеристика – динамічність. Джемс виразив її у понятті «потік свідомості» (безупинна мінлива картина образів, що наповнюють свідомість, зміна її змісту.).

Джемс виділив два види станів свідомості: стійкі(виникають колу фокус св. фіксується на визначенний час на обмеженому числі об*єктів, думка зупинається на визначеному предметі обмірковування.), мінливі(характеризуються зміною змісту свідомості).

Також виділяють довільність свідомості. Акти свідомості за своєю суттю довільні й цілеспрямованя, що є типовим для діяльності людини, хоче поряд представлені й мимовільні процеси.

Динамічність свідомості виявляється в зокономірних змінах її спрямованості у часі.

Оперативна фаза включений у події що відбуваються, відчуваю і гостро сприймаю навколишнє. Св. спрямована на сьогодення.

Проспективна фаза Аутизований мрію, складаю плани, продумую програми своїх подальших дій, формулюю цілі, уявляю майбутнє, налаштовуюсь на майбутні дії, фантазую. Активність св. спрямована на майбутнє.

Ретроспективна фаза виключенний з того що відбувається, але не мрію. Згадую, уявляю відоме. Репродукую минулі знання, вміння, навички. У свідомості спливають забуті сцени, голоси й обличчя людей, спогади про втрачені стосунки. Св. спрямована на минуле.

Віртуальна фаза виключений зі сприйняття й оцінки навколишнього не пам*ятаю, про що думав, немовби провалився, забувся. Перебуваю в апатії, заціпенінні, безцільності буття, не мрію, не згадую, і не уявляю. Св. спрямована на невизначений час.

Основний вклад у стан свідомості вносить базальна холінергічна система переднього мозку.

Розрізняють глобальну(н.п. – нокаут, удар припадає на ретикулярну формацію стовбура мозку) і локальну( н.п. зорове ігнорування, яке виникає при ураженні неспицифічного таламуса, і є подібним до стану неуваги. Причина порушення системи активації, або механізмів які контролюють локальну активацію) втрату свідомості.

Праву півкулю пов*язують із самооцінкою, самосвідомістю, та мотиваційною сферою. Її ураження призводить до порушення діяльності особистості. При ураженні лівої півкулі – страждає мова.

Етапи формування мови пов*язані з правою півкулею, проте завершуються в лівій.

У лівій півкулі відбуваються процеси розуміння мови.

Симонов П. В. – свідомість являє собою знання які в абстрактній формі, можуть бути передані іншим людям. На основі спілкування виникла свідомість як вища форма психіки.

У лівій півкулі маса сірої речовини більша, особливо у лобовій і прицентральних зонах кори, тому вважається що її організація складніша, і там знаходиться більше нейронів ніж у правій, шо сприяє посиленій переробці і передачі сигналів у відповідних зонах мозку.

Ліва півкуля забезпечує членороздільну мову, написання і читання, є апаратом обслуговування абстрактно-логичного мислення. Але без участі правої півкулі розумовий процес втрачає сенс, оскільки значення слів зберігається в ній.

Свідомість лівої півкулі, яка виявляється за допомогою мови, аналогічна чи схожа з понятійною свідомістю і самосвідомістю нормального цілісного мозку. Водночас і права півкуля має характерну для людини свідомість, але не таку, яку можна виразити на понятійному рівні, здатна до абстрактного символічного мислення.

При сприйнятті музики без спец. муз. Освіти переважає активність лівої півкулі. А в міру набуття досвіду – активнішою стає права.

Права півкулля, здатна сприймати і розрізняти окремі слова, та розуміти основні логічні зв*язки між ними, але без їх усвідомлення. Отже, права півкуля може виконувати як гностичні, так і емоційні функції, у ній здійснюється синтез відчуттів різних модальностей у конкретні образи, відбувається їх емоційна оцінка тощо.

Ліва півкуля ефективно обробляє простіше організовану інформацію, розв*язує відносно прості завдання. Залучення правої півкулі до роз*язання завдань коли відтворення та інтеграція інформації що надходить, утруднені.

Права півкулля, відповідає за орієнтацію у просторі і часі, тісно пов*язана з проц. творчої уяви і фантазії; пов*язанна з переробкою чуттєвої інформації, що надходить із довкілля та внут. середовища організму; забезпечує безпосередні, наочні форми зв*язку з довкіллям, оцінює інформацію у реальному масштабі часу, тоді як при переробці інформ. у лівій півкулі – відбувається деформація реальної часової шкали.

Ліва півкуля здійснює операції мислення на підставі абстрагуючих та узагальнюючої функції мови, за допомогою вербальних сигналів, що являють собої знаки вільні від конкретного змісту; права пів. оперує образами й символами, які зберігають риси схожості з реальними об*єктами.

У правій півкулі переважают безперервні форми перетворення інформації у вигляді «гештальтів», більше підходить аналітичний спосіб переробки інформації. Ліва півкуля обробляє інформацію дискретно, має справу зі швидкими змінами у часі, аналізує стимули з позиції окремих ознак. Вважається, що права півкуля працює в образній, синтетичній манері, а ліва – діє логічними, аналітичними способами.

Розподіл функцій між півкулями у дорослих здорових праворуких:

Ліва півкуля: усне мовлення, читання, письмо, вербальне мислення, ритм музики, назва кольорів, класифікація кольорів, рахунок, інтерпретація міміки і жестів.

Права півкуля: метафоричний зміст мови, почуття гумору, емоційне забарвлення мови, інтонація усного мовлення, звуковисотні відношення, тембр і гармонія в музиці, просторові поняття і уявлення, стереоскопічний зір, рух у просторі, просторова орієнтація, геометрія, сприйняття гештальтів, розпізнавання мімікі і жестів, облич, емоційні реакції.